Справа № 712/2815/26
Провадження 1кп/712/712/26
04 березня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №62025240040001670 від 23.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 259 КК України,-
В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси Черкаською перебуває кримінальне провадження №62025240040001670 від 23.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 259 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання зазначено, що 04.01.2026 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 07.01.2026 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04.03.2026 включно. Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:- переховуватись від суду;- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;- вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, а саме: ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду; ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_5 не має зареєстрованого місця проживання в м. Черкаси та фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та фігурантами у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками. Інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, у даному випадку не спроможні забезпечити належну поведінку обвинуваченого, оскільки, така особа завжди матиме перешкодити встановленню істини у справі, з урахування вище викладених обставин. Вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави
Обвинувачений ОСОБА_5 на підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, проти продовження строку тримання під вартою заперечував.
Захисник ОСОБА_6 підтримав думку обвинуваченого.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Соснівському районному суду м. Черкаси. Під час проведення досудового розслідування були дотримані вимоги Кримінального процесуального Кодексу України про забезпечення обвинуваченому права на захист. Угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості не надходило. Підстав для закриття обвинувального акту, його повернення не вбачається.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального Кодексу України. Порушень норм Кримінального процесуального кодексу України при проведенні досудового розслідування не вбачається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
04.01.2026 року о 12 год. 50 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.01.2026 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04.03.2026 включно, з визначенням розміру застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн.
Суд вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 . Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватись від суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставини, які дають підстави зробити висновки, що продовжують існувати ризики є те, що кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_5 зумовлені тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лине права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.
Так, військовослужбовець ОСОБА_5 на даний момент рахується особою, яка самовільно залишила військову частину, вказані випадки щодо самовільного залишення останній вчиняє повторно та з урахуванням того, що обвинувачений є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від суду.
Викладені обставини вказують на те, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду.
Також, продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, так як обвинувачений, перебуваючи на волі матиме можливість вплинути на свідків, схиляти їх дл зміни показів.
Також, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжувати вчиняти ряд дій, в яких обвинувачується. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності за місцем проходження військової служби, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться до військової частини для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст. 407 КК України
Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.
Оцінюючи особу ОСОБА_5 , з врахуванням вимог ст. 178 КПК України, можна дійти висновку, що характер та обставини вчинених обвинуваченим правопорушень характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_5 не має зареєстрованого місце проживання в м. Черкаси та фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками та фігурантами у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, як зі свідками,
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так, при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_5 суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме нехтування статутами Збройних Сил України, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження військової служби.
Відповідно до п. 4 ч. 2. ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до певної категорії осіб, серед яких і раніше не судима особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
При цьому згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадження щодо злочину, передбаченого, зокрема статтею 407 КК України.
Таким чином, з метою запобіганням ризиків, які були враховані при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які продовжують існувати в рамках даного кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Суд вважає неможливим застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, у порівнянні з триманням під вартою, а саме: особисте зобов'язання; особисту поруку; домашній арешт, оскільки вищевказані запобіжні заходи за своєю сутністю та характером не зможуть запобігти вищеперерахованим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу.
Саме продовження строку запобіжного заходу у виді триманні під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Керуючись ст.ст. 31, 314 - 316, ст.ст.177-178, 331, 395 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження №62025240040001670 від 23.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 259 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси на 12 березня 2026 року о 14 год. 20 хв.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 04 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04.03.2026 року.
Повний текст ухвали проголошено 05.03.2026 року о 12 годині 00 хвилин.
Головуючий: