05 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/8432/25
Провадження № 22-ц/4815/47/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 395790337 від 11.09.2023 у розмірі 31444,44 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що факт переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 395790337 від 11.09.2023 від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС", та від ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" підтверджується додатковими угодами до договорів факторингу, якими продовжувалися строки їх дії. Підтвердженням переходу права вимоги також є реєстри прав вимог, які укладались до кожного договору факторингу та містили індивідуалізовану інформацію про боржника, кредитний договір та розмір боргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Встановлено, що 11.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 395790337.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ABUB-4696. Зокрема, 11.09.2023 4:45:52 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови.
Відразу після вчинення дій відповідача, 11.09.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 6700 грн. на його банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6983. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому сторони погодили продовжувати строк дії договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024.
24.10. 2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №255, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 395790337 від 11.09.2023 на загальну суму 14872,66 грн: 6700,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8172,66 грн заборгованість за процентами, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги
31.07.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 31/0724-01.
14.03.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 140325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 395790337 від 11.09.2023 становить 31444,44 грн., яка складається з 6700 грн. - заборгованість по кредиту, 24744,44 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу(фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Суд першої інстанції, встановивши, що строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема до 31 грудня 2024 року, дійшов помилкового висновку про відсутність доказів переуступлення права вимоги.
Відповідно до умов зазначеного договору факторингу клієнт зобов'язувався передати фактору всі права вимоги, визначені у реєстрах прав вимоги.
Таким чином, відступлення прав вимоги не пов'язується виключно з моментом укладення договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру прав вимоги, який містить перелік конкретних вимог, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
У цьому контексті має значення, що до реєстру прав вимоги №255 було включено кредитний договір №395790337 від 11.09.2023 на загальну суму 14872,66 грн, з яких 6700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8172,66 грн - заборгованість за процентами.
Отже, на момент включення цього кредитного договору до реєстру прав вимоги право вимоги вже існувало та було індивідуалізоване.
Колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25 за подібних фактичних обставин зроблено висновок про можливість відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним після договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та до підписання відповідного реєстру прав вимог.
Разом з тим, суд дійшов висновку щодо відсутності у справі доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать доказам у справі та не ґрунтуються на вищенаведених нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Зі змісту договорів факторингу слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.
Разом із вказаними договорами факторингу позивачем було надано і відповідні реєстри.
Тобто, позивачем разом із позовною заявою подано усі документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача.
Умовами договорів факторингу не передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.
Враховуючи викладене, посилання суду першої інстанції на недоведеність переходу права вимоги у зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату за договорами факторингу, є помилковими.
Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
У Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 зазначено, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
Що стосується розміру заборгованості, то апеляційний суд виходить з наступного.
З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 не було повернуто тіло кредиту, а відтак сума в розмірі 6700 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що відповідач є військовослужбовцем, у зв'язку з чим, з урахуванням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просило стягнути лише заборгованість за тілом кредиту.
Оскільки позивач розпорядився своїм правом щодо предмета спору та обмежив вимоги апеляційної скарги переглядом рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення тіла кредиту, підстав для вирішення питання про стягнення процентів апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 31444,44 грн, тоді як за результатами апеляційного перегляду підлягає стягненню 6 700 грн, що становить 21,31 % від заявлених позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, становить 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 516,20 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (2422,40 грн ? 21,31 %), та 774,35 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (3633,60 грн ? 21,31 %).
У позовній заяві ТОВ "Юніт Капітал" просило стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем було надано (в копіях): - договір про надання правничої допомоги №17/03/25, укладений 17 березня 2025 року між ТОВ "Юніт Капітал"та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери»; - довіреність; - протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги 17 березня 2025 року; Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 17/03/25-02 від 17.03.2025).
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважає, що з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1491,70 грн. (7000 грн ? 21,31 %).ї
Керуючись ст. 137, 141, 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість у загальному розмірі 6700 гривень.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 516 гривень 20 копійок; судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 774 гривні 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 1491 гривню 70 копійок витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.