05 березня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/552/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія Теплоінвест К», Чернівецька обл.
до комунального некомерційного підприємства “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», Чернівецька обл.
про стягнення заборгованості в сумі 1314825,60 грн
представники сторін - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія Теплоінвест К» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до комунального некомерційного підприємства “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» про стягнення заборгованості договором про закупівлю теплової енергії №1 від 17.02.2025 в сумі 1314825,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач у жовтні, листопаді та грудні 2025 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 2314825,60 грн.
Проте, оплату за теплову енергію відповідач здійснив частково в розмірі 1000000,00 грн., у зв'язку із чим у нього існує заборгованість в розмірі 1314825,60 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справу №926/552/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 12.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2026.
18.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та клопотання про повернення судового збору.
25.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання 05.03.2026 представники сторін не з'явилися.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 12.02.2026 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 16.02.2026 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача.
Довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).
Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).
Також, 18.02.2026 та 25.02.2026 до суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, беручи до уваги клопотання сторін про розгляд справи без участі їхніх представників, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Розглянувши визнання відповідачем у відзиві позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки відзив в якому відповідач визнає позовні вимоги підписаний в.о. генерального директора комунального некомерційного підприємства “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Фівчуком Д.І., визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
17.02.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія Теплоінвест К» (позивач, теплопостачальна організація) та комунальним некомерційним підприємством “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії №1.
Згідно п. 1.1.-1.5. договору теплопостачальна організація зобов'язується протягом 2025 року надати Замовникові послуги зазначені в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити вартість таких послуг. Найменування послуги (предмет закупівлі): Пара, гаряча вода та пов'язана продукція - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 09320000-8 (постачання теплової енергії). Теплова енергія надається Замовнику в обсязі: - 1700 Гкал. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. Тариф на теплову енергію складає 3200,00 грн за 1 Гкал без ПДВ. Надання послуги здійснюється з використанням теплогенеруючих потужностей, що експлуатуються теплопостачальною організацією, по системі теплопостачання, що перебуває у користуванні замовника.
Послуги з постачання водяної пари та гарячої води (постачання теплової енергії) надаються на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону, який може змінюватися рішенням органу місцевого самоврядування. Послуги з постачання водяної пари та гарячої води (постачання теплової енергії) для опалення об'єкту Теплопостачальна організація надає Замовнику відповідної якості, за умови технічно справної системи теплоспоживання об'єкту, визначеного в п. 5.2 Договору (п. 2.1., 2.2. договору).
Ціна договору становить 5440000,00 грн (п. 3.1. договору).
Оплата фактично використаної теплової енергії здійснюється в грошовій формі на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків та актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг), які направляються Замовнику поштою або надаються під розпис до 5 числа, місяця наступного за розрахунковим. У разі відмови Замовника від отримання рахунку та (або) актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг), Теплопостачальна організація здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків та (або) актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг). Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення із замовника вартості спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно рахунку та акту виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг). Оплата послуг з теплопостачання відбувається за діючими на день споживання встановленими тарифами (п. 4.1., 4.2. договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію. За умови відсутності заборгованості, кошти, отримані від Замовника, будуть зараховані як попередня оплата. У випадку порушення Замовником строків платежу, визначених в п. 4.2 Договору, Теплопостачальна організація має право призупинити постачання теплової енергії (після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за 10 днів до призупинення надання послуги) до здійснення такого платежу, у такому разі Теплопостачальна організація не несе відповідальність за порушення обов'язків, передбачених п.2.1. цього Договору. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі показів приладів обліку та діючих тарифів (цін), встановлених в установленому законодавством порядку. Облік обсягу спожитої теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та Замовника або за домовленістю Сторін в іншому місці (п. 4.4.-4.6. договору).
Строк постачання до 31.12.2025 включно. Місце надання послуг - комунальне некомерційне підприємство “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (п. 5.1., 5.2. договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг, приймати надані послуги згідно з актами виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) (п. 6.1.1. договору).
Теплопостачальна організація зобов'язана забезпечити надання послуг у строки та в обсягах, встановлених Договором. Теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п. 6.3.1., 6.4.1. договору).
Сторони, керуючись частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України домовились, що всі умови цього Договору розповсюджують свою дію на відносини, які за своєю суттю є предметом Договору та виникли з 01.01.2025 року і діють до 31 грудня 2025 року. Припинення дії Договору не звільняє Замовника від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.1., 10.2. договору).
Додатковою угодою №1 від 17.02.2025 пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: сторони домовились, що всі умови цього Договору розповсюджують свою дію на відносини, які за своєю суттю є предметом Договору та виникли з 17.02.2025 року і діють до 31 грудня 2025 року.
Додатковою угодою №4 від 31.12.2025 пункт 1.3. договору викладено в наступній редакції: теплова енергія надається замовнику в обсязі 2040,00 Гкал.; пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: загальна вартість договору становить 6528000,00 грн.; пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: строк постачання до 28.02.2026; пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: Сторони, керуючись частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України домовились, що всі умови цього Договору розповсюджують свою дію на відносини, які за своєю суттю є предметом Договору та виникли з 01.01.2025 року і діють до 28 лютого 2026 року.
