справа № 691/1592/25
провадження № 2/691/456/26
06 березня 2026 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 822601 від 10.06.2023 у сумі 12384 грн., судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 10.06.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено кредитний договір № 822601, за умовами якого останнє надало позичальнику кредит у сумі 2000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути його, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до п. 9.2 кредитного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем.
ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на обумовлену суму.
01.027.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 822601.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 822601 у розмірі 12384 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10384 грн. - сума заборгованості за процентами.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.
Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений поштовим повідомленням за встановленим місцем реєстрації. Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.
Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Судом установлено, що 10.06.2023 ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Селфі Кредит» про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 822601, за умовами якого отримав кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок споживача грошових коштів у сумі 2000 грн. 00 коп., строком на 360 днів, з періодичною сплатою платежів кожні 30 днів.
Позичальник має повернути кредит, сплатити проценти за його користування на суму залишку за кредитом за кожен день користування протягом усього строку кредитування.
Пунктом 1.8 указаного договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 17840 грн.
За умовами п. 5.1 договору, позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, згідно графіка платежів (Дадаток № 1).
Розділом 6. договору передбачено відповідальність сторін за порушення умов договору.
У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 822601 від 10.06.2023, визначено графік платежів кредитних коштів, за яким загальна вартість кредиту становить 17840 грн.
За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» та виписки за договором, 10.06.2023 на рахунок відповідача ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 2000 грн. 00 коп.
01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» передає/відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, які входять до портфелю заборгованості, за плату у сумі, що дорівнює ціні договору.
Розрахунок між сторонами за договором факторингу № 01022024 від 01.02.2024 підтверджується платіжною інструкцією № 74875 від 01.02.2024.
На підтвердження наявної у ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 822601 від 10.06.2023, позивачем надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Селфі Кредит», відповідно до якого, станом на 01.02.2024 загальна заборгованість за кредитним договором становить 12384 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10384 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не надав суду заперечень щодо нарахованої суми боргу, нарахована позивачем заборгованість не перевищує розмір грошових зобов'язань відповідача за умовами кредитного договору, а тому суд погоджується з такими розрахунками та приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 12384 грн. 00 коп. - підлягають до задоволення.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Позивачем подано до суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт № 989 наданих послуг від 10.11.2025 на суму 8000 грн. та детальний опис послуг.
При цьому суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12- І71гс19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 456/456/20, від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.
Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подана позовна заява є нескладною, більшу частину якої складає цитування норм Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, позовні вимоги стосуються одного кредитного договору, участі в судових засіданнях адвокат не приймав.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про не співмірність витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., тобто 2/3 від розміру заявлених позовних вимог, та вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн., оскільки саме така сума буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаної адвокатом роботи.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 822601 від 10.06.2023 у сумі 12384 грн. (дванадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.
Суддя Л. В. Подорога