Справа № 545/1918/25
Провадження № 1-кп/545/296/26
05.03.2026 Полтавський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , законного представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , цивільного позивача ОСОБА_7 , представника цивільного позивача ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від № 12025170420000304 від 10.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байрак, Полтавського району, Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
на розгляді Полтавського районного суду Полтавської області перебуває вказане кримінальне провадження.
09.01.2026 ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подали заяви про залучення їх у якості потерпілих та цивільних позивачів у даному кримінальному провадженні. В обґрунтування зазначили, що 09.03.2025 близько 17:10 год водій мопеда RIGA ОСОБА_5 не дав дорогу та скоїв зіткнення із автомобілем Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 та вказаний автомобіль за згодою власника перебував у володінні та користуванні її батька ОСОБА_7 . Внаслідок ДТП, ОСОБА_9 заподіяно матеріальної шкоди у розмірі 217374 грн., а ОСОБА_7 заподіяно моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтримали заяви, просили їх задовольнити. Захисник ОСОБА_8 зазначив, що попередній склад суду допустив порушення КПК України, не залучивши їх в якості потерпілих, що стало наслідком скасування ухвали суду про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є потерпілими від кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування слідчий безпідставно не визнав їх потерпілими.
Прокурор при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду. Водночас зазначив, що не заперечує щодо залучення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у якості цивільних позивачів у цій справі.
Законний представник потерпілого ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення даного клопотання, пославшись на те, що претензій до обвинуваченого вона та її син немають, щкода відшкодована у повному обсязі і вони примирилися.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо залучення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в якості потерпілих осіб, оскільки вважає, вони не є потерпілими у цій справі, вони можуть бути цивільними позивачами. Вважає, що у кримінальних правопорушеннях даної категорії потерпілою особою може бути фізична особа, якій спричинено шкоду здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Суд повинен розглядати справу у межах висунутого обвинувачення, збільшити обвинувачення має право прокурор. Тому, підстави для визнання потерпілими вказаних осіб відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши заяви та матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України залежить від наслідків, які настали, а саме заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Водночас ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , як власнику і користувачу транспортного засобу, внаслідок пригоди було пошкоджено автомобіль, а тому, завдано матеріальну та моральну шкоду.
Разом із тим, пошкодження автомобіля внаслідок дій ОСОБА_5 не охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не випливає із пред'явленого обвинувачення.
Крім того, завдання матеріальної шкоди внаслідок протиправних дій обвинуваченого не є кваліфікуючою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Отже, суд вважає, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_9 та ОСОБА_7 потерпілими у кримінальному провадженні, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення, їм не завдано фізичної шкоди, тобто тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, з настанням яких, диспозиція ст. 286 КК України пов'язує можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності та яка безпосередньо і визначає коло осіб, які можуть бути потерпілими від даного злочину та є спеціальною нормою у контексті ст. 55 КПК України.
Наведена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 20 квітня 2023 року у справі № 935/2316/21, який розглядав аналогічні обставини щодо підстав залучення в якості потерпілих осіб у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про залучення заявників у якості цивільних позивачів, суд виходь з наступного.
Згідно зі ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної та матеріальної шкоди, та яка в порядку, встановленим цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви до суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
Отже, з аналізу норм КПК України, слідує, що законодавець такі поняття як потерпілий у кримінальному провадженні та цивільний позивач розмежовує, тобто особа цивільного позивача може бути відмінною від особи потерпілого.
Законодавець лише визначає, що цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову та вказує, що обов'язки цивільного позивача безпосередньо виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подано цивільний позов, який ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято до розгляду, внаслідок чого наявні підстави для залучення їх у цій справі як цивільних позивачів.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотань.
Керуючись ст. ст. 55, 61, 128, 337, 372, 376 КПК України,
ухвалив:
заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
ОСОБА_9 та ОСОБА_7 визнати цивільними позивачами у кримінальному провадженні № 12025170420000304 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
У задоволенні заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_7 про залучення їх в межах даного кримінального провадження в якості потерпілих - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1