Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/1120/26
Провадження №: 1-кп/332/321/26
04 березня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2025 за № 12025082030000794, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 26 лютого 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2026 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив обвинувальний акт призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували. Інших клопотань не заявляли.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду з таких підстав. Дане кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки судовий розгляд у справі ще не розпочався, термін перебування під вартою обвинуваченого закінчується 10.03.2026, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати і не зменшилися, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може бути застосований.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи безпідставними твердження прокурора про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, а пред'явлене обвинувачення необґрунтованим. Обвинувачений зазначив, що бажає проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , командир якої надав письмову згаду на це.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 також просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ризики, якими обґрунтоване клопотання, не доведені належним чином і носять характер припущень.
Захисником заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .. В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України. Оскільки обвинувачений не перебуває в розшуку ані на території України, ані за її межами, тому відсутні підстави вважати, що обвинувачений має намір переховуватися від суду. Сама по собі тяжкість скоєного правопорушення не може бути виключною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 надана письмова згода на те, щоб ОСОБА_4 проходив військову службу за мобілізацією або за контрактом. З огляду на зазначене захисник просила змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу заперечував, вказавши, що встановлені під час досудового розслідування ризики свідчать про те, що особисте зобов'язання як запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи учасників процесу щодо них, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 перебуває у статусі обвинуваченого, суд на даному етапі не здійснює оцінку обґрунтованості підозри.
Положеннями ст. 199 КПК України визначений порядок продовження строку тримання під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2025 був застосований до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, який у подальшому ухвалою слідчого судді від 05.02.2026 був продовжений до 10 березня 2026 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що прокурор належним чином мотивував своє клопотання.
Так, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на даний час не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений може переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1. ст. 177 КПК України.
Існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що обвинувачений, перебуваючи за межами місця позбавлення волі, буде мешкати у безпосередній близькості з потерпілою та зі свідками даного злочину та підтримувати із ними спілкування, так як він до його затримання проживав разом з ними за однією адресою та іншого місця проживання не мав. Тому у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він може здійснювати тиск на них, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення судового розгляду.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення вказує той факт, що ОСОБА_4 , хоча і є особою, яка в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимою, проте, неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі і за насильницькі злочини, що суттєво характеризує особу ОСОБА_4 .
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 до моменту його затримання офіційно не працював, хоча і має середню спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2013 року народження, з якою не проживає, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця мешкання, місця роботи.
Суд також приймає до уваги запровадження в Україні військового стану, що ускладнює здійснення контролю за виконанням зобов'язань обвинуваченим.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, суд вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . У зв'язку з чим слід визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3328 гривень), що складає 133 120 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже, при зверненні сторони захисту до суду у порядку ст. 201 КПК України із клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу тягар доказування перед судом обставин, на які вона посилаються, покладається саме на сторону захисту.
Стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалах слідчого судді від 12.12.2025 за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Крім того, суд зазначає, що стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Стосовно посилання захисника на наявність письмової згоди військової частини НОМЕР_1 на проходження військової служби обвинуваченим як на підставу зміни запобіжного заходу суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальним процесуальним законодавством чітко визначена процедура скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадку виникнення у обвинуваченого бажання проходити військову службу.
Так, ч. 1 ст. 616 КПК України встановлено, що у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Отже, наявність письмової згоди командира військової частини на проходження особою військової служби не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу. На дату проведення підготовчого судового засідання прокурор із клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у зв'язку із висловленням ним бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації або за контрактом не звертався, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави як для скасування, так і зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 331, 372, 376 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12025082030000794 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Судовий розгляд провести 13 березня 2026 року о 12 годині 00 хвилин у відкритому судовому засіданні у судовій залі приміщення Заводського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. М. Симчича, 65.
У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 травня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 альтернативний захід у виді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов'язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.
Ухвала суду в частині призначення кримінального провадження до судового розгляду оскарженню не підлягає.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 06 березня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1