Справа № 577/6733/25
Провадження № 2/577/162/26
03 березня 2026 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :
головуючого судді Логіна Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Набоки А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в режимі відео конференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні -,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 59 909,35 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 30 990 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 61 830,40 грн., а всього 152 729,75 грн., задовільнивши дану вимогу станом на день ухвалення рішення, а також судові витрати на сплату судового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді роздавальника нафтопродуктів 3 розряду виробничого підрозділу Локомотивне депо Акціонерного товариства «Українська залізниця» 16 років, звідки звільнився 05.08.2024 року за власним бажанням, згідно наказу від 30.07.2024р. № 60/ос, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України.
Між адміністрацією Локомотивного депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію.
Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, передбачених Колективним договором, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 59909,35 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022- 2023 роки в сумі 30990 грн. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду, згідно уточненого розрахунку позивача становить 61830,40 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов'язання роботодавця виплатити одноразову, додаткову матеріальні допомоги та на оздоровлення, відображена також у наказі про звільнення.
Ухвалою судді від 13.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
24.11.2026 р. представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому останній вимоги позивача повністю заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що наказом № 60/ОС від 30.07.2024 року ОСОБА_1 звільнено з роботи, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Дійсно, умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Позивачу буде сплачено одноразову матеріальну допомогу згідно графіку виплат приблизно на початку 2026 року.Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. Зазначає, що спірні додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Крім того вказує, що позивач звернувся до суду зі спливом тримісячного строку звернення до суду, визначеного ст. 233 КЗпП України, тому просить застосувати строк позовної давності.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на обставини та факти, викладені в позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наголосив про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Суд заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.
Що стосується позиції відповідача про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
В даному випадку має місце трудовий спір щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Між тим у повідомленні про нараховані та виплачені суми працівнику ОСОБА_1 при звільненні від 05.08.2024р. відсутні відомості про дату вручення йому такого, відповідна графа не заповнена (а.с. 15).
Крім того Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2ст. 233 КЗпП України та ст.ст.1,12 Закону України «Про оплату праці»; роз'яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З урахуванням вимог ст.233 КЗпП України суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, оскільки вказана обставина не доведена в силу ч.1 ст. 81 ЦПК України.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно Наказу № 60/ОС від 30.07.2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 05.08.2024 року звільнено за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП. (а.с.12). Цим же наказом постановлено виплатити йому одноразову матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, за 2022 та 2023роки, що передбачено колективним договором між адміністрацією Локомотивного депо Конотоп «Південно-Західна залізниця» та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2024 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця".
Так, між державною адміністрацією залізничного транспорту України та радою профспілки залізничників та транспортних будівельників укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, дію Колективного договору пролонговано на 2006-2025 роки (а.с. 16-18).
Пунктом 3.9 Розділу 3 Колективного договору передбачено надавати працівнкиам депо, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлениз Законом на день подання заяви.
Згідно п. 8.7 Розділу 8 Колективного договору, при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків.
Відповідно до витягу із протоколу № Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, виплати яких були призупинені; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с. 45).
Згідно витягу із протоколу № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, виплати яких були призупинені; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з жовтня 2023 року, згідно з графіком погашення (а.с. 49).
Відповідно до витягу із протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року вирішено здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с. 52-53).
Відповідно довідки № 346 від 14.10.2025 р., середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 464,89 грн. (а.с.13), а відповідно до розрахунку оплати середньої зарплати № 346 від 14.10.2025 р., середня зарплата ОСОБА_1 становить 11981, 87 грн. (а.с. 14).
Ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Ч.1 ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
Ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р., а саме: згідно з п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 43).
Закон України від 15.03.2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності 24.03.2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14.03.2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні матеріальну допомогу у розмірі 05 середньомісячних заробітків та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 06 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022-2023 роки, що зазначені в наказі відповідача від 30.07.2024 року (а.с. 12).
Таким чином, слід стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 59 909,35 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 30 990 грн.
Позивач звільнений із займаної посади 05.08.2024 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня ухвалення судового рішення, тобто 03.03.2026 року.
Як зазначалось вище, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Розрахунок з позивачем не проведено з 06.08.2024р., тобто з наступного дня після звільнення. Отже період затримки, який підлягає врахуванню в межах шестимісячного обмеження становить із 06.08.2024р. по 06.02.2025р. включно. За цей період нараховується 133 робочих дні. Враховуючи, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 464,80 грн, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненін становить 61 830,40 грн. (з урахуванням ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів). Вказана сума не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, тобто є пропорційною.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 59 909,35 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 30 990 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 61 830,40 грн., а всього 152 729 (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1617 (одну тисячу шістсот сімнадцять ) грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін :
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).
Повне рішення суду виготоволено 06 березня 2026 року.
Суддя Логін Є. В.