СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/29297/25
пр. № 2/759/4837/26
06 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 35 840 грн 00 коп. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати у розмірі 126 грн 50 коп., які були понесені у зв'язку з відправкою документів відповідачу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24.11.2024 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства в електронній формі було укладено кредитний договір № 1195010, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Абекор» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит на суму 20 000 грн, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання у встановленому в договорі порядку.
Сторонами було погоджено, що строк кредитування становить 80 днів з кінцевим терміном повернення кредиту до 11.02.2025 включно. У подальшому шляхом неодноразового укладення додаткових угод термін повернення кредиту було продовжено до 30.08.2025.
ТОВ «ФК «Абекор» своє зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів шляхом їх переказу на зазначений банківський рахунок.
У свою чергу, ОСОБА_1 своє зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 35 840 грн, з яких: 20 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 840 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Абекор» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04080, Україна, місто Київ, вулиця Оленівська, будинок 23), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) інформацію чи емітована платіжна карта - маска карти НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 2) надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_1 , за період з 24.11.2024 року по 25.11.2024 року щодо здійснення надходження коштів у сумі 20 000,00 грн. (у разі проведення у вказаний період часу інших операцій, крім як на суму 20 000,00 грн. - їх відображення у виписці не здійснювати для дотримання приписів законодавства щодо забезпечення охорони інформації, яка містить банківську таємницю).
14 січня 2026 року та 15 січня 2026 від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшов лист № БТ/Е-980 від 12.01.2026, в якому надано витребувану інформацію на виконання ухвали суду від 09.12.2025 року. Зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . До листа долучено рух коштів (виписка) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 , за період з 24.11.2024 року по 25.11.2024 року, відображення інших платежів не здійснювалося, крім як на суму 20.000,00 грн.
15.01.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Цокало Т.М. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про визнання ОСОБА_1 позовних вимог ТОВ «ФК «Абекор» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024 у розмірі 26 930 грн 00 коп., з яких: 20 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 930 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення іншої частини заборгованості за процентами за користування кредитом сторона відповідача просила відмовити.
Заперечення відповідача проти зазначеної частини позовних вимог обґрунтовані тим, що між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди від 23.12.2024, від 22.01.2025, від 21.02.2025, від 23.03.2025, від 23.04.2025, від 11.05.2025 та від 11.06.2025 до кредитного договору. Додатком № 1 від 11.06.2025 до кредитного договору № 1195010 було передбачено, що загальна вартість кредиту становить 26 930 грн 00 коп., з яких: 20 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 930 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Тому сторона відповідача, посилаючись на практику Верховного Суду щодо права кредитодавця на нарахування процентів за використання кредитних коштів, висловила переконання, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів за кредитним договором становить 6 930 грн 00 коп., а не 15 840 грн 00 коп., яка заявлена позивачем до стягнення.
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просила частково задовольнити позовні вимоги та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання учасники справи не викликалися.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 24.11.2024 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 1195010. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису (b33135).
Зі змісту Log file за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024 вбачається, що укладенню кредитного договору передувала авторизація ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі товариства, подання нею заявки на отримання кредиту, ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, а також прийняття товариством рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту.
Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 ТОВ «ФК «Абекор» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 2.1, 3.1, 3.2 кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 20 000 грн 00 коп.; строк кредитування - 80 днів з кінцевим терміном повернення до 11.02.2025 включно; повернення кредиту двома платежами, розрахованими за двома періодами (30 та 50 календарних днів); фіксована базова процентна ставка - 0,99% в день, фіксована акційна процентна ставка - 0,1980%, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (30 календарних днів); нарахування процентів за користування кредитом за методом «факт/факт» та за формулою проценти = база для розрахунку процентів (фактичний залишок суми кредиту) * процентна ставка за користування кредитом; мета надання кредиту - споживчі цілі; спосіб надання кредиту - у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 , за яким здійснено випуск платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 сторони погодилися, що строк кредитування може бути продовжено за ініціативою ОСОБА_1 на кількість днів, запропоновану ТОВ «ФК «Абекор» на підставі відповідного правочину. ОСОБА_1 з метою ініціювання перед ТОВ «ФК «Абекор» питання продовження строку кредитування повинна здійснити всі без виключення наступні дії: 1) в особистому кабінеті інформаційно-комунікаційної системи або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіши, що вказує на продовження строку кредитування; 2) внести на користь ТОВ «ФК «Абекор» платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату ініціювання продовження строку кредиту процентів через особистий кабінет або платіжний термінал; 3) ознайомитися та підписати відповідний правочин про продовження строку кредитування.
