Справа № 946/8775/25
05 березня 2026 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Нанєвої А.В.,
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області заяву АТ «ДТЕК Одеські електромережі», представника заявника адвоката Борисенко С.В.,про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії,
Адвокат Борисенко С.В. в інтересах АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Рішенням від 23.02.2026 позов АТ «ДТЕК Одеські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії задоволено, стягнуто з останнього на користь позивача суму вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 110827,92 грн.
Питання про судові витрати на правничу допомогу судом при ухваленні рішення у справі не вирішувалося, позаяк про це не було заявлено вимогу в позовній заяві, проте було наведено орієнтовний розрахунок судових витрат.
У заяві про ухвалення додаткового рішення (подано через систему «Електронний суд» 27.02.2026) представник позивача адвокат Борисенко С.В. просить стягнути з ОСОБА_1 6000 грн витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи зазначену суму договором про надання правничої допомоги від 30.12.2025 та звітом про надання правничої допомоги №18-ОЕМ від 25.02.2026.
Перевіривши обґрунтованість вимог заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема й витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено попереднє визначення суми судових витрат, зокрема у частині першій вказаної статті визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Водночас ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що під час подачі позову до суду представником позивача подано орієнтовний розрахунок судових витрат з визначенням витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу до неї додано договір про надання правничої допомоги від 30.12.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та довіреності від 12.03.2024 та 03.06.2024, з яких не можливо визначити розмір наданої правничої допомоги, яку заявлено до відшкодування.
У заяві про ухвалення додаткового рішення адвокат Борисенко С.В., як доказ підтвердження витрат на правничу допомогу у цій справі, посилається на звіт про надання правничої допомоги №18-ОЕМ від 25.02.2026.
Проте вказаний звіт до заяви не додано а ні через систему «Електронний суд», а ні іншим можливим способом.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
У даній справі встановлено, що стороною позивача не надано жодного доказу, який би підтверджував обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.3-5 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд відмовляє у прийнятті додаткового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
У прийнятті додаткового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалу підписано 05.03.2026.
Суддя О.В. Березніков