06.03.2026 Провадження по справі № 2/940/283/26
Справа № 940/209/26
Іменем України
06 березня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Косович Т.П..
при секретарі Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що є правонаступником права вимоги за зобов'язаннямиТОВ «Слон Кредит», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, в сум 44800 грн. та судові витрати по справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.09.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 10000 гривень на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% на день, в обмін на зобов'язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору. На виконання умов договору товариство свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній своїх зобов'язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 44800 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.
Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог не визнає повністю, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами того, що ТОВ «Слон Кредит» дійсно перерахувало йому кредитні кошти, нарахування відсотків поза строком кредитування є незаконним, при укладення договору ТОВ «Слон Кредит» не надало повної інформації щодо умов кредитування, докази передачі прав вимоги за кредитним договором відсутні. Разом з цим відповідач просить зменшити розмір відсотків та штрафу до розумної межі, оскільки вони є неспівмірними з основним боргом.
Представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Ясницькою Н.О. надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання вказує на правомірність позовних вимог, так як кредитний договір укладено належним чином відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», з його умовами відповідач ознайомився, що підтвердив своїм електронним підписом, при цьому останній не заперечує факт отримання ним кредитних коштів, а протилежного належними доказами не довів. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Щодо доказів передачі прав вимоги за кредитним договором, то позивачем такі докази надані в повному обсязі, а саме договір факторингу, витяг з реєстру боржників та доказ оплати за договором факторингу.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Із матеріалів справи встановлено, що 21.09.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282, відповідно якого відповідачу надано кредит в сумі 10000 гривень на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% на день, в обмін на зобов'язання відповідача повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (копія договору - а.с. 17-32, паспорт споживчого кредиту - а.с. 33-36). На виконання умов договору товариство свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується копією повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20250811-595 від 11.08.2025 року (а.с. 40), проте останній своїх зобов'язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 44800 грн., що включає в себе 10000 грн. основного боргу, 29800 грн. відсотків та 5000 грн. пені, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1843282 від 21.09.2024 року станом на 16.07.2025 року (а.с. 41).
Відповідно договору факторингу № 1607-25 від 16.07.2025 року, ТОВ «Слон Кредит» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 44800 грн. відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (копія договору - а.с. 42-50, копія акту прийому-передачі Реєстру боржників від 16.07.2025 року - а.с. 51, копія Реєстру боржників від 16.07.2025 року - а.с. 52, копія платіжної інструкції № 739 від 18.07.2025 року - а.с. 53).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із дослідженого судом договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит», встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т855.
Отже, підписання даного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів, своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З боку відповідача не надано до суду переконливих доказів необґрунтованості позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.
Так, посилання відповідача на те, що до матеріалів справи не додано доказів перерахування йому кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеним із ТОВ «Слон Кредит», суд відхиляє, оскільки до матеріалів справи додано копію повідомлення ТОВ «Пейтек» № 20250811-595 від 11.08.2025 року про перерахування від ТОВ «Слон Кредит» 10000 гривень кредиту на картку клієнта № НОМЕР_1 .
Разом з тим, самим відповідачем факту отримання кредитних коштів належними доказами не спростовано, доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 йому не належить до матеріалів справи не додано, а сам факт укладення кредитного договору з ТОВ «Слон Кредит» ОСОБА_1 не оспорюється.
При цьому суд зауважує, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, мав можливість представити суду по такому рахунку виписку. Проте відповідач правом надання таких доказів не скористався.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідачана те, що при укладення договору ТОВ «Слон Кредит» не надало повної інформації щодо умов кредитування, оскільки ОСОБА_1 , укладаючи даний договір своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Пунктом. 9.8 даного договору передбачено, що, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що перед укладенням цього договору йому була надана в чіткій та зрозумілій формі інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», б) вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів або банківських металів у кредит ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Доводи відповідача про те, що нарахування відсотків поза строком кредитування є незаконним, суд також відхиляє, оскільки згідно наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1843282 від 21.09.2024 року станом на 16.07.2025 року, відсотки за користування кредитними коштами були нараховані ТОВ «Слон Кредит» в межах строку кредитування, а саме з 21.09.2024 року по 16.07.2025 року.
Щодо підтвердження передачі прав вимоги за кредитним договором, то до матеріалів справи додано копію договору факторингу № 1607-25 від 16.07.2025 року, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 16.07.2025 року, копію Реєстру боржників від 16.07.2025 року та копію платіжної інструкції № 739 від 18.07.2025 року, що є належними доказами передачі ТОВ «Слон Кредит» прав вимог за кредитним договором № 1843282 від 21.09.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків та штрафу до розумної межі, оскільки вони є неспівмірними з основним боргом, суд приходить до такого висновку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує ступінь виконання зобов'язання, а саме те, що відповідачем не було здійснено жодної оплати за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеним між ним та ТОВ «Слон Кредит», поважності причин прострочення не наведено та вжито жодних заходів для виконання. При цьому, зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язок суду, і воно має бути спрямоване на досягнення справедливого балансу.
З огляду на це, суд в зменшенні розміру неустойки (пені) відповідачу відмовляє.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умовидоговору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеного з ТОВ «Слон Кредит», та не виконано взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції № 150561 від 20.01.2026 року (а.с. 11), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 549, 610, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», - 44800 (сорок чотири тисячі вісімсот) гривень заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1843282 від 21.09.2024 року, укладеним між ним та ТОВ «Слон Кредит», та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя: Т.П.Косович