23 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 912/1711/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Іванов О. Г., Чередко А. Є.)
за заявою заступника Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора)
про забезпечення позову
у справі № 912/1711/24
за позовом заступника Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області
до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державне підприємство "Конярство України" і 2) Фонд державного майна України,
про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2024 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява заступника Генерального прокурора Мустеца Ігоря Васильовича (Офіс Генерального прокурора) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до Приютівської селищної ради з позовом про (1) визнання незаконним і скасування рішення Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.07.2021 № 307 в частині прийняття до комунальної власності земельних ділянок, наведених у Додатку 1, (2) витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з незаконного володіння Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області цих земельних ділянок.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 4 538,7363 га вибули з державної власності поза волею власника в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, а право комунальної власності на них зареєстроване за Приютівською селищною радою у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до статей 16, 387, 393 Цивільного кодексу України шляхом визнання незаконним і скасування рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 № 307 та витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави.
Обставини, що передували поданню заяви про забезпечення позову та короткий зміст заяви про забезпечення позову
3. 08.07.2025 рішенням Господарського суду Кіровоградської області позовні вимоги задоволено повністю.
4. Не погодившись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, Приютівська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2025, а позову прокурора залишити без розгляду.
5. 22.09.2025 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2025 у справі № 912/1711/24.
6. 14.10.2025 заступник Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора) подав до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, згідно з якої просив вжити заходи забезпечення позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до Приютівської селищної ради про визнання незаконним і скасування рішення про прийняття земельних ділянок у комунальну власність та їх витребування на користь держави. Заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, уповноваженим відповідно до законодавства України, вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі внаслідок поділу земельних ділянок чи об'єднання з іншими ділянками) або проводити зміни в інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок, зазначених в резолютивній частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2025 у справі № 912/1711/24. Заборонити Приютівській селищній раді здійснювати будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення земельних ділянок, приймати рішення щодо їх передачі у власність та користування, укладати договори щодо земельних ділянок згідно переліку, наведеному в рішенні.
7. В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначив, що підставою для звернення до суду з позовом слугувало порушення Приютівською селищною радою законодавства під час вилучення з державної власності земельних ділянок, що перебувають у користуванні ДП "Конярство України", шляхом прийняття оспорюваного рішення та реєстрації права комунальної власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2025 позов прокурора задоволено. Проте вказане рішення не набрало законної сили. Приютівська селищна рада є носієм правомочностей їх власника, що може мати свій вираз у вільній реалізації таких прав у будь-який час, зокрема здійснення поділу, об'єднання, передачі речових прав іншим особам відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України та статей 178, 316, 317, 319 Цивільного кодексу України. Вчинення Приютівською селищною радою дій, спрямованих на поділ, об'єднання, зміну цільового призначення земельних ділянок, передачі їх у користування, відчуження, здійснення реєстраційних дій щодо них до остаточного вирішення цього спору унеможливить виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2025, тож ефективність захисту та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, буде втрачена. Вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ. Сам факт реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки вже свідчить про реальну можливість Приютівської селищної ради вільно розпоряджатись ними. Водночас, на наявність ризиків використання Приютівською селищною радою такого права вказують безпосередньо її дії у справі № 910/21682/15 (910/14008/21) за позовом ДП "Конярство України" до Приютівської селищної ради про скасування рішень, визнання права постійного користування та припинення права комунальної власності, у тому числі на земельні ділянки, що є предметом спору у справі № 912/1711/24. У вказаній справі Північний апеляційний господарський суд, хоч і відмовив у задоволенні позову, однак підтвердив факт реєстрації селищною радою права комунальної власності на земельні ділянки, які вже перебували в постійному користуванні ДП "Конярство України", отже, не підлягали передачі у комунальну власність. Безпосередні дії Приютівської селищної ради у вказаній справі, щодо якнайшвидшого скасування ухвали про забезпечення позову, дозволяють зробити висновок про існування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурора задля попередження потенційних труднощів під час виконання рішення суду першої інстанції. Такий ризик утруднення або неможливості виконання рішення суду у справі № 912/1711/24 полягає не лише у потенційних складнощах практичної реалізації судового рішення, а й у загрозі фактичного унеможливлення відновлення порушених чи оспорюваних прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у тому обсязі, за захистом яких звернувся до суду прокурор.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
8. 29.10.2025 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду задоволено заяву заступника Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора) про забезпечення позову.
9. Суд апеляційної інстанцій в оскаржуваній ухвалі зазначив, що у випадку вчинення будь-яких дій щодо спірних земельних ділянок та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав та відповідачу, вчиняти будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
10. При цьому заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
11. Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
12. Також Суд апеляційної інстанції зазначив, що вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища предмету спору до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення поданого позову.
Короткий зміст касаційної скарги
13. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, Приютівсьа селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 912/1711/24, а справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
14. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з ухваленим судовим рішенням, зазначаючи, що судове рішення було прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду, за неповного з'ясування фактичних обставин справи без дослідження та надання належної оцінки наявним у справі доказам, а тому підлягає скасуванню.
15. Скаржник зазначив, що його аналіз оскаржуваної ухвали свідчить, що суд мотивував застосування тільки одного заходу забезпечення позову, а саме заборону суб'єктам державної реєстрації прав вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок, а інший захід, щодо заборони Приютівській селищній раді здійснювати будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення земельних ділянок, приймати рішення щодо їх передачі у власність та користування, укладання договорів щодо земельних ділянок, був застосований без будь-якого обґрунтування його необхідності, що є порушенням, як він вважає, частини першої статті 234, частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України.
16. Також скаржник зазначив, що обґрунтування апеляційним судом свого рішення тим, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд застосував закон, який не підлягає застосуванню.
17. Скаржник стверджує, що аналізуючи зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, в контексті правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 05.08.2024 у справі № 902/1084/22, від 04.03.2025 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24), приводить його до висновку, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє дослідження доказів, якими прокурор обґрунтував заяву, також зазначив, що судом апеляційної інстанції не перевірено, чи підтверджені обставини, на які послався прокурор, тими доказами, що додані до матеріалів справи, відсутня оцінка наведеному у заяві прокурора обґрунтуванню, не встановлена наявність зв'язку між запропонованим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
18. Таким чином, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала була постановлена без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 902/1084/22, від 04.03.2025 у справі № 908/3468/13 (908/2076/24), від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20, від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24.
19. За доводами касаційної скарги застосований судом захід забезпечення позову, а саме заборона здійснювати будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни цільового призначення земельних ділянок, носить майновий характер. Мотиви обрання цього заходу забезпечення позову оскаржуваній ухвалі не наведено.
20. Окрім того, скаржник також зазначив, що обираючи такий захід забезпечення позову суд не звернув увагу на те, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2029 у справі № 376/2022/15-ц і від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17).
Позиція інших учасників справи
21. 09.12.2025 заступник Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора), Державне підприємство "Конярство України" і Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити касаційну скаргу Приютівської селищної ради без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 912/1711/24 - без змін.
Позиція Верховного Суду
22. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
23. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву прокурора про забезпечення позову.
24. Таким чином, з'ясуванню підлягає питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
25. Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
26. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
27. Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
28. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
29. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
30. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
31. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
32. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
33. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
34. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
35. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
36. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
37. З матеріалів вбачається, що предметом позову є вимоги немайнового та майнового характеру про визнання незаконним і скасування рішення, витребування земельних ділянок загальною площею 4 538,7363 га.
38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що: "Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
39. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
40. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії".
41. Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
42. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
43. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
44. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
45. Колегія суддів також зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися наданими йому правами. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.
46. Суд апеляційної інстанції, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, встановив наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться у разі задоволення позову.
47. У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
48. Отже, саме відповідач має право і повинен спростувати доводи заявника щодо існування таких ризиків.
49. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки викладені у вказаній постанові, зазначив, що у випадку вчинення будь-яких дій щодо спірних земельних ділянок та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав та відповідачу, вчиняти будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в інший спосіб у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Зазначене концептуально узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (див. зокрема п. 23)
50. Посилання скаржника на висновки, викладені в постановах Великої Плати Верховного Суду щодо формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість права власності чи інших майнових прав, а також застосування статей 387 і 388 Цивільного кодексу України стосується розгляду справи по суті, а отже розглядаючи цю касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції ці доводи є передчасними.
51. Крім того, скаржник у своїй касаційній скарзі цитує Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дійшов висновку про те, що цей закон не підлягає застосуванню, при цьому жодним чином не обґрунтовує зазначене (саме в контексті такого застосування на відповідній стадії (забезпечення позову)).
52. Суд також відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 19 цієї постанови з огляду на предмет позову у цій справі (п. 1 цієї постанови) і зазначення самим же скаржником у касаційній скарзі того, що позов містить вимоги як майнового, та і не майнового характеру.
53. Доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, носять декларативний характер, направлені на переоцінку встановлених обставин (що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції).
54. Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
55. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. За результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції, з правильним застосуванням до них норм права. Підстав скасування чи зміни судового рішення, яке оскаржується, Суд не встановив.
56. Таким чином, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
57. Верховний Суд вважає за можливе розглянути справу № 912/1711/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Висновки Верховного Суду
58. Згідно зі статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
60. За змістом частин першої та другої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.
Розподіл судових витрат
62. Оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення у справі, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 за заявою заступника Генерального прокурора (Офіс Генерального прокурора) про забезпечення позову у справі № 912/1711/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 у справі № 912/1711/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил