04 березня 2026 року Справа № 926/167/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод"
до Комунального підприємства "Чернівціводоканал"
про зобов'язання укласти договір надання послуг
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Сидор І.Ю., Баланюк М.М., Кравченко Р.М. у режимі ВКЗ
від відповідача - Бузовська В.М., Тарновецький М.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чернівціводоканал" про зобов'язання укласти договір надання послуг.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року справу №926/167/26 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 19 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 лютого 2026 року.
У судовому засіданні 09 лютого 2026 року оголошено перерву до 16 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2026 року.
02 березня 2026 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» направив до суду заяву про забезпечення позову (вх. №803) у якій просить суд:
- заборонити Комунальному підприємству “Чернівціводоканал» до набрання законної сили рішенням у справі припиняти, зменшувати, обмежувати або переривати надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Лужанський спиртовий завод» послуг централізованого водопостачання або централізованого водовідведення; відключати об'єкти позивача від систем централізованого водопостачання або водовідведення; порушувати існуючий режим надання послуг, що діяли до настання спірних правовідносин;
- зобов'язати Комунальне підприємство “Чернівціводоканал» до набрання законної сили рішенням у справі тимчасово надавати Товариству з обмеженою відповідальністю “Лужанський спиртовий завод» послуги централізованого водопостачання та водовідведення на умовах не гірших, ніж передбачено умовами договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №10258 від 03 лютого 2025 року.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що між сторонами тривалий час існували договірні відносини щодо надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Підставою звернення з позовом була відмова відповідача у переукладенні договору, посилаючись на обставини, які, на думку позивача, не підтверджують відсутність технічної можливості та суперечать фактичному стану речей і попередній практиці взаємовідносин сторін.
Відмова відповідача фактично створює реальну загрозу припинення/обмеження надання послуг, що призведе до повної зупинки виробничого процесу; спричинить порушення зобов'язань перед контрагентами; поставить під загрозу збереження ліцензій, дозволів та робочих місць; матиме наслідком завдання істотної та непоправної шкоди, яку неможливо компенсувати після ухвалення рішення по суті; під час режиму воєнного стану бюджет Чернівецької області буде позбавлений значних фінансових надходжень, адже позивач є бюджетонаповнюючим підприємством.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року постановлено: призначити до розгляду заяву про забезпечення позову з викликом сторін у судовому засіданні 04 березня 2026 року; позивачу надати суду докази, пояснення та обґрунтування стосовно необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запропонувати відповідачу подати письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.
03 березня 2026 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. №987).
Відповідач вказує, що позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.
Окрім того, відповідач ніколи не надавав позивачу послуги з централізованого водопостачання, оскільки у с. Мамаївці та с. Лужани відсутні мережі централізованого водопостачання, що приєднані до систем централізованого водопостачання КП «Чернівціводоканал».
Станом на дату подання позовної заяві у справі № 926/167/26 позивач був відключений від мереж водовідведення на підставі наказу № 162 від 31 грудня 2025 року. Відновлення надання послуг є фактичним вирішенням спору між сторонами по суті, оскільки метою позивача є саме отримання послуг з централізованого водовідведення шляхом визнання договору укладеним. Вказані заявником заходи забезпечення позову фактично є тотожними заявленим позовним вимогам, а їх вжиття зумовить фактичне вирішення спору по суті, оскільки буде мати наслідком встановлення фактичних договірних відносин шляхом надання послуг з централізованого водовідведення.
03 березня 2026 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав письмові пояснення (вх. №997).
Позивач вказує, що заявлена позовна вимога у цій справі спрямована на встановлення між сторонами договірних правовідносин, у межах яких відповідач зобов'язаний надавати позивачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Якщо на момент ухвалення рішення по суті виробничі потужності позивача будуть зупинені через відсутність водовідведення, навіть позитивне рішення суду про визнання договору укладеним не зможе бути ефективно виконане, адже відновлення повноцінної діяльності підприємства потребуватиме значного часу, додаткових дозвільних процедур та фінансових витрат, а завдана шкода матиме незворотний характер. Невжиття заходів забезпечення позову створює критичну та вже наявну диспропорцію: позивач втрачає підприємство, робочі місця та припиняє наповнювати бюджет громади, тоді як від відповідача вимагається лише продовження його основної діяльності з надання послуг, за які він отримує відповідну оплату.
Позивач вважає, що заходи забезпечення не виходять за межі предмета спору та не створюють нових правовідносин між сторонами - вони спрямовані на відновлення та збереження того стану речей (status quo), який існував протягом тривалого часу договірних відносин сторін (з 2021 по 2025 рік включно), до моменту вирішення спору по суті. Позивач весь цей час отримував послуги водовідведення, сплачував за них відповідну плату, включаючи підвищену плату за понаднормативні скиди. Такі заходи є співмірними предмету позову: позивач не просить суд надати йому більше прав, ніж ті, що передбачені предметом позову, а лише просить забезпечити умови, за яких реалізація рішення суду буде можливою.
04 березня 2026 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду додаткові пояснення (вх. №987).
Відповідач вказує, що позивач перераховував ряд наслідків та стверджував, що вони є незворотними за своєю природою, не можуть бути компенсовані грошовим відшкодуванням, що унеможливить ефективний захист прав позивача.
Водночас, відповідачем до поданих пояснень долучено відповідь від 29.12.2025 № 1116 позивача на запит відповідача у якому останній повідомив, що з жовтня 2025 року обсяг скинутих стічних вод дорівнює 0. Тобто, за твердженням самого позивача діяльність підприємства здійснювалася і без скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення і не спричиняло незворотних за своєю природою наслідків.
Підставою для відмови в укладанні договору з позивачем була зокрема відсутність технічної можливість надавати позивачу послуги з централізованого водовідведення, оскільки очисні споруди каналізації відповідача не здатні очистити стічні води, що надходять від заводу до вимог гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, встановлених для відповідача. Задоволення заяви позивача про забезпечення позову не забезпечить збалансованість інтересів сторін, а фактично вирішить спір по суті та поставить під загрозу права та законні інтереси всіх споживачів у частині отримання послуг з централізованого водовідведення.
У судовому засіданні 04 березня 2026 року представники позивача підтримали подану заяву та просили суд вжити заходи забезпечення позову.
Представники відповідача у судовому засіданні 04 березня 2026 року заперечили проти задоволення такої заяви.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши долучені сторонами по справі пояснення, заслухавши позиції сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі № 916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі № 916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі № 909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі № 916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19).
Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є належне обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема: 1) доводами про те, які саме фактичні обставини та яким саме чином суттєво перешкоджатимуть чи будуть унеможливлювати, при прийнятті судом рішення про задоволення позову, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, та 2) доказами, на підтвердження вказаних обставин.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначив, що забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №904/5108/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 904/4982/21, від 18 жовтня 2021 року у справі №910/7029/21.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
Згідно з частинами 1, 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Що стосується позовних вимог немайнового характеру, у разі задоволення яких судове рішення не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №910/11739/19
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем пред'явлено позовну вимогу немайнового характеру - про зобов'язання укласти договір надання послуг.
Предметом позову у даній справі є визнання укладеним між сторонами договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Як вказано позивачем, позовна вимога спрямована на встановлення між сторонами договірних правовідносин, у межах яких відповідач зобов'язаний надавати позивачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить суду зобов'язати відповідача до набрання законної сили рішенням у справі тимчасово надавати позивачу послуги централізованого водопостачання та водовідведення на умовах не гірших, ніж передбачено умовами договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №10258 від 03 лютого 2025 року.
Так, головна мета заявленого позову полягає у тому, щоб відповідач надавав позивачу послуги з центрального водопостачання та централізованого водовідведення. Позивачем обрано захід забезпечення позову - зобов'язати відповідача тимчасово надавати позивачу послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
По суті, суд змушений буде задовольнити головну мету заявленого позову до розгляду справи по суті і ухвалення рішення по спірних правовідносин без надання належної оцінки обставинам справи та без дослідження доказів.
Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують викладені твердження щодо утруднення виконання рішення і негативні наслідки, які зазначає позивач, зокрема щодо: зупинки або суттєвого обмеження виробничого процесу, що тягне за собою ланцюг незворотних наслідків (звільнення працівників, розірвання договорів з контрагентами, втрата ліцензій), тривалого простою товариства, втрати контрагентів та кваліфікованих працівників.
Як доказ зменшення прибутковості та обсягів виробництва позивачем долучена фінансова звітність малого підприємства, однак звітність датується: баланс на 30 вересня 2025 року та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2025 року, а також витяг щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2025 року по 01 листопада 2025 року.
Вказані документи ілюструють звітність за період, який був актуальний понад 4 місяці тому та в період існування між сторонами договірних відносин щодо надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по договору №10258 від 03 лютого 2025 року.
Водночас, позивач не скористався своїм правом направити до суду інформацію про актуальний стан підприємства та належні докази в підтвердження, що невжиття вказаних заходів утруднить виконання або невиконання рішення господарського суду.
Натомість, задля спростування тверджень позивача щодо незворотності шкоди у разі невжиття заходу відповідачем долучений лист-відповідь позивача від 29 грудня 2025 року №1116 на запит відповідача у якому вказано, що позивач з жовтня 2025 року немає фактичних обсягів скинутих стічних вод до системи централізованого водовідведення.
Означене в сукупності свідчить, що позивачем здійснювалась діяльність підприємства і без скидання стічних вод до систем центрального водовідведення і не спричиняло незворотних за своєю природою наслідків.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позов пред'явлено до суду 15 січня 2026 року. Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 04 березня 2026 року. Означене свідчить про швидкий розгляд справи з урахуванням предмету позову, значення справи для сторін та дотриманням балансу інтересів сторін.
Окрім того, позивач просить суд заборонити відповідачу до набрання законної сили рішенням у справі припиняти, зменшувати, обмежувати або переривати надання послуг централізованого водопостачання або централізованого водовідведення; відключати об'єкти позивача від систем централізованого водопостачання або водовідведення; порушувати існуючий режим надання послуг, що діяли до настання спірних правовідносин.
Позивач не навів будь-яких доводів щодо обґрунтованості заявленого заходу та не надав доказів на підтвердження обставин, які свідчать та підтверджують дійсні наміри відповідача вчиняти перераховані у заході дії.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених заходів забезпечення позову.
Правові позиції Верховного Суду неодноразово акцентували, що лише обґрунтоване побоювання істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, не підтверджене доказами, не може бути підставою для забезпечення позову.
Наведені позивачем обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у значній мірі співпадають з обґрунтуванням його позовних вимог, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, про необхідність вжиття яких ставиться питання позивачем, за змістом в значній мірі ототожнюються зі змістом заявленої позовної вимоги і фактично підміняє рішення у разі задоволення, що суперечить вимогам, визначеним у частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" про забезпечення позову (вх. №803 від 02 березня 2025 року) відмовити.
Ухвала складена та підписана 06 березня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду згідно ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК