Справа № 297/532/26
06 березня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.,
при секретарі судового засідання Гарані О.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла тітка позивачки, ОСОБА_3 , сестра матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадквим майном ОСОБА_3 є земельна ділянка за кадстровим номером 2110200000:03:003:0257 площею 0,0601 гектарів. Після смерті ОСОБА_3 згідно свідоцтва про справо на спадщину за законом спадщину прийняли її сестри - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після її смерті спадщину прийняла позивачка у 2008 році. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . На випадок своєї смерті остання залишила заповіт від 10.03.2016 року, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 .. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Її спадкоємцем міг би бути її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак останній приймати спадщину - згадану земельну ділянку, після смерті матері, як відомо, не бажає. Про вказане свідчить його пасивна поведінка упродовж 12 (дванадцяти) років. При намаганні оформити право власності на згадану земельну ділянку державним нотаріусом Овдійчук Оленою Юріївною були виявлені певні розбіжності, які не дозволяють позивачці отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Так, у державному акті на право приватної власності на землю від 28.11.1995 року серії 3К №001-35364 власником земельної ділянки вказана « ОСОБА_3 », однак згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03 липня 2006 року покійну тітку звали « ОСОБА_3 ». Ураховуючи вказані розбіжності нотаріусом рекомендовано було позивачці звернутися до Берегівського районного суду Закарпатської області для визнання права власності на вказану земельну ділянку. У зв'язку з чим, вказані обставини зумовили вдатись до судових способів захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та призначено до підготовчого судового засідання.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився. При цьому, згідно поданої заяви, остання просила провести розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечив щодо задоволення позову.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про праву на спадщину за законом №304/2007, зареєстровано в реєстрі за №1-736, ВКІ №264318, спадкоємцями за померлою ОСОБА_3 є її сестри ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії № НОМЕР_3 від 03.07.2006 року.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії № НОМЕР_4 від 21.03.2008 року.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВМА№194830 28.11.2008 року встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіла все майно ОСОБА_1 ..
ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про Смерть Серії НОМЕР_5 . На випадок своєї смерті, остання залишила заповіт від 10.03.2016 року, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 ..
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Овдійчук О.Ю. Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області для отримання свідоцтва про право на спадщину, яка відповідно до листа №245/01-16 від 07.08.2025 рокувідмовила позивачці, у зв'язку з розбіжностями у документах, нотаріусом рекомендовано було позивачці звернутися до Берегівського районного суду Закарпатської області.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем у справі і з цих підстав задовольняє позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 82, 174, 200 ч. 3, 206, 247 ч. 2, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:03:003:0257 площею 0, 0601 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва згідно державного акту на право приватної власності на землю від 28.11.1995 Серії ЗК №001-35364.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Іван ІЛЬТЬО