Відповідно до підписаних сторонами актів звірки показників лічильника теплової енергії від 31.10.2025, 01.12.2025 та 30.12.2025, сторонами зафіксовано кількість спожитої 3амовником теплової енергії, зокрема, в жовтні 2025 спожито 76,232 Гкал., в листопаді 2025 - 338,915 Гкал., в грудні 2025 - 219,359 Гкал. та 88, 877 Гкал.
Рішенням Кіцманської міської ради Чернівецької області №384/11 від 13.11.2024 про встановлення ТОВ «ГК Теплоінвест К» тарифу на теплову енергію затверджено тариф на теплову енергію, яка виробляється та постачається ТОВ “Генеруюча компанія Теплоінвест К» для бюджетних установ у розмірі 3200 грн., без ПДВ., в тому числі 3164,76 грн на виробництво та 35,24 грн на постачання.
Сторонами було підписано акти приймання-передачі теплової енергії № 8 за жовтень 2025 на суму 243942,40 грн., № 9 за листопад 2025 на суму 1084528, 00 грн., № 12 та № 13 за грудень 2025 на суму 701948,80 грн та 284406,40 грн. Всього позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 2314825,60 грн.
Замовник частково здійснив оплату за отриману згідно актів приймання-передачі теплову енергію в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №305 від 06.12.2025 та №307 від 12.12.2025.
Також, між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.01.2026, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1314825,60 грн.
Оскільки відповідачем не здійснено оплату за теплову енергію в сумі 1314825,60 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зазначеної заборгованості.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ст. 13 Закону “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем.
Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону “Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія- товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Статтею 14 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на0 підставі договору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила), пунктом 2 яких встановлено, що правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Зокрема, в Законі України “Про теплопостачання» та в вказаних Правилах надано визначення поняттю Споживач, а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання»).
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил). Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (п. 29 Правил).
Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно (п. 29 Правил). Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч. 4 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги"). Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила № 630).
Згідно з п. 36 Правил теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17.
При цьому, судом враховано правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, згідно якого, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно підписаних сторонами актів звірки показників лічильника теплової енергії від 31.10.2025, 01.12.2025 та 30.12.2025, сторонами зафіксовано кількість спожитої 3амовником теплової енергії, зокрема, в жовтні 2025 спожито 76,232 Гкал., в листопаді 2025 - 338,915 Гкал., в грудні 2025 - 219,359 Гкал. та 88, 877 Гкал.
Рішенням Кіцманської міської ради Чернівецької області №384/11 від 13.11.2024 про встановлення ТОВ «ГК Теплоінвест К» тарифу на теплову енергію затверджено тариф на теплову енергію, яка виробляється та постачається ТОВ “Генеруюча компанія Теплоінвест К» для бюджетних установ у розмірі 3200 грн., без ПДВ., в тому числі 3164,76 грн на виробництво та 35,24 грн на постачання.
Сторонами підписано акти приймання-передачі теплової енергії № 8 за жовтень 2025 на суму 243942,40 грн., № 9 за листопад 2025 на суму 1084528, 00 грн., № 12 та № 13 за грудень 2025 на суму 701948,80 грн та 284406,40 грн. Всього позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 2314825,60 грн.
Оплата фактично використаної теплової енергії здійснюється в грошовій формі на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків та актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг), які направляються Замовнику поштою або надаються під розпис до 5 числа, місяця наступного за розрахунковим. У разі відмови Замовника від отримання рахунку та (або) актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг), Теплопостачальна організація здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків та (або) актів виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг). Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення із замовника вартості спожитої теплової енергії. Оплата здійснюється щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно рахунку та акту виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг). Оплата послуг з теплопостачання відбувається за діючими на день споживання встановленими тарифами (п. 4.1., 4.2. договору).
Замовник частково здійснив оплату за отриману згідно актів приймання-передачі теплову енергію в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №305 від 06.12.2025 та №307 від 12.12.2025.
Також, між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.01.2026, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1314825,60 грн.
Як наслідок, з врахуванням часткової оплати в сумі 1000000,00 грн., розмір несплаченої відповідачем суми основної заборгованості за теплову енергію складає 1314825,60 грн.
На підставі викладеного, беручи до уваги визнання відповідачем позову, враховуючи виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії у зв'язку з фактом надання відповідних послуг, а також, доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, оскільки відповідач не звільняється від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії в сумі 1314825,60 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1314825,60 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19723,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23 від 29.01.2026.
Відтак, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору в розмірі 9861,50 грн., а також, належить стягнути з відповідача 50% судового збору в розмірі 9861,50 грн.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального некомерційного підприємства “Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Кіцмань, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 02005680) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія Теплоінвест К» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Кіцмань, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 44338898) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1314825,60 грн та судовий збір в сумі 9861,50 грн.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Генеруюча компанія Теплоінвест К» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Кіцмань, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 44338898) з Державного бюджету України 50% судового збору в сумі 9861,50 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією №23 від 29.01.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2026.
Суддя С.О.Миронюк