8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/925/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до 1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) 3-ї особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс", (61001, м. Харків, пр.-т. Аерокосмічний, буд. 20) 2. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яна Сергіївна ( АДРЕСА_4 ) 3. Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, Павлівський майдан, буд. 4)
про
за участю представників:
позивача - Вайленко Г.О.;
відповідача 1 - Фільчакова Ю.І.;
відповідача 2 - Фільчакова Ю.І.;
3-тя особа (ТОВ "Ельф Системс") - ОСОБА_4 ;
3-тя особа (Приватний нотаріус ХМНО Харківської області Скорбач Я.С.) - не з'явився;
3-тя особа (Департамент реєстрації Харківської міської ради) - не з'явився.
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , згідно вимог якої просить суд:
- визнати недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Систем" від 09 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09 серпня 2024 року, складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про передачу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" розміром та номінальною вартістю 10000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яною Сергіївною за реєстровим № № 1234, 1235, за яким була проведена державна реєстрація змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс", а саме: реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну учасника або відомостей про таку особу від 12 серпня 2024 року.
Також, до стягнення заявлені судові витрати. Крім того, разом із позовною заявою, позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 заявлено та задоволено самовідвід судді Хотенця П.В. від участі у розгляді справи №922/925/25. Матеріали позовної заяви №922/925/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи, відповідно до статті 32 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 №57/2025 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи: самовідвід судді Хотенця П.В. від розгляду справи на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 р. Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/925/25. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 у справі №922/925/25 визначено суддю Ємельянову О.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 р. позовну заяву Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 925/25) залишено без руху. Встановлено Фізичній особі ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме - три днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.04.2205 від позивача зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх.№ 8484) та заяву про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків. Заявлено клопотання про залучення до розгляду справи №922/925/25 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Ельф Системс", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яну Сергіївну та Департамент реєстрації Харківської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 у задоволенні заяви представника позивача адвоката Вайленко Г.О. про поновлення строку - відмовлено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.05.2025 р. об 11:40. Задоволено клопотання представника позивача викладене про залучення до розгляду справи №922/925/25 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Ельф Системс", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яну Сергіївну та Департамент реєстрації Харківської міської ради. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс", 2. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яну Сергіївну, 3. Департамент реєстрації Харківської міської ради. Встановлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, строк на подачу пояснень по суті спору протягом 5 днів з дня вручення копії даної ухвали про відкриття провадження у справі №922/925/25. У клопотанні позивача про витребування доказів - відмовлено.
10.04.2025 від представника відповідачів ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшла заява (вх. №8951/25).
15.04.2025 від Департаменту реєстрації Харківської міської ради через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. №9400/25).
18.04.2025 від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яни Сергіївни через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. №9686/25).
23.04.2025 від представника відповідачів ОСОБА_4 надійшло клопотання (вх. №10100/25).
24.04.2025 від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10107) у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Визнати договір купівлі-продажу, акт приймання - передачі дійсним. Не скасовувати реєстраційний запис, внесений на законних підставах.
24.04.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10110) у якому останній, просить суд, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
29.04.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. №10578/25) у якій просить суд відзив відповідача-1 ОСОБА_2 по справі №922/925/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс", третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яна Сергіївна, третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії/запису - повернути відповідачу-1 без розгляду.
29.04.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. №10580/25) про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2025 клопотання позивача викладене у відповіді на відзив (від 29.04.2025 вх. №10578) про повернення відзиву відповідача 1 без розгляду задоволено. Відзив на позовну заяву (вх. №10110 від 24.04.2025 року) відповідача 1 та додані до нього документи повернуто без розгляду. Відзив на позовну заяву (вх. № 10107 від 24.04.2025 року) відповідача 2 та додані до нього документи повернуто без розгляду. Також, роз'яснено судом представнику відповідача 1 та відповідача 2, що оскільки відзив на позовну заяву (вх. №10110 від 24.04.2025 р.) відповідача 1 та відзив на позовну заяву (вх. №10107 від 24.04.2025 р.) відповідача 2 та додані до них документи подані до Господарського суду Харківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді представнику відповідача 1 та відповідача 2.
05.05.2025 від відповідача 1 та відповідача 2 через канцелярію суду надійшли заява (вх. № 11001/25) та (вх. № 11091/25) про усунення недоліків.
06.05.2025 від представника відповідачів ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11111/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи оголошені у підготовчому засіданні судом документи, та подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 ГПК України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд клопотання позивача (вх. №10580/25 від 29.04.2025 року) про витребування доказів до наступного судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.06.2025 об 11:15.
13.06.2025 від представника відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14077/25) у якому просить суд прийняти відзив як такий, що поданий з поважних причин у межах продовженого строку підготовчого провадження. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
13.06.2025 від представника відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14083/25) у якому просить прийняти відзив як такий, що поданий з поважних причин у межах продовженого строку підготовчого провадження. Відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Визнати договір купівлі-продажу, акт приймання - передачі дійсним. Не скасовувати реєстраційний запис, внесений на законних підставах.
13.06.2025 від представника відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №14089/25) про закриття провадження у справі у зв'язку з неналежною юрисдикцією, у якому просить суд закрити провадження у справі №922/925/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З'ясувати, що спір має сімейно-правовий характер та підлягає розгляду судами загальної юрисдикції. Відмовити в задоволенні позову як безпідставного і непідтвердженого доказами.
