03.03.2026
Справа № 522/14942/25-Е
Провадження № 2/522/236/26
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Ярема Х.С., сторони - не з'явились, розглянув у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
1.04.07.2025 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .
2.Позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення вимог від 13.07.2025 та розрахунку 3% річних від 05.02.2026: стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 15.07.2020 у сумі 29 887 939 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 1 745 776,59 грн.
3.17.07.2025 відкрито загальне позовне провадження.
4.05.11.2025 закрито підготовче провадження.
5.05.02.2026 представник позивача подав розрахунок 3% річних.
6.Відповідач повідомлений на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України (відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи).
7.На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
8.Позивач пояснює, що 15.07.2020 він уклав з ОСОБА_4 договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_5 отримав в позику 19 397 517,68 грн. (еквівалентно 714 625,83 доларів США за курсом НБУ на дату укладення договору) та зобов'язався повернути гроші у строк до 31.12.2020. У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо повернення коштів, ОСОБА_1 просить стягнути з позичальника борг 29 887 939 грн. (що еквіваленто 714 625,83 доларів США станом на дату подання позову 13.07.2025) та 3 % річних 1 745 776,59 грн. за період з 01.01.2021 до 04.07.2025.
Судом встановлено такі обставини справи.
9.15.07.2020 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_6 (позичальник) укладено Договір позики (далі - Договір).
10.Згідно з п. 1.1 та 1.4 позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 19 397 517,68 грн., що є еквівалентом 714 625,83 доларів США курсом НБУ станом на 15.07.2020, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
11.Позичальник зобов'язався повернути суму грошових коштів не пізніше 31.12.2020 (п. 1.3 Договору).
12.Сума позики передана позикодавцем позичальнику повністю в момент підписання договору, а її отримання позичальник підтверджує підписанням цього договору (п. 3.1, 3.2 Договору).
13.За розрахунком позивача сума боргу становить: 29 887 939 грн. (еквіваленто 714 625,83 доларів США станом на 13.07.2025 - 41,8232 грн. за один долар США) та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, - 1 745 776,59 грн. за період з 01.01.2021 по 04.07.2025, обмежуються трьома роками.
14.З наданих позивачем доказів щодо свого фінансового стану, ОСОБА_1 отримав у ПП «Баутех» в 2019 році дивіденди у сумі 1 480 000 грн.; прибуток від операцій з цінними паперами в 2018 році у сумі 5 027 520 грн., у 2019 році у сумі 9 998 897,17 грн.; позичив 06.02.2019 у ПП «Баутех» 5 800 000 грн. строком на п'ять років.
Висновки суду.
15.Предметом позову є стягнення з відповідача коштів, отриманих по договору позики від 15.07.2020 та 3% річних за невиконання зобов'язань щодо повернення позики. Підставою позову є невиконання відповідачем як позичальником своїх зобов'язань повернути позику не пізніше 31.12.2020.
Щодо суми боргу.
16.Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
17.Згідно із частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
18.Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
19.Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
20.Відповідно до частини 2 статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
21.Факт отримання коштів позичальником може бути підтверджений або відповідною розпискою, або прямим посиланням на це в договорі позики.
22.В даному випадку факт отримання позики підтверджується посиланням на це в п. 3.1, 3.2 Договору.
23.Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
24.У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25.Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
26.Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України). Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
27.У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
28.Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
29.У цій справі спір виник саме у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов'язання. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
30.Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню звернення до суду чи дню ухвалення рішення. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16.
31.Отже, стягнення з відповідача заборгованості 29 887 939 грн., що еквівалено 714 625,83 доларів США станом на 13.07.2025 (41,8232 грн. за один долар США), відповідає ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Щодо 3% річних.
32.Позивач звернувся до суду з позовом 04.07.2025, просить стягнути 3% річних за весь період прострочення виконання зобов'язання з повернення 19 397 517,68 грн., починаючи з 01.01.2021 по 04.07.2025, але обмежившись трьома останніми роками (04.07.2022-04.07.2025) перед зверненням до суду, що складає 1 745 776,59 грн.
33.Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
34.Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
35.Стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань, яке може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
36.Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
37.За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
38.Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
39.Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц).
40.Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 роз'яснив, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то строк звернення до суду було: спочатку продовжено на період дії карантину до 30.06.2023; надалі продовжено на період дії воєнного стану до 29.01.2024; з 30.01.2024 перебіг строку зупинено на період дії воєнного стану, що мало місце на час звернення позивача до суду 04.07.2025.
41.Отже, станом на 04.07.2025, звернення до суду з вимогами про стягнення 3% річних може відбуватися за весь період прострочення без обмеження останніми трьома роками, за умови, що позовна давність не спливла станом на 02.04.2020.
42.Враховуючи не виконання позичальником ОСОБА_7 своїх зобов'язань за договором позики від 15.07.2020, які передбачали повернення грошових коштів не пізніше 31.12.2020 у сумі 19 397 517,68 грн., за невиконання чого сторони погодили відповідальність по ст. 625 ЦК України, суд, з урахуванням викладеного, вважає обгрунтованими лише вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у період з 01.01.2021 по 23.02.2022, що складає 668 018,62 грн.
43.На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог - 14 624,18 грн.
44.Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) основну заборгованість 29 887 939 гривень та три відсотки річних 668 018,62 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову 14 624,18 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено 06.03.2026.
Суддя Ярема Х.С.