Справа № 569/27639/25
06 березня 2026 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
В судовому засіданні заявниця та представник заявниці заяву повністю підтримали, просять суд її задоволити з підстав, викладених у заяві та встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на момент відкриття спадщини внаслідок смерті спадкодавці ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання представник заінтересованої особи Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області не з'явився, однак від селищного голови надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи - Млинівської селищної ради Дубенського району Рівненської області та на підстав поданих доказів, ухвалити законне і обґрунтоване рішення, при цьому судові витрати у справі залишити за заявником.
Заслухавши заявницю, представника заявниці, свідків, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що заявниця по справі ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 19 квітня 1963 року р/б ЗАГС смт.Млинів Ровенської області з якого вбачається що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт.Млинів Млинівського району Ровенської області, про що зроблено відповідний запис за №19. Батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
З дослідженого судовому засіданні свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 14 вересня 19985 року Млинівським райвідділом ЗАГС Ровенської області вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 14 вересня 1985 року, про що зроблено запис за №35. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявниці ОСОБА_4 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим 28 березня 2003 року Млинівським р/в реєстрації агс Рівненської області з якого вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено запис за №26. Місце смерті: Млинів район Млинівський область Рівненська держава Україна.
З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 серпня 2004 року, посвідченого Мельник А.Б., державним нотаріусом Млинівської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1194 вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дружина ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з: права власності на житловий будинок житловою площею 47,9 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 .
З дослідженого в судовому засіданні Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» № 4891826 від 29.09.2004 року вбачається, що будинок житловий з надвірними будівлями, адреса об'єкта: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину / р№ НОМЕР_5 / 02.08.2004 / Млинівська районна державна нотаріальна контора на праві приватної власності, частка 1/1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці ОСОБА_2 .
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданим 27 листопада 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції у Рівненській області з якого вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за №103. Місце смерті Україна Рівненська область Млинівський район смт.Млинів.
З дослідженого в судовому засіданні повідомлення архівного відділу Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області від 26.09.2024 №551/04-01 вбачається, що на підставі рішення ХІ сесії VІІ скликання Млинівської селищної ради Рівненської області від 22 грудня 2016 року №409 Про перейменування вулиць смт Млинів вбачається, що було проведено перейменування вулиці Жовтнева та присвоєно нову назву вулиці - Миру.
З дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 29.08.2025 виданої Департаментом ЦТ ат ЗНАП РМР вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
З дослідженого в судовому засіданні повідомлення ВОМІР МП УДМС у Рівненській області №5601.15-4257/56.15-25 від 28.11.2025 вбачається, що за обліками ВОМІРМП УДМС у Рівненській області громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , знята з реєстраційного обліку 04.12.2012 року, як померла.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на майно, а саме вищезазначений житловий будинок.
В судовому засіданні заявниця пояснила, що після смерті батька, її мама залишилась сама проживати у житловому будинку за адресою смт.Млинів Дубенського району Рівненської області. Вона ж проживала у м.Рівне за місцем реєстрації. В грудні 2010 року у зв'язка уз погіршенням здоров'я, її мама переїхала проживати в м.Рівне, де постійно проживала без реєстрації до дня своєї смерті разом з нею. До помешкання, яке знаходиться у смт.Млинів вони з мамою навідувалися разом, після чого поверталися додому в м.Рівне. В листопаді 2012 року, після чергового відвідування свого помешкання в селищі Млинів її мама була госпіталізована до Млинівської ЦРЛ де померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2025 році вона звернулась до нотаріальної контори, за місцем розташування нерухомого майна щодо оформлення спадкових справ, де їй було роз'яснено, що на момент смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з відсутністю документів підтвердження зареєстрованого місця проживання разом з спадкодавцем, необхідне рішення суду щодо встановлення такого факту, яке набрало законної сили.
У зв'язку з вищевикладеним, вона не може нотаріально оформити спадкове майно після смерті своєї матері.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , котрі були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, підтвердили факт проживання матері заявниці ОСОБА_2 разом з своєю дочкою - заявницею по справі ОСОБА_1 на день своєї смерті за адресою АДРЕСА_1 . Крім того пояснили, що заявниця здійснювала догляд за своєю матір'ю, котра за станом здоров'я не могла проживати одна та потребувала стороннього догляду.
Верховний Суд в Постановах від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц (провадження №61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі №205/2102/19 (провадження №61-872св21), від 15 листопада 2021 року у справі №554/10125/20 (провадження №61-12758св21) неодноразово зазначав, що існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
В Постанові верховного Суду від 03 серпня 2022 року по справі №759/12740/21 (провадження №61-126 св 22), яка є аналогічною щодо підстав та предмету даної справи викладено наступні висновки:
«Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені такої інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений пі час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду )частина четверта статі 315 ЦПК України).
У пункті 1 постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження №61-51 сво 18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів, у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можності одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факт потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду, і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвічує факт, що має юридичне значення. Для цього, заявник разом із заявою про встановлення факту, подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причини відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися о суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним обіднє сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суді і заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею ст.1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя стаття 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.».
При цьому, у вищезазначені постанові Верховний Суд в черговий раз звернув увагу, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним та посилання на положення статті 1277 ЦК України, яка регулює відумерлість спадщини і при певних обставинах перехід спадщини у власність територіальної громади, є безпідставним, так як це стосується випадку, коли взагалі відсутні спадкоємці або відмовилися від прийняття (частина перша).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено ті обставини, що заявниця по справі разом зі своєю матір'ю проживали у м.Рівне за місцем реєстрації заявниці, вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки, котрі були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів; іншого способу захисту своїх прав, ніж судового, заявниця не має, тому суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними, та підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,
293,315,354 ЦПК України, ст.ст.1216,1218,1268,1270 ЦК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Заінтересована особа: Млинівська селищна рада Дубенського району Рівненської області, селище Млинів, вул.Народна, 1 Дубенського району Рівненської області
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов