Житомирський апеляційний суд
Справа №275/648/25 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
05 березня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 275/648/25
за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. у селищі Брусилів,
У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», Позивач, Товариство) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача 12 500,00 грн заборгованості за кредитним договором № 133215 від 03 липня 2020 року, яка складається із: 2 500,00 грн - простроченої заборгованості за тілом кредиту, 10 000,00 грн - заборгованість за відсотками, також просив вирішити питання розподілу судових витрат.
Позов мотивувався тим, що 03 липня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 133215 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надається фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума виданого кредиту становить 2500,00 грн, дата надання кредиту - 03 липня 2020 року, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних.
ТОВ «Займер» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах визначених договором.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим у нього станом на 16 квітня 2025 року утворилась заборгованість, у загальному розмірі 12 500,00 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 500,00 грн, простроченої заборгованості за процентами - 10 000,00 грн.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача, просить його змінити шляхом зменшення заборгованості з 12 500,00 грн до 400,00 грн, зменшити судові витрати зі сплати судового збору з 2422,40 грн до 77,52 грн та правничої допомоги з 3500,00 грн до 112,00 грн. Також представник просить стягнути із Позивача на користь Відповідача понесені відповідачем судові витрати в першій інстанції в розмірі 8 712,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 517,32 грн, і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв рішення, оскільки неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, що призвело до неправильного визначення, відповідно до встановлених судом, обставин, правовідносин.
Вказує, що дійсно 03 липня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 133215, за умовами якого, Товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 01 серпня 2020 року, строк дії договору - 30 днів. Відповідно до пункту 1.3 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунок 2% (процентів) на добу. За Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 133215 від 03 липня 2020 року, загальна вартість кредиту складає 4000,00 грн, яка складається із процентів за користування у розмірі 1 500,00 грн та суми кредиту 2 500,00 грн.
Разом з тим, сторона відповідача не погоджується з розрахунком заборгованості відповідача за процентами, який складений позивачем. Відповідно до пункту 3.3.3 договору, продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Вказує, що позивачем, не було ініційовано право на продовження строку (пролонгацію) користування кредитом, отже останнім днем залишається 01 серпня 2020 року.
Звертає увагу, що оскільки Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень пункту 1.3 цього Договору, становлять 2% на добу.
Натомість, позивач, здійснив нарахування відсотків за Договором, як у межах строку його дії, тобто протягом 30 днів, так і після закінчення строку його дії, тобто після 01 серпня 2020 року, внаслідок чого сторона відповідача вважає за необхідне виконати власний розрахунок заборгованості відповідача за відсотками за вказаним договором.
Вказує, що стягуючи відсотки в сумі 10 000,00 грн за даним договором, суд першої інстанції погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості, який надано позивачем, що є помилковим.
Вважає, що строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту був погоджений сторонами та становив 30 днів, тобто до 01 серпня 2020 року. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Крім того, представник зазначає, що дійсно ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором в обумовлені договором строки, тому можна дійти до висновку, що позовні вимоги товариства підлягають частковому задоволенню та із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 4 000,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 500,00 грн - заборгованість за процентами.
В свою чергу, позивачем було надано та судом було досліджено, що ОСОБА_1 здійснював платежі 01 серпня 2020 року в сумі 1 500,00 грн, 02 вересня 2020 року в сумі 1 600,00 грн та 09 жовтня 2020 року в сумі 500,00 грн, які позивачем було зараховано на погашення процентів, відповідно до пункту 2.4 договору.
Враховуючи, що загальний розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 133215 від 03 липня 2020 року становить 4 000,00 грн, але відповідачем було здійснено оплату в розмірі 3600,00 грн, то загальний розмір залишку заборгованості становить 400,00 грн.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
У поданому відзиві, представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Також просив розгляд скарги здійснювати за відсутності представника Товариства.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що представником позивача були надані до суду належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 133215 від 03 липня 2020 року щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Колегія суддів в повній мірі не може погодитись із висновками місцевого суду з огляду на таке.
Установлено, що 03 липня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 133215 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2 500,00 грн, дата надання кредиту - 03 липня 2020 року, строк кредиту - 30 днів, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, процентна ставка - фіксована та складає 2 % в день від суми кредиту, або 730 % річних (а.с.14-15).
Згідно Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 133215, від 03 липня 2020 року, сторонами узгоджено та підписано графік розрахунків та загальну вартість кредиту на 30 днів в сумі 4 000,00 грн, з яких: сума кредиту - 2 500,00 грн, сума процентів - 1 500,00 грн (а.с.16).
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ "Платежі Онлайн" № 8248/05 від 30 травня 2025 року, на сайті Торговця (CLY.COM.UA) через платіжний сервіс «Platon» 03 липня 2020 року була проведена транзакція (видача) кредиту № 133215 у сумі 2 500,00 грн на банківську картку з початковими та кінцевими цифрами у номері НОМЕР_1 (а.с.27).
Отже, сторони погодили усі істотні умови кредитування та відповідач отримав кошти у сумі 2 500,00 грн, шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем у реквізитах до кредитного договору.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 133215 від 03 липня 2020 року ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2 500,00 грн та відбувалося щоденне нарахування процентів в розмірі 2% від суми кредиту, тобто 50 грн в день.
01 серпня 2020 року, 02 вересня 2020року та 09 жовтня 2020 року зафіксовано платежі за кредитом на загальну суму 3 600 грн. Погашення тіла кредиту не здійснювалося. Борг ОСОБА_1 за договором складає 12 500 грн (а.с.60-66).
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 133215 за період з 03 липня 2020 року по 01 квітня 2021 року вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем становить 12 500,00 грн, з яких: 2 500,00 грн тіло кредиту, 10 000,00 грн відсотки (а.с.8).
28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.17-20).
Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ "Займер" відступило ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 133215 в сумі 12 500 грн (а.с.9).
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).
Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.
Статтею 12 Закону визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з норм цього Закону, укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини 1-3 статті 207 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 513, статті 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 03 липня 2020 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору про споживчий кредит, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис», про що відповідач не заперечував.
Також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у ТОВ «ФК «КЕШ Ту Гоу», який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №133215 від 03 липня 2020 року.
При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив письмові докази по справі та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача процентів, які були нараховані поза межами строку кредитування, погодженого сторонами договору позики.
У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом».
Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання.
Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання».
Укладаючи 03 липня 2020 року електронний договір № 133215 про надання фінансового кредиту між сторонами було узгоджено такі умови:
- згідно з пунктом 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором;
- кредит надається строком на 30 днів, до 01 серпня 2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (пункти 1.2., 1.3., 1.4. договору).
Пунктом 3.3.3 договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Як убачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором, позивачем нарахована заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 03 липня 2020 року по 16 квітня 2025 року, яка складає 12 500,00 грн, з яких: 2500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.8).
Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Враховуючи, що кредит надавався строком на 30 днів до 01 серпня 2020 року (строк кредитування), то ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Отже розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, складає 1 500,00 грн за період з 03 липня 2020 року по 01 серпня 2020 року, виходячи з розрахунку: 2500,00 грн (тіло кредиту) х 2 % (відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредиту).
Крім того, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від № 133215 від 03 липня 2020 року відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, зокрема: 01 серпня 2020 року в сумі 1 500,00 грн, 02 вересня 2020 року в сумі 1 600,00 грн та 09 жовтня 2020 року в сумі 500,00 грн, які помилково не враховано та які були розподілені Товариством на погашення складових заборгованості (відсотків) (а.с.60-66).
Враховуючи зазначене вище, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 400 грн (2 500,00 грн тіло кредиту +1 500,00 грн відсотків) = 4000,00 грн - 3600,00 грн внесених коштів на погашення = 400 грн).
Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 1 статті 376 ЦПК України, підлягає зміні, шляхом зменшення суми стягнення заборгованості.
Щодо судового збору та витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що адвокат Пархомчук С.В. на підставі Договору від 29 грудня 2023 року про надання правничої допомоги, Додаткової угоди № 1 до нього та довіреності (а.с.11-12, 13, 6 відповідно) надавав позивачу правничу допомогу при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог також підлягає ухваленню нове судове рішення і в частині розміру судового збору та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи часткове задоволення позову, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог позовної заяви 77,51 грн судового збору та документально підтверджені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 112,00 грн.
Відповідно до договору № 1331 від 28 липня 2025 рок та ордеру Серії ВІ № 1337779 від 29 вересня 2025 року, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надавав правову допомогу адвокат Цокало Т.М. (а.с.111-115, 110 відповідно).
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) підготовка та написання заяв по суті - апеляційна скарга на рішення фіксована оплата за складення апеляційної скарги становить 3000,00 грн (а.с.118).
Відповідно до квитанції № 1331-2 від 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 оплатив гонорар адвоката у розмірі 3000,00 грн (а.с.117).
Таким чином, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги із позивачана користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,6 грн тадокументально підтверджені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни задовольнити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року в частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат змінити.
Зменшити суму стягнутої із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором № 133215 від 03 липня 2020 року із 12 500,00 грн до 400,00 грн, зменшити сум стягнутого судового збору із 2422,4 грн до 77,51 грн та суму витрат на правничу допомогу із 3 500,00 грн до 112,00 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 3 633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 3 000 грн витрат на правничу допомогу, надану в апеляційному суді.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді