Номер провадження 1-кс/754/474/26
Справа № 754/3328/26
Іменем України
05 березня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчої СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 23.02.2026 року про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, та на бездіяльність керівника СВ досудового розслідування ОСОБА_5 ,
02.03.2026 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчої СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 23.02.2026 року про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, та на бездіяльність керівника СВ досудового розслідування ОСОБА_5 .
Скаргу мотивує тим, що в провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, розпочате за її заявою.
Вважаючи себе потерпілою у даному кримінальному провадженні та не отримавши відповідну пам'ятку про права і обов'язки потерпілого, ОСОБА_3 23.12.2025 звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою. Постановою старшої слідчої СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 26.11.2025 у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2026 за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на зазначену постанову слідчої постанову було скасовано.
20.02.2026 року (вх.№ 28408-2026) у рамках зазначеного кримінального провадження скаржниця ОСОБА_3 повторно звернулася до слідчої із заявою, у якій просила залучити її в якості потерпілої до даного кримінального провадження.
23.02.2026 року старшою слідчою СВ Деснянського УП ГУНП ОСОБА_4 повторно винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у зазначеному кримінальному провадженні.
Не погодившись із постановою слідчої від 23.02.2026, ОСОБА_3 оскаржила її до слідчого судді, зазначивши, що постанова слідчим винесена без врахування вимог кримінально-процесуального законодавства, не містить мотивів та належного обґрунтування її прийняття. Зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично не здійснюється, слідчі дії не проводяться, її допит, як заявника, не проведено, надані нею докази до матеріалів провадження не долучаються, а тому просить задовольнити скаргу: постанову слідчого скасувати та зобов'язати слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві визнати її потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та видати відповідну пам'ятку, а також зобов'язати слідчого приєднати до матеріалів кримінального провадження копії доданих до скарги документів, також просить слідчого суддю постановити окрему ухвалу на адресу керівника Деснянського УП ГУНП у м. Києві та направити її до ДБР щодо систематичного умисного невиконання слідчою ОСОБА_4 та начальником СВ ОСОБА_5 рішень суду, а також щодо їхньої професійної компетентності та саботажу розслідування, що призводить до втрати доказів.
Скаржниця в судовому засіданні скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Слідчий та прокурор, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду скарги, в судове засідання не з'явились, жодних заяв та/або клопотань до суду не надсилали.
Відповідно до вимог ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги, вислухавши пояснення скаржниці, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
20.02.2026 року у рамках зазначеного кримінального провадження заявник ОСОБА_3 звернулася до слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою, зареєстрованою за № 28408-2026, у якій просила на виконання ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2026 у справі № 754/26/26 повторно розглянути її заяву про залучення в якості потерпілої до даного кримінального провадження.
23.02.2026 року постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 у задоволенні заяви вчергове відмовлено.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.
Прокурором, слідчим, дізнавачем мають бути наведені підстави, визначені ч. 3 ст. 55 КПК, які виключають визнання особи потерпілою, та мотиви прийняття такого рішення, постанова повинна містити правове обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілими.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК постанова слідчого має містити, зокрема, відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, обґрунтування та посилання на відповідні положення КПК України.
Таким чином, враховуючи викладене, законним процесуальне рішення може визнаватись лише у разі його відповідності вищевказаним вимогам.
Тобто у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення, у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони відповідали нормам ч. 5 ст. 55 КПК України, так як таке процесуальне рішення є фактично кінцевим для цієї особи-заявника у кримінальному провадженні, а тому воно відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Слідчий суддя в силу своїх повноважень здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому нормами КПК України.
На переконання слідчого судді, оскаржувана постанова слідчого вищенаведеним положенням КПК відповідає не повною мірою.
Так, постанова мотивована тим, що ОСОБА_3 у поданих зверненнях не навела конкретних відомостей про заподіяння їй особисто майнової, фізичної чи моральної шкоди. Надані розрахунки ґрунтуються на особистій оцінці діяльності ЖБК «Маяк» та не підтверджені документами, які б свідчили про встановлений у визначеному законом порядку факт незаконності нарахувань або визначений компетентним органом розмір збитків.
При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 надавала документи на підтвердження заяви про визнання потерпілою, а також обґрунтування факту та розміру завданої їй шкоди для приєднання до матеріалів досудового розслідування.
Натомість, оскаржувана постанова не містить аналізу доводів скаржника щодо вчинення кримінального правопорушення, порушення прав, завдання їй шкоди, доводи ОСОБА_3 слідчим залишені поза увагою та належним чином не аргументовано, чому їх не прийнято до уваги.
Крім того, оскаржувана постанова від 23.02.2026 не містить належного посилання на докази, які наявні у матеріалах кримінального провадження та стали підставою прийняття цієї постанови, оскільки у межах даного кримінального провадження не проведені необхідні слідчі дії, які б давали підстави прийти до такого висновку, зокрема, але не виключно, не проведений допит ОСОБА_3 щодо обставин завдання їй матеріальної та моральної шкоди та підстав, які слугували для визначення розміру цієї шкоди. Указане, у свою чергу, спростовує висновки слідчого про відсутність об'єктивних відомостей, що підтверджують заподіяння ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди, оскільки слідчий не вжив жодних заходів, щоб підтвердити чи спростувати ці відомості.
Посилання у постанові на показання свідків - посадових осіб ЖБК «Маяк», допитаних на досудовому розслідуванні, які свідчать про наявність у ОСОБА_3 заборгованості із оплати житлово-комунальних послуг, жодним чином не спростовують тверджень заявника, не виключають можливості визнання її потерпілою та не звільняють орган досудового розслідування від проведення подальших слідчих дій.
Статтею 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора та слідчого.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 54 КПК права і обов'язки потерпілого виникають з моменту подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
У силу ч. 2 ст. 55 КПК особою, яка прийняла заяву про визнання певного суб'єкта потерпілим у кримінальному провадженні, має бути вручена останньому пам'ятка про права та обов'язки потерпілого.
Постанова слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 23.02.2026 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, не містить посилань на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, які б слугували підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено та триває, заразом, слідчим не було проведено всіх необхідних слідчих дій на предмет перевірки заподіяння заявниці ОСОБА_3 будь-якої шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням й не виключається можливість до закінчення досудового розслідування зібрання доказів на підтвердження її спричинення, тому висновок слідчого є передчасним, у зв'язку з чим скарга в частині скасування постанови про відмову у визнанні потерпілою підлягає задоволенню, а постанова слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 23.02.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - скасуванню.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Водночас, ні слідчий, ні прокурор не скористалися своїми процесуальними правами та не надали жодних пояснень, заперечень та доказів на спростування позиції скаржника.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає правильним скасувати оскаржувану постанову.
Разом із тим, вимоги скарги щодо зобов'язання відповідних уповноважених службових осіб визнати ОСОБА_3 потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні та приєднати копії доданих до скарги документів, а також у частині винесення окремої ухвали - задоволенню не підлягають.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 40-1 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Зокрема ВС в постанові від 14.02.2023 у справі № 405/680/22 виснував, що у разі оскарження процесуального рішення слідчий суддя може його скасувати, однак він не має права зобов'язати прийняти процесуальне рішення.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, у відповідності до ст. 307 КПК України, слідчим суддею постановляється ухвала про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
У зв'язку з наведеним слідчий суддя доходить висновку, що у задоволенні скарги в частині зобов'язання слідчого визнати скаржницю потерпілою у кримінальному провадженні слід відмовити, виходячи з того, що вирішення питання про визнання особи потерпілою в кримінальному провадженні є дискреційними (виключними) повноваженнями слідчого.
Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, визначення конкретних слідчих (розшукових) дій, які необхідно провести у кримінальному провадженні, та прийняття конкретних процесуальних рішень відноситься до дискреційних повноважень слідчого (дізнавача), прокурора відповідно до вимог закону. У свою чергу, слідчий суддя не може підміняти інші органи і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, які є самостійними у прийнятті таких рішень.
Протилежне суперечило би принципу диспозитивності, згідно з яким слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч.3 ст.26 КПК України).
Щодо винесення окремої ухвали, слідчий суддя зазначає, що нормами чинного кримінального процесуального законодавства не передбачено такої форми реагування слідчого судді, більш того, визначення рівня професійної компетентності посадових осіб органу досудового розслідування не належить до повноважень слідчого судді. Натомість, питання щодо відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого у разі неефективного досудового розслідування, погодження проведення слідчих (розшукових) дій тощо, можуть вирішуватися керівником органу досудового розслідування в межах повноважень, передбачених ст. 59 КПК України.
Керуючись вимогами статей 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчої СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 23.02.2026 року про відмову у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, та на бездіяльність керівника СВ досудового розслідування ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Постанову старшої слідчої СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 23.02.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №12025100030003510 від 24.12.2025 - скасувати. Зобов'язати старшу слідчу СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 розглянути повторно заяву ОСОБА_3 від 20.02.2026 про визнання потерпілою, прийнявши за результатами розгляду вмотивоване рішення із дотриманням вимог щодо процесуального документа, яким оформлюється таке рішення, відповідно до ст. 55, 110, 220 КПК України та з урахуванням висновків зазначених слідчим суддею у мотивувальній частині ухвали.
В іншій частині скаргу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 06 березня 2026 року о 09 годині 50 хвилин
Слідчий суддя ОСОБА_6