Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 533/166/26
Провадження № 1-кп/542/71/26
Іменем України
05 березня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000881 від 05 грудня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лутовинівка, Кременчуцький район, Полтавська область, громадянина України, із середньою освітою, працюючого охоронцем ДП «38 відділ інженерно-технічних частин», маючого на утриманні неповнолітнього сина 2010 року народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 15, пунктом 5 частини 2 статті 115 КК України,
05 березня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000881 від 05 грудня 2025 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 15, пунктом 5 частини 2 статті 115 КК України.
Ухвалою суду від 05 березня 2026 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у відповідному кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначення судового розгляду зазначеного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений, його захисник не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в підготовче судове засідання не з'явились, надали до суду заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі (а.с. 63, 64).
Враховуючи зміст статті 325 КПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілих.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.
Обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.
Обвинувачений та захисник отримали копії обвинувального акта, реєстра матеріалів досудового розслідування своєчасно, що підтверджується розписками (а.с. 23, 24).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2026 року матеріали вказаного кримінального провадження передані до Новосанжарського районного суду Полтавської області для розгляду, отже відповідне кримінальне провадження підсудне Новосанжарському районному суду Полтавської області.
Підстав для закриття провадження згідно з пунктами 4-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК України не встановлено.
Суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні через відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 27 КПК України.
Враховуючи зміст статті 314-1 КПК України, зважаючи на те, що особа обвинувачується у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, яке є тяжким злочином, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, пунктом 5 частини 2 статті 115 КК України, яке є особливо тяжким, досудова доповідь відносно ОСОБА_7 не складається.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість призначити судовий розгляд, про час та місце судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.
Також, до суду 05 березня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 терміном на 60 днів без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується в незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у злочині, передбаченому частиною 1 статті 263 КК України, та у закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, який не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто у злочині, передбаченому частиною 2 статті 15, пунктом 5 частини 2 статті 115 КК України.
Прокурором вказано, що обставини, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: доказами, отриманими у ході обшуку домогосподарства, автомобіля, проведених слідчих експериментів, показаннями потерпілих та свідків, висновками експертів та іншими доказами, отриманими під час досудового розслідування.
Прокурором вказано, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Полтави 29.01.2026 відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06 березня 2026 року до 14 год 20 хв.
Посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказував, що зазначені ризики існували на досудовому розслідуванні та на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.
Наведене, на думку прокурора, свідчить в даному кримінальному провадженні про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, надав пояснення, аналогічні викладеним у ньому.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказували на наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який у вигляді нічного домашнього арешту.
Зокрема, захисником зазначено, що заявлені прокурором ризики є недоведеними. Тяжкість кримінального правопорушення сама по собі не може бути підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Щодо заявленого ризику у вигляді тиску на потерпілих та свідків, захисник вказав, що обвинувачений на досудовому розслідування визнав вину у вчинених злочинах, сприяв досудовому розслідуванню, прийняв участь у слідчому експерименті, з огляду на що підстав для впливу на свідків та потерпілих немає. Такі ризики як вчинення іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим, оскільки обвинувачений ніколи до кримінальної відповідальності не притягався.
Захисник зазначила, що на утриманні обвинуваченого перебуває неповнолітній син, який навчається у м. Кременчуці. Оскільки обвинувачений має постійне місце працевлаштування, то у разі застосування до нього нічного домашнього арешту, він би міг працювати та допомагати сину фінансово.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
За змістом положень пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що відносяться до особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 06.12.2025 підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.01.2026 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжений до 06.03.2026.
Тобто, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.
Досліджуючи підстави застосування запобіжних заходів, передбачених статтею 177 КПК України, суд виходить з такого.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.
Суд зазначає, що важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного, що відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду».
Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, суд зазначає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків та потерпілих з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Свідки є рідними обвинуваченого, місце їх проживання відомо ОСОБА_7 . Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину та потерпілих з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання.
Наявність ризиків, передбачених пунктами 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризику вчинення іншого правопорушення не знайшли свого об'єктивного підтвердження, на стадії підготовчого провадження. Посилання прокурора про існування таких ризиків не доведено і є припущенням.
Отже, ризики, які передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначених ризиків. За практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.
Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров'я, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров'я, - застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Суд зауважує, що з вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дієвість кримінального провадження.
Так, особисте зобов'язання не можливо застосувати, у зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.
Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_7 .
Домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі надасть йому усі можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати тиск на свідків та потерпілих.
Щодо застосування застави, суд зазначає, що такий запобіжний захід не здатний запобігти встановленим судом ризикам, заяв та клопотань від обвинуваченого ОСОБА_7 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок не надходило.
При цьому, суд враховує те, що обвинувачений має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків.
Отже, доводи захисника не є достатніми для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м?який у вигляді нічного домашнього арешту.
Також, суд, враховуючи положення пункт 1 частини 4 статті 183 КПК України, відповідно до якого суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погроз його застосування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку, визначеного частиною 1 статті 197 КПК України, та вважає за необхідне визначити строк дії ухвали суду до 03 травня 2026 року, без визначення застави.
Із вищевказаних підстав клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176, 177, 314-316, 369-372 КПК України,
Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000881 від 05 грудня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 15, пунктом 5 частини 2 статті 115 КК України, призначити у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Новосанжарського районного суду Полтавської області (пл. Перемоги 11, селище Нові Санжари, Полтавський район) на 10 годину 00 хвилин 16 березня 2026 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 травня 2026 року включно.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, захисника, доставити обвинуваченого.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілим, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3