Рівненський апеляційний суд
Іменем України
05 березня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/27018/25
Провадження № 11-сс/4815/41/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, -
Цією ухвалою залишено без задоволення, подану на підставі ч. 1 ст. 303 КПК України, скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність органу досудового розслідування щодо не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що заява ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, адресована в порядку ст. 214 КПК України, не містить достатньо відомостей з покликанням на належні й допустимі докази, які б давали підстави для внесення до ЄРДР кримінального провадження.
У поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали, як незаконної, і просить зобов'язати уповноважену особу третього СВ ( з дислокацією в м. Рівне) ТУ ДБР у м. Хмельницькому внести відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 372 КК України до ЄРДР.
Доводить, що, 23 жовтня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до Рівненської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, яка була скерована для розгляду до уповноваженого органу - третього СВ ДБР ( з дислокацією в м. Рівне), який, на його думку, не вніс відомостей до ЄРДР, що є прямим порушенням вимог ст. 214 КПК України.
Наголошує, що заява ОСОБА_6 чітко містить місце, час та обставини вчинення кримінального правопорушення, а предмети виявлені ним в його автомобілі були поміщені самими працівниками поліції.
Апелянт належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, перевіривши матеріали судового провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Чинним КПК України (глава 26) передбачено можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора під час досудового розслідування.
З аналізу ст. 303 КПК України слідує, що під час досудового розслідування - стадії кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, можуть бути оскаржені лише дії, рішення чи бездіяльність слідчого або прокурора, перелік яких є вичерпним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо короткого викладу обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий і прокурор.
Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Злочином є передбачене КК України суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними - суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із всіх заяв чи повідомлень про події, у яких не має достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про злочин до ЄРДР, чим саме обґрунтоване не внесення таких відомостей та вирішує питання про наявність чи відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 в порядку ст.214 КПК України 23.10.2025 року подав заяву до Рівненської обласної прокуратури про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, - притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Листом від 27.10.2025 року ОСОБА_6 було повідомлено, що його заява скерована до третього СВ ( з дислокацією в м. Рівне) ТУ ДБР у м. Хмельницькому для організації розгляду.
На думку апелянта, уповноважений орган не вніс до ЄРДР на протязі 24 год, як того вимагає ст. 214 КПК України, відомості про злочин, передбачений ч. 2 ст. 372 КК України.
Із змісту заяви-повідомлення ОСОБА_6 слідує, що вона не містить достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, про що скаржник отримав відповідь 09.12.2025 року.
Згідно листа керівника Третього СВ ( з дислокацією у м. Рівне) ОСОБА_8 від 17.11.2025 року, в ході розгляду звернення ОСОБА_6 від 08.07.2025 року та 23.10.2025 року щодо можливих протиправних дій працівників поліції під час проведення досудового розслідування та зібрання доказів у кримінальному провадженні № 12024180000000652 від 19.09.2024 року, встановлено, що викладені у заявах ОСОБА_6 обставини про вчинення кримінального правопорушення представниками правоохоронних органів не знайшли свого підтвердження. Натомість, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, дані заяви з додатками скеровано на адресу Рівненського управління ДВБ Національної поліції України для проведення додаткової перевірки.
В ході апеляційного розгляду прокурор зазначив, що ОСОБА_6 є стороною кримінального провадження, у якому працівниками поліції проводився огляд його транспортного засобу.
Враховуючи, що у заяві ОСОБА_6 не наведено обставин, що свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, відсутні дані про конкретні події злочину ( час, місце, спосіб, тощо), слідчим суддею правомірно прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги апелянта щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками ч. 2 ст. 372 КК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає, як не вбачає і істотних порушень вимог КПК України при розгляді скарги адвоката ОСОБА_7 , які б слугували безумовною підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2