18.06.2025 від представника відповідача 1 та відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №14352) у якому просить суд відкласти розгляд справи №922/925/25, призначений на 18.06.2025 об 11:15, у зв'язку із хворобою представника. Призначити нову дату судового засідання, про що повідомити додатково.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2025 заяву позивача про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів викладену у клопотанні (вх. № 10580/25 від 29.04.2025 року) задоволено. Поновлено позивачу строк на подання до суду клопотання (вх. №10580/25 від 29.04.2025 року) про витребування доказів. Клопотання позивача (вх. №10580/25 від 29.04.2025 року) про витребування доказів задоволено. Витребувано у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яни Сергіївни належним чином завірену корпію договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09.08.2024, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яну Сергіївну надати до суду належним чином завірену корпію договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09.08.2024 р., укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у строк по 01.07.2025 року до 12:00 год. Відзив на позовну заяву відповідача 1 (вх. № 14077/25 від 13.06.2025 року) повернуто без розгляду. Відзив на позовну заяву відповідача 2 (вх. №14083/25 від 13.06.2025 року) повернуто без розгляду. Заяву відповідача 1 (вх. №14089/25 від 13.06.2025 року) про закриття провадження у справі у зв'язку з неналежною юрисдикцією повернуто без розгляду. Крім того, судом було роз'яснено представнику відповідача 1 та відповідача 2, що оскільки відзив на позовну заяву (вх. № 14077/25 від 13.06.2025 року) відповідача 1 та відзив на позовну заяву (вх. № 14083/25 від 13.06.2025 року) відповідача 2 та додані до них документи були, та заява відповідача 1 (вх. № 14089/25 від 13.06.2025 року) про закриття провадження у справі у зв'язку з неналежною юрисдикцією та додані до неї документи було подані до Господарського суду Харківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді представнику відповідача 1 та відповідача 2. Клопотання представника відповідача 1 та відповідача 2 від 18.06.2025 (вх. №14352) задоволено. Відкладено підготовче засідання у справі на 01.07.2025 об 14:00. Явку представників учасників справи визнано обов'язковою.
27.06.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №15257/25) про закриття провадження у справі.
30.06.2025 від Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яни Сергіївни через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. №15376/25).
30.06.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15379/25).
01.07.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 15488/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яна Сергіївна від 30.06.2025 року про розгляд справи без її участі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача 1 про поновлення строку на подання відзиву викладене у пункту 1 відзиву на позовну заяву (вх. №15379/25 від 30.06.2025). Поновлено строк на подання відзиву (вх. №15379/25 від 30.06.2025). Відзив долучено до матеріалів справи та подальший розгляд ведеться із його урахуванням.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 продовжено строк розгляду підготовчого провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.07.2025 об 13:20. Задоволено усне клопотання представника відповідача 1 від 01.07.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
02.07.2025 від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №15512/25) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
02.07.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх.№15512/25).
08.07.2025 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. №15969/25) про долучення доказів, а саме копія договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09.08.2024, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09.08.2024 року.
08.07.2025 від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. №15977/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
08.07.2025 від представника відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15997/25) у якому просить суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву та вважати його таким, що подано в межах встановлено строку судом. Прийняти відзив як такий, що поданий з поважних причин у межах продовженого строку підготовчого провадження. Відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Визнати договір купівлі-продажу, акт приймання - передачі дійсним. Не скасовувати реєстраційний запис, внесений на законних підставах.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 задоволено клопотання відповідача 2 викладене у відзиві на позовну заяву про поновлення строку. Поновлено відповідачу 2 строк на подання відзиву (вх. №15997 від 08.07.2025), долучено відзив до матеріалів справи. Подальший розгляд ведеться із його урахуванням. Відкладено розгляд заяви відповідача 1 (вх. № 15257/25 від 27.06.2025) про закриття провадження у справі до наступного судового засідання. Підготовче засідання у справі відкладено із урахуванням продовження судом підготовчого провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 16.07.2025 р. об 11:45. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/925/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс» про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у справі №922/925/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі №922/925/25 залишено без змін.
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі №922/925/25 заяву ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №922/925/25 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.07.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 у справі №922/925/25 скасовано, справу №922/925/25 передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Розпорядженням керівника апарату суду №254/2025 від 17.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи та для розгляду справи №922/925/25 визначено суддю Сальнікову Г.І., про що оформлено Протокол з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 прийнято справу №922/925/25 до провадження та розгляд справи визначено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.12.2025 об 11:00. Запропоновано учасникам справи у строк протягом десяти днів з дати отримання даної ухвали подати до суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №922/925/25.
03.12.2025 в системі діловодства суду від представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєстровано пояснення третьої особи щодо позову (в порядку ст. 168 ГПК України), в яких просить суд прийняти зазначені пояснення та розглянути справу №922/925/25 відповідно до норм матеріального та процесуального права без участі представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
У вказаних поясненнях, зокрема, зазначено, що відносини, що виникають у сфері регулювання відносин, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Частина 1 статті 6 Закону регламентує, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус. Отже, вищенаведеними нормами законодавства визначено множинний суб'єктний склад осіб які уповноважені на вчинення реєстраційних дій, визначених Законом 755. Як зазначає позивач у позовній заяві, державна реєстрація змін у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру було здійснено 12.08.2024 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яною Скорбач.
Тобто, зазначена державна реєстрація змін до відомостей про ТОВ "Ельф Системс", яку просить скасувати позивач, державними реєстраторами Департаменту реєстрації Харківської міської ради не здійснювалась. До повноважень Департаменту реєстрації Харківської міської ради не належить надання правової оцінки рішенням та діям інших державних реєстраторів.
03.12.2025 в системі діловодства суду від відповідача 1 зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №28138), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
У додаткових поясненнях, зокрема, зазначено, що ТОВ "Ельф Системс" є українським підприємством оборонно-промислового сектору, включеним до переліку підприємств критичної інфраструктури (наказ Міністерства стратегічних галузей промисловості України №700-КВ від 15.04.2025). Підприємство виконує державні завдання у сфері посилення протиповітряної оборони та забезпечення Сил оборони України спеціалізованими засобами. У межах дозволеного режиму доступу інформовано суд про ключові обставини, що мають істотне значення для вирішення спору щодо значення діяльності ТОВ "Ельф Системс" для оборони держави. Крім того, зазначено, що ТОВ "Ельф Системс" було створено виключно за особисті кошти ОСОБА_2 , що підтверджується договором позики та розпискою, які наявні в матеріалах справи. При укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про поділ майна подружжя у 2023 році корпоративні права ТОВ "Ельф Системс" не були заявлені як спільне майно, не обговорювались і не включалися до переліку майна, що підлягало поділу. Звертає увагу, що позов подано після розірвання шлюбу, після підписання договору про поділ майна та після того, як підприємство розпочало активну оборонну діяльність, що, очевидно, привернуло увагу позивача.
Факти свідчать, що протягом шлюбу ОСОБА_1 не брала участі у створенні або фінансуванні ТОВ; не претендувала на корпоративні права ні під час шлюбу, ні під час розлучення; після розлучення не мала жодних майнових вимог до підприємства, поки не дізналась про масштаби його діяльності у воєнний час. Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки виглядає не як захист прав, а як спроба отримати контроль або вигоду від підприємства, що виконує оборонні завдання.
Зазначено, що наявність штучно створеного корпоративного спору може: ускладнити виконання державних контрактів; вплинути на логістику елементів ППО, які застосовуються на критичних напрямках. ТОВ "Ельф Системс" діє виключно в правовому полі, однак вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що спроби втручання у діяльність підприємства оборонного призначення у воєнний час мають прямі наслідки для безпеки держави та життя військовослужбовців.
Резюмує, що корпоративні права ТОВ "Ельф Системс" є особистою приватною власністю колишнього чоловіка позивача. Позов подано після завершення поділу майна та має ознаки зловживання правом. Створення перешкод у діяльності підприємства, яке виконує державні оборонні завдання, є юридично й морально неприйнятним.
04.12.2025 в системі діловодства суду від представника відповідача 1 було зареєстровано клопотання (вх. №28234), в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити та судові витрати, понесені відповідачами у зв'язку із розглядом справи, покласти на позивача.
Зазначено, що позов є необґрунтованим, юридично штучним та таким, що спрямований не на захист порушеного права, а на дестабілізацію діяльності суб'єкта господарювання та втручання у корпоративні відносини, до яких позивач не має жодного правового відношення. Фактично позивач намагається використати судовий процес як інструмент особистого впливу та реваншу після припинення сімейних відносин, підміняючи правове регулювання корпоративних відносин емоційною сімейною риторикою. Спірний договір є правочином щодо відчуження корпоративних прав, а не правочином, який регулює сімейні права та обов'язки подружжя.
Звертає увагу, що позивач ніколи не була учасником ТОВ "Ельф Системс": її відсутність у складі засновників підтверджується даними ЄДР. До 09.08.2024 єдиним учасником товариства був ОСОБА_2 , після укладення договору ОСОБА_3 . Позивач не наділена корпоративними правами в ТОВ "Ельф Системс". Жодних корпоративних прав спірний договір їй не порушив, бо таких прав у неї ніколи не існувало. Посилання позивача на презумпцію спільності майна подружжя (ст. 60 СК України) є юридично хибним. Вказана норма регулює режим майна між подружжям, але не перетворює подружжя учасника ТОВ на співучасника товариства, не наділяє його правами голосу, управління, отримання дивідендів чи іншим корпоративним статусом. Корпоративні права завжди належать конкретному учаснику, зазначеному в ЄДР. Подружжя такого учасника не стає співучасником товариства внаслідок шлюбних відносин чи спільності майна. Будь-які вимоги позивача, спрямовані на зміну складу учасників ТОВ, є юридично неможливими, суперечать корпоративному законодавству і практиці Верховного Суду.
Позивачем не доведено порушення жодного свого суб'єктивного права. Отже, немає підстав для визнання правочину недійсним. Абстрактні міркування про "спільність майна" не є правом, яке може бути предметом захисту у спорі про недійсність корпоративного договору. На момент укладення договору від 09.08.2024 позивач: не була учасником ТОВ "Ельф Системс"; не мала жодних корпоративних прав (прав голосу, управління, частки у статутному капіталі, права на дивіденди тощо); її статус у ЄДР залишився незмінним до і після укладення договору. Отже, жодне корпоративне право позивача не порушено, бо таких прав у неї не існувало ні до, ні після вчинення правочину.
Оскільки позивач не може чітко вказати, яке саме суб'єктивне право порушено укладенням договору між двома іншими особами, вимога про визнання цього договору недійсним є юридично неспроможною. У цій справі позивач намагається оскаржити корпоративний правочин, не будучи суб'єктом відповідних корпоративних правовідносин. Таким чином, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Поданий позов використовується позивачем як інструмент тиску, а не як спосіб захисту порушеного права. Зміст позовних вимог свідчить, що позивач намагається використати суд для досягнення зовсім іншої мети: впливу на корпоративну структуру ТОВ, створення штучного тиску на відповідачів, отримання доступу до інформації, яка не стосується її правового статусу. Водночас позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки: не забезпечує їй отримання частки у бізнесі або грошової компенсації; не вирішує питання про поділ спільного майна; не є ефективним способом захисту її заявленого інтересу.
Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позивач намагається вирішити сімейно-майновий конфлікт через корпоративний позов, спрямований на втручання в діяльність товариства та правовий статус його учасника. Отже, обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Окрім того, акцентує увагу на тому, що визнання договору недійсним можливе лише за наявності підстав, передбачених статтею 203, 215 ЦК України: порушення форми, змісту, закону, волевиявлення тощо. Позивачем не було доведено жодної з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України. Згідно зі статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України, особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину недійсним, зобов'язана довести: факти, з якими закон пов'язує недійсність правочину та наявність порушеного права або інтересу позивача, яке настало саме внаслідок його укладення. У цьому випадку позивач жодної такої обставини не доводить: не оспорює цивільну дієздатність сторін договору; не заявляє про фіктивність або удаваність правочину; не стверджує, що договір порушує імперативні норми ЦК або ГК України; не посилається на обман, насильство, помилку чи інші дефекти волі; не доводить протиправної мети договору. Фактично позивач просить господарський суд визнати договір недійсним, не навівши жодної обставини, з якою закон пов'язує недійсність правочину. Це є самостійною та достатньою підставою для повної відмови в позові, оскільки не доведено порушеного права, не доведено жодної підстави недійсності за ст. 203, 215 ЦК України, не доведено недобросовісності набувача, вимоги ґрунтуються виключно на сімейних обставинах, які не впливають на дійсність корпоративного правочину.
Наполягає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем корпоративних прав, що виключає можливість втручання у її право власності без беззаперечних підстав. Поведінка та дії ОСОБА_3 свідчать про повну добросовісність при укладенні спірного правочину. На підставі договору здійснено нотаріальне підтвердження рішення та реєстраційних дій; забезпечено внесення відповідних змін до ЄДР, що є публічним реєстром. ОСОБА_3 діяла відкрито, без жодних ознак приховування чи штучного ускладнення правочину. На момент укладення договору у ЄДР не містилося інформації про арешт корпоративних прав, відсутні були будь-які заборони на реєстраційні дії, суди не накладали забезпечення позову щодо частки. Таким чином, об'єктивно не існувало жодних відомостей, які б могли свідчити про обмеження у праві ОСОБА_2 розпоряджатися часткою.
Позивач не надала жодного доказу, що ОСОБА_3 було достеменно відомо про які-небудь законні обмеження прав ОСОБА_2 ; між сторонами існувала змова чи шахрайський умисел, спрямований на позбавлення її майнових прав; правочин мав фіктивний характер або укладався з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. ОСОБА_2 мав повний обсяг корпоративних повноважень. На момент відчуження частки ОСОБА_2 був єдиним учасником ТОВ "Ельф Системс"; мав повний обсяг корпоративних прав, у тому числі право розпорядження власною часткою; діяв у межах своїх повноважень, підтверджених статутом та даними ЄДР. Жоден документ у справі не ставить це під сумнів.
За відсутності доведених підстав недійсності, втручання у право власності добросовісного набувача - ОСОБА_3 є необґрунтованим, непропорційним, таким, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду та стандартам захисту права власності, включно зі ст. 1 Протоколу №1 до ЄКПЛ.
Наголошує, що ОСОБА_3 діяла відкрито, у відповідній формі та відповідно до вимог закону. Усі дії були відкритими, без приховування правочину чи штучного ускладнення доступу до інформації про нього. Об'єктивно не існувало жодних перешкод для укладення правочину, а ОСОБА_3 не могла знати про будь-які "ризики", які позивач намагається ретроспективно приписати. Позивачем не надано: доказів того, що ОСОБА_3 було відомо про намір позивача подавати позов про поділ майна чи інші обмеження; доказів змови між відповідачами з метою позбавити її прав на майно; доказів фіктивності чи удаваності правочину; доказів, що правочин укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. Позовні вимоги позивача фактично спрямовані на позбавлення набувача права власності без жодної передбаченої законом підстави, що є неприпустимим. Це є самостійною і достатньою підставою для повної відмови в задоволенні позову.
Звертає увагу, що кошти для внесення до статутного капіталу були особистими коштами ОСОБА_2 , а не спільним майном подружжя. У матеріалах справи міститься письмова розписка ОСОБА_5 від 01.04.2012, яка підтверджує, що: до укладення шлюбу ОСОБА_2 надав грошові кошти у позику третій особі ( ОСОБА_6 ); у жовтні 2022 року, а саме 20.10.2022 (вже під час шлюбу) зазначена особа повернула йому всю суму боргу. Оскільки використання коштів не переслідувало жодної сімейної мети, такі кошти не можуть вважатися спільними, а корпоративні права такими, що виникли у результаті спільного сімейного внеску.
Факт повернення позики у жовтні 2022 року повністю підтверджено письмовими доказами, що: закриває будь-які спекуляції позивача щодо призначення цих коштів; підтверджує прозору та реальну фінансову операцію; свідчить, що кошти залишилися в особистому майновому розпорядженні ОСОБА_2 . Після повернення кошти перебували у його володінні як особисті, а не як об'єкт спільної сумісної власності.
Відзначає, що позивач намагається поширити режим спільності майна на корпоративні права, однак: внесення до статутного капіталу особистих коштів одного з подружжя не створює прав на частку у другого з подружжя; корпоративні права належать виключно учаснику, який їх набув; навіть якщо підприємство створене в період шлюбу, джерело коштів визначає правовий режим корпоративних прав, а не дата реєстрації товариства. Це узгоджується як зі ст. 57, 60 СК України, так і з практикою Верховного Суду: кошти, набуті одним із подружжя до шлюбу, зберігають статус особистих, навіть якщо були використані під час шлюбу. Позивач не надала доказів, що кошти для внесення до статутного капіталу були спільними; не спростувала письмові докази про джерело їх походження; ґрунтує свої твердження виключно на припущеннях.
Корпоративні права не є об'єктом спільної власності подружжя оскільки кошти, внесені до статутного капіталу: були набуті до шлюбу, підтверджені розпискою, повернуті до жовтня 2022 року, зберігали статус особистих коштів - корпоративні права, набуті за цей рахунок, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а не спільною сумісною власністю подружжя. Позивач не має юридичних підстав претендувати на частку в ТОВ "Ельф Системс"; не має правових підстав оскаржувати договір відчуження частки; не довела жодного порушеного права чи інтересу. Це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
04.12.2025 в системі діловодства суду від представника відповідача 2 було зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №28235), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.
У вказаних додаткових поясненнях зазначено, що відповідач наполягає, що новий власник корпоративних прав є добросовісним набувачем у розумінні положень цивільного законодавства та усталеної практики Верховного Суду. Набувач уклав спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" за відсутності будь-яких обмежень, заборон, арештів чи судових спорів щодо відповідної частки, не маючи і не можучи мати об'єктивної інформації про можливі претензії позивача. Перед укладенням договору набувач здійснив усі розумні та належні дії для перевірки правового статусу відчужувача, отримав витяг з ЄДР, перевірив відсутність судових спорів та інших обтяжень та уклав правочин у повній відповідності до вимог закону. Твердження позивача про недобросовісність набувача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодним належним доказом.
Звертає увагу, що набувач є суб'єктом господарювання, який виконує державні контракти з Міністерством оборони України, пов'язані із забезпеченням потреб оборонного сектору, а стабільність корпоративного управління та правового статусу товариства є критично важливою умовою виконання цих зобов'язань. Втручання у правовий статус корпоративних прав шляхом задоволення необґрунтованого позову створить реальні ризики дестабілізації діяльності підприємства та негативно вплине на виконання ним завдань, що мають значення для обороноздатності держави, що є неприпустимим у період воєнного стану. Таким чином, з урахуванням принципу правової визначеності, стабільності цивільного обороту та презумпції добросовісності учасників господарських відносин, доводи позивача є неспроможними, а вимоги такими, що підлягають відхиленню.
Позивачем не лише не доведено недобросовісність, але й не наведено жодного доказу, що набувач знав або повинен був знати про відсутність згоди другого з подружжя. У такій ситуації вимоги позову є надуманими, юридично неспроможними та спрямованими виключно на зловживання процесуальними правами з метою перегляду вже укладеного договору через сімейний конфлікт між сторонами, який не може та не повинен впливати на права добросовісного набувача. З огляду на це, вимоги про визнання договору недійсним є юридично необґрунтованими, оскільки не містять жодних доказів недобросовісності набувача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на момент укладення договору ОСОБА_3 повинна була знати або могла знати про необхідність отримання згоди колишньої дружини ОСОБА_2 чи про існування будь-яких претензій щодо правового режиму коштів, використаних для формування статутного капіталу ТОВ.
Зазначає, що договір купівлі-продажу частки укладено у законній формі та з дотриманням усіх вимог законодавства. На момент укладення договору не існувало жодних обмежень чи заборон на відчуження частки. Перевірка публічних реєстрів засвідчила, що на дату укладення договору: не було арештів корпоративних прав; не існувало заборон на реєстраційні дії; судом не накладалося забезпечення позову; не було ухвал, що обмежували право продавця розпоряджатися часткою. Корпоративні правочини не потребують перевірки сімейних правовідносин продавця, а тому другий відповідач діяла добросовісно, керуючись виключно даними ЄДР та документами, які подавав продавець і перевіряв нотаріус. Отже, другий відповідач не мала і не могла мати об'єктивних підстав сумніватися у правомірності правочину.
Акцентує увагу, що продавець мав повний обсяг корпоративних повноважень щодо розпорядження часткою. ОСОБА_2 на дату відчуження: був єдиним учасником ТОВ "Ельф Системс"; володів повним обсягом корпоративних прав; діяв законно та в межах статутних повноважень. Ні нотаріус, ні реєстратор не виявили жодних перешкод для відчуження частки.
Разом з тим, акцентовано увагу на тому, що добросовісний набувач перебуває під посиленим захистом права власності. Право власності добросовісного набувача може бути обмежене або припинене лише за наявності беззаперечних, доведених підстав недійсності правочину, а не на підставі сімейних припущень чи гіпотетичної спільності майна. Будь-яке втручання у корпоративні права добросовісного набувача: порушує принцип правової визначеності; є непропорційним втручанням у право власності (ст. 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ); суперечить усталеній практиці ВС.
ОСОБА_3 відповідає усім критеріям добросовісного набувача корпоративних прав. Позивачем не доведено жодної підстави, передбаченої ст. 203 або ст. 215 ЦК України, які могли б зумовити недійсність правочину. ОСОБА_3 отримала корпоративні права законно, у правоздатного учасника ТОВ, на підставі чинного договору, який виконаний сторонами.
Зауважує, що втручання у право власності ОСОБА_3 у формі скасування правочину чи реєстраційних дій створить для добросовісного набувача надзвичайний, непропорційний та необґрунтований тягар, а саме: втрату корпоративних прав; втрату контролю над бізнесом; втручання у чинні господарські відносини; ризик економічних наслідків для підприємства. Таке втручання прямо суперечить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та практиці ЄСПЛ щодо захисту легітимних очікувань власника. Зворотність договору завдасть шкоди господарській діяльності та публічним інтересам ТОВ "Ельф Системс", яке здійснює господарську діяльність, у тому числі за контрактами, що мають суттєве значення для публічних потреб, включно з контрактами для сектору оборони. Скасування правочину, перегляд структури власності та можливе паралізування управління підприємством здатні спричинити: зупинення виконання діючих договорів; неможливість здійснювати господарські операції; перебої у виконанні зобов'язань перед державними органами; ризик зриву поставок у рамках оборонних програм.
Суд має враховувати, що корпоративний конфлікт, ініційований позивачем, виник через її особистий сімейний спір, який жодним чином не пов'язаний з діяльністю товариства та не може бути підставою для втручання у стабільність господарського обороту. Втручання у діяльність підприємства, що виконує критично важливі договори, є непропорційним не лише щодо добросовісного набувача, але й щодо інтересів держави.
Отже, резюмує, що ОСОБА_3 є добросовісним і правомірним набувачем; корпоративні права були придбані у спосіб, передбачений законом; позивач не має прав на частку та неправильно обрано спосіб захисту; втручання у право власності ОСОБА_3 буде надмірним тягарем; зміна власника суперечитиме інтересам обороноздатності та господарської діяльності ТОВ.
08.12.2025 в системі діловодства суду зареєстровано заяву (вх. №28537), в якій представник позивача повідомляє, що не зможе брати участь у судовому засіданні, яке призначено на 09.12.2025 по 15.12.2025, а тому просить суд відкласти підготовче засідання у справі на іншу дату.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, керуючись статтями 183, 232, 233 ГПК України, заяву представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 23.12.2025 об 11:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2025 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, керуючись статтями 183, 232, 233 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 20.01.2026 о 12:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України, статтями 183, 232, 233 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2026 об 13:00.
27.01.2026 в системі діловодства суду від представника відповідача 1 зареєстровано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. №2201), в якій повідомляє, що не має можливості прибути в судове засідання у зв'язку з перебуванням на слідчих діях, а тому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, про що повідомити представника.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 17.02.2026 об 11:00 на підставі статті 201, 216, 232. 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 розгляд справи відкладено на 24.02.2026 о 10:00 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.
24.02.2024 в системі діловодства суду зареєстровано заяву (вх. №4531), в якій представник позивача просить поновити строк на подання доказу та долучити до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_2 від 05.08.2024 р. про ознайомлення з матеріалами справи №646/8514/24 щодо розподілу спільного майна.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити. Разом з тим, підтримав заяву про поновлення строку на подання доказів.
Представник відповідачів та ТОВ "Ельф Системс" у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні. Разом з тим, заперечив проти заяви про поновлення строку на подання доказів з відповідним обгрунтуванням.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. При цьому про дату, час та місце судових засідань повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 дослідивши матеріали справи, а також заслухавши представників учасників процесу, враховуючи, що судом надано достатньо часу для реалізації учасниками процесу своїх процесуальних прав та обов'язків, у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України та судом вже було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, заяву представника позивача (вх. №4531 від 24.02.2024) залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 207, статті 232-233 ГПК України.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. При цьому явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася та судом створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів у передбаченому процесуальним законодавством порядку та строки, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом оголошено перерву в судовому засіданні для виготовлення скороченого тексту (вступну та резолютивну) частини судового рішення на 24.02.2026 о 14:00.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, суд встановив наступне.
Обставини справи свідчать, що з 01.07.2022 по 06.10.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (далі - відповідач-1).
28.11.2022 було створено та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Ельф Систем" (номер запису: 1004801020000092202, код ЄДРПОУ 45056163). Основний вид економічної діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Також, єдиним засновним/учасником юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником до 09.08.2024 був відповідач-1 ОСОБА_2 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100%.
Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , 06.10.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що було складено актовий запис №174.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 набув майнові права у ТОВ "Ельф Системс" за час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем та за рахунок спільного майна подружжя, проте після розірвання шлюбу позивач та відповідач 1 у добровільному порядку не змогли дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя.
Зазначено, що 09.08.2024 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі, відчужено без згоди позивачки ОСОБА_1 , як співвласника у силу презумпції спільності майна подружжя, частку у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" розміром та номінальною вартістю 10000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства - рідній сестрі ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), чим порушено права позивача, оскільки вона не надавала згоди на відчуження їх спільного майна.
Позивач зазначає, що за декілька днів до укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" від 09.08.2024, позивач ОСОБА_1 звернулася до Червонозаводського (нині - Основ'янського) районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій зазначила, що має намір звертатися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, оскільки в досудовому порядку за згодою колишнього подружжя здійснити поділ спільного сумісного майна не вдалося, але не маючи статуту юридичної особи (ТОВ "Ельф Системс"), фінансової звітності товариства із зазначенням суми доходу за певний період та факт сплати податків з такого доходу, рішень загальних зборів учасників (директора) про розподіл прибутку між учасниками товариства та виплату дивідендів, інформації про утримання з дивідендів обов'язкових податкових платежів, скласти позовну заяву та зазначити предмет, підстави позову, розрахувати отриманий чистий прибуток від здійснення підприємницької діяльності без отримання відповідних документів (відповідної інформації) не вбачається можливим.
На думку позивача, діючи цілеспрямовано, з метою ускладнення розгляду судом і задоволення заяви про забезпечення доказів до подання позову, а в подальшому ускладнення розгляду судом цивільної справи про поділ спільного майна подружжя, відповідач-1 уклав із своєю рідною сестрою ОСОБА_3 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс".
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
Таким чином, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконність змісту правочину; недотримання форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі №6-806цс16 тощо.
Звертаючись до суду з позовною заявою на позивача положеннями статті 73, 74 ГПК України покладено обов'язок обґрунтувати позовні вимоги, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог відповідно до статті 73, 76, 77 ГПК України. При цьому, з огляду на предмет позову, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд зазначає, що саме позивач заявляючи позов про визнання недійсним договору має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних правових наслідків.
Як зазначено вище та убачається з матеріалів справи, 28.11.2022 створено та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Ельф Систем" (номер запису: 1004801020000092202, код ЄДРПОУ 45056163). Основний вид економічної діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Також, єдиним засновним/учасником юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником до 09.08.2024 був відповідач-1 ОСОБА_2 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100%.
Матеріали справи свідчать, що з 01.07.2022 по 06.10.2023 ОСОБА_1 перебувала у зареєстровано шлюбі з ОСОБА_2 . Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , 06.10.2023 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що було складено актовий запис №174.
Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частинами 1, 2 статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
За приписами статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно частини 1 статті 67 СК України вказано, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Так, 06.10.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає внутрішній волі як учасників правочину, обізнані із вимогами сімейного законодавства щодо права подружжя на укладення між собою будь-яких договорів, які не заборонено законом, керуючись ст. 64, 70 СК України, було укладено договір про поділ спільного майна колишнього подружжя, що було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №1962.
Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , колишнє подружжя, знаходилось у шлюбі з 01 липня 2022 року по 06 жовтня 2023 року. Шлюб було зареєстровано 01 липня 2022 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис №259, що підтверджується відомостями, які отримані нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до реєстру актів цивільного стану громадян та який розірвано 06 жовтня 2023 року Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №174, що Свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06 жовтня 2023 року. Під час шлюбу нами було набуто у спільну сумісну власність подружжя майно. Цим договором, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , здійснює поділ майна, придбаного в період зареєстрованого шлюбу.
Згідно умов пункту 2 договору у період зареєстрованого шлюбу, подружжям, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано майно, що підлягає поділу (рухоме та нерухоме майно).
Відповідно до умов пункту 7 договору сторони підтверджують, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає внутрішній волі як учасників правочину, будучи обізнаними із вимогами сімейного законодавства щодо права подружжя на укладення між собою будь-яких договорів, які не заборонено законом, керуючись ст. 64, 70 СК України, уклали договір про поділ спільного майна колишнього подружжя та здійснено поділ майна, придбаного в період зареєстрованого шлюбу.
Разом з тим, відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Згідно з частиною 1, 2 статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Матеріали справи свідчать, що після розірвання шлюбу та укладення договору про поділ спільного майна колишнього подружжя, 08.08.2024 між ОСОБА_2 , (далі - продавець) та ОСОБА_3 (далі - покупець), які розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, на підставі статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" (ідентифікаційний код юридичної особи 45056163).
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець передає у власність покупцю частку у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс", а покупець приймає цю частку і сплачує за неї обговорену в договорі грошову суму.
Згідно пункту 1.2. договору відомості про товариство: повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс"; ідентифікаційний код юридичної особи: 45056163; місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20; розмір статутного капіталу: 10000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.3. договору відомості про частку (вклад) продавця у статутному капіталі товариства, яка є предметом договору: розмір частки становить - 100% статутного капіталу товариства; вартість вкладу становить - 10000,00 грн.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань продавець є учасником (засновником) товариства і володіє часткою в статутному (складеному) капіталі в розмірі, вказаному в пункті 1.3. договору.
Відповідно до умов пункту 2.1. договору за домовленістю сторін продаж частки у статутному капіталі товариства здійснюється за ціну у розмірі 10000,00 грн., які отримані продавцем від покупця до підписання договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору продавець гарантує, що на момент підписання договору він є учасником товариства, що частка у статутному капіталі товариства, відчуження якої здійснюється за договором, на момент укладення договору нікому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під заставою, забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав на неї у третіх осіб, відповідно до ст. 659 ЦК України, як у межах, так і за межами України, немає; він має право на володіння, користування та розпорядження нею; він повідомив покупців про всі істотні обставини, які мають відношення до товариства, та які могли вплинути на волю покупців щодо укладення цього договору; у товариства відсутні будь-які судові спори; у зв'язку з укладенням цього договору не буде порушено прав та інтересів третіх осіб; товариство не здійснювало діяльності з відмивання (легалізації) коштів, здобутих злочинним шляхом; відступлення прав та обов'язків учасника товариства, що відчужуються, відповідає його інтересам та волевиявленню і не вчиняється під примусом або внаслідок збігу тяжких обставин; на момент укладення цього договору не існує інших зобов'язань за участі товариства, крім тих, які зафіксовані у бухгалтерських документах.
Згідно пункту 3.2. договору продавець гарантує, що ним повністю внесений свій вклад до статутного капіталу товариства і статутний капітал товариства повністю сформований до укладення цього договору.
Відповідно до пункту 3.3. договору покупець стверджує, що належним чином повідомлений про характер діяльності та фінансовий стан справ товариства на момент укладення договору.
Згідно пункту 3.4. договору продавець та покупець стверджують, що не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними повністю або частково, однаково розуміють значення і умови договору та його правові наслідки, підтверджують, що волевиявлення їх є вільним, усвідомленим і відповідає їх намірам, умови договору, що укладається, є для них зрозумілими, відповідають їх волевиявленню і не викликають будь-яких запитань, а також те, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.
Відповідно до пункту 4.1. договору право власності на частку в статутному капіталі товариства, що відчужується за даним договором, переходить до покупця з моменту підписання сторонами договору. Разом з переходом права власності на зазначену частку в статутному капіталі до покупця переходять всі права та обов'язки, що належали продавцю, передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством.
Згідно з пунктом 4.2. договору продавець передає покупцю частку у статутному капіталі товариства, що відчужується за даним договором, одразу після укладення договору шляхом підписання Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства.
Згідно з пунктом 5.1. договору погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" (ідентифікаційний код юридичної особи 45056163), від 09.08.2024 у зв'язку з укладенням в простій письмовій формі 09 серпня 2024 року договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" (місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 45056163), склали Акт приймання-передачі про наступне: ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" розміром та номінальною вартістю 10000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу товариства. Відповідно до вказаного вище договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс" ціна продажу частки, що є предметом зазначеного договору, за домовленістю сторін складає 10000,00 грн. Сторони не мають одна до одної матеріальних претензій у зв'язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Системс".
Відповідно до статті 78 Закону України "Про нотаріат" приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Скорбач Яною Сергіївною вчинено нотаріальну дію та засвідчено справжність підписів стороні на акті приймання-передачі частки за реєстровим №1234, 1235 та 10.08.2024 була проведена державна реєстрація змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі учасників ТОВ "Ельф Системс" відповідно до статті 1, 14, 15, частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Скорбач Я.С. надано суду письмові пояснення та зазначено, що нотаріальні та реєстраційні дії були вчинені в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог Закону України "Про нотаріат" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а позовні вимоги є необґрунтованими, нотаріальні дії - законними та правомірними.
Суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, що передбачено пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України, а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У справі №916/2813/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Отже, добросовісність насамперед характеризує поведінку кінцевого набувача, який міг або не міг дізнатися про факти, які становлять предмет доказування.
Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Тлумачення частини 5 статті 12 ЦК України свідчить, що згідно з наведеною нормою добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Добросовісність здійснення права завжди проявляється в поведінці особи - носія такого права, яка, знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, вжила доступні їй заходи для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.
Суд додатково враховує, що в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Об'єднана палата звертає увагу, що як порушення розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Отже, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Однак у даному разі судом не встановлено та позивачем не доведено конкретні факти порушення його майнових прав та законних інтересів оспорюваним договором, так само як і не доведено, що внаслідок визнання спірного договору недійсним, права позивача буде захищено та відновлено.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Ельф Системс" було створено виключно за особисті кошти ОСОБА_2 , що підтверджується договором позики та розпискою. Кошти для внесення до статутного капіталу були особистими коштами ОСОБА_2 , а не спільним майном подружжя. У матеріалах справи міститься письмова розписка ОСОБА_5 від 01.04.2012, яка підтверджує, що до укладення шлюбу ОСОБА_2 надав грошові кошти у позику третій особі. При цьому, 20.10.2022, тобто вже під час зареєстрованого шлюбу зазначена особа повернула ОСОБА_2 суму боргу.
Таким чином, кошти, які повернулися ОСОБА_2 у 2022 році, є його особистими коштами, оскільки первісно набуті ним до моменту реєстрації шлюбу.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, а також отриманих від учасників процесу пояснень під час розгляду справи, після повернення кошти перебували у володінні позивача як особисті, а не як об'єкт спільної сумісної власності. Залучені на підставі договору позики кошти були спрямовані не на фінансування сімейних потреб, а на створення окремого бізнесу. Оскільки їх використання не переслідувало жодної сімейної мети, такі кошти не можуть вважатися спільними, а корпоративні права такими, що виникли у результаті спільного сімейного внеску, що позивачем не спростовано.
Суд зазначає, що внесення до статутного капіталу особистих коштів одного з подружжя не створює прав на частку у другого з подружжя. Корпоративні права належать виключно учаснику, який їх набув. Джерело коштів визначає правовий режим корпоративних прав, що узгоджується зі ст. 57, 60 СК України.
Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Натомість позивачем не надано доказів, що кошти для внесення до статутного капіталу були спільними з ОСОБА_2 та не спростовано письмові докази про джерело їх походження. Позивач ґрунтує свої твердження виключно на припущеннях, які не є доказами та не можуть бути покладені в основу рішення суду, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 05.06.2019 у справі №372/846/16-ц.
Водночас суд приймає до уваги, що при укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору про поділ майна подружжя у 2023 році корпоративні права ТОВ "Ельф Системс" не були заявлені як спільне майно, не обговорювались і не включалися до переліку майна, що підлягало поділу, що позивачем не спростовано.
При цьому, позов подано після розірвання шлюбу та після підписання договору про поділ майна. Також, з матеріалів справи убачається, що позивач ніколи не був учасником ТОВ "Ельф Системс", оскільки єдиним засновним/учасником юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником до 09.08.2024 був ОСОБА_2 . Вісоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100%, після укладення договору - ОСОБА_3 . Право ОСОБА_2 вільно розпоряджатися часткою підтверджене ЄДР. На момент укладення договору ОСОБА_2 був єдиним учасником ТОВ "Ельф Системс", мав повний обсяг корпоративних прав, у тому числі право відчуження власної частки та його корпоративний статус не зазнав жодних обмежень.
