м. Вінниця
06 березня 2026 р. Справа № 120/7043/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025450013911 від 20.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до її страхового стажу періоди навчання та періоди роботи згідно записів в трудовій, призначивши пенсію за віком з 06.03.2025 року.
Позов обґрунтовано тим, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком пов'язана виключно з ненаданням окремих документів щодо зміни прізвища позивачки за наявності при цьому інших доказів, які підтверджують зміну прізвища.
Ухвалою суду від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Вказана позиція мотивована законністю Рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки у неї недостатньо належного страхового стажу, підтвердженого згідно чинного законодавства.
Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.
06.03.2025 року ОСОБА_1 виповнилось 60 років.
13.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
20.03.2025 року Рішенням № 025450013911 Головного управління ПФУ у Вінницькій області відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Вважаючи, що відповідачем безпідставно не зараховано період навчання та періоди роботи згідно записів в трудовій книжці, остання звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Конституції України встановлене, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У спірні періоди роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (діяв до 29.07.1993) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (діє з 29.07.1993).
Згідно з п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
У трудову книжку вносяться, серед іншого, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п. 2.5 Інструкції № 162).
Розділом б) Інструкції № 162 було визначено порядок занесення відомостей про працівника.
Так, п. 2.12 Інструкції № 162 передбачав, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З 29.07.1993 діє Інструкція № 58, відповідно до п. 1.2 якої трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Отже, законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією № 58 припинено застосування Інструкції 162.
При цьому, суд зазначає, що в Інструкції № 58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції № 162.
Згідно із п. 2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, п. 8.1 Інструкції №162 було визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).
Відповідно до п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Беручи до уваги вищевикладену нормативно-правову базу, суд зазначає наступне.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.
Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховного Суду у постановах від 30 вересня 2019 року по справі № 638/18467/15-а, від 19 грудня 2019 року по справі № 307/541/17, згідно до якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу.
Згідно оскаржуваного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 05 місяців 24 дні.
До страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1982 року по 23.07.1983 року, згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки не можливо підтвердити дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », так як у довідці про укладання шлюбу відсутній номер та її сканкопія виготовлена не з оригіналу документа;
- періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки не можливо підтвердити прізвище « ОСОБА_2 », оскільки у довідці про укладання шлюбу відсутній номер та її сканкопія виготовлена не з оригіналу документа;
- період здійснення підприємницької діяльності з 30.04.1998 року по 31.12.2000 року, згідно довідки № 4082/6/02-32-24-02-10 від 10.02.2025 року, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків;
- періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року, з 01.12.2005 року по 31.10.2006 року; з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року, згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Позивачка не оскаржує не зарахування періодів підприємницької діяльності з 30.04.1998 р. по 31.12.2000 р., з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., з 01.12.2005 р. по 31.10.2006 р., з 01.08.2007 р. по 31.12.2007 р.
З доданих ОСОБА_1 документів можна встановити, що:
15.03.1965 року Райбюро РАЦС міста Жмеринка видано свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Згідно копії довідки про укладення шлюбу, виданої 03.02.2009 року СЗАЦС Астраханської області, в архіві РАЦС Красноярського району Астраханської області знаходиться запис акту про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 № 29 від 14.02.1986 року по Аксарайській сільський раді Красноярського району Астараханської області. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловікові « ОСОБА_5 », дружині « ОСОБА_5 ».
22.12.1989 року відділом РАЦС м. Жмеринка видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , згідно якого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , актовий запис № 192, було розірвано. Після розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
12.07.1991 року відділом РАЦС м. Жмеринка видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».
09.04.2025 року, на звернення позивачки до Жмеринського ВДРАЦС у Жмеринському районі Вінницької області з приводу витребування довідки про шлюб для підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрованого 14.02.1986 року в Аксарайській сільській раді Красноярського району Астраханської області російської федерації відділ РАЦС надав відповідь № 190-28.11-29, в якій зазначено, що 01.12.2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних. сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р.», відповідно до якого будь-які відносини з країною-агресором прининено.
Крім того, на форзаці трудової книжки від 28.07.1983 року, оформленої на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснено перший запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 .
Другий запис зміни прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_8 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 , виданого 12.07.1991 р. відділом ЗАГС м. Жмеринка та паспорта серії НОМЕР_8 , виданого 28.12.1992 р. ВВС Жмеринського райвиконкому.
Суд наголошує, що попри відсутність на титульній сторінці трудової книжки інформації про номер та дату видачі свідоцтва про шлюб 14.02.1986 року, позивачкою надано до суду копію довідки про укладення шлюбу, згідно якої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 14.02.1986 року й після одруження ОСОБА_1 (на той момент - Крупській) присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
Доводи щодо відсутності у довідці про укладення шлюбу номеру й того, що її сканкопія виготовлена не з оригіналу документа не можуть слугувати підставою для не зарахування страхового стажу.
Суд принагідно зазначає, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Надані позивачкою документи у повному обсязі дають змогу встановити хронологію. змін прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_5 " та в подальшому з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_8 ".
Враховуючи зазначене, відповідач дійшов помилкового висновку щодо неможливість зарахувати позивачці до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 року по 23.07.1983 року, згідно диплому НОМЕР_1 та періоди роботи, відображені у трудовій книжці НОМЕР_2 .
Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про призначення позивачці пенсії, суд зазначає наступне.
Підставою для відмови у призначенні пенсії у даній справі слугувало не зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання, періодів роботи згідно записів у трудовій книжці, період здійснення підприємницької діяльності з 30.04.1998 по 31.12.2000 року та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.12.2002 року, з 01.12.2005 по 31.10.2006 року, з 01.08.2007 по 31.12.2007 року.
Висновки щодо періоду навчання та періодів роботи згідно записів у трудові книжці, визнані судом протиправними.
Тобто, безумовним є обов'язок відповідача щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 23.07.1983 року та періодів роботи позивача згідно трудової книжки.
Статтею 58 Закону № 1058-IV чітко визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Водночас, суд зазначає, що у спірному рішенні відсутній чітко визначений період роботи, який не був зарахований. Рішення містить лише посилання на трудову книжку.
Вказаний недолік спірного рішення унеможливлює визначити чіткі межі страхового стажу, який підлягає зарахуванню, а відтак належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку, часткове задоволення позовних вимог пов'язано із встановленням відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, що не впливає на розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 025450013911 від 20.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович