04.03.2026Справа №607/22535/25
04 березня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
- у судове засідання сторони не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька в розмірі 1000 грн, щомісячно.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що є пенсіонером, непрацездатною особою та особою з інвалідністю. У нього є повнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має обов'язок утримувати його.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
10 листопада 2025 року відповідач подала відзив на позов. Вказала, що є донькою позивач. Позивачем не доведено потреби у матеріальній допомозі. Більше того, зі змісту позовної заяви вбачається, що сам позивач визнає відсутність такої потреби, посилаючись на достатнє пенсійне забезпечення. Посилаючись на наведене, просила відмовити у позові.
17 листопада 2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій підтвердив відсутність у нього потреби в матеріальному забезпеченні з боку відповідача.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку. Разом з відзивом подала заяву про розгляд справи без її участі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14 вересня 1989 року.
08 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2012 року. Після одруження прізвище дружини « ОСОБА_5 ».
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія ТЕР №0042598 від 27 липня 2012 року встановлено, що ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності підгрупа «А», довічно, причина інвалідності: загальне захворювання, потребує постійного стороннього догляду.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, адже держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб: пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо.
При цьому потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених ст. 203 СК України, відповідно до приписів якої дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на те, що він є пенсіонером, непрацездатною особою та особою з інвалідністю. У відповіді на відзив, позивач зазначив, що хоч він і є непрацездатною особою, особою з інвалідністю, але не потребує матеріальної допомоги (утримання) з боку відповідача з огляду на достатність пенсійного забезпечення й відсутність потреби в додаткових матеріальних витратах.
Необхідною передумовою виникнення у позивача права на отримання аліментів від дочки є доведення ним факту потреби у матеріальній допомозі.
Разом із тим, позивачем не подано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження такої потреби.
З огляду на наведені обставини, положення частини першої статті 202 Сімейного кодексу України не підлягають застосуванню у межах даних правовідносин, що виключає наявність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
У даній справі судові витрати сторонами не понесені, позивач звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю першої групи, тому судом не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180-182, 184 Сімейного кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 04 березня 2026 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька