Справа № 502/46/26
05 березня 2026 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
при секретарі - Нанєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, загальною площею 2,7199 га, кадастровий номер 5122385900:01:001:0205. Спадкодавець за життя склав заповіт, яким заповів вказану земельну ділянку позивачу. Позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняв, проте оригінали правовстановлюючого документа на спадкове майно відсутні. У зв'язку з цим звернулася до суду з вказаним позовом.
Просить суд визнати за нею право власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, позовні вимоги визнали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, загальною площею 2,7199 га, кадастровий номер 5122385900:01:001:0205, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 022304 від 29.04.2004.
Відповідно до спадкової справи №140к/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , позивачка спадщину прийняла.
ОСОБА_2 за життя склала заповіт від 17.09.2018, зареєстрованого в реєстрі за №17, яким заповіла зокрема й вказану земельну ділянку позивачці.
Позивачка є спадкоємцем за заповітом яка спадщину прийняла, проте, зважаючи на відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, звернулася за захистом своїх прав до суду.
Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.
Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачка спадщину після смерті спадкодавця прийняла, є спадкоємцем вказаного майна за заповітом, вищевказане спадкове майно дійсно належало спадкодавцеві.
Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шевченківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, загальною площею 2,7199 га, кадастровий номер 5122385900:01:001:0205, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-ОД № 022304 від 29.04.2004, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Березніков