05 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/271/25
Провадження № 22-ц/821/556/26, № 22-ц/821/557/26
категорія: 312000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Павленко Мар'яна Василівна
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
представник відповідача: адвокат Назаренко Сергій Миколайович
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Назаренка Сергія Миколайовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2025 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2025 року (ухвалених під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст основного рішення складено 18 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів банківських послуг шляхом стягнення коштів, визнання зобов'язання припиненим,-
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів банківських послуг шляхом стягнення коштів, визнання зобов'язання припиненим.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона є клієнтом АТКБ «ПриватБанк», користувалась карткою № НОМЕР_1 та карткою № НОМЕР_2 . Отже, вона є споживачем банківських послуг в розумінні ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1, 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Вказує, що увечері 08.10.2024 року та частково вранці 09.10.2024 року з її карткових рахунків, відкритих у АТ КБ «Приватбанк», відбулося списання грошових коштів на суму: 101937,50 грн., частинами по 1507,50 грн., 18090 грн., 8040 грн., 74100 грн., 200 грн. При цьому, перед списанням сум, на її картку надійшли кредитні кошти, які нею не замовлялися, а кредитний договір нею не укладався, на суму 100 000 грн., які в подальшому також були списані з картки (в тому числі, із частиною особистих коштів позивача).
Позивач стверджує, що у вечері 08.10.2024 року на її абонентський номер НОМЕР_3 зателефонувала наразі не встановлена особа, яка представилася співробітником компанії «Київстар», повідомивши про проблеми з телефоном позивачки і попередивши, що на її номер надійде sms-повідомлення, в якому буде код і цей код необхідно продиктувати, що і було зроблено позивачкою, яка після цього телефоном не користувалася, їй ніхто не телефонував і ні від кого не надходили повідомлення, і сама позивачка також не мала потреби комусь телефонувати чи писати повідомлення. Вранці 09.10.2024 року виявила, що її абонентський номер не працює. Одразу звернулася з цього приводу до компанії «Київстар» (з телефонного номеру свого чоловіка), де була повідомлена, що її абонентський номер заблокований у зв'язку із шахрайським зламом і їй потрібно з паспортом прибути в офіс/відділення компанії. Уже прибувши особисто з паспортом до компанії «Київстар», довідалася, що на відновлення її абонентського номеру піде від 1 до 14 днів. Одразу запідозривши, що шахрайський злам абонентського номеру (який є також фінансовим номером у відносинах з АТ КБ «Приватбанк») може тягнути за собою шахрайські дії і з картковими рахунками, позивачка одразу з телефонного номеру співробітниці компанії «Київстар» НОМЕР_4 зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» (3700) з вимогою заблокувати її картки. Також позивачка невідкладно звернулася до відділення АТ КБ «Приватбанк», де менеджер повідомила про списання коштів з її карткових рахунків на вищевказані суми та надала відповідні виписки з рахунків.
Після того, вказує, що вона звернулася до Черкаського районного управління поліції із заявою про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована і наступного дня, 10.10.2024 відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за номером 12024250310003369 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Позивачку залучено до участі в кримінальному провадженні в якості потерпілої.
Крім зазначеного, позивачка також застрахувала свої ризики, пов'язані із незаконним отриманням грошових коштів із карткових рахунків та іншими подібними несанкціонованими списаннями/зняттями грошових коштів, розміщених на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» у страховій компанії «ВУСО». Загальна страхова сума на час придбання полісу була визначена у 50000 грн., проте ліміт відповідальності страховика за ризиками, визначеними у полісі, встановлено у розмірі 50% від страхової суми (тобто, 25000 грн.). Страховою компанією вказаний випадок було визнано страховим та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн.
Вказує, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» не забезпечив належної безпеки для її рахунків, відкритих у цій банківській установі, а дізнавшись про шахрайське списання значної суми коштів - не вжив заходів до відновлення балансу на рахунках позивачки, а на її лист, надісланий невдовзі після вищеописаних подій, відповів фактичною відмовою.
В зв'язку з вищевикладеним та з метою відновлення залишку коштів ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк» до рівня, який існував до проведення несанкціонованих списань станом на 08.10.2024 року, просила стягнути з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 із зарахуванням коштів на зазначений рахунок - 101937,50 грн.;
визнати припиненими усі зобов'язання ОСОБА_1 перед АТКБ «ПриватБанк» з погашення кредитної заборгованості, що утворилися внаслідок несанкціонованих позивачкою операцій по рахунку № НОМЕР_5 , проведених в період часу з 20:10 08.10.2024 року по 08:03 09.10.2024 року.
З метою відновлення залишку коштів ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_6 в АТ КБ «Приватбанк» до рівня, який існував до проведення несанкціонованих списань станом на 08.10.2024 року, просила стягнути з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 із зарахуванням коштів на зазначений рахунок - 134569,50 грн.;
визнати припиненими усі зобов'язання ОСОБА_1 перед АТКБ «Приватбанк» з погашення кредитної заборгованості, що утворилися внаслідок не санкціонованих позивачкою операцій по рахунку № НОМЕР_6 , проведених в період часу з 20:10 до 20:15 08.10.2024 року.
03.02.2025 рокупозивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій просила прийняти зміну предмету позову шляхом доповнення новою позовною вимогою та разом із первісними позовними вимогами розглянути також вимогу про стягнення з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
З метою відновлення залишку коштів ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_7 в AT КБ «ПриватБанк» до рівня, який існував до проведення несанкціонованих списань станом на 08.10.2024 року, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 із зарахуванням коштів на зазначений рахунок 101 937, 50 грн.
Визнано припиненими усі зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» з погашення кредитної заборгованості, що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій по рахунку № НОМЕР_7 , проведених в період часу з 20:10 08.10.2024 року по 08:03 09.10.2024 року.
З метою відновлення залишку коштів ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_7 в AT КБ «ПриватБанк» до рівня, який існував до проведення несанкціонованих списань станом на 08.10.2024 року, стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 із зарахуванням коштів на зазначений рахунок 134 569, 50 грн.
Визнано припиненими усі зобов'язання ОСОБА_1 перед АТКБ «ПриватБанк» з погашення кредитної заборгованості, що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій по рахунку № НОМЕР_7 , проведених в період часу з 20:10 до 20:15 08.10.2024 року.
Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 3 028 грн.
Задовольнячи частково позовні вимоги, суд першої інстації виходив з того, що позивачка як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з рахунків позивачки відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
Задовольняючи частково вимоги в частині моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., суд першої інстанції вважав, що в результаті неналежних дій відповідача, з позивача було безпідставно списані грошові кошти в значній сумі, в результаті чого позивач зазнала душевних страждань в зв'язку з втратою значної суми коштів, неможливістю їх використання на власний розсуд. В даному випадку існує, як сам факт спричинення шкоди, так і протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками для позивача.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2026 року стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 21 серпня 2025 року, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Назаренко С.М., вважаючи рішення суду та додаткове рішення суду незаконними, необгрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення, просив: скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2025 року та ухвалите нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю; скасувати додатковерішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.12.2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач категорично не погоджується з винесеним рішенням, вважає, що судом було проігноровано доводи, надані відповідачем в суді першої інстанції, не досліджено надані докази на підтвердження вини позивача у втраті облікових даних.
Суд першої інстанції не врахував, що зняття коштів було саме через розголошення позивачем персональних даних, так як надання доступу до Приват 24 третім особам, про що заявляє позивач в своєму позові та встановлено службовим розслідуванням службою безпеки Банку.
Спірні операції з перерахування коштів здійснювались особисто позивачем, будучи введеним шахраєм в оману самостійно провів фінансові операції по своїм банківським рахункам. На підтвердження вказаної інформації Банком надані аудіо розмови підтвердження здійснення операції.
Крім того, наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позичальника до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
Також позивачем не дотримано обов'язку негайного звернення до Банку, оскільки остання володіла інформацією про факт шахрайських дій та списання коштів ще 08.10.2024 року, проте всупереч вимогам договору та закону звернулася до поліції 10.10.2024 року, а до Банку 09.10.2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу
До Черкаського апеляційного суду 30.01.2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи рішення суду першої інстанції законними та обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», користувалась карткою № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_7 ) та карткою № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_8 ).
08.10.2024 року (та частково вранці 09.10.2024 року) з карткових рахунків позивача, відкритих у АТ КБ «Приватбанк», відбулося списання грошових коштів на суму: 101937,50 грн. (з рахунку НОМЕР_7 ), частинами по 1507,50 грн., 18090 грн., 8040 грн., 74100 грн., 200 грн. При цьому, перед списанням сум, починаючи із 18090 грн., на картку позивачки надійшли кредитні кошти, які нею не замовлялися, а кредитний договір нею не укладався, на суму 100000 грн., які в подальшому також були списані з картки (в тому числі із частиною особистих коштів позивача).
Більшість списань відбулися в проміжок часу з 20:10 до 20:41 08.10.2024 року, а 200 грн. були додатково зняті о 08:03 09.10.2024 року; 134569,50 грн. (з рахунку НОМЕР_9 ), частинами по 30 019, 35 грн., 30 019, 35 грн., 7246,05 грн., 30 019, 35 грн., 19667,85 грн., 17597,55 грн. Списання відбувалися у проміжку часу між 20:10 та 20:15 08.10.2024 року. Всі списання відбулися за рахунок кредитних коштів.
Списання коштів в обох випадках відбулося шахрайським шляхом, без відома та без санкціонування позивачкою.
У своєму листі на ім'я АТ КБ «Приватбанк» від 12.10.2024 року (а.с. 24 на звороті-27, т. 1), позивач вказала, що ввечері 08.10.2024 на її абонентський номер НОМЕР_3 зателефонувала наразі невстановлена особа, яка представилася співробітником компанії «Київстар», повідомивши про проблеми з телефоном позивачки і попередивши, що на її номер надійде sms-повідомлення, в якому буде код і цей код необхідно продиктувати, що і було зроблено позивачкою, яка після цього телефоном не користувалася, їй ніхто не телефонував і ні від кого не надходили повідомлення, і сама позивачка також не мала потреби комусь телефонувати чи писати повідомлення. Вранці 09.10.2024 виявила, що її абонентський номер не працює. Одразу звернулася з цього приводу до компанії «Київстар» (з телефонного номеру свого чоловіка), де була повідомлена, що її абонентський номер заблокований у зв'язку із шахрайським зламом і їй потрібно з паспортом прибути в офіс/відділення компанії. Уже прибувши особисто з паспортом до компанії «Київстар», довідалася, що на відновлення її абонентського номеру піде від 1 до 14 днів. Одразу запідозривши, що шахрайський злам абонентського номеру (який є також фінансовим номером у відносинах з АТ КБ «Приватбанк») може тягнути за собою шахрайські дії і з картковими рахунками, позивачка одразу з телефонного номеру співробітниці компанії «Київстар» НОМЕР_4 зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» (3700) з вимогою заблокувати її картки. Також позивачка невідкладно звернулася до відділення АТ КБ «Приватбанк», де менеджер повідомила про списання коштів з її карткових рахунків на вищевказані суми та надала відповідні виписки з рахунків.
Після того позивачка звернулася до Черкаського районного управління поліції із заявою про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована і наступного дня, 10.10.2024 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за номером 12024250310003369 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 залучено до участі в кримінальному провадженні в якості потерпілої.
ОСОБА_1 також застрахувала свої ризики, пов'язані із незаконним отриманням грошових коштів із карткових рахунків та іншими подібними несанкціонованими списаннями/зняттями грошових коштів, розміщених на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» (усі ризики перелічені у пункті 5, та підпунктах 6.1.1 - 6.1.13 страхового полісу) у страховій компанії «ВУСО» (електронний поліс № DNHESKM 227U68U від 30.08.2022 року). Загальна страхова сума на час придбання полісу була визначена у 50000 грн., проте ліміт відповідальності страховика за ризиками, визначеними у підпунктах 6.1.1-6.1.13 полісу, встановлено у розмірі 50% від страхової суми (тобто 25000 грн.). Страховою компанією вказаний випадок було визнано страховим та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000 грн.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, така обставина підлягає доказуванню. Таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до статті 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Держателем платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (п. 7 ч. 1ст. 1 Закону).
Згідно з п.п. 57, 42 ч. 1 ст. 1 Закону платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
Постановою правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 164 затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі Положення), яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.
Відповідно до п. 136 Положення, користувач зобов'язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з п. 138 Положення, емітент зобов'язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту тощо.
Пунктом 140 Положення визначено, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації, ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Згідно з п. 141 Положення, емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Емітент під час видачі платіжного інструменту зобов'язаний поінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу.
Відповідно до п. 146 Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Колегія суддів зазначає, що наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21, вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку, ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 10.10.2024 року за даним фактом Черкаським РУП ГУНП у Черкаській області внесено відомості до ЄРДР № 12024250310003369 за ч.4 ст.190 КК України.
09.10.2024 року о 13 год. 03 хв. зафіксоване письмове звернення ОСОБА_1 до Оператора з приводу розблокування телефонного номеру. 10.10.2024 року о 08 год. 19 хв. номер було розблоковано.
12.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою, в якій просила провести службове розслідування за фактом несанкціонованого списання коштів з її карткових рахунків, відновити залишок коштів на рахунках до рівня, що існував до моменту виконання операцій щодо несанкціонованого списання коштів.
17.10.2024 року Банк надав позивачу відповідь про те, що кошти Банком не можуть бути повернені, оскільки переказ коштів з карток був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Приват24», вхід в який був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . Також був оформлений договір «Кредит готівкою». Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації ОСОБА_1 .
За результатами проведеної АТ КБ «Приватбанк» перевірки встановлено, зокрема: дані на клієнта, підтвердження переказів на карти іншого банку, розблокування карт доступу до Приват24 в зв'язку з поводженням з іншого мобільного пристрою, з метою ідентифікації позивач надавала інформацію про дату народження, місце народження, місце проживання, місце отримання заробітної плати, дату народження чоловіка. Змін ПІН-коду карт по клієнту ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_10 , станом на 08.10.2024 року не зафіксовано.
На виконання ухвали суду від 13.02.2025 року ПрАТ «Київстар» надало до суду інформацію щодо телефонного номеру « НОМЕР_3 ». Зокрема, зазначено, що електронні комунікаційні послуги по даному телефонному номеру до 12 год. 54 хв. 09.10.2024 року надавалися на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ «Київстар» знеособлено (анонімно) без укладання письмового договору або реєстрації та за жодною особою номер зареєстрований не був. Відповідно, відсутні достатні законні підстави вважати, що саме ОСОБА_1 була користувачем телефонного номеру « НОМЕР_3 », зокрема до 12 год. 54 хв. 09.10.2024 року. З 12 год. 54 хв. 09.10.2024 року електронні комунікаційні послуги за вказаним телефонним номером надаються відповідно до публічного договору та вказаний номер зареєстрований за абонентом передплаченого зв'язку - фізичною особою ОСОБА_1 . Також надано інформацію про з'єднання (вхідні та вихідні телефонні дзвінки з прив'язкою до базових станцій, які були зафіксовані комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» в період часу з 00 год. 00 хв. 08.10.2024 року по 12 год. 54 хв. 09.10.2024 року. 08.10.2024 року о 21 го. 14 хв. телефонний номер « НОМЕР_3 » було заблоковано Компанією на підставі наявності ознак порушення підпункту 14 п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 рок № 295 та недотримання вимог п. 3.1 Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар».
Суд першої інстанції в судовому засіданні здійснив прослуховування аудіозаписів розмови з оператором АТ КБ «ПривтБанк», під час яких було встановлено, що особа жіночої статі, яка представилася як ОСОБА_1 , зателефонувавши до АТ КБ Приватбанку по номеру НОМЕР_11 , спілкувалася з оператором Відповідача АТ КБ «ПриватБанк» (розмова 08.10.2024 року о 20.00.55), повідомила: «що адмінка Приват 24 заблоковано в зв'язку з покупкою нового телефон модель девайса - NOKIA C32/ NOKIA і про розблокування адмінка Приват 24», також Відповідач підтвердив що «по даним сервісу (adminka.privat24.ua - зелена адмінка Приват24 - Зміни акаунту Приват24) по клієнту ОСОБА_1 в період 08.10.2024 року 19:48:50 (телефон заблоковано) 08.10.2024 року 20:09:58 зміни в обліковому запису без зміни _LOGIN з використанням іншого пристрою з IMEI Real ». Зміна проводилась з послідуючим спілкуванням (ID 805412573 024-10-08 20:00:55 (звернення про розблокування телефону) - https://vrs .privatbank. ua/vrs9 /records/ 805412573) з метою зняття обмежень пов'язане з входженням з іншого пристрою, при ідентифікації було вказано дату народження, місце народження, дату народження чоловіка та по даним сервісу (vkfm.privatbank.ua/login-monitoring - login-monitoring в ходи в Приват24 ) по клієнту ОСОБА_1 , в наявності нетиповий пристрій imei - НОМЕР_12, Модель девайса - NOKIA C32|NOKIA.» Тож, з метою зняття обмежень пов'язане з входженням з іншого пристрою при розмові з оператором АТ КБ «Приватбанк» оператором Оксенією були задані питання до особи, яка представлялась ОСОБА_1 . При ідентифікації було вказано дату народження, де народилась, дату народження чоловіка.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що Банк та ОСОБА_1 визнають наявність договірних правовідносин між ними ще до 08.10.2024 року, так й той факт, що ОСОБА_1 сприяла своїми діями (повідомила код, який надійшов sms - повідомленням) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта Приват24 з можливістю повністю розпоряджатися рахунками та коштами позивачки в ПриватБанку і укладати кредитні угоди. До того ж, ОСОБА_1 визнає, а Банком підтверджено доказами, що під час звернення до Банка (09.10.2024 року) з повідомленням про шахрайські дії та необхідністю блокування її карток відбувся вже після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійсненні, тобто запізно.
