Справа № 558/839/25
номер провадження 2/558/107/26
06 березня 2026 року селище Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області в складі:
одноособово суддя Мельник Д.В.,
секретар судового засідання Березюк І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат по справі.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.07.2025 року укладено кредитний договір (оферти) №06.07.2025-100000796. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06.07.2025 року, строком на 140 днів.
Відповідно до умов кредитного договору №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року відповідачу ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах.
Кредит надається на 140 днів, дата повернення (виплати) кредиту визначена 22.11.2025 року. Передбачено продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на вебсайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. Процентна ставка визначена як фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 1200 гривень. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінними, кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг, денна процентна ставка 0.87% .
Відповідно до п. 4.1. договору №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності у шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6406.
Відповідач ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 06.07.2025 року підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявкою на отримання кредиту підтверджено укладення кредитного договору та отримано на її рахунок кошти у розмірі 6000 гривень, а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету
Відповідно до договору №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року та квитанції про перерахунок коштів, кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6 000 гривень строком на 140 днів. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 18 600 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 гривень, по процентам в розмірі 8 400 гривень, комісії 1 200 гривень, неустойка 3 000 гривень.
Зважаючи на викладені обставини, керуючись нормами чинного цивільного законодавства, позивач змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
22.12.2025 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 35).
Позивач звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с.2).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи по суті 04.03.2026 року не з'явилася. Про час, дату та місце її розгляду відповідач була повідомлена належним чином у відповідності до ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 46). Причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомила, клопотань про проведення судового розгляду справи без її участі, відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд приходить до висновку про вирішення справи на підставі наявних у справі доказів.
Так, дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви.
Судом встановлено, що між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 06.07.2025 року укладено електронний кредитний договір №06.07.2025-100000796. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 гривень строком на 140 днів (а.с. 23).
Відповідач ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 06.07.2025 року підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). Заявкою на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та відповідачем ОСОБА_1 отримано на свій рахунок (маска банківської картки НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 6000 гривень, а отже акцептовано умови договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором(а.с.23). Таким чином, суд робить висновок, що вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Згідно письмового повідомлення ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» №440-1512 від 15.12.2025 року, відповідно до договору №06.07.2025-100000796 на номер картки № НОМЕР_2 06.07.2025 року було перераховано 6 000 гривень (а.с. 30).Вищевказаний номер картки збігається із маскою банківської картки вказаної в електронному договорі №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року, укладеного між відповідачкою ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр».
Відповідно до п. 3.1 Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (а.с.23).
Згідно п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-6406 (а.с. 23).
Відповідно до п. 9.1 Договору у разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченною, крім випадків встановлених договором. У разі несвоєчасного поверненння позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6 кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за ввесь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі встановленому у заявці, яка є невідємною частиною кредитного договору (а.с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Норми ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пропозиція ТзОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Правилами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року - №127/33824/19.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, провадження №61-16243 св 20.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису у виді одноразового паролю-ідентифікатора, тобто його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Таким чином, факт підписання договору відповідачем свідчить і про його попереднє ознайомлення з його текстом. Інакше договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів на підтвердження позиції відповідача матеріали справи не містять, відповідачем не надано доказів неукладання договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Згідно довідки-розрахунку за кредитним договором №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем становить 18 600 гривень, та складається із 6 000 гривень основного боргу, 8 400 гривень проценти, 1 200 гривень комісія та 3 000 неустойка (а.с. 31).
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту), нарахованих процентів та комісія є доведеними та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15 600 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту 6 000 гривень, заборгованість по відсотках 8 400 гривень, комісія 1 200 гривень.
Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ «Споживчий центр» просить також стягнути з відповідача неустойку у розмірі 3 000 гривень.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта, відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 06.07.2025 року, відповідно і неустойка за порушення грошового зобов'язання за договором нарахована після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 3 000 гривень неустойки слід відмовити.
З врахуванням наведеного, заявлені ТзОВ «Споживчий центр» позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень (а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 035 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 598, 599, 610, 611, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України ст.ст. 12, 77, 78, 81, 128, 141, 211, 247, 258, 259, 265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, 01032, місто Київ вулиця Саксаганського будинок № 133-А,) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.07.2025-100000796 від 06.07.2025 року в розмірі 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістьсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 035 (дві тисячі тридцять п'ять ) гривень судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не була вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне провадження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро МЕЛЬНИК