18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1482/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вуд-Трейд" до Grazina Jarasuniene (Литовська Республіка) про стягнення 19323, 98 євро,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Вуд-Трейд" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Grazina Jarasuniene (Литовська Республіка) (далі-відповідач) про стягнення, на підставі контракту №IWT/01/08/23 від 01.08.2023 року, 9609,21 євро боргу, 9714,77євро пені, що разом становить 19323, 98 євро, та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за контрактом №IWT/01/08/23 від 01.08.2023 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025, 20.03.2025 03.06.2025, 28.08.2025 року, після усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 10.12.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1482/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 15.10.2025 року, призначено наступне підготовче засідання на 18.11.2025 року та судове засідання з розгляду справи по суті 12.12.2025 року, постановлено звернутися через Міністерство юстиції України до компетентного органу Литовської Республіки з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Grazina Jarasuniene, ухвал Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025, 20.03.2025, 03.06.2025, 28.08.2025 року у справі №925/1482/24, позовної заяви з додатками (вх. №18591/24); зобов'язано позивача в 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду: належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на державну мову Литовської Республіки: ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.08.2025 року у справі №925/1482/24 та доручення про надання правової допомоги у справі №925/1482/24 у двох примірниках; зупинено провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави або до дати підготовчого засідання.
Враховуючи, що відповідач у даній справі іноземна особа (нерезидент), відповідно до статті 367 Господарського процесуального кодексу України, умов Договору між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року Господарський суд Черкаської області 03.10.2025 за вих. № 925/1482/24/11469/2025 через Департамент міжнародного права Міністерства юстиції України звернувся до компетентного органу (Міністерства юстиції) Литовської Республіки з дорученням про вручення судових документів відповідачу у справі - Grazina Jarasuniene за місцем його знаходження: Lithuania, Piniavos str. 17, Penevezys, LT37450, Individual activity certificate № 667334, VAT code: VAT LT100009575813, EORI code: LTLT0000000052039 та просив повернути запитуючій стороні підтвердження про вручення документів.
Ухвалою суду від 12.12.2025 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.02.2026 року, зобов'язано позивача в 10-денний строк з дня отримання ухвали надати суду нотаріально засвідчений переклад на державну мову Литовської Республіки ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.12.2025 року у справі № 925/1482/24 у двох примірниках; звернутися через Міністерство юстиції України до компетентного органу Литовської Республіки з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Grazina Jarasuniene, ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.12.2025 року у справі № 925/1482/24; зобов'язано Міністерство юстиції України надати суду інформацію про виконання судових доручень про вручення судових документів відповідачу у справі № 925/1482/24 - Grazina Jarasuniene до дати наступного засідання.
19.01.2026 року Господарський суд Черкаської області, згідно ст.367 Господарського процесуального кодексу України, умов Договору між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року за вих. № 925/1482/24/788/2026 через Департамент міжнародного права Міністерства юстиції України звернувся до компетентного органу (Міністерства юстиції) Литовської Республіки з дорученням про вручення судових документів відповідачу у справі - Grazina Jarasuniene за місцем його знаходження: Lithuania, Piniavos str. 17, Penevezys, LT37450, Individual activity certificate № 667334, VAT code: VAT LT100009575813, EORI code: LTLT0000000052039 та просив повернути запитуючій стороні підтвердження про вручення документів.
Представник позивача подав суду 24.02.2026 року заяву (вх. № 3223/26), в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання 24.02.2026 року представник відповідача - Grazina Jarasuniene не з'явився, підтвердження про вручення судових документів до цієї дати в суд не надійшло.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
01.08.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст-Вуд-Трейд", як продавець, та відповідач - Grazina Jarasuniene, як покупець, уклали контракт №IWT/01/08/23 (далі - Контракт; а.с.17-20) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця пиломатеріали (далі - товар), у кількості, та на умовах, викладених у цьому Контракті, а покупець зобов'язався прийняти товар і заплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах, встановлених цим Контрактом.
У Контракті його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - найменування, точний обсяг, якість та асортимент товару, проданого згідно з цим Контрактом, будуть вказані в рахунках-фактурах/інвойсах;
п. 1.3. - загальна сума Контракту складається із суми, виставленої в рахунках-фактурах/інвойсах за весь період дії Контракту;;
п. 2.1. - ціна товару, проданого згідно з цим Контрактом, зазначена в рахунках-фактурах/інвойсах, і визначається в Євро відповідно до цін, узгоджених на період поставки;
п.2.2. - постачання товару здійснюється на умовах, зазначених у рахунках-фактурах/інвойсах, якщо інші умови не будуть зазначені в Контракті, та або Додатках до нього;
п.2.3. - право власності на товар, як і ризик випадкової втрати або пошкодження товару, переходить до покупця в момент виконання продавцем зобов'язань з постачання товару на умовах INCOTERMS 2010, зазначених вище;
п.4.2. - вартість пакування та витратних матеріалів уже включена у вартість товару;
п.5.1. - платежі по цьому Договору будуть здійснюватися покупцем в Євро банківським переказом на рахунок продавця;
п.5.2. - покупець здійснює оплату товару на наступних умовах: 30% вартості товару (партії товару), покупець сплачує на умовах передплати; 70% від вартості товару (партії товару) в день відвантаження товару на користь покупця;
п.5.3. - за домовленістю сторін можлива часткова або повна переоплата, або оплата після поставки товару. Всі деталі оплати до кожної поставки будуть вказані в рахунку-фактури;
п.5.4. - моментом виконання зобов'язань покупця з оплати суми Договору вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця;
п.5.5. - у разі, якщо покупець не здійснив платіж протягом 14 днів після отримання товару, на покупця накладається пеня в розмірі 1% від суми замовлення за кожний день прострочення платежу;
п.6.1. - товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем щодо кількості, якості, якщо продавець передає представнику покупця наступний перелік документів:
комерційний рахунок-фактуру/інвойс;
міжнародну товарно-транспортну накладну;
митну декларацію (копія);
сертифікат про походження лісоматеріалів (копія);
фіто санітарний сертифікат (копія);
п.6.2. - у разі виявлення нестачі, зовнішніх пошкоджень товару, покупець зобов'язаний у 3-й денний строк з моменту передання прав власності на товар заявити про претензію продавцю за кількістю та/або якістю;
п.6.3. - лист про претензію має супроводжуватися такими документами:
розрахунок суми претензії в Євро;
копія міжнародної товарно-транспортної накладної;
копія рахунка-фактури/інвойс;
фотографії, що явно свідчать про неналежну якість товару, його пошкодження тощо;
п.8.2. - усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, зокрема ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню за місцем реєстрації продавця в Господарському суді Черкаської області, Україна;
п.8.3. - правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України;
п.9.2. - будь-які зміни і доповнення до цього контракту є дійсними лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані обома сторонами або їхніми представниками;
п.9.3. - зміни, передані телексом, факсом, або засобами електронного зв'язку (електронна пошта: 0674707509@ukr.net), підписані іншої стороною, також мають юридичну силу;
п.9.4. - всі документи, що стосуються цього контракту, підписані з використанням факсимільного/електронного зв'язку мають юридичну силу;
п.9.6. - контракт набуває чинності з дати його підписання і дійсний до 31.12.2027 року, або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Контракт підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.
Із Інвойсів:№ 001 від 02.08.2023 року на суму 23 158,80 євро; дата поставки - 05.08.2023 року;№ 001 від 23.01.2024 року на суму 13 845,85 євро; дата поставки - 06.02.2024 року; № 002 від 03.07.2024 року на суму 22 723,81 євро; дата поставки - 09.07.2024 року (а.с.21; 25; 29), міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR): № 923714 від 04.08.2023 року (а.с.24), № 976709 від 09.07.2024 року (а.с.28), №779499 від 06.02.2024 року (а.с.33), митних декларацій (МД-2) № 10691 від 05.08.2024 року (а.с.22-23); № 2616 від 09.07.2024 року (а.с.26-27); № 2342 від 06.02.2024 року (а.с.30-32) вбачається, що позивач здійснив поставку товару на загальну суму 59 728,46 євро, який відповідач отримав без зауважень, однак, оплатив на суму 50119,20 євро (12.09.2023 року на суму 17 305,00 євро; від 18.03.2024 року на суму 16 266,55 євро; від 13.09.2024 року на суму 16 547,70 євро), борг у розмірі 9 609,21 євро не оплатив, вимога про його стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.
Також, за прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі п.5.5 Контракту, ч.5 ст.20 Закону України «Про валюту та валютні операції», 9714,77 євро пені, що теж є предметом позову у даній справі.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли по контракту №IWT/01/08/23 від 01.08.2023 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим правочином.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Пунктами 8.2. і 8.3. Контракту передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, зокрема ті, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню за місцем реєстрації продавця в Господарському суді Черкаської області, Україна. Правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд застосовує матеріальне право України, які за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, послуг, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч.1ст. 601);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);
покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);
за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає, що 01.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст-Вуд-Трейд", як продавцем, та Grazina Jarasuniene, як покупцем, укладено контракт №IWT/01/08/23 щодо поставки пиломатеріалів, який ними виконувався.
Пунктами 2.1.-2.2., 5.2.-5.3. Контракту сторони погодили, що ціна товару, проданого згідно з цим Контрактом, зазначена в рахунках-фактурах/інвойсах, і визначається в Євро відповідно до цін, узгоджених на період поставки; постачання товару здійснюється на умовах, зазначених у рахунках-фактурах/інвойсах, якщо інші умови не будуть зазначені в Контракті, та або Додатках до нього; покупець здійснює оплату товару на наступних умовах: 30% вартості товару (партії товару), покупець сплачує на умовах передплати; 70% від вартості товару (партії товару) в день відвантаження товару на користь покупця;за домовленістю сторін можлива часткова або повна переоплата, або оплата після поставки товару; всі деталі оплати до кожної поставки будуть вказані в рахунку-фактури.
Товар за Контрактом у період з 02.08.2023 по 03.07.2024 року був отриманий відповідачем на загальну суму 59728,46 євро без претензій, що підтверджується: Інвойсами № 001 від 02.08.2023 року на суму 23 158,80 євро; № 001 від 23.01.2024 року на суму 13 845,85 євро; № 002 від 03.07.2024 року на суму 22 723,81 євро; міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR): № 923714 від 04.08.2023 року, № 976709 від 09.07.2024 року, №779499 від 06.02.2024 року; митними деклараціями (МД-2) № 10691 від 05.08.2024 року ; № 2616 від 09.07.2024 року; № 2342 від 06.02.2024 року.
Відповідач оплатив вартість отриманого товару платіжними інструкцями: від 12.09.2023 року на суму 17 305,00 євро; від 18.03.2024 року на суму 16 266,55 євро; від 13.09.2024 року на суму 16 547,70 євро, на суму 50119,20 євро, вартість отриманого товару у розмірі 9609,21 євро в погоджені сторонами строки та на момент звернення позивача до суду не оплатив.
Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 9609,21 євро позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача з урахуванням здійснених поставок, обумовлених строків оплати, фактичних оплат, на підставі п. 5.5. Контракту 9714,77 євро пені нарахованої:
по Інвойсу № 001 від 02.08.2023 року на суму боргу 23 158,80 євро * 0,3% * 29 (кількість прострочених днів з 15.08.2023 по 12.09.2023 року) = 2 014,81 євро; на суму боргу 5 853,80 євро * 0,3% * 153 (кількість прострочених днів з 13.09.2023 по 12.02.2024 року) = 2 686,89 євро;
по Інвойсу № 001 від 23.01.2024 року 13 845,85 євро * 0,3% * 18 (кількість прострочених днів з 01.03.2024 по 18.03.2024 року) = 747,67 євро;
по Інвойсу № 002 від 03.07.2024 року 22 723,81 євро * 0,3% * 43 (кількість прострочених днів з 02.08.2024 по 13.09.2024 року) = 2 931,37 євро; 6 176,11 євро * 0,3% * 72 (кількість прострочених днів з 14.09.2024 по 25.11.2024 року) = 1 334,03 євро.
Пунктом 5.5. Контракту сторони узгодили, що у разі, якщо покупець не здійснив платіж протягом 14 днів після отримання товару, на покупця накладається пеня у розмірі 1% від суми замовлення за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Водночас, за прострочення відповідачем платежу за отриманий товар, позивач здійснив нарахування пені на підставі ч.5 ст.20 Закону України «Про валюту та валютні операції», якою передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, ч.5 ст.20 Закону України «Про валюту та валютні операції», умовами п. 5.5 Контракту, її розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за контрактом №IWT/01/08/23 від 01.08.2023 року у розмірі 9609,21євро, 9714,77євро пені є доказаними, обґрунтованими, і такими, що підлягають до задоволення повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 13041 грн 58 коп.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Grazina Jarasuniene, Lithuania (Литовська Республіка), Piniavos str. 17, Penevezys, LT37450, Individual activity certificate № 667334, VAT code: VAT LT100009575813, EORI code: LTLT0000000052039 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст-Вуд-Трейд", ідентифікаційний код юридичної особи 42310032, місцезнаходження: 18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 210, оф.31 - 9609,21 євро боргу, 9714,77 євро пені, 13041 грн 58 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.03.2026 року.
Суддя В.М. Грачов