Натомість, позивачка бажає стягнути з ПриватБанка втрачені нею, з її вини, особисті та кредитні кошти, покладаючи помилково всю відповідальність за власну недбалість та бездіяльність по захисту персональних даних на Банк.
До моменту укладання оспорюваних правочинів та вчинення оскаржуваних транзакцій (станом на 08.10.2024 року) між сторонами існували договірні правовідносини та особисто погоджені і підписані ОСОБА_1 , на підставі яких позивачка отримувала від ПриватБанка банківські послуги, користувалася платіжними картками.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг АТКБ «ПриватБанк» (Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання Анкети - Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які разом становлять Договір банківських послуг, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Як визначено в Умовах та правилах надання банківських послуг, сторони визнають простим електронним підписом - електронні дані, які додаються підписувачем (Клієнтом) до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис, крім кваліфікованого електронного підпису, удосконаленого електронного підпису, електронного підпису Національного банку.
Сторони визнають Простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: OTP-пароль, Одноразовий ідентифікатор, QR-код, ПІН-код, підпис в IVR, біометричні дані Клієнта (голосовий зліпок, відбиток пальця, Face ID), кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», «Сплатити», «Оплатити» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, ініціювати платіжну операцію та підписати відповідну платіжну інструкцію, підписати електронний документ тощо, або якщо інтерфейс відповідного програмного комплексу дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть дії або платіжної операції, платіжну інструкцію на виконання якої Клієнт підписує у спосіб, узгоджений Сторонами вище.
При здійсненні будь-якої операцій та правочинів між Сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону Клієнта.
Отже, позивач ОСОБА_1 була повністю обізнана, що її фінансовий телефон є дуже важливим для здійснення будь-якої платіжної операції та укладання кредитного договору за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису і що Банк буде правомірно вважати, що саме клієнт здійснює цю операцію, а не інша/третя особа, бо на час здійснення оскаржуваних транзакцій та договорів, у Банка були відсутні будь-які заяви з боку клієнта щодо необхідності блокування чи втрати нею фінансового телефону або заволодіння паролем від власного Приват24 третьою особою.
Саме через домовленість між Банком та ОСОБА_1 , яка зазначена у Анкеті-заяві, за допомогою фінансового телефону позивачки НОМЕР_3, яким заволоділи треті особи 08.10.2024 року було укладено кредитний договір № 24100800034216 на 100000,00 грн, другий з накладанням зі сторони клієнтки простого електронного підпису.
Дослідивши вищевикладене, колегія суддів вважажє, що здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються позивачкою, покладається на саму позивачку.
Позивач не довела, що здійснені платіжні операції є неналежними платіжними операціями, оскільки, щоб операція вважалась неналежною, має бути дотримана диспозиція норм Закону України «Про платіжні послуги», а саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, внаслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у даній справі не надано доказів про порушення її прав та інтересів з боку відповідача АТ КБ «Приватбанк», а відсутність таких порушень не породжує для неї права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги в зв'язку з відсутністю порушеного права з боку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Колегія суддів вважає, що відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються позивачкою, повністю покладається на саму позивачку.
При цьому, слід зауважити, що наявність кримінальної справи та визнання позивачки потерпілою особою захищають її порушені права, оскільки позивачка зможе стягнути збитки в порядку цивільного позову з шахраїв.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПІК України).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача банківських послуг шляхом стягнення коштів та визнання зобов'язання припиненим, тому рішення Соснівського районного суду м. Черкаси в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн підлягає скасуванню, так як дана вимога є похідною від первісної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував надані відповідачем докази та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, не дивлячись на те, що у справі відсутні об'єктивні докази порушення прав позивача як споживача послуг АТ КБ «ПриватБанк».
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням вимог матеріального права та приходить до висновку про його скасування з ухваленням нової постанови про відому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, тому підстав для стягнення на її користь з відповідача витрат на правничу допомогу немає, а відтак підлягає скасуванню й оскаржуване додаткове рішення суду від 18.12.2025 року, яким частково задоволено заяву позивача про стягнення відповідних судових витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції від 05.12.2025 та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 та скасування додаткового рішення від 18.12.2025 року.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, тому необхідно компенсувати за рахунок держави судові витрати, понесені відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою у розмірі 3993,60 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Назаренка Сергія Миколайовича - задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2025 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 грудня 2025 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів банківських послуг шляхом стягнення коштів, визнання зобов'язання припиненим - відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати в розмірі 3993,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду складено 06 березня 2026 року/