Справа № 296/2039/26 Номер провадження № 11-сс/4805/174/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія тримання під вартою Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
05 березня 2026 рокум. Житомир
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 20 квітня 2026 року з визначенням розміру застави,
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 квітня 2026 року 20 год. 20 хв., визначено розмір застави в сумі 266240 грн.
Слідчий суддя дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і що на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід, як взяття під варту, зможе дієво запобігти встановленим ризикам, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту Зазначає, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування частково визнав вину в інкримінованому йому злочині, розкаюється у вчиненому, а також має постійне місце проживання та реєстрації, до затримання працював (не офіційно), має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину 2020 року народження. Вказує, що наразі відсутні будь-які виняткові обставини щодо обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи здатні в повній мірі забезпечити належну поведінку останнього. На думку захисника, жодного конкретного ризику щодо ОСОБА_7 ні стороною обвинувачення, ні судом не вказано. Звертає увагу на те, що судом визначений надмірний розмір застави, не врахувавши при цьому реальний реальне фінансове становище підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів клопотання убачається, що слідчим відділом Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026060640000174 від 19.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
19.02.2026 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_7 у порядку ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчинені кримінального правопорушення.
19.02.2026 відповідно до ст.276-278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він 19.02.2026 року близько 14:00 год., будучи військовослужбовцем, незаконно знаходячись за межами військової частини, достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 19.02.2026, близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи разом з ОСОБА_9 у середині квартири АДРЕСА_1 розпивав з останнім спиртні напої, при цьому ОСОБА_9 перебував у безпорадному стані, оскільки пересувався погано через свій похилий вік. У цей день, час, місці та за вказаних обставин, в умовах воєнного стану, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 , а саме його грошових коштів в сумі 15 000 гривень 00 копійок купюрами по 500 гривень. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи поблизу ОСОБА_9 , та використовуючи його безпорадний стан, шляхом ривка з рук ОСОБА_9 , відкрито викрав грошові кошти в сумі 15 000 гривень 00 копійок купюрами по 500 гривень. Після чого, ОСОБА_7 , утримуючи при собі грошові кошти в сумі 15 000 гривень, місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_9 майнової шкоди на суму 15 000 гривень 00 копійок.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленнями на спец. лінію «102» Житомирського РУП №2 ГУНП в області від 19.02.2026; протоколом прийняття заяви у ОСОБА_9 від 19.02.2026; протоколом огляду місця події від 19.02.2026; протоколом огляду місця події від 19.02.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 19.02.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_9 від 19.02.2026; протоколом огляду предметів (відео) від 19.02.2026; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 19.02.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 19.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.02.2026; повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 20.02.2026; іншими доказами та документами в їх сукупності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його застосуванні.
Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ст.12 КК України інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Колегія суддів зважає на те, що при розгляді питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі підозрюваного. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, даних про судимість ОСОБА_7 (а.с.48), а саме те, що він підозрюється у вчиненні злочину під час іспитового строку, встановленого йому вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 24.05.2023, наявності кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ознаками ч.5 ст.407 КК України, то існує наявність ризику, передбаченого п .1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_7 знає особу потерпілого, його місце проживання, а враховуючи похилий вік потерпілого підозрюваний матиме можливість незаконного впливу на потерпілого шляхом умовлянь, психологічного тиску, схиляння до надання неправдивих показань, узгодження позицій або відмови від надання показань.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід ураховувати, що певна ймовірність того, що підозрюваний, обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З довідки про судимість, наявної в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, звільнившись від відбування покарання з випробувальним терміном, вчинив дії, за які підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину проти власності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого ч. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на те, що при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу відповідно до ст.178 КПК України слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, вік підозрюваного, те, що він має постійне місце проживання, але вказане не спростовує існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав згідно з вимогами ст. 194 КПК України для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та недостатності більш м'яких запобіжних заходів.
Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочину, у якому він підозрюється, додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, є ускладненим.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та реєстрації, до затримання працював (не офіційно), не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які б могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятору, судом не встановлено.
Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину.
Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. При цьому, сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави і прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та обрав ОСОБА_7 запобіжний захід, який відповідає тяжкості кримінального правопорушення, в якому останній підозрюється, особі підозрюваного, та є достатнім для виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
При цьому, вказаний розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, зважаючи на ступінь ризиків.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що застава в меншому розмірі, встановленому ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним особою покладених на неї обов'язків.
Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2026 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 20 квітня 2026 року, з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4