05 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/13148/25
Провадження № 22-ц/821/652/26
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач : Черкаська міська рада
представник позивача : ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: адвокат Драченко Владислав Вікторович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року (постановлену під головуванням судді Токової С.Є. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) про закриття провадження у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утримуваних коштів,-
Короткий зміст позовних вимог
26 вересня 2025 року Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.
08 грудня 2025 року від Черкаської міської ради до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою від позову.
В обгрунтування клопотання посилається на те, що 24.11.2025 позивачем отримано відзив на позовну заяву Черкаської міської ради до ОСОБА_2 , зі змісту якого стало відомо, що відповідач визнає позов частково, сплативши 356,31 грн боргу за період користування земельною ділянкою з 01.05.2017 по 30.11.2017, що підтверджується квитанцією про сплату вказаного боргу.
Крім того, відповідач 21.11.2017 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та договору дарування нежитлового приміщення від 21.11.2017 відчужив належні йому на праві власності нежитлові приміщення, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності.
Зазначена інформація у реєстраційних даних, а саме відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які відповідно до закону є публічними та мають презумпцію достовірності, у позивача на час пред'явлення позову була відсутня.
Таким чином, подання позовної заяви було обумовлено наявною у позивача інформацією про належність спірних нежитлових приміщень ОСОБА_2 , та відповідно, про його статус як фактичного користувача земельної ділянки. Враховуючи сплату відповідачем суми 356,31 грн за період користування земельною ділянкою з 01.05.2017 по 30.11.2017 та відчуження ним нерухомого майна у листопаді 2017 року, наразі відсутні підстави для стягнення заявленої суми у повному розмірі.
Просить суд закрити провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову.
Крім того, при вирішенні питання про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі, просить суд відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн, як такі, що є абсолютно безпідставними.
Вважає, що у даному випадку відсутні необгрунтовані дії позивача, які в свою чергу можуть слугувати підставою для відповідного відшкодування. Зокрема, у даній справі, відповідач не заперечує факту наявності у нього заборгованості за користування земельною ділянкою, однак визнав її частково, сплативши 356,31 грн після пред'явлення позову. Вказане свідчить, що Черкаська міська рада мала підстави звертатись до суду для стягнення заборгованості: позов виник з реальної заборгованості за користування земельною ділянкою, однак визнає її частково, здійснивши оплату 356,31 грн лише після пред'явлення позову.
З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постановах № 640/1029/18 від 18.12.2019, № 307/3036/19 від 22.01.2025, №640/1029/18 просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року прийнято відмову від позову Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утримуваних коштів.
Провадження у цивільній справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утримуваних коштів - закрито.
Повернуто платнику Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради ( НОМЕР_1 , МФО 820172, ЄДРПОУ 38715770) з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 430 від 22.09.2025, що становить 1 514,00 грн.
У задоволення заяви представника відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що на час звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача перед Черкаською міською радою існувала, відповідач її визнав в розмірі 356,31 грн. та сплатив вказану суму до початку розгляду справи по суті, що підтверджується долученою до відзиву квитанцією.
Враховуючи, що позивач Черкаська міська рада подав заяву про прийняття відмови від позову у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості за договорами після звернення до суду з позовом, підстави для неприйняття відмови від позову не встановлені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих/недобросовісних дій позивача, отже підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 26 січня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В.В., вважаючи ухвалу суду першої інстанції частково необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині ухвалу суду просив залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом фактично застосовано ч. 5 ст. 142 ЦПК України, коли застосуванню підлягала ч. 3 цієї статті.
За загальним правилом, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. У тому ж разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх позивачем після пред'явлення позову, понесені позивачем витрати можуть бути стягнуті з відповідача за його заявою.
Подавши заяву про відмову від позову, Черкаська міська рада відмовилась від стягнення до місцевого бюджету 16 165,08 грн заборгованості за користування земельною ділянкою, яка відповідачем сплачена не була.
Отже, в даному випадку, застосовується загальне правило розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову, наведене у першому реченні ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка не містить обов'язку встановлення правильності дій позивача, як того вимагає ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 18 лютого 2026 року, представник Черкаської міської ради - Коломієць Т.В. зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Черкаської міської ради витрат на професійну правничу допомогу, правильно застосував норми процесуального права та належним чином оцінив фактичні обставини справи. Вважає, що доводи апеляційної скарги сторони відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин справи та помилкового тлумачення ст. 142 ЦПК України, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині ухвала суду в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині по наступних підставах.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З-поміж основних засад (принципів) цивільного судочинства законодавець виділяє, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення ( ч. 2 ст. 206 ЦПК України).
У відповідності п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
За ст. 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
За приписами частини третьої статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
За приписами частини п'ятої статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
У випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі, заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, він повинен довести, що позовна заява була подана внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, дії позивача, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодування позивачем понесених відповідачем витрат на правову допомогу.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Отже, саме собою закриття провадження у справі не є свідченням необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного аналізу частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невстановлення судом того, що спір у справі виник внаслідок необгрунтованих/недобросовісний дій позивача, тому відсутні підстави для покладення на позивача обов'язку щодо відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Крім того, сторона відповідача у відзиві на позовну заяву, заявляючи клопотання про стягнення із позивача судових витрат у розмірі 3 500,00 грн, пов'язаних із наданням правничої допомоги, не вказала, які дії позивача у цій справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації понесених витрат, як це не було вказано і в засіданні під час вирішення питання про закриття провадження у справі.
Підстав для визнання дій Черкаської міської ради необґрунтованими не встановлено, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання стороною своїми процесуальними правами, а дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу, суд дійшов правильного висновку про відмову у покладенні на позивача обов'язку з відшкодування понесених відповідачем судових витрат.
Є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що, в даному випадку, застосовується загальне правило розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову, наведене у першому реченні ч. 3 ст. 142 ЦПК України, яка не містить обов'язку встановлення правильності дій позивача, як того вимагає ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки відмова від позову була зумовлена задоволенням вимог відповідачем після пред'явлення до нього позову, у такому разі підлягає застосування саме норма ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Колегія суддів зауважує, що стаття 142 ЦПК України не встановлює автоматичний розподіл судових витрат, а передбачає оцінку судом підстав відмови від позову та підстави закриття провадження.
Також є необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач визнав та частково виконав вимоги позивача, тому розподіл судових витрат здійснюється на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, оскільки на момент звернення до суду із даним позовом, Черкаська міська рада не володіла інформацією щодо відчуження відповідачем нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності. Після встановлення фактів та виконання вимог відповідачем, позивач ініціював закриття провадження у справі, що не свідчить про добровільне виконання до початку спору.
Таким чином, вимоги щодо застосування пропорційного розподілу судових витрат на підставі добровільного виконання (ч. 3 ст. 142 ЦПК України) є необґрунтованими, оскільки відповідач виконав вимоги лише після початку судового процесу та встановлення факту порушення.
Інші доводи апеляційної скарги сторони відповідача суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича - залишити без задоволення.
В оскаржуваній частині ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно утримуваних коштів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Ю.В. Сіренко
/повний текст постанови суду виготовлений 06 березня 2026 року/