06.03.2026 Справа №607/6661/17 Провадження №1-кп/607/765/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 дистанційно - в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_6 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, під час розгляду кримінального провадження №12017210010000646, стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.187 КК України, -
встановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025211060000332 від 16 листопада 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України (судове провадження ЄУН -607/1752/26), згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 січня 2026 року переданий головуючому судді ОСОБА_1 для вирішення питання про об'єднання.
Прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять об'єднати матеріали даних кримінальних проваджень в одне провадження.
Інші учасники не заперечили щодо об'єднання вказаних кримінальних проваджень в одне.
Згідно з ч.1, 2 ст.334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
Відповідно до ст.217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних порушень.
Враховуючи те, що у вчиненні кримінальних правопорушень у вказаних кримінальних провадженнях обвинувачується одна і та ж особа - ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду кримінальних проваджень №12025211060000332 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України та №12017210010000646 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.187 КК України, їх слід об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаному кримінальному провадженню єдиний унікальний номер: справа №607/6661/17.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Обгрунтовуючи клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений може: 1) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний насильницький корисливий злочин, що свідчить про його стійку протиправну поведінку; 2) переховуватись від суду, оскільки усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності; 3) незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні з метою їх залякування для зміни показань на його користь. Із врахуванням даних про особу обвинуваченого, який постійного місця проживання та роботи не має, його процесуальної поведінки у даному кримінальному провадженні, застосування до ОСОБА_5 особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту є неможливим.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора заперечили, просять обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Даний злочин, згідно ст.12 КК України, є тяжким умисним злочином проти власності. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Також, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені ст.177 КПК України, які зазначені у клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні.
Зокрема, наявний ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду оскільки обвинувачений, усвідомлюючи можливу міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі на строк до семи років, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Суд враховує, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу не з'являвся до суду, у зв'язку з чим оголошувався у розшук ухвалою суду від 11 березня 2024 року.
Також суд вважає наявним та доведеним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, який підтверджується тим, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, вивченням даних щодо особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 постійного джерела доходу не має та ніде не працює, тому враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому корисливого злочину, останній не маючи основного джерела доходу може вчинити інший корисливий злочин.
Крім того, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків чи потерпілого, шляхом залякування схиляти їх до надання неправдивих показань.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні. У зв'язку з наведеним суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_6 про те, що на даний час наявні підстави для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
При цьому, вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.27, 315, 331, 334 КПК України, суд,-
постановив:
Кримінальне провадження №12025211060000332 від 16 листопада 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України (ЄУН -607/1752/26) об'єднати в одне судове провадження з кримінальним провадженням №12017210010000646, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.187 КК України, ЄУН - 607/6661/17, присвоївши об'єднаному кримінальному провадженню єдиний унікальний номер: справа ЄУН - 607/6661/17.
Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_5 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 05 травня 2026 року.
Строк дії ухвали закінчується 05 травня 2026 року в 23 год. 59 хв.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити сторонам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1