Справа № 199/11490/25
(2/199/5451/25)
Іменем України
29.12.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20 серпня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 30 березня 2021 року між АТ «Таскмобанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №002/9790658-SP, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, зобов'язавшись сплатити проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у встановлений договором строк, а також сплатити інші обов'язкові платежі. 15 травня 2024 року на підставі договору факторингу №НІ/11/19-Ф позивач набув прав вимоги до відповідача, як боржника, за вищевказаним кредитним договором, розмір заборгованості якого становить в загальному розмірі 12015,64 гривень, з яких: 5993,49 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6022,15 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Посилаючись на те, що відповідач зазначений борг не повертає, позивач просить у даному позові стягнути означений борг з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30 березня 2021 року між АТ «Таскомбанк», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №002/9790658-SP, згідно з яким кредитодавець надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання заяви-анкети №249365 від 30 березня 2021 року. При цьому зміст означеної заяви-анкети та інших матеріалів цивільної справи не містить погодженого сторонам договору розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, а також строку кредитування. Дані обставини підтверджуються копією заяви-анкети, копією довідки банку, копією реєстру прав вимоги.
Із матеріалів цивільної справи також встановлено, що позичальник, на відміну від кредитодавця, не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого у нього перед АТ «Таскомбанк» утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30 червня 2025 року нараховано кредитодавцем в загальному розмірі 12015,64 гривень, з яких: 5993,49 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6022,15 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Дані обставини підтверджуються копією реєстру прав вимоги, копією розрахунку заборгованості.
15 травня 2024 року між АТ «Таскомбанк», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу позивач набув належних АТ «Таскомбанк» прав вимоги за кредитним договором №002/9790658-SP від 30 березня 2021 року в розмірі наведеної абзацом вище кредитної заборгованості в загальній сумі 12015,64 гривень. Наведені обставини підтверджуються копією договору факторингу, копією витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу, копією розрахунку заборгованості.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст.6, 627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ст.ст.202, 207, 626 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №002/9790658-SP від 30 березня 2021 року з урахуванням на договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження факти укладення таких договорів із дотриманням вимог законодавства щодо порядку їх укладення, змісту та форми таких договорів, а також підтверджено факт набуття позивачем, як новим кредитором, прав вимоги первісного кредитора до відповідача за вказаним кредитним договором, та підтверджено отримання відповідачем кредиту за означеним кредитним договором у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, яким відповідач користувався, однак не повернув в порядку ст.530 ч.2 ЦК України, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5993,49 гривень, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в означеній частині позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної заборгованості за тілом кредиту.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту на користь позивача, як правонаступника кредитодавця за договором факторингу, суд враховує наступне. У відповідності до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора. Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою і відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст.516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі №636/3783/15-ц, від 04 березня 2020 року по справі №274/738/14-ц, від 18 червня 2020 року по справі №681/44/15-ц.
Щодо решти заявлених позовних вимог, а саме вимог про стягнення кредитної заборгованості за процентами за користування кредитом, суд додатково зазначає наступне.
Так, в обґрунтування вказаних вище позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, позивач посилається та надає суду в якості доказів лише копію здійсненого ним самим розрахунок заборгованості, а також копію витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу із значенням розміру та складових кредитної заборгованості. Однак, такі документи не можуть бути самодостатніми та прямими доказами погоджених між сторонами умов кредитного договору (зокрема, розміру процентів), оскільки за своїм змістом не є складовими кредитного договору та не можуть підмінювати собою та/або доводити його зміст.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність, а і отже і можливість задоволення позову лише в частині позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за тілом кредиту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 1510,38 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 1054, 1055, 1056-1, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №002/9790658-SP від 30 березня 2021 року станом на 30 червня 2025 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5993,49 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014; адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) судовий збір в розмірі 1510,38 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко