Справа № 287/362/25 Номер провадження № 11-кп/4805/259/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
05 березня 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Житомирського апеляційного суду кримінальне провадження №12025060520000028 за апеляційними скаргами представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року, яким ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України,-
Оскаржуваним вироком судом затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором та ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_10 , будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення проти довкілля, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, відповідно до вироку Ємільчинського районного суду № 287/234/24 від 26.06.2024, на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти довкілля за наступних обставин.
09.08.2024 у ОСОБА_10 виник злочинний умисел направлений на повторне вчинення кримінального правопорушення у сфері довкілля, а саме на незаконну порубку дерев у Тепеницькому лісницві філії «Білокоровицьке лісове господарство» ДП «Ліси України». Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконну порубку дерев у Тепеницькому лісництві філії «Білокоровицьке лісове господраство» ДП «Ліси України», переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитись, 09.08.2024 приблизно о 17 годині ОСОБА_10 , приїхав на власному тракторі марки «DW244АНТ» без реєстраційного номеру з причепом, маючи при собі заздалегідь заготовлене знаряддя вчинення злочину, а саме бензопилу не встановленої марки, у квартал 8 виділ 13 Тепеницького лісництва філії «Білокоровицьке лісове господраство» ДП «Ліси України», де без розриву в часі, за допомогою заздалегідь заготовленої та привезеної з собою бензопили, без відповідного на те спеціального дозволу (лісорубного квитка), який видається відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України №761 від 23.05.2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» незаконно зрізав шість сироростучих дерев породи сосна, шляхом повного відокремлення від кореня.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на перевезення незаконно зрубаних дерев, розкрижував зрізані шість сироростучих дерев породи сосна на 13 сортиментів довжиною по 6 метрів кожен, загальною кубомасою 3, 131 м.куб. та завантажив за допомогою навантажувача, яким обладнаний трактор марки «DW244АНТ» без реєстраційного номеру на причіп. Після чого здійснював за допомогою вище вказаного трактора з причепом перевезення незаконно зрізаної лісопродукції породи сосна у кількості 13 сортиментів довжиною по 6 метрів кожен, загальною кубомасою 3, 131 м.куб. до с. Сущани, Коростенського району, Житомирської області та в подальшому у лісовому масиві ОСОБА_10 , був виявлений працівниками правоохоронних органів.
У результаті своїх злочинних дій, щодо порубки шести дерев породи сосна у кварталі 8 виділ 13 Тепеницького лісництва філії «Білокоровицьке лісове господраство» ДП «Ліси України», ОСОБА_10 , заподіяв істотну шкоду навколишньому природньому середовищу, в особі Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області на суму 65 701 гривня 57 копійок.
Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні незаконної порубки дерев та незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев, вчиненої повторно, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 246 КК України.
Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 30.09.2025 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12025060520000028 від 27.01.2025 між начальником Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_10 за участю захисника ОСОБА_7 та:
визнано ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України та призначено узгоджене покарання у виді чотирьох років позбавлення волі,
на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_10 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
- запобіжний захід відносно ОСОБА_10 не обрано.
- стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 46206 гривень 20 (двадцять) копійок.
- вирішено питання речових доказів та на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КПК України застосовано спецконфіскацію до лісопродукції породи сосна в кількості 13 (тринадцять) сортиментів довжиною по 6 (шість) метрів кожен, загальною кубомасою 3, 131 м куб. та трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., чорного кольору з прикріпленим металевим навантажувачем.
Підставою для застосування судом спецконфіскації було те, що обвинувачений раніше вже притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 246 КК України за вчинення правопорушення з використанням цього ж трактора, й застосування щодо нього спецконфіскацї не порушує справедливого балансу між вимогами загального інтересу та захисту прав людини.
На вказаний вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині застосування спеціальної конфіскації трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., та в цій частині ухвалити новий вирок, у якому виключити рішення про застосування спеціальної конфіскації.
На обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги вказує, що матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_9 , дружина обвинуваченого та співвласник трактора, знала чи могла б знати про незаконне використання вказаного транспортного засобу, що є обов'язковим для можливості застосування спецконфіскації до майна, вона не допитувалась як свідок, жодних доказів її обізнаності з протиправними діями чоловіка - не встановлено. Вказує, що суд не мав права фактично вирішувати спір про належність такого майна, що було здійснено при застосуванні спецконфіскації. Вказує, що за таких обставин застосування спецконфіскації порушує вимоги ст. ст. 100 КПК та відповідну судову практику.
23.02.2026 захисником направлено до суду додаткові пояснення, в яких він зазначає, що вирок суду в частині застосування спеціальної конфіскації щодо вище назначеного майна є незаконним також і тому, що при узгодженні угоди про визнання винуватості дане питання між сторонами захисту і обвинувачення не обговорювалося.
Також на вирок суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_8 , у якій він просить вирок суду скасувати в частині застосування спеціальної конфіскації трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., та в цій частині ухвалити новий вирок, яким повернути ОСОБА_12 майно як власнику/співвласнику.
На обгрунтування доводів своєї апеляційної скарги також вказує, що матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_9 , дружина обвинуваченого та співвласник трактора, знала чи могла б знати про незаконне використання вказаного транспортного засобу, що є обов'язковим для можливості застосування спецконфіскації до майна. Вказує, що суд не мав права фактично вирішувати спір про належність такого майна, застосувавши спецконфіскацію, оскільки трактор придбаний в 2021 році при перебуванні в шлюбі з обвинуваченим та є спільним майном подружжя, але вона не була залучена до участі у справі та не знала про протиправні дії чоловіка.
В судовому засідання захисник ОСОБА_7 та представник власника майна ОСОБА_8 свої апеляційні скарги підтримали з наведених у них підстав, надавши більш детальні пояснення.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційних скарг з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Вказав, що долю речових доказів та застосування судом спецконфіскації було вирішено судом у відповідності до вимог КПК, а та обставина, що трактор належить подружжю не унеможливлює його конфіскацію, що також підтвердужється і актуальною судовою практикою. Наголосив, що обвинувачений вже двічі вчиняв злочин за допомогою даного трактора, що надавало підстави для його спецконфіскації.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, представника власника майна, прокурора, провівши судові дебати, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10 учасниками судового провадження не оспорюються, вирок суду оскаржено на підставі п. 1 ч. 3 ст. 394 КПК України виключно в межах застосування спецконфіскації до майна.
Щодо доводів захисника та представника майна в частині безпідставності застосування спецконфіскації до майна в зв'язку з його статусом спільного майна подружжя.
У даній справу суд, ухвалюючи вирок, затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості, серед іншого, зазначаються умови застосування спеціальної конфіскації.
Згідно ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК майно, що перебуває у спільній власності, підлягає спеціальній конфіскації, якщо співвласник, який є правопорушником, використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення.
Положення п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України недвозначно стверджують, що обізнаність власника (законного володільця) про незаконне використання предметів спеціальної конфіскації, а тим більше їх особисте застосування як засобів чи знарядь вчинення правопорушення, безумовно унеможливлює їх повернення іншим співвласникам (в тому числі другому з подружжя), про яких кримінальний закон не згадує в цьому контексті.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК у разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації такого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.
Так, в аспекті застосування положень ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказаний вище припис визначає дієвий порядок захисту особою, яка є подружжям або співвласником і не знала і не могла знати про незаконне використання предметів спеціальної конфіскації як знаряддя або засобу вчинення кримінального правопорушення, своїх майнових інтересів в умовах, коли державою застосовуються спеціальні заходи в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, для убезпечення суспільства від вчинення кримінальних правопорушень.
Тобто норми КПК України передбачають застосування спеціальної конфіскації до знарядь та засобів вчинення кримінального правопорушення, а не до їх певної частини, отже, відсутні підстави вирішувати питання про повернення відповідних предметів спеціальної конфіскації особі, яка є співвласником і не знала й не могла знати про їх незаконне використання.
Тобто, якщо майно, яке було використано як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення, перебуває у спільній власності подружжя і воно було використано одним із подружжя в ході вчинення кримінально-караного діяння, то таке майно підлягає спеціальній конфіскації в повному обсязі, оскільки його власник (той з подружжя, який вчинив кримінальне правопорушення) усвідомлено використав його в протиправних цілях.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 669/338/24, Постанова від 02.02.2026.
Тому суд не погоджується до доводами апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_8 щодо безпідставності застосування спецконфіскації до трактора лише на тій підставі, що він є спільним майном подружжя, оскільки співвласник, який є правопорушником, використав його як знаряддя або засіб вчинення кримінального правопорушення, а інший із подружжя не був обізнаний про вчинення ним кримінального правопорушення.
Щодо доводів захисника про безпідставність застосування спецконфіскації до майна в зв'язку з незазначенням про це в угоді про визнання винуватості.
Як вже зазначалось, між ОСОБА_10 та прокурором укладено угоду про визнання винуватості та узгоджено покарання, вказана угода була затверджена судом.
Водночас, умови застосування спеціальної конфіскації в угоді не зазначалися, чому вказане питання залишилось не визначеним в угоді - суду не відомо.
За приписами ч. 1 ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 474 КПК перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі її затвердження судом.
При затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим суд не має права застосовувати спеціальну конфіскацію, якщо це не передбачено умовами угоди. До відповідних висновків прийшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.12.2025 у справі № 337/6553/24.
Натомість суд, всупереч ст. 475 КПК України, затверджуючи угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, крім призначення узгодженого йому покарання, додатково застосував спеціальну конфіскацію щодо трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., чорного кольору з прикріпленим металевим навантажувачем, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального закону та чим судом першої інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Тому колегія суддів вважає обгрунтованими доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 в частині щодо безпідставності застосування у даному кримінальному провадженні спеціальної конфіскації в зв'язку з не зазначенням цієї умови в угоді про визнання винуватості.
Водночас, особами, які подали апеляційні скарги, вирок не оскаржується в частині щодо застосування спецконфіскації щодо іншого майна, а статтею 404 КПК суд апеляційної інстанції обмежений межами апеляційних скарг, тому суд не вирішує питання щодо інших речових доказів, до яких було застосовано спецконфіскацію оскаржуваним вироком.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на висунуту апелянтами вимогу щодо ухвалення апеляційним судом нового вироку, судова колегія звертає увагу на положення ст.420 КПК України, а саме підстави, за наявності яких суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок. Зазначені підстави є вичерпними та не передбачають ухвалення вироку апеляційною інстанцією з наведених в апеляційних скаргах адвоката підстав, в даному випадку суд апеляційної інстанції не вирішує питання, якими би погіршувалося правове становище обвинуваченого.
Тому на підставі положень п. 4 ч.1 ст. 408 КПК України, оскаржуваний вирок Олевського районного суду Житомирської області від 30.09.2025 підлягає зміні з виключенням з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на застосування відповідно до ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України спеціальної конфіскації щодо майна - трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., чорного кольору з прикріпленим металевим навантажувачем та вирішенням питання щодо речових доказів в порядку ст. 100 КПК.
Отже, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 422 КПК України, суд, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 та представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 30.09.2025 змінити, виключивши з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на застосування відповідно до ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України спеціальної конфіскації щодо : - трактора марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., чорного кольору з прикріпленим металевим навантажувачем.
Речовий доказ: трактор марки «DW244АНТ», номер кузова « НОМЕР_1 », без д.н.з., чорного кольору з прикріпленим металевим навантажувачем - повернути власнику.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.