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 розмір процентної ставки, що застосовується в період продовження строку кредитування, визначається в правочині про продовження строку кредитування.
Кредитний договір містить інформацію щодо розміру реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту та розміру витрат за ним.
Окрім того, 24.11.2024 ОСОБА_1 ознайомилася та підписала графік платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 та містить інформацію щодо розміру щомісячного платежу за кредитним договором, порядку його формування та обчислення тощо.
Додатково до цього 24.11.2024 ОСОБА_1 ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається їй на підставі кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024.
Таким чином, судом встановлено, що 24.11.2024 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов'язання на вищезазначених умовах.
Зі змісту листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 7/16624 від 15.10.2025, квитанції до платіжної інструкції № 20051-1363-1654084333 від 24.11.2024, листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-980 від 12.01.2026 та виписки про рух коштів на картковому рахунку встановлено, що 24.11.2024 ТОВ «ФК «Абекор» здійснило переказ грошових коштів на суму 20 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 та яка була зазначена останньою в кредитному договорі як спосіб отримання кредитних коштів. Призначенням переказу зазначених грошових коштів зазначається надання кредитних коштів від ТОВ «ФК «Абекор» за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024.
Вищезазначені обставини укладення кредитного договору, виникнення кредитного зобов'язання на викладених умовах, виконання ТОВ «ФК «Абекор» свого зобов'язання з надання кредитних коштів були підтверджені відповідачем шляхом часткового визнання позовних вимог.
Таким чином, судом встановлено факт виконання ТОВ «ФК «Абекор» свого зобов'язання за кредитним договором шляхом надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів.
Після цього, в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди від 23.12.2024, від 22.01.2025, від 21.02.2025, від 23.03.2025, від 23.04.2025, від 11.05.2025, від 11.06.2025 до кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024, якими строк кредитування неодноразово було продовжено на 80 днів, а кінцевий термін повернення кредитних коштів продовжено до 30.08.2025.
Відповідно до п. 2 вищезазначених додаткових угод сторони досягли згоди, що протягом продовженого строку кредитування буде застосовуватися основна процентна ставка - 0,99% в день.
Укладення додаткових угод до кредитного договору № 1195010 від 24.11.2024 супроводжувалося відповідним оновленням графіку платежів та паспорту споживчого кредиту. Оновлені з урахуванням продовженого строку кредитування графік платежів та паспорт споживчого кредиту були підписані ОСОБА_1 .
Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024 встановлено, що на виконання п. 4.1, 4.2 кредитного договору ОСОБА_1 для продовження строку кредитування повністю оплатила нараховані на той момент проценти за користування кредитом.
Вищезазначені обставини продовження строку кредитування не заперечувалися стороною відповідача.
Водночас, зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за його використання належним чином не виконала, сплативши лише 34 848 грн 00 коп. в якості погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Факт порушення грошового зобов'язання за кредитним договором відповідачем не заперечувався, на відміну від розміру заборгованості, що утворилася внаслідок такого порушення.
Зі змісту розрахунку заборгованості судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 35 840 грн 00 коп., з яких: 20 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 840 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Здійснюючи аналіз нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором з урахуванням заперечень сторони відповідача проти розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, суд нагадує, що сторонами з урахуванням укладених додаткових угод строк кредитування було погоджено наступні істотні умови кредитного зобов'язання: загальний строк кредитування - 280 днів (з 24.11.2024 по 30.08.2025), протягом перших 30-ти днів строку кредитування застосовується акційна процентна ставка у розмірі 0,1980% в день від фактичного залишку суми кредиту, протягом усього іншого строку кредитування - стандартна процентна ставка у розмірі 0,99% в день від фактичного залишку суми кредиту.
Оскільки ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за тілом кредиту, то база для розрахунку процентів за використання кредитних коштів протягом всього строку кредитування не змінювалася та становила 20 000 грн.
З урахуванням цього, за пільговий період кредитування (перші 30 днів, що становлять період з 24.11.2024 по 23.12.2024) ОСОБА_1 мала сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1 188 грн 00 коп. (20 000 грн * 0,1980% * 30 днів). Натомість за весь інший строк кредитування (250 днів, що становлять період з 24.12.2024 по 30.08.2025) ОСОБА_1 мала сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 49 500 грн (20 000 грн * 0,99% * 250 днів). Відповідно загальний розмір процентів за користування кредитом, який ОСОБА_1 мала сплатити за весь строк кредитування, становить 50 688 грн 00 коп.
Як було встановлено судом раніше, ОСОБА_1 за період з 24.11.2024 по 30.08.2025 сплатила на користь ТОВ «ФК «Абекор» грошові кошти в сумі 34 848 грн 00 коп., які були зараховані на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом. Відповідно залишок заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом становить 15 840 грн 00 коп. (50 688 грн 00 коп. - 34 848 грн 00 коп.).
Вищевикладене дає суду можливість констатувати правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, що наданий стороною позивача, у тому числі в частині заборгованості ОСОБА_1 за процентами. Позивачем розраховано заборгованість з урахуванням пільгового періоду та акційної процентної ставки протягом нього, з урахуванням та в межах продовженого строку кредитування і визначеної на його період стандартної процентної ставки. Окрім того, позивачем враховано факт часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання та зараховано сплачені грошові кошти на погашення заборгованості за процентами.
Стороною відповідача не надано доказів, з яких би вбачалося, що наданий стороною позивача розрахунок заборгованості є неправильним та/або недостовірним, зокрема, відповідачем не надано доказів здійснення погашення заборгованості на більшу суму, ніж була зарахована позивачем тощо.
Суд вважає необґрунтованими заперечення сторони відповідача щодо того, що заборгованість за процентами становить 6 930 грн 00 коп. Додатком № 1 до додаткової угоди від 11.06.2025 дійсно викладено графік платежів за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024, який оновлено з урахуванням продовженого строку кредитування. Вказаним графіком дійсно передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 6 930 грн 00 коп. Водночас, такий розмір процентів розрахований та нарахований лише за період з 11.07.2025 по 30.08.2025, тобто виключно за повторно продовжений строк кредитування (додаткові 80 днів). Такий розмір процентів був визначений сторонами за кожне продовження строку кредитування на 80 днів. При цьому, жодна із досліджених судом додаткових угод не містить положення про списання/погашення/недійсність розміру процентів, що були нараховані до моменту чергового продовження строку кредитування.
Отже, проценти у розмірі 6 930 грн 00 коп., на які сторона відповідача посилається як на актуальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за використання кредитних коштів, є лише частиною загальної заборгованості, яка нарахована за окремий період строку кредитування (продовженого), але не є актуальним та останнім розміром заборгованості зі сплати процентів.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини продовження строку кредитування, а також обставини часткового погашення відповідачем кредитної заборгованості, суд вважає правильним та обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено 1) факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , 2) факт виконання ТОВ «ФК «Абекор» свого зобов'язання за кредитним договором; 3) факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 35 840 грн, з яких: 20 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 840 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
На підставі цього суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач надає суду платіжну інструкцію № 2080 від 27.11.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «Абекор» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .
Окрім того, позивачем надано квитанцію № 1831025 від 29.11.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «Абекор» здійснило платіж у розмірі 126 грн 50 коп. за відправку позовної заяви з додатками відповідачу, тим самим понесло судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У свою чергу, сторона відповідача заявила про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. та просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, судові витрати позивача на сплату судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню із відповідача у повному розмірі 2 548 грн 90 коп. Натомість судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають залишенню за відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ: 39287145; місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601А) суму заборгованості за кредитним договором № 1195010 від 24.11.2024 у загальному розмірі 35 840 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 15 840 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ: 39287145; місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, у розмірі 126 (сто двадцять шість) гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 березня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко