Справа № 302/408/15-ц
Провадження № 6/302/4/26
(повний текст)
03 березня 2026 року селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Повідайчика О.І.,
з участю: секретаря судового засідання Куруц В.І.,
представник боржника - адвокат Дементьєв В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою боржника ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк»), третя особа приватний виконавець Ярошевський Д.А. про визнання виконавчого листа № 302/408/15-ц від 17.05.2016, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області на виконання рішення від 08.10.2015 таким, що не підлягає виконанню,
До суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 , стягувач АТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк»), третя особа приватний виконавець Ярошевський Д.А. про визнання виконавчого листа № 302/408/15-ц від 17.05.2016, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області на виконання рішення від 08.10.2015 таким, що не підлягає виконанню,.
Заява обґрунтована тим, що 08.10.2015 Міжгірський районний суд Закарпатської області рішенням позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнив повністю. На виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 виданий виконавчий лист № 302/408/15-ц від 17.05.2016. Згідно з виконавчим листом, строк його пред'явлення до виконання був встановлений до 21.10.2016, що відповідає законодавству, чинному на момент його видачі. Докази належного та безперервного пред'явлення виконавчого листа до виконання у межах зазначеного строку, а також докази його поновлення судом, відсутні. Разом з тим, відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), на підставі цього самого виконавчого листа у різні роки відкривалися та завершувалися кілька виконавчих проваджень, а саме: виконавче провадження № 51958855 відкрите 16.08.2016 завершене; виконавче провадження № 59370994 відкрите 19.06.2019 завершене; виконавче провадження № 67584898 відкрите 22.11.2021 завершене; виконавче провадження № 70292352 відкрите 10.11.2022 перебуває у стані відкритого. Наведені дані АСВП свідчать не про безперервне виконання одного виконавчого документа, а про його багаторазове повторне пред'явлення після спливу строку чинності, що законом не допускається. Таким чином, після спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання 21.10.2016, виконавчий лист неодноразово повторно використовувався для відкриття нових виконавчих проваджень. При цьому відсутні будь-які докази поновлення судом строку пред'явлення виконавчого листа до виконання або видачі нового виконавчого листа, що свідчить про втрату ним юридичної сили як чинного виконавчого документа.
Представник заявника (боржника) ОСОБА_1 - адвокат Дементьєв В.Ф. підтримав у судовому засіданні зазначені в заяві вимоги та їх обґрунтування.
Представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень проти заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на адресу суду не подано.
Заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень проти заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, від приватного виконавця Ярошевського Д.А. на адресу суду не подано.
Заслухавши пояснення представника заявника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , яка є предметом судового розгляду та додані до заяви документи, також дослідивши матеріали витребуваної цивільної справи №302/408/15-ц, з'ясувавши всі обставини по справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду даної справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справ, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Визнання - це повідомлення стороною чи іншими особами, що беруть участь у справі, обставин, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які за Законом повинні доводити друга сторона чи інші особи.
Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що в провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа № 302/408/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року в сумі 605090 (шістсот п'ять тисяч дев'яносто) гривень 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 року еквівалентно 27207 (двадцять сім тисяч двісті сім) доларів США 31 цент та судові витрати в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору № MKMWGA0000000006 від 12 вересня 2008 року - відмовлено.
Дане судове рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили 20.10.2015 (а.с.141-142).
На виконання вказаного рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 судом був виданий 17.05.2016 виконавчий лист№ 302/408/15-ц (а.с.243). Вказаний виконавчий лист за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» направлений на адресу стягувача та уповноваженою особою ПАТ КБ «ПриватБанк» отримано 24.05.2016, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи № 302/408/15-ц.
Згідно з рішенням АТ КБ «Приватбанк від 27.10.2021 № 20.1.0.0.0/7-211026/27128, яке прийнято на підставі заяви боржника ОСОБА_1 від 10.05.2021 про проведення реструктуризації заборгованості по кредитного договору (повні реквізити зазначені вище) та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021, - змінено зобов'язання за цим кредитним договором і зменшено розмір заборгованості до суми 295340 гривень 85 коп. та визначено зобов'язання для боржника ОСОБА_1 з кінцевим терміном повернення кредиту 23.10.2031 (включно) та надано новий графік погашення заборгованості, починаючи з 23.11.2021 по 23.10.2031 з визначенням щомісячних платежів у зазначений період для погашення кредиторської заборгованості. Умовами договору сторін про реструктуризацію заборгованості також передбачено зміну розміру процентної ставки, нарахування процентів за користування кредитом, відповідальність позичальника перед кредитором за порушення змінених зобов'язань, умови та порядок страхування предмету іпотеки, а також інші умови.
ОСОБА_1 звернувся з цією заявою з двох самостійних підстав: 1). сплив строку пред'явлення виконавчого листа д виконання; 2). проведення реструктуризації зобов'язання та втрата предмету виконання.
Перевіривши доводи заявника щодо спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання суд установив такі обставини.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі N 3-рп/2001).
Відповідно до виданого 17.05.2016 виконавчого листа № 302/408/15-ц строк його пред'явлення до виконання був установлений до 21.10.2016, що відповідало положенням ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV. Згідно з доводами заявника, які підтверджені відомостями виконавчого провадження зазначений виконавчий лист було в межах зазначеного строку пред'явлено до виконання.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом N 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону N 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі N 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі N 5016/149/2011 (17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі N 553/1951/14-ц та від 29 січня 2020 року у справі N 344/19847/18.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. (частини п'ята, шоста статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").
З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається сплив строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду скарги судами) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі N 904/7326/17 (провадження N 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
Суд зауважує, що системне тлумачення положень ст. 431-433, 471-479 ЦПК України та абз 2 ч. 4 ст. 4, 11, 12 і 74 Закону N 1404-VIII дає підстави для висновку, що сплив строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не є обставиною, яка б слугувала підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Натомість дії виконавців чи посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, пред'явленим після закінчення установленого законом строку можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
На підставі наведеного суд доходить висновку про необґрунтованість доводів заявника щодо спливу строку чинності виконавчого листа та про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Суд перевірив доводи заявника щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстав реструктуризації зобов'язання і встановив такі обставини.
Відповідно до матеріалів справи 21 травня 2022 року боржник ОСОБА_1 звертався до Міжгірського районного суду Закарпатської області із заявою про визнання вище зазначеного виконавчого листа, виданого цим же судом 17.05.2016 таким, що не підлягає виконанню з підстав реструктуризації зобов'язання за вказаним кредитним договором на підставі рішення Банку (кредитора).
В обґрунтування зазначеної заяви боржник посилався на положення п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" та норми ст. 431 і 432 ЦПК України.
Згідно з ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 у справі № 302/408/15-ц провадження 6/302/1/23 заяву ОСОБА_1 задоволено частково і визнано виконавчий лист, виданий 17.05.2016 Міжгірським районним судом Закарпатської області в справі № 302/408/15-ц на виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № МКМWGA0000000006 від 12.09.2008 в сумі 605090 гривень 62 коп., що за ставкою НБУ від 17.03.2015 еквівалентно 27207, 31 доларів США та судових витрат у розмірі 3654 гривні, - таким, що не підлягає виконанню частково, а саме не підлягає виконанню в частині стягнення суми заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 309749 гривень 77 копійок.
Цією ж ухвалою суду визнано вищезазначений виконавчий лист таким, що підлягає виконанню в частині залишку заборгованості згідно із вищезазначеним кредитним договором в розмірі 295340 гривень 85 копійок, відповідно до зміни зобов'язань за результатами проведеної реструктуризації АТ КБ «Приватбанк» (повні реквізити рішення Банку про реструктуризацію зазначені вище).
Згідно з постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області залишено без змін.
Відтак доводи заявника щодо реструктуризації зобов'язання були досліджені й перевірені судом, заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з цих підстав була розглянута й вирішена по суті. Судове рішення за наслідками розгляду вказаної заяви набрало законної сили.
В цій заяві як на самостійну підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на обставини реструктуризації зобов'язання та положення п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" й норми ст. 431 і 432 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з приписами п. 1) ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
Суд визнає, що подання заяви з вимогою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстави реструктуризації зобов'язання, яка з цих же підстав уже була вирішена ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.06.2026 в цій частині слід залишити без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до приписів ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають можливість проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Таким чином, статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.
З врахуванням ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023, залишеної без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.06.2023, якою було розглянуто й вирішено по суті заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з реструктуризацією зобов'язання, суд не встановив обставин, які б слугували матеріально-правовими або ж процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши заяву ОСОБА_2 в межах заявлених вимог і наявних у матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим заяву належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 260, 261, 353, 432 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її оголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06.03.2026.
Суддя Повідайчик О. І.