Справа № 569/28343/25
1-кс/569/1805/26
27 лютого 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000449 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 25.12.2025, в темну пору доби, приблизно о 23 год 10 хв, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOURAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Р-77 Рівне - Тучин - Гоща - Вельбівно, зі сторони селища Гоща в напрямку с. Тесів Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 12.2 та 12.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), в умовах недостатньої видимості не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та не ураховувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, в межах 47 км вказаної автодороги, поблизу с. Тесів Рівненського району Рівненської області, виїхала за межі проїзної частини ліворуч на узбіччя та в кювет де відбувся подальший наїзд на бетонний місток через стічну канаву.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN TOURAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження, у результаті яких загинув на місці події. Інший пасажир, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та був госпіталізований до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Юрія Семенюка» РОР.
Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.
26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 26.12.2025, протоколом допитів свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , висновками судових експертиз, та іншими доказами у їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала за викладених в ньому обставин, і просили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З урахуванням клопотань учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025180000000449 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За вищевказаних обставин, 26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існують ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам:
-підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитися від суду, а саме є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи реальність і невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності, маючи документи для виїзду за межі території України, а також матеріальні можливості для залишення її території, сторона обвинувачення обґрунтовано припускає, що підозрювана в подальшому може переховуватися від суду;
Також беручи до уваги той факт, що свідком у кримінальному провадженні надано викривальні покази відносно підозрюваної ОСОБА_5 , які органом досудового розслідування прийняті до уваги та судом безпосередньо останнього не допитано, існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування підозрюваної зі свідком, з метою недопущення будь-якого впливу або його переконання, з метою зміни наданих показань, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні. При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Беручи до уваги викладене, існує ризик, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Підозрювана також може протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування та в подальшому судового розгляду, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, надавати цим особам поради із урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою уникнення покарання, виїжджати за межі державного кордону України, не з'являтися до органу досудового розслідування та суду. Відтак існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім цього, існує ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки остання раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Зокрема, востаннє 20.01.2026 її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Наведене свідчить про зневажливе ставлення ОСОБА_5 до вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та не виправлення її поведінки попри застосовані заходи адміністративного впливу, що обґрунтовано вказує на реальність ризику вчинення нею нового правопорушення.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - застосування домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та не є обтяжуючим для підозрюваної.
Обґрунтування необхідності покладення на підозрювану конкретних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - для забезпечення явки підозрюваної до органу досудового розслідування, а також для своєчасного проведення слідчих дій у кримінальному провадженні необхідно покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду); прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Так, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, її стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно останньої запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та попередить вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього, обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026.
Заборонити ОСОБА_5 залишати місце свого проживання - житло, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в певний період доби, тобто з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до органу досудового розслідування, суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду);
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та покладених обов'язків до 26.04.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -