"06" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 910/12820/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження
справу № 910/12820/25
за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, Код ЄДРПОУ 13857564)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2 А, Код ЄДРПОУ 39763909)
про стягнення 90889,20 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд» Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "ІНДУСТРІАЛБАНК" (надалі - ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (надалі - ТОВ "ФК "ГЕРЦ", Відповідач) 90889,20 грн заборгованості, з яких 65343,93 грн основного боргу, 5886,32 грн 3% річних та 19658,95 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 26.10.2020 договором на послуги з інкасації ПТКС № 2610/Т зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих упродовж листопада 2020 року послуг.
Додатково зазначає, що в процесі розгляду справи № 910/13769/21 встановлено факт надання ТОВ "ФК "ГЕРЦ" послуг з інкасації ПТКС у листопаді 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 позовній заяві ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 910/12820/25 та визначено суддю Турчина С.О. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 передано позовну заяву ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" за підсудністю до Господарського суду Одеської області в порядку статті 31 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 визначено суддю Гута С.Ф. для подальшого розгляду справи № 910/12820/25.
Відповідно до частини 7 статті 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025 позовну заяву ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" у справі № 910/12820/25 залишено без руху та запропоновано усунуту встановлені судом недоліки позовної заяви.
02 грудня 2025 року ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" представлено відповідні докази на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 прийнято позовну заяву ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12820/25, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16 грудня 2025 року ТОВ "ФК "ГЕРЦ" представлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення у справі, посилається на наступне:
Між ТОВ "ФК "ГЕРЦ" та ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" наявне судове провадження (справа № 910/13769/21), при цьому позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Позивачем взятих на себе за укладеним 26.10.2020 договором № 2610/Т зобов'язань в частині здійснення інкасації без заяви Відповідача всіх, визначених у договорів, терміналів та відсутністю перерахування всіх наявних у терміналах коштах. У задоволенні позову ТОВ "ФК "ГЕРЦ" про стягнення з ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" заборгованості відмовлено. При цьому, як зазначає Відповідач, відсутні преюдиційні обставини належного виконання ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" взятих на себе за укладеним договором зобов'язань в частині надання послуг, наданих у листопаді 2020 року;
В процесі розгляду справи № 910/13769/21 встановлено факт саме неналежного надання ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" послуг за укладеним договором. Те, що ТОВ "ФК "ГЕРЦ" надано заяву на інкасацію 33 ПТКС, у той час як, ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" здійснило, всупереч вказівки, інкасацію всіх (427) ПТКС;
Заявником не обґрунтовано заявленої до стягнення суми коштів, в липні 2021 надано відповідь на претензію ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", в якій повідомляє про відсутність правових підстав для погодження наданих послуг та оплати їх вартості;
Представлена до матеріали справи претензія (лист від 26.09.2024 № № 14.01-22-276) є повторною, у липні 2021 року Відповідачем надано заперечення на представлену вимогу Позивача про оплату заборгованості розміром 65343,93 грн.
22 грудня 2025 року ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що укладений між сторонами договір № 2610/Т не визнано недійсним, припиненим або розірваним у спірний період. Договором передбачена оплата за інкасацію ПТКС, при цьому Відповідач не заперечує факту інкасації всіх терміналів, що додатково встановлено в процесі розгляду справи № 910/13769/21.
Відтак, зазначає, що розмір заборгованості складає 42700,00 грн основного боргу, 12846,44 грн інфляційних втрат та 3486,51 грн 3% річних.
03 грудня 2025 року ТОВ "ФК "ГЕРЦ" представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію стосовно відсутності замовлення на інкасацію всіх ПТКС; зазначає про відсутність договірних зобов'язань після припинення договору (після 21.11.2020); не доведеністю ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" правових підстав для стягнення заявленої суми.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонам у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи, так і письмових пояснень.
Приписами частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Жодна із сторін в процесі розгляду справи не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.
Дослідивши надані докази, суд встановив:
26 жовтня 2020 року між ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (Виконавець) та ТОВ "ФК "ГЕРЦ" (Замовник) укладено договір № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець, в тому числі його регіональні відділення та відділення, власними силами і засобами надають послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку № 1 до договору, доставку інкасованих валютних цінностей до кас(-и) Виконавця, обробку та перерахунок інкасованих валютних цінностей, а також переказує інкасовані валютні цінності на рахунок Замовника, а Замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах і термінах.
Виконавець зобов'язується: здійснювати інкасацію коштів з терміналів Замовника в купюро приймачах та монето приймачах (з хоперів) (касетах), із заміною касет на порожні, опломбованих виконавцем (підпункт 2.1.1); здавати касети Замовника в касу Виконавця після проведення інкасації терміналів Замовника, зазначених в додатку №1 (підпункт 2.1.2); забезпечити збереження і захист від викрадення (втрати) коштів при їх переміщенні від терміналів Замовника до каси Виконавця (підпункт 2.1.3); наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, до 14:00 години: перерахувати та переказати кошти на поточний рахунок … ; надсилати замовнику сканкопії чеків на розвантаження терміналів на адресу: … та … (підпункт 2.1.4); нести майнову відповідальність за збереження коштів при їх інкасації з терміналів Замовника та їх переміщенні від терміналів Замовника до каси Виконавця (підпункт 2.1.7); надсилати Замовнику по електронній пошті на адресу … та … підтвердження про отримання заявки на інкасацію терміналів замовника в день отамання такої заявки (підпункт 2.1.8).
Замовник зобов'язується для надання послуг з інкасації в строк до 2 робочих днів з моменту підписання Договору на підставі акту прийому-передачі (Додаток № 4), що підписується належним чином уповноваженими особами Сторін, надати Виконавцю пароль та пластикові картки для входу в режим інкасації терміналу. Пароль передається в закритому та опечатаному печаткою Замовника конверті по акту прийому-передачі… (підпункт 2.2.1).
Замовник зобов'язується надсилати Виконавцю по електронній пошті на адреси … заявку на інкасацію терміналів Замовника (Додаток № 3), до 16.00 години в день, що передує дню надання послуг (підпункт 2.2.3).
Замовник має право в разі невиконання або неналежного виконання Виконавцем умов даного Договору, в односторонньому порядку, достроково припинити дію даного Договору, попередивши Виконавця не пізніше, ніж за 5 банківських днів до дати припинення дії Договору (підпункт 2.3.2)
Виконавець має право не проводити інкасацію терміналів Замовника в разі пошкодження замків або відсутності на касеті пломби Виконавця, про що негайно повідомляється Замовник по тел. 063-717-57-18. Після повідомлення про несправність терміналу по телефону, інкасатор інкасує такі термінали по можливості та продовжує обслуговування інших терміналів Замовника згідно заявки. Для розрахунків дана ситуація вважається як виконання виконавцем умов заявки і оплачується відповідно до умов Договору (підпункт 2.4.2).
Підставою для надання послуг є заявка з інкасації терміналів Замовника щодо проведення інкасації терміналів, зазначених в додатку № 1, надана Замовником по електронній пошті (пункт 3.1).
У разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, в розрізі терміналів, складається акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала (додаток 5) встановленої форми про виявленні в результаті перерахування в касетах з грошовими коштами Замовника недостачі або надлишку грошових коштів, а також фальшивих неплатіжних знаків. Акт складається в розрізі терміналів, є безспірним і обов'язковим для сторін. Вказаний акт надсилається Замовнику не пізніше наступного банківського дня після дати його складання по електронній пошті на адресу … та … з наступною передачею одного примірнику акту поштою чи кур'єром за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2а. Виконавець, при необхідності, за фактом виявлення розбіжностей проводить службове розслідування із залученням представників Замовника. У випадку виявлення недостачі або надлишку готівки (порівняно з сумами, зазначеними у чеках терміналів) після проведення перерахунку готівки, Виконавець зараховує Замовнику суму коштів, яка фактично знаходилась в терміналах замовника. У разі повторних недостач готівки представник Замовника може бути присутнім при перерахунку для спостереження за перерахуванням коштів, доставлених інкасаторами (пункт 3.3).
В разі неможливості інкасації терміналу по причині невиконання Замовником умови договору, зазначеної в підпункті 2.2.6, інкасація терміналу Виконавцем не проводиться, про що Виконавець негайно повідомляє Замовника і, після забезпечення Замовником робочого стану терміналу, інкасаторами Виконавця проводиться повторний заїзд (пункт 3.4).
Розмір винагороди Виконавця за послуги, що надаються Замовнику, визначається договірним тарифом для кожного терміналу, що зазначено в Додатку № 1 до Договору (пункт 4.1).
Виконавець зобов'язаний 26 числа кожного місяця, надавати Замовнику по електронній пошті: … рахунок-фактуру з указаною сумою коштів, що підлягають сплаті Замовником за звітний фактично відпрацьований період та деталізацію до рахунку. Оригінали чеків терміналів за звітний місяць, оригінали актів розбіжностей (за наявності) оригінал рахунка-фактури та у двох примірниках акт про надані послуги (Додаток № 7) до Договору за звітний місяць надсилаються Замовнику протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури (пункт 4.2).
Замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого Виконавцем рахунка-фактури, по факту надання послуг Виконавцем, не пізніше чим в останній робочий день звітного місяця (за умови своєчасного виставлення рахунку-фактури Виконавцем та підписання Сторонами акта про надані послуги) шляхом перерахування суми коштів, зазначених у рахунку-фактурі, на рахунки Виконавця. Замовник має право затримати оплату у разі наявності претензій до наданих Виконавцем послуг (пункт 4.3).
Замовник зобов'язується не пізніше 5 календарних днів з моменту одержання 2-х екземплярів акта про надані послуги за звітний місяць, повернути Виконавцю один підписаний уповноваженим представником Замовника екземпляр акта про надані послуги за звітний місяць, або у разі наявності претензій, скласти та надати Виконавцю мотивовану відмову від підписання акту. В такому разі сума та порядок оплати вирішується Сторонами додатково (пункт 4.4).
Відповідальність Виконавця перед Замовником за цілісність касет, під час надання послуг з інкасації, починається з моменту прийняття (вилучення) їх у встановленому порядку інкасаторами із терміналів Замовника до моменту їх зарахування на рахунок Замовника (пункт 5.1).
За прострочення Замовником визначеного Договором строку сплати винагороди за надані послуги Виконавцем в розмірі визначеному Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого не виконанням зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 5.6).
Договір укладено строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 7.1).
Сторони мають право достроково припинити дію Договору, попередивши про такі наміри іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів (пункт 7.3).
Усі правовідносини, що виникають з Договору або пов'язані з ним та не врегульовані ним, регулюються нормами чинного законодавства України (пункт 7.4).
Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
Представлений додаток № 1 до Договору не містить підпису Виконавця.
В додатку № 2 до Договору сторонами погоджено перелік терміналів Замовника, які інкасуються підрозділами Виконавця, а саме: 427 терміналів; сума винагороди Виконавцю за 1 (одну) операцію без ПДВ становить 100,00 грн; дні та час інкасації - по заявці.
20 листопада 2020 року ТОВ "ФК "ГЕРЦ" звернулось до ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" із листом № 20/11-20/06, в якому посилається на те, що 20.11.2020 зафіксовано безліч фактів несанкціонованого вилучення касет ПТКС разом з прийнятими грошовими коштами, за наявною інформацією, інкасацію проводять працівники ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