Справа № 991/1030/26
Провадження 1-кс/991/1781/26
05 березня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення згідно заяви про кримінальне правопорушення,
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), що полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( далі - ЄРДР) відомостей згідно заяви від 16.12.2025 про вчинення кримінального правопорушення суддею Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 .
У прохальній частині скарги просив: визнати бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою, від 02.02.2026 незаконною; зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за його заявою від 16.12.2025 та розпочати досудове розслідування; зобов'язати уповноважених осіб НАБУ надати йому витяг з ЄРДР після внесення відомостей (у порядку ст. 214 КПК України).
В доповнення до поданої скарги ОСОБА_3 надіслав клопотання про виправлення помилки у прохальній частині скарги та просив вважати правильною дату звернення до НАБУ 02.02.2026.
Розгляд скарги здійснювався 03.03.2026 та 05.03.2026.
До початку судового розгляду на електронну скриньку суду від представника НАБУ ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначив, що 03.02.2026 до Національного бюро повторно надійшла заява ОСОБА_3 , яка зареєстрована 03.02.2026 за С-1644 щодо можливих протиправних дій окремого судді Полтавського окружного адміністративного суду під час здійснення правосуддя за обставин, наведених у заяві, та з інших питань. Листом Національного бюро від 17.02.2026 вих. 112-294/5793 ОСОБА_3 повідомлено, що за результатами розгляду в межах компетенції Національного бюро вказаної заяви детективами Національного бюро не було встановлено достатніх об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з чим підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування були відсутні, про що останнього поінформовано листом Національного бюро від 31.12.2025 112-294/40766, з наданням повних, ґрунтовних та вичерпних роз'яснень та який надіслано на поштову та електронну адресу, за зазначеними заявником реквізитами.
За результатами судового розгляду просить у задоволенні скарги відмовити, скаргу розглядати без участі представника НАБУ за наданими письмовими запереченнями.
Заявник у судове засідання не прибув, неодноразово був належним чином повідомлений про розгляд скарги, жодних клопотань, заяв чи повідомлень до суду не надав.
Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За наведеного слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності детектива та заявника скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.
09.02.2026 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою від 02.02.2026 до ЄРДР, з підстав того, що заявником не додано до скарги відомостей щодо направлення заяви про злочин до НАБУ, а відтак підтвердити чи спростувати доводи ОСОБА_3 неможливо.
19.02.2026 ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2026 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою матеріали за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою про кримінальне правопорушення від 02.02.2026, направлено слідчому судді Вищого антикорупційного суду для розгляду скарги по суті.
На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду слідчий суддя здійснює розгляд скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей згідно заяви ОСОБА_3 від 02.02.2026 про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту скарги ОСОБА_3 до слідчого судді вбачається, що ним у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України оскаржується бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей згідно заяви № від 02.02.2026 про вчинення суддею Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Частиною 1 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Так, у своїй заяві ОСОБА_3 просить уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Вказана стаття передбачає настання кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
На обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що 12 жовтня 2022 року у Полтавському окружному адміністративному суді суддею ОСОБА_4 розглянуто адміністративну справу №440/13758/21 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо протиправного визначення коефіцієнта заробітної плати при обчисленні розміру його пенсії.
На думку заявника розгляд справи №440/13758/21 по суті фактично не відбувся, оскільки суддя ОСОБА_4 умисно не дослідив жодного з долучених до позовної заяви письмових доказів, натомість відповідач не подав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував правомірність його позиції.
На думку заявника суддею ухвалено рішення на користь органу державної влади без аналізу доказів, без мотивованого спростування доводів позивача та з грубим порушенням принципів змагальності, об'єктивності та верховенства права.
Заявник вважає, що такі дії судді прямо суперечать вимогам статей 2, 6, 9, 10, 77 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України, присязі судді та стандартам справедливого суду, гарантованим Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За такого, заявник робить висновок, що суддя Полтавського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 свідомо відмовився досліджувати матеріали справи, бо вони мали б вирішальне значення для законного вирішення спору, що свідчить про прямий умисел та зловживання процесуальними повноваженнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року.
Відповідно до вимог п. 1 Розділу ІІ зазначеного Положення, до Реєстру вносяться відомості, зокрема про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4-5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Із наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Слідчий суддя звертає увагу, що лише наявність у заяві про кримінальне правопорушення конкретних та об'єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого/прокурора обов'язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.
Встановлений ст. 214 КПК України порядок початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про вчинення кримінального правопорушення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, та в тій же мірі забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень, захищаючи тим самим інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Так, згідно висновку судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій/бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі у спосіб не передбачений законом, є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Слідчий суддя зауважує, що незгода з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до внесення до ЄРДР відомостей за такою заявою/повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
У даному випадку, заява ОСОБА_3 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин для кваліфікації відомостей, викладених в його повідомленні, за якоюсь із частин ст. 364 КК України, натомість вбачається незгода заявника із прийнятими у справі № 440/13758/21 суддею судовим рішенням, що не може бути приводом для внесення відомостей до ЄРДР.
Крім того, посилання на ст. 364 КК України, без вказівки на конкретні обставини вчинення такого корупційного злочину, створює у слідчого судді переконання, що заявник навмисне створює підстави для звернення з даною скаргою саме до Вищого антикорупційного суду. Проте правила підсудності чітко визначені законодавством та не підлягають зміні за вибором заявника.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що з інформації, яка міститься у заяві від 02.02.2026, не вбачається наявності обов'язкових ознак (зокрема об'єктивної сторони) кримінальних правопорушень, а тому не викликає в слідчого/прокурора обов'язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування.
З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення, слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Відмовити в задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1