У даному випадку позовні вимоги спрямовані на зміну складу учасників ТОВ "Ельф Системс", що суперечать корпоративному законодавству та висновкам Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №922/88/20 зазначила, що правочини щодо часток у статутному капіталі впливають на корпоративні права лише учасників товариства. Сам факт перебування у шлюбі з учасником не створює корпоративних прав для другого з подружжя.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що позивачем не було доведено жодної з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України. Згідно зі статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України, особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину недійсним, зобов'язана довести факти, з якими закон пов'язує недійсність правочину; наявність порушеного права або інтересу позивача, яке настало саме внаслідок його укладення.
Натомість з матеріалів справи убачається, що позивач жодної такої обставини не доводить: не оспорює цивільну дієздатність сторін договору; не заявляє про фіктивність або удаваність правочину; не стверджує, що договір порушує імперативні норми ЦК або ГК України; не посилається на обман, насильство, помилку чи інші дефекти волі.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому суд враховує, що частина 5 статті 12 ЦК України встановлює загальну презумпцію добросовісності, а саме якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
З матеріалів справи вбачається та позивачем не спростовано, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем корпоративних прав, що виключає можливість втручання у її право власності без беззаперечних підстав. Поведінка та дії ОСОБА_3 свідчать про добросовісність при укладенні спірного правочину, оскільки укладено договір у простій письмовій формі, передбаченій законом для таких правочинів; на підставі договору здійснено нотаріальне підтвердження рішення та реєстраційних дій; забезпечено внесення відповідних змін до ЄДР, що є публічним реєстром. При цьому матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 діяла відкрито, без жодних ознак приховування чи штучного ускладнення правочину, що узгоджуються з поняттям добросовісного набувача відповідно до правових позицій Верховного Суду.
Також, матеріали справи свідчать та позивачем не спростовано, що на момент укладення договору у ЄДР не містилося інформації про арешт корпоративних прав, були відсутні будь-які заборони на реєстраційні дії, а тому об'єктивно не існувало жодних відомостей, які б могли свідчити про обмеження у праві ОСОБА_2 розпоряджатися часткою. Позивачем не доведено, що ОСОБА_3 було достеменно відомо про які-небудь законні обмеження прав ОСОБА_2 . При цьому не доведено, що між сторонами існувала змова чи шахрайський умисел або правочин мав фіктивний характер або укладався з порушенням вимог статті 203 ЦК України. Не доведено, що ОСОБА_3 було відомо про намір позивача подавати позов про поділ майна чи інші обмеження. Не доведено, що ОСОБА_3 відомо або повинно було бути відомо про наявність згоди чи незгоди колишньої дружини продавця за спірним договором або існування будь-яких повідомлення чи попереджень до неї тощо. Отже, ОСОБА_3 не мала і не могла мати об'єктивних підстав сумніватися у правомірності правочину.
Варто зазначити, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності набувача, що суттєво для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.
Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), §166-168).
Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" №29979/04, "Кривенький проти України" від 16.02.2017.
За відсутності доведених позивачем підстав недійсності правочину, втручання у право власності добросовісного набувача - ОСОБА_3 є: необґрунтованим, непропорційним, таким, що суперечить правовим позиціям Верховного Суду та стандартам захисту права власності, включно зі ст. 1 Протоколу №1 до ЄКПЛ, оскільки створить для добросовісного набувача непропорційний та необґрунтований тягар, а саме: втрату корпоративних прав; втручання у чинні господарські відносини; ризик економічних наслідків для підприємства.
Суд наголошує, що будь-яке втручання в корпоративні права добросовісного набувача є непропорційним, порушує принцип правової визначеності, суперечить ст. 1 Протоколу №1 до ЄКПЛ, яка гарантує захист мирного володіння майном. Як зазначено вище, ЄСПЛ підкреслює, що при втручанні держави або суду у право власності має бути дотриманий баланс між приватними та суспільними інтересами. У даному випадку втручання у діяльність діючого підприємства, що виконує критично важливі договори, є непропорційним не лише щодо добросовісного набувача, але й щодо інтересів держави. ОСОБА_3 відповідає всім критеріям добросовісного набувача. Позовні вимоги позивача спрямовані на позбавлення набувача права власності без жодної передбаченої законом підстави, що є неприпустимим.
Фактично позивач просить господарський суд визнати договір недійсним, не навівши жодної обставини, з якою закон пов'язує недійсність правочину. Позивачем не доведено порушеного права, не доведено жодної підстави недійсності правочину за ст. 203, 215 ЦК України. При цьому, твердження позивача про недобросовісність ОСОБА_3 як набувача відхиляються судом, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодним належним доказом.
Разом з тим, матеріали справи свідчать та судом приймається до уваги, що ТОВ "Ельф Системс" є українським підприємством оборонно-промислового сектору, включеним до переліку підприємств критичної інфраструктури (наказ Міністерства стратегічних галузей промисловості України №700-КВ від 15.04.2025), яке виконує державні завдання у сфері посилення протиповітряної оборони та забезпечення Сил оборони України спеціалізованими засобами. При цьому слід зазначити, що спроби втручання позивача у діяльність підприємства оборонного призначення у воєнний час мають прямі наслідки для безпеки держави та життя військовослужбовців, оскільки стабільність корпоративного управління та правового статусу товариства є критично важливою умовою виконання товариством зобов'язань. Втручання у правовий статус корпоративних прав шляхом задоволення необґрунтованого позову створить реальні ризики дестабілізації діяльності товариства та негативно вплине на виконання ним завдань, що мають значення для обороноздатності держави, що є неприпустимим у період воєнного стану.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку порушень приписів статті 203 ЦК України щодо вимог укладення правочинів та відсутність правових підстав недійсності правочину, наведених у статті 215 ЦК України, а спірний договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину згідно статті 204 ЦК України, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Ельф Систем" від 09 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс" від 09 серпня 2024 року.
Разом з тим, враховуючи, що позивачем не доведено у розумінні вимог статті 73-74 ГПК України наявності законних підстав для задоволення наведених вище позовних вимог, у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельф Системс", а саме: реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну учасника або відомостей про таку особу від 12 серпня 2024 року також слід відмовити у зв'язку із безпідставністю та недоведеністю.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає судові витрати на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" березня 2026 р.
СуддяГ.І. Сальнікова