06 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10837/25
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Зуєва В.А., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", відповідач-1, скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" (далі - ТОВ "Три О", позивач)
до:
1) АТ "Ощадбанк",
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", відповідач-2),
про визнання недійсним договору.
1. Короткий зміст позовних вимог та обставин справи
1.1. ТОВ "Три О" звернулося до суду з позовом до АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним договору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціумний кредитний договір суперечить приписам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
1.4. До суду першої інстанції від АТ "Ощадбанк" надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, поданням завідомо необґрунтованого позову.
1.4.1. У поданій заяву АТ "Ощадбанк" зазначає про те, що пред'явлений ТОВ "Три О" позов є завідомо необґрунтованим та має очевидно штучний характер:
по-перше, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває процедура превентивної реструктуризації заборгованості ТОВ "Три О" за консорціумним кредитним договором перед AT "Ощадбанк" та AT "Укрексімбанк", яка була ініційована позивачем 03.03.2025. В межах такої процедури 28.07.2025 ТОВ "Три О" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про закриття процедури превентивної реструктуризації у справі №910/2221/25 у зв'язку зі зверненням Банками в позасудовому порядку стягнення на іпотечне майно, яке є єдиним джерелом доходу боржника. Після цього, 01.09.2025, ТОВ "Три О" подало до Господарського суду міста Києва заяву про залишення без розгляду заяви про закриття процедури превентивної реструктуризації в цій справі. Наступного дня, 02.09.2025 (через 4 дні після подання позову в цій справі), ТОВ "Три О" звернулося до суду із заявою про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації (ППР), прямо допустивши процесуальну суперечливу поведінку і зловживання процесуальними правами. Заява про крос-класове затвердження плану подана ТОВ "Три О" з істотним порушенням процесуального законодавства, зокрема положень статей 33 - 21, 33 - 23 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), тобто за недотриманням умов та підстав, за яких дозволяється її подання, а також без приєднання документів, згідно з процесуальним законом. Наведені дії ТОВ "Три О", на думку AT "Ощадбанк", мають на меті протиправне штучне продовження дії заходів захисту боржника у вигляді заборони ініціювання провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною третьою статті 33-11 КУзПБ. У процедурі превентивної реструктуризації ТОВ "Три О" не тільки не стверджує про повне виконання грошового зобов'язання за консорціумним кредитним договором та його недійсність, а й прямо визнає його чинність, підтверджує намір виконання та просить суд змінити умови погашення заборгованості (реструктуризувати борг). Отже, позиція ТОВ "Три О", викладена у заяві, суперечить твердженням і підставам, наведеним позивачем у позові в цій справі, що прямо підтверджує його очевидно штучний характер, а також штучність спору, про вирішення якого ТОВ "Три О" звернулося до суду;
по-друге, за змістом позову основною підставою для визнання консорціумного кредитного договору недійсним є те, що AT "Ощадбанк" та AT "Укрексімбанк" звернули стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку шляхом набуття на нього права власності, а отже, нібито всі подальші вимоги є недійсними. Також про недійсність нібито свідчить одностороння відмова банків від Плану фінансової реструктуризації від 26.08.2020. Водночас відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Отже, звернення стягнення на іпотечне майно в жодному разі не можуть впливати на дійсність консорціумного кредитного договору, оскільки не стосуються його укладення та не збігаються з моментом вчинення такого правочину. Наведена необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Три О" в цій справі є очевидною та такою, що не потребує з'ясування обставин справи, що також підтверджує зловживання позивачем своїми процесуальними правами в цій справі;
по-третє, 26.08.2025 (за 3 дні до подання позову в цій справі) ТОВ "Три О" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання зобов'язань позивача за консорціумним кредитним договором (справа №910/10679/25) припиненими. В межах такого позову ТОВ "Три О" з посиланням на тотожні обставини щодо звернення стягнення банками на іпотечне майно стверджує про нібито припинення всіх своїх зобов'язань за консорціумним кредитним договором. Крім того, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (абзац 2 частина перша стаття 216 ЦК України). Тобто задоволення вимог у справі №910/10837/25 призведе до фактично протилежних правових наслідків, аніж задоволення позову в цій справі, а правова позиція позивача за цими двома позовними заявами кардинально відрізняється.
1.4.2. Отже, сам факт подання ТОВ "Три О" протягом 6 календарних днів декількох документів, а саме: позову про недійсність консорціумного кредитного договору із твердженнями щодо його невідповідності вимогам законодавства; позову про визнання зобов'язання припиненим за консорціумним кредитним договором із твердженнями про його належне виконання з боку ТОВ "Три О"; заяви про крос-класове затвердження плану реструктуризації із твердженнями про визнання наявності заборгованості за консорціумним кредитним договором та підстав для її реструктуризації з метою надання можливості ТОВ "Три О" погасити її в повному обсязі, прямо підтверджує штучний характер заявлених вимог та очевидну завідому необґрунтованість таких документів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 позов залишив без розгляду.
2.1.1. Суд першої інстанції зазначив, що подання численних процесуальних заяв в різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній, є свідченням штучності позову у цій справі та явного зловживанням позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності та правової визначеності.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 скасував, справу №910/10837/25 направив для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
2.2.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- положення Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності не вбачається за можливе;
- висновок про штучний характер позову або що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/10680/21, від 23.07.2024 у справі №910/15178/23;
- подання позивачем позову у межах цієї справи та в інших справах, подання різного роду клопотань є реалізацією останнім передбаченого статтею 4 ГПК України права на звернення до господарського суду із вибором правової стратегії позивача;
- саме собою звернення з такими позовами / клопотаннями не заборонене законодавством, а тому за недоведеності обставин, зазначених у частині другій статті 43 ГПК України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивача. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №916/3416/19, від 18.11.2021 №910/4650/21, від 14.06.2022 у справі №910/10680/21;
- наведені судом першої інстанції обставини щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №916/3416/19;
- оскільки позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вказав позовні вимоги до відповідачів та обґрунтував підстави позову і, враховуючи що суд першої інстанції не встановив, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу, а тому висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем процесуальними правами є помилковими. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2025 у справі №910/8058/24;
- доводи відповідачів стосовно начебто необґрунтованості заявленого позову фактично ґрунтуються на заперечені останніми заявлених позовних вимог, що не може власне бути ознакою штучного позову. До того ж, необґрунтованість заявленого позову є підставою саме для відмови у задоволенні позову, а не для залишення його без розгляду. Схожі правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.05.2025 у справі №910/4384/24;
- суд першої інстанції дійшов до висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами на підставі пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України на стадії підготовчого провадження. Водночас суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності. Такі висновки Верховний Суд виклав у постановах від 18.11.2021 у справі №910/4650/21, від 14.06.2022 у справі №910/10680/21, від 23.07.2024 у справі №910/15178/23.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Ощадбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 13, 43 ГПК України щодо недопустимості зловживання процесуальними правами та правових наслідків таких дій.
4.2. Скаржник зазначає, що: 1) позивач вчиняє дії на шкоду інтересам відповідачів, які не відповідають завданню господарського судочинства; 2) позов має завідомо штучний характер; 3) намір позивача при поданні позову зводиться до спроб протиправного перешкоджання ініціювання провадження у справі про банкрутство; 4) подання цього позову не відповідає завданню господарського судочинства; 5) суд має можливість встановити завідомо безпідставний характер позову на стадії підготовчого провадження; 6) зазначення позивачем підстав та предмета позову не підтверджує невчинення ним дій щодо зловживання правами.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Три О" заперечує проти доводів скаржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
6.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02.12.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та призначив її розгляду у відкритому судовому засіданні.
6.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28.01.2026 передав справу № 910/10837/25 за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 на розгляд об'єднаної палати.
6.3. Передаючи цю справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів в ухвалі від 28.01.2026 зазначила про необхідність відступлення від висновку щодо застосування пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/10680/21 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), про те що суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини другої статті 43 ГПК України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності й змагальності. Аналогічний висновок викладено також у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4650/21 (ухвалена колегією суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) та на який послався Верховний Суд у справі №910/10680/21, а також у постанові від 23.07.2024 у справі №910/15178/23 (ухвалена колегією суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) з посиланням на два попередні рішення Верховного Суду.
6.4. Колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів вважає вказаний висновок таким, що не відповідає як змісту самої норми статті 43 ГПК України, так і завданням та основним засадам господарського судочинства. Колегія суддів зазначила, що суд може як повернути позовну заяву ще до відкриття провадження у справі, так і залишити позов без розгляду після відкриття на стадії підготовчого провадження, що безпосередньо випливає зі змісту пункту 3 частини другої та частини третьої статті 43 ГПК України, а також відповідає завданням та основним засадам господарського судочинства. Крім того, залишення позову без розгляду як штучного чи завідомо безпідставного за приписами статті 43 ГПК України має відбуватися переважно саме до початку розгляду такого позову по суті, адже штучність чи безпідставність позову має бути настільки очевидною для суду, що немає потреби у дослідженні доказів, встановленні обставин справи тощо.
7. Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
7.1. Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
7.2. У частинах першій, третій, четвертій статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
7.3. Об'єднана палата неодноразово зазначала про умови (підстави) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підстави для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, а також про критеріїв щодо прийняття / повернення справ, переданих на розгляд об'єднаної палати (див. ухвали від 11.07.2024 у справі № 909/1167/17, від 09.08.2024 у справі № 909/1043/24, від 03.09.2024 у справі № 925/555/21, від 03.09.2024 у справі № 910/15002/23, від 27.09.2024 № 922/3929/23, від 05.12.2024 у справі № 910/4017/22, від 17.01.2025 у справі № 911/22/24 (911/747/24), від 06.06.2025 у справі № 910/4017/24, від 08.09.2025 у справі № 912/1769/24, від 03.10.2025 у справі № 910/7486/24, від 17.10.2025 у справі
№ 910/16507/23, від 19.12.2025 у справі № 916/5778/23, від 06.02.2026 у справі № 910/1686/24 та від 06.02.2026 у справі № 904/1809/24)
7.4. Так, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є:
1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати;
2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.
7.5. Велика Палата Верховного Суду тлумачить, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору(див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №191/4364/21).
7.6. Таке ж тлумачення застосовує і об'єднана палата, про що свідчить зміст ухвал, якими повертає справи відповідним колегіям (див. ухвали від 23.05.2024 у справі №910/2440/23, від 03.09.2024 у справі №925/555/21, від 17.01.2025 у справі №922/1137/20, від 21.02.2025 у справі №922/444/24, від 06.06.2025 у справі №910/4017/24, від 24.06.2025 у справі № 910/7487/24, від 03.10.2025 у справі № 921/481/24, від 19.12.2025 у справі № 916/5778/23 та від 06.02.2026 у справі № 904/1809/24)
7.7. Підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати, є конкретний висновок, який сформований саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.
7.8. Отже, висновок, від якого пропонується відступити, має бути зроблений у постанові (постановах) (1) колегії (колегій) суддів з інших палат, (2) іншою палатою Касаційного господарського суду та / або (3) самою об'єднаною палатою.
7.9. Частина четверта статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що у кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів. Кількість та спеціалізація судових палат визначаються рішенням зборів суддів касаційного суду з урахуванням вимог частин п'ятої та шостої цієї статті та судового навантаження.
7.10. Так, згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2017 №4 утворено:
- судову палату для розгляду справ про банкрутство;
- судову палату для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством;
- судову палату для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів;
- судову палату для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
7.11. Оцінюючи наявність підстав для прийняття справи, обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів ставить питання щодо відступу від позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №910/10680/21, де зазначено про те, що:
"…суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності цього позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 ГПК України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 №910/4650/21".
7.12. Однак, як зазначає колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, аналогічний висновок викладено також: (1) у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4650/21 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) (2) та на який послався Верховний Суд у справі №910/10680/21 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), від якої пропонує відступити колегія суддів, а також (3) у постанові від 23.07.2024 у справі №910/15178/23 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) з посиланням на два попередні рішення Верховного Суду.
7.13. В аспекті поставлених питань об'єднана палата зазначає, що Касаційний цивільний суд у постанові від 08.03.2023 у справі №932/9466/21 щодо застосування положень статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка кореспондується з положеннями статті 43 ГПК України, дійшов висновків про те, що:
"Зазначаючи на стадії відкриття провадження у справі про те, що позов є завідомо безпідставним, суди не досліджували жодних обставин справи, не перевіряли подані докази.
Повертаючи позовну заяву на підставі положень статті 44 ЦПК України, без вирішення питання про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, фактично самоусунувся від розгляду позовної заяви.
Однак судові процеси повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений доступу до правосуддя, що є порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Дійсні норми ЦПК України не містять критеріїв визнання безпідставного або штучного позову, тому однозначно встановити вказане, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, є неможливим.
При цьому Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях «Саф'яннікова проти України» (2007 рік), «Сілін проти України» (2006 рік), наголошував, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для захисту своїх інтересів (рішення).
Отже, висновки суду про завідомо безпідставність позову чи його штучність не повинні ґрунтуватися на припущеннях суду".
7.14. Об'єднана палата вже зазначала, що справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду.
7.15. Об'єднана палата виходить з того, що у цій справі виникає така ситуація "прихованого відступу", коли фактична зміна правової позиції щодо застосування положень статті 44 ЦПК України, що кореспондуються з положеннями статті 43 ГПК України, можлива лише в межах цієї справи без відкритого формального відступу від попередніх висновків Верховного Суду, зокрема іншої юрисдикції, що створює ризики для правової визначеності. До того ж Суд враховує ієрархію правових висновків, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та мають перевагу над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
7.16. Згідно з частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
7.17. Враховуючи що наявні правові висновки Касаційного цивільного суду щодо застосування статті 44 ЦПК України, які кореспондуються з положенням статті 43 ГПК України, та беручи до уваги мотиви передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати для відступу від відповідних висновків (див. пункти 6.3, 6.4 цієї ухвали) - вирішення такого питання виходить за межі компетенції об'єднаної палати та згідно з частиною третьою статті 302 ГПК України належить виключно до повноважень Великої Палати Верховного Суду.
7.18. Отже, наведене виключає наявність підстав, передбачених частиною другою статті 302 ГПК України, для прийняття на розгляд об'єднаної палати справи №910/10837/25 з огляду на зазначене, адже у протилежному випадку об'єднана палата не діятиме як суд "встановлений законом".
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду
Справу №910/10837/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча суддя Т. Малашенкова
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Г. Вронська
В. Зуєв
О. Кібенко
В. Пєсков
Ю. Чумак