Справа № 565/481/26
Провадження № 2-з/565/1/26
06 березня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в особі судді Бренчук Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
04 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 09 липня 2025 року в сумі 380 000 доларів США та 152 000 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими в позику, за період з 09 липня 2025 року по 09 березня 2026 року.
Із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони вчинення дій щодо відчуження майна) на нерухоме майно та рухомі речі, належні на праві власності ОСОБА_2 , у межах суми 532 000 доларів США, що еквівалентно 23 000 647,60 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 подав до Вараського міського суду Рівненської області позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в загальній сумі 532 000 доларів США. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на транспортний засіб марки «Mercedes - Benz Vito», 2018 року випуску. Відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» за відповідачем відсутнє зареєстроване нерухоме майно. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому є підстави для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі N754/5683/22 зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Між сторонами у справі виник спір щодо виконання зобов'язань за договором позики.
У витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів зазначено, що за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб марки «Mercedes - Benz Vito», 2018 року випуску.
Суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортний засіб марки «Mercedes - Benz Vito», 2018 року випуску, належний ОСОБА_2
Щодо накладення арешту на усе інше рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми 532 000 доларів США, що еквівалентно 23 000 647,60 грн, суд зазначає наступне.
В п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відомості про те, яке майно належить відповідачу, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться є необхідними для забезпечення позову.
Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 та не конкретизує яке саме нерухоме або рухоме майно є у наявності у відповідача.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності у власності відповідача майна, крім транспортного засобу марки «Mercedes - Benz Vito», 2018 року випуску.
Враховуючи відсутність конкретизації майна, яке є у наявності у відповідача, вимоги заяви в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе інше рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми 532 000 доларів США, що еквівалентно 23 000 647,60 грн, задоволенню не підлягають.
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Керуючись статтями 150, 153, 157 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «Mercedes - Benz», модель Vito, 2018 року випуску, об'єм двигуна 2143, який належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволені інших вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях (33024, м.Рівне, вул.Вербова, буд.39) та до Вараського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Г.В.Бренчук