65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про передачу матеріалів позовної заяви та
заяви про вжиття заходів забезпечення позову
на розгляд іншого суду
"06" березня 2026 р.м. Одеса № 916/764/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
дослідивши матеріали заяв за вх. 786/26 від 04.03.2026 та за вх. № 2-417/26 від 04.03.2026
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (65003, м. Одеса, вул. Головатого отамана, буд. 67/69)
до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (68003, Одеська обл.,
м. Чорноморськ, просект Миру, 28)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Груп ЛТД»
(65003, м. Одеса, вул. Головатого отамана, буд. 67/69, 1 поверх, приміщення
23)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 604)
про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки не нерухоме майно
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (далі - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») звернулося із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 03.03.2026 (вх. № 786/26 від 04.03.2026), в якій просить:
- прийняти дану позовну заяву до розгляду, розглянути подану заяву про забезпечення позову та відкрити провадження у справі;
- визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер: 250, посвідчений 04.02.2025 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та застосувати наслідки визнання недійсним правочину, а саме - скасувати (припинити) запис про державну реєстрацію права іпотеки ПАТ «МТБ БАНК» № 58345370 від 04.02.2025 на нежитлові будівлі загальною площею 1 679,9 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25513151101), розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Головатого отамана, будинок 67/69;
- судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу у справі, покласти на відповідачів по справі.
Разом з позовною заявою ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» звернулося із заявою від 03.03.2026 (вх. № 2-417/26 від 04.03.2026), в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, здійснювати будь-які нотаріальні та реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта: - нежитлові будівлі загальною площею 1 679,9 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25513151101), розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Головатого отамана, будинок 67/69, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- заборонити Відповідачам по справі - ПАТ "МТБ БАНК" (ідентифікаційний код 21650966) та ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ГРУП ЛТД» (ідентифікаційний код 45416531) вчиняти дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 1 679,9 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25513151101), розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Головатого отамана, будинок 67/69, а також вчиняти будь-які інші правочини щодо самого нерухомого майна чи прав на дане нерухоме майно, включаючи його продаж або відчуження іншим чином, продаж/відступлення права вимоги, вчиняти інші дії на підставі оскаржуваного Іпотечного договору, серія та номер: 250, посвідченого 04.02.2025 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., який було укладено між ПАТ "МТБ БАНК", код ЄДРПОУ: 21650966 та ТОВ "РЕАЛ ЕСТЕЙТ ГРУП ЛТД", код ЄДРПОУ: 45416531.
Розглянувши позовну заяву та заяву про вжиття заходів забезпечення позову з доданими документами, суд встановив.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих Господарським судом Одеської області, щодо повноважень зазначено: повноваження керівника боржника ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» обмежені згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024, справа № 914/466/23). Виконання обов'язків керівника боржника ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 справа № 914/466/23 покладені на розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю.
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у справі № 914/466/23, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 та постановою Верховного Суду від 15.11.2023, відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (ідентифікаційний код 20005502); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2026 у справі № 914/466/23 підсумкове засідання суду відкладено на 28.04.2026 об 11:30.
Тобто, наразі відносно ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», який є позивачем, відкрита справа про банкрутство, провадження в якій триває.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на поточний час, в провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; в подальшому постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 припинено повноваження керівника позивача Марченко В.Г., виконання обов'язків керівника позивача ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» покладено на розпорядника майна - Сокола О.Ю.
Вказує, що дана позовна заява про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки за ПАТ «МТБ БАНК» на нерухоме майно подається безпосередньо виконуючим обов'язки керівника та розпорядником майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з метою захисту майнових інтересів всіх кредиторів у справі про банкрутство позивача та з метою упередження здійснення незаконних дій ПАТ «МТБ БАНК» по зверненню стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 1 679,9 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25513151101), розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Головатого отамана, буд. 67/69, яке належить на праві власності ПІДПРИЄМСТВУ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ, яке не є іпотекодавцем і не передавало дане майно в іпотеку, але є боржником перед позивачем ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на суму 41 392 000, 00 грн, оскільки реалізація такого звернення стягнення на предмет іпотеки порушить законні права та інтереси позивача та унеможливить в майбутньому стягнути заборгованість з боржника - реального та поточного власника нерухомого майна.
Вважає, що вчинення незаконних дій відповідача 1, ПАТ «МТБ Банк» по зверненню стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 1 679,9 кв.м. (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25513151101), розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Головатого отамана, будинок 67/69, які належить на праві власності третій особі, Підприємству «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ, яке не є іпотекодавцем і не передавало дане майно в іпотеку, може призвести до порушення прав та інтересів позивача, оскільки унеможливить в майбутньому виконання законного рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2025 у справі № 914/466/23 (914/3180/24), яким було задоволено в повному обсязі та спростовано майнову дію ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо здійснення перерахування коштів на рахунок Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТзОВ у розмірі 41 392 000, 00 грн та стягнуто з Підприємства «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТзОВ на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» грошові кошти у розмірі 41 392 000,00 грн, які на сьогоднішній день необхідно повернути до ліквідаційної маси позивача з метою задоволення вимог всіх кредиторів по справі, в тому числі і за рахунок звернення стягнення на належне третій особі Підприємству «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТзОВ нерухоме майно.
Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.
Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальним та має пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 2 ст. 7 КУзПБ).
Частиною 3 ст. 7 КУзПБ передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19), від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 22.09.2022 у справі № 910/3761/21).
Системний аналіз приписів Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №908/3468/13, від 28.04.2021 у справі № 428/2376/20 та від 24.05.2023 року у справі №908/1957/21(908/3544/21).
Відтак, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) та у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №908/129/22(908/1332/22) підтримано раніше викладений висновок про те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
При цьому, як наголошено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного Господарського суду від 24.05.2023 у справі №908/1957/21(908/3544/21) цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).
У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Цей висновок є обов'язковим для врахування судами при застосуванні статті 7 КУзПБ, а критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб'єктного складу сторін такого спору.
Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/1065/21 від 14.07.2022.
Згідно правових висновків Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 14.07.2022 у справі № 910/1065/21: "Тлумачення частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ приводить до висновку про закріплення законодавцем принципу концентрації в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, який є універсальним та не містить виключень залежно від суб'єктного складу сторін спору.
У приписах частини третьої статті 7 КУзПБ законодавець не встановлює інших правил підсудності, а лише конкретизує механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, частину першу, абз. 1 частини другої статті 7 КУзПБ, установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (п.59 постанови Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/1065/21).
У постанові від 07.10.2020 у справі № 904/7234/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що з огляду на норми законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Згідно висновку про застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, не можна скасовувати прийняте по суті рішення з мотивів порушення порядку розгляду позовних вимог (в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство), зосередившись лише на аналізі суб'єктного складу учасників у контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство без урахування предмета заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи. У такому разі відповідне рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми") та не забезпечуватиме гарантування передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) права на доступ до суду і захист порушених прав (близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 926/358/19, від 23.02.2021 у справі № 913/567/19 (913/506/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (908/1333/22) зробила висновок про те, що юрисдикцію спорів визначають процесуальні кодекси. При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 917/1998/23.
Позивачем, відносно якого ухвалою Господарського суду Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство № 914/466/23, заявлено позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки за ПАТ «МТБ БАНК» на нерухоме майно.
За змістом позовних вимог, позов подається з метою захисту майнових інтересів всіх кредиторів у справі про банкрутство позивача та з метою упередження здійснення незаконних дій ПАТ «МТБ БАНК» по зверненню стягнення на предмет іпотеки, яке належить на праві власності ПІДПРИЄМСТВУ «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ, яке не є іпотекодавцем і не передавало дане майно в іпотеку, але є боржником перед позивачем на суму 41 392 000, 00 грн, оскільки реалізація такого звернення стягнення на предмет іпотеки порушить законні права та інтереси позивача та унеможливить в майбутньому стягнути заборгованість з боржника - реального та поточного власника нерухомого майна.
При цьому, суд звертає увагу, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Щодо звернення стягнення на майно боржника (арешт, вилучення, реалізація) у виконавчому провадженні за своєю суттю є майновою вимогою, оскільки спрямоване на примусове виконання зобов'язання, що має грошову оцінку, та безпосередньо впливає на майновий стан сторін.
З урахуванням наведеного вище, та зважаючи на обґрунтування позову ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», спір відповідно до поданої ним позовної заяви є майновим в розумінні положень КУзПБ, оскільки фактично за змістом позовних вимог у разі їх задоволення буде звернено стягнення позивачем у рамках виконавчого провадження на належне Підприємству «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» у формі ТОВ нерухоме майно, на користь ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», що матиме наслідком зміни (збільшення) складу ліквідаційної маси останнього.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а також предмет спору та суб'єктний склад у поданій позовній заяві, можливу зміну складу ліквідаційної маси, суд дійшов висновку, що таку позовну заяву слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне передати матеріали позовної заяви за вх. 786/26 від 04.03.2026 та за вх. № 2-417/26 від 04.03.2026 за позовом ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до відповідачів Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Груп ЛТД» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки не нерухоме майно за підсудністю до Господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пункт 2 частини першої статті 138 ГПК України передбачає можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Отже, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється виключно судом, компетентним розглядати спір по суті.
За наведеного, оскільки спір про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки не нерухоме майно, стороною якого є боржник, підлягає вирішенню судом в межах справи про банкрутство, то і заява про вжиття заходів забезпечення позову, також підлягає вирішенню судом в межах справи про банкрутство.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність передачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»
При цьому суд зазначає, що передання заяви не призводить до порушення прав заявника на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24). У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Матеріали позовної заяви за вх. 786/26 від 04.03.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до відповідачів Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Груп ЛТД» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним іпотечного договору та скасування (припинення) запису про державну реєстрацію права іпотеки не нерухоме майно та матеріали заяви за вх. № 2-417/26 від 04.03.2026 про вжиття заходів забезпечення позову за підсудністю до Господарського суду Львівської області, на розгляді якого перебуває справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».
Ухвала набирає законної сили 06 березня 2026 року з моменту її підписання у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя О.О. Мусієнко