Справа № 521/21963/25
Номер провадження № 2/521/2312/26
04 березня 2026 року
Хаджибейський районний суд м. Одесаа
у складі: головуючого судді Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа на боці відповідача: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б) про встановлення батьківства, -
22.12.2025 року позивачка звернулася до суду із позовом про встановлення батьківства, у якій просить суд: встановити батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, який вважається зниклим безвісти з 20 липня 2024 року, стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Одеси; внести зміни до актового запису №5441 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 грудня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси; внести зміни до актового запису №5441 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 грудня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши анкетні дані дитини: « ОСОБА_5 ».
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.
26.01.2026 року представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав до суду пояснення, у яких просив розглядати справу без його особистої участі з урахуванням наданих пояснень.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 року суд з власної ініціативи витребував у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження до статей 126, 133, 135 СК України про дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
26.02.2026 року представник позивачки через систему "Електронний суд" подала до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вказано що відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Треті особи в судові засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про витребування майна, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що позивачка з 2019 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ними були відносини як чоловіка та дружини, вони вели спільний бюджет та домашнє господарство, ОСОБА_2 приділяв багато уваги вихованню старшого сина позивачки - ОСОБА_6 , позивачка та відповідач піклувалися один про одного, проводили спільно час, спілкувалися з родичами та друзями. Проживали сторони, в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить позивачці.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки народилася дитина - ОСОБА_4 , актовий запис №5441 від 24.12.2021 року, свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24.12.2021 року.
Судом встановлено, що дитину позивачка зареєструвала на своє прізвище, в порядку ст. 135 Сімейного кодексу України, а ім'я та по-батькові батька вказала справжні зі слів позивачки, так як на той час шлюбні стосунки між позивачкою та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку органами ДРАЦС зареєстровані не були. Тобто у Свідоцтві про народження Серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24.12.2021 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , як під час вагітності ОСОБА_1 , так і після народження дитини, визнавав, що ОСОБА_4 є його сином. Він супроводжував позивачку під час візитів у жіночу консультацію, забрав її з дитиною з пологового будинку, приймав активну участь у вихованні та утриманні як їх спільного сина, так і сина позивачки від першого шлюбу, дарував йому подарунки, вітав на свята, проводив з ним спільно час.
Після початку збройної агресії РФ, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив службу у військовій частині № НОМЕР_2 на посаді командира І мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Під час відпусток ОСОБА_8 завжди приїжджав до позивачки, піклувався про дітей, сам відводив ОСОБА_9 в дитячий садок та забирав його.
09.08.2024 року ОСОБА_3 отримав повідомлення що його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісті за особливих обставин 20.07.2024 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області. У зв'язку із цим батьківство ОСОБА_2 щодо дитини не було встановлено у встановленому законом порядку, оскільки він зник безвісти.
Згідно висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №757 від 04.08.2025 року, молекулярно-генетичним аналізом ДНК, виділеної із зразка рідкої крови дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 за локусами, розташованими на У-хромосомі, виявлені ідентичні комбінації алелів для 16 з 16 досліджуваних локусів. Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можуть бути родичами по чоловічій лінії.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Передумовою звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
У п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п.13постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Чинним законодавством України процедура встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти, не передбачена, тому у даному випадку за аналогією мають застосовуватися норми щодо встановлення факту батьківства за померлою особою.
Враховуючи дане положення позивачка 10.11.2025 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, але суд ухвалою від 13.11.2025 року відмовив у відкритті провадження по справі, роз'яснивши позивачці її право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
В постанові від 16 квітня 2025 року по справі № 576/2871/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив наступну правову позицію: тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, також зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Суд зазначає, що батьківство це факт походження дитини від певного чоловіка (батька) і в спірних правовідносинах є природнім, а не юридичним (на відміну від усиновлення), а тому виникає відносно дитини з моменту її народження, а судове рішення лише підтверджує даний факт для його юридичного оформлення.
Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_4 , в його інтересах має намір оформити на нього пенсію у зв'язку з втратою годувальника - свого батька ОСОБА_2 . Встановлення факту батьківства, також, необхідно для отримання соціальної допомоги та інших виплат за військовослужбовця, зниклого безвісті за особливих обставин.
Відповідно до ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ст.ст. 263, 265 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12. січня 2011 року 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно з п. 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12. січня 2011 року 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов?язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог: визнання відповідача батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключення з актового запису про його народження відомості про ОСОБА_7 , як про батька дитини та внесення зміни до актового запису, вказавши в графі батько дані відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову на відповідача.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі п.п. 2.13.1, 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12. січня 2011 року 96/5, ст.ст. 125, 128,129, 133 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 267, 280, 282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа на боці відповідача: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 30Б) про встановлення батьківства - задовольнити.
Встановити батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, який вважається зниклим безвісти з 20 липня 2024 року, стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Одеси.
Внести зміни до актового запису №5441 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 грудня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси.
Внести зміни до актового запису №5441 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 24 грудня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вказавши анкетні дані дитини: « ОСОБА_5 ».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок