Провадження № 11-сс/821/79/26 Справа № 712/1589/26 Категорія: ст. ст. 176, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участю прокурора захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого начальником сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов'язаного, учасника бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України,-
Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_11 в межах кримінального провадження № 42026250000000013 від 03 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України із можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 грн.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000013 від 03 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 та обрано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 06 квітня 2026 року включно, з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу в розмрі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень) грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої, покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає зазначену ухвалу суду необгрунтованою і незаконною з огляду на наступне:
- пред'явлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2КК України, є необгрунтованою, оскільки до матеріалів кримінального провадження не долучено будь-яких доказів тим обставинам, на які посилається сторона обвинувачення, та які б давали підстави припустити факт вчинення підозрюваним дій в обсязі, що викладений у повідомленні про підозру;
- ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, оскільки стороною обвинувачення при обгрунтуванні ризиків не було зазначено їх конкретний характер, що є порушенням Конвенції, у зв'язку із чим клопотання не може бути задоволено.
Також просить суд звернути увагу та врахувати те, що підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, має на утриманні сім'ю, одружений, має малолітню доньку, постійне місце реєстрації та проживання, до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику та незадовільний стан здоров'я, зокрема наявні відомості про те, що ОСОБА_8 в умовах ІТТ неодноразово потребував медичної допомоги.
Вважає, що слідчим суддею розмір застави було визначено не у відповідності до чинного національного законодавства та практики ЄСПЛ, а також без врахування обставин справи; вважає його занадто високим і непомірним для підозрюваного, оскільки фактично визначений розмір застави є майже половиною річного сімейного доходу родини ОСОБА_8 , яка до того ж утримує малолітню дитину.
На підставі наведенного, захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або зменшити розмір застави, яку визначити із урахуванням доходів підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного судового провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою.
Так, за версією органу досудового розслідування, встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Черкаській області № 420 о/с від 13 листопада 2025 року ОСОБА_8 призначено на посаду начальника сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції відносяться до працівників правоохоронних органів.
Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_8 під час проходження служби в органах поліції виконує функції офіційного представника органу влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто є службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов'язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва тощо.
У розумінні частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) ОСОБА_8 , окрім іншого, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе.
Крім того, у розумінні п. п. 1-4 ч. 1 ст. 24 Закону ОСОБА_8 , окрім іншого, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника.
Також, посадовою інструкцією начальника сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Інструкція), затвердженої 22.07.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_12 , та із якою 20 листопада 2025 року ознайомлено ОСОБА_8 , передбачено, що начальник сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області у своїй роботі керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС, Національної поліції України та цією інструкцією.
Розділом ІV Інструкції передбачено, що начальник сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області у разі вчинення протиправних діянь несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Досудовим розслідуванням також встановлено, що начальник сектору поліцейської діяльності №1 (м. Городище) відділення поліції №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 вимагає від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави щодо виключення останнього із бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та ІПС МВС «Армор».
Також встановлено, що ОСОБА_8 06 лютого 2026 року о 17:27 год. фактично був затриманий в порядку ст.208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи від 06 лютого 2026 року.
08 лютого 2026 року ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси до підозрюваного ОСОБА_14 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 06 квітня 2026 року, включно, з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень) грн., у разі внесення якої із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: заявою ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; даними протоколу затримання ОСОБА_8 від 06 лютого 2026 року; даними протоколу обшуку в автомобілі ОСОБА_8 від 06 лютого 2026 року; протоколами огляду та ідентифікації грошових коштів, їх вручення від 06 лютого 2026 року; документами про проходження служби в поліції та перебування на посаді ОСОБА_8 ; іншими матеріалами досудового розслідування в сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Виходячи з наявних матеріалів, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра». При цьому, встановлений вище рівень обґрунтованості підозри ОСОБА_8 щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 КК України, є мінімально можливим для застосування запобіжного заходу та достатнім, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Відхиляючи інші доводи захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів звертає увагу, що на цьому етапі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу суд не оцінює докази на предмет наявності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого діяння, а лише встановлює, що підозрюваний міг вчинити відповідне кримінальне правопорушення.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».
Колегія суддів також погоджується із висновками слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, який за приписами ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_8 володіє інформацією про кримінальне провадження відносно нього та про обставини, які є предметом доказування, а тому, перебуваючи на волі, він матиме можливість знищити, або сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ризик незаконного впливу на свідків об'єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Таким чином наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги дані про особу підозрюваного, який є працівником правоохоронного органу та займає керівну посаду в поліції - начальник сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, а тому може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, зважаючи на численні особисті, ділові та інші зв'язки з представниками правоохоронних органів, суб'єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, апеляційний суд вважає наявним існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, передбачені ч.2 ст.183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Вищенаведене в сукупності з встановленими ризиками свідчить про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_8 , який у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного -адвоката ОСОБА_9 про недоведеність існування ризиків, які передбачають необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати достатню стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Також під час апеляційного розгляду захисник посилався на незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_8 , як підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційний суд не може погодитися з вказаними доводами сторони захисту, з огляду на таке.
Так, згідно наявних в матеріалах клопотання медичних документів, ОСОБА_8 хворіє на легкий вегето-вестибулярний синдром, гострий фарингит (Т90.5) - наслідки перенесеної ЗЧМТ (08.05.23 - струс головного мозку).
Згідно із випискою №250945 від 20 травня 2025 року із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого йому рекомендовано обмеження фізичного навантаження, переохолодження, медикаментозне лікування та подальший нагляд у невролога, терапевта.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року № 1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким чином, лікування підозрюваного у разі наявності у нього медичних захворювань можливо в умовах ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, апеляційний суд зазначає про те, що захисником не додано до апеляційної скарги доказів того, що медична допомога, яку потребує ОСОБА_8 в умовах лікувального закладу вказаного типу, не може бути наданою. Також не надано будь-якої медичної документації щодо критичного стану здоров'я підозрюваного, який би виключав можливість утримання особи в умовах слідчого ізолятора.
Відносно доводів захисника про визначення підозрюваному непомірного розміру застави, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, обставин інкримінованого злочину, а саме того факту, що останній підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, з огляду на майновий стан підозрюваного, розмір можливого безпідставного доходу підозрюваного від протиправної діяльності, а саме вимаганням у ОСОБА_13 5000 доларів США, встановлені ризики, обґрунтовано визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного) та повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Особа, вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_9 про наявність підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та зменшення розміру застави, є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, а визначений розмір застави є необхідним та достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_9 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2026 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у кримінальному провадженні № 42026250000000013, внесеному до ЄРДР 03 лютого 2026 року за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4