Справа №949/2016/25
06 березня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025180000000338 від 19 серпня 2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Степангород Володимирецького району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
02 вересня 2025 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025180000000338 від 19.08.2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 332 КК України.
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими на даний час не встановленими досудовим розслідуванням особами, у період з 14 квітня 2025 року по 15 квітня 2025 року, в порушення вищевказаних нормативноправових актів, переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, сприяв організації незаконного переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Зокрема, в період з 14 квітня 2025 року по 15 квітня 2025 року невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, в ході телефонних розмов роз'яснила ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що вони можуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, заплативши за обох осіб 300000 грн. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа повідомила, що вони забезпечать їх переїзд з м. Рівне Рівненської області до державного кордону України з республікою білорусь та усунуть перешкоди шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, а також роз'яснила порядок дій після незаконного переправлення через державний кордон. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа повідомила, що кошти за незаконне переправлення через державний кордон України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинні передати іншому співучаснику, який здійснюватиме їх перевезення.
Так, 15 квітня 2025 року, приблизно о 09 год., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до попередньої домовленості з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, сіли до автомобіля марки Audi Q7, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .
У подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний злочинний умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керуючи автомобілем марки Audi Q7, н.з. НОМЕР_1 , шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на напрямку руху, здійснив перевезення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з м. Рівне до с. Озерськ Сарненського району Рівненської області.
У свою чергу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до попередньої домовленості та за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, прибувши до місця на відстані приблизно 9 км від державного кордону України, неподалік с. Озерськ Сарненського району Рівненської області, передали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300000 грн за послугу з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 332 КК України, а саме як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В ході судового розгляду, 06 лютого 2026 року між прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025180000000338 від 19 серпня 2025 року, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні - ОСОБА_4 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, з урахуванням положень ст.ст. 65, 66, 67 КК України, за ініціативою сторони захисту укладень угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою, підозрюваний ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК України.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері міжнародних перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері міжнародних перевезень на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері міжнародних перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері міжнародних перевезень на підставі ст 77 КК України, виконувати самостійно та в повному обсязі.
Також в угоді сторони узгодили стягнення з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової експертизи у сумі, яка становить 23176,40 грн.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Зі змісту ч. 5 ст. 469 КПК України вбачається, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Частиною 3 ст. 474 КПК України визначено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Водночас, захисник ОСОБА_5 просив встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, що підтримав обвинувачений ОСОБА_4 та не заперечив прокурор ОСОБА_3 .
При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_4 , згідно угоди, виявив бажання аби внесена сума застави була перерахована на підтримку Збройних Сил України. Крім того, обвинуваченим ОСОБА_4 30 січня 2026 року передано військовій частині НОМЕР_2 автомобіль марки "Nissan X-Trail", 2004 року випуску.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є несудимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
У постанові у справі №442/2407/22 від 19 липня 2023 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України може розглядатися судом як пом'якшувальна обставина.
Так, судом встановлено, що позиція обвинуваченого щодо передачі застави для Збройних Сил України в умовах воєнного стану є добровільною, він щиро бажає допомогти Збройним Силам України.
Заставодавці ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не заперечують щодо передачі коштів у зв'язку з чим 04 березня 2026 року звернулися із відповідними заявами. Також у вказаних заявах зазначають, що просять врахувати дані заяви під час вирішення питання щодо подальшої долі внесених коштів застави та здійснити їх перерахування за реквізитами спеціального рахунку для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
Тому, в даному випадку, перерахування застави для потреб ЗСУ суд, у відповідності до положень ч. 2 ст. 66 КК України, визнає як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому.
Водночас, обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання, під час досудового розслідування та судового розгляду судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Водночас, згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , а саме: щире каяття, яке виразилось у визнанні вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виразилось у наданні вичерпних показань щодо обставин його вчинення, вказавши на особу, яка взаємодіяла при його вчиненні та надання показань відносно цієї особи та перерахування застави на потреби Збройних Сил України.
Тому, покарання, узгоджене сторонами угоди, зокрема із застосуванням ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 332 КК України з можливістю виправлення обвинуваченого без відбування покарання, із звільненням його з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
У даному випадку варто зважати, що при можливості застосування до покарання ст. 75 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна, як передбачено ст. 77 КК України, судом не застосовується.
При цьому, судом достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
До того ж встановлено, що під час досудового розслідування, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 300000 грн.
18 квітня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 був звільнений з-під варти у зв'язку з внесенням застави у визначеному судом розмірі, що стверджується наявним у матеріалах кримінального провадження повідомленням начальника ДУ "Рівненський слідчий ізолятор" ОСОБА_12 №05-3337 від 18 квітня 2025 року.
З моменту звільнення з під варти у зв'язку з внесенням застави особа вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).
Так, у зв'язку з внесенням застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, не відлучатись із населеного пункту, де він зареєстрований чи проживає, без дозволу слідчого, прокурора, або суду, утримуватись від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 14 серпня 2025 року та ухвалами Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 вересня 2025 року, 12 листопада 2025 року та від 07 січня 2026 року були продовжені.
Водночас, заставодавці та обвинувачений просили перерахувати заставу, а саме грошові кошти у сумі 300000 грн. на потреби Збройних Сил України зважаючи на ситуацію в Державі, особисту громадську позицію, бажанням допомогти у фінансуванні ЗСУ.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15 (в актуальній редакції), кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку (п. 8 Порядку).
Разом з тим, Національний банк України 24 лютого 2022 року ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.
В умовах воєнного стану, збройної агресії та проведення бойових дій на території України, необхідності забезпечення наповнення Державного бюджету України перерахування заставодавцем суми застави у розмірі 300000 грн. на потреби Збройних Сил України забезпечить досягнення завдань Кримінального кодексу України, які полягають у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, у зв'язку з чим відсутні перешкоди для перерахування вказаної суми застави на підтримку Збройних Сил України.
До набрання вироком законної сили залишити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави.
Питання відшкодування витрат пов'язаних із залученням експертів вирішити відповідно до положень ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню слід вирішити в порядку визначеному ст. 100 КПК України.
Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 17 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області накладено арешт на грошові кошти в загальній сумі 300000 гривень, 200 доларів США, мобільний телефон марки «IPhone 13 Pro» з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_3 , дві банківські картки банку «Приватбанк» за № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , автомобіль марки «AUDIQ7» д.н.з НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 та ключ до неї.
Також ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року накладено арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_4 , зокрема: на земельну ділянку з кадастровим номером - 5620889500:02:022:0142, площа (га): 0.2359, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1416961656208.
При цьому, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2025 року частково задоволено клопотання представника власника майна ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_5 та скасовано арешт, накладений у даному кримінальному провадженні, а саме: на автомобіль марки «AUDIQ7» д.н.з НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 та ключ до неї та повернуто безоплатно на відповідальне зберігання із правом користування без права відчуження вказаний автомобіль з ключем до нього власнику майна ОСОБА_10 .
Також ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2025 року задоволено клопотання представника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та скасовано арешт, накладений у даному кримінальному провадженні, а саме: на мобільний телефон марки «IPhone 13 Pro» з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_3 та дві банківські картки банку «Приватбанк» за № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та повернуто вказане майно власнику майна ОСОБА_4 .
У зв'язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
Виходячи із вищевикладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 373, 374, 468, 469, 471, 473-476, 615 КПК України суд,-
Затвердити угоду від 06 лютого 2026 року про визнання винуватості між прокурором групи прокурорів - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 06 лютого 2026 року покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері міжнародних перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері міжнародних перевезень на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері міжнародних перевезень чи займатися господарською діяльністю у сфері міжнародних перевезень виконувати самостійно.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2025 року арешт на майно, а саме на: грошові кошти в загальній сумі 300000 гривень, 200 доларів США та земельну ділянку з кадастровим номером - 5620889500:02:022:0142, площа (га): 0.2359, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1416961656208 - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_6 та ключ до неї, які знаходяться на відповідальному зберіганні у власника майна ОСОБА_10 - повернути власнику майна ОСОБА_10 ;
- грошові кошти в загальній сумі 300000 гривень які передано на зберігання до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" - повернути в Управління СБУ в Рівненській області (м. Рівне, вул. Відінська, 4);
- грошові кошти 200 доларів США, які передано на зберігання до відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" - конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України, перерахувавши їх на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) за наступними реквізитами: Банк: Національний банк України МФО 300001, рахунок №UA843000010000000047330992708, Код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України.
Після набрання вироком законної сили суму коштів в розмірі 300000 грн. (триста тисяч гривень), внесені 17 квітня 2025 року, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Рівненській області згідно квитанцій №0.0.4317145619.1, №0.0.4317117254.1, №0.0.4317108201.1 перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) за наступними реквізитами: Банк: Національний банк України МФО 300001, рахунок №UA843000010000000047330992708, Код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні під час досудового розслідування в розмірі 23176,40 грн. (двадцять три тисячі сто сімдесят шість гривень сорок копійок), а саме: за проведеної судової експертизи відео-звукозапису № СЕ-19/118-25/12477-ВЗ від 15.08.2025 в сумі 8914,00 грн. та судової експертизи відео-звукозапису № СЕ-19/120-25/6338-ВЗ від 13.06.2025 в сумі 14262,40 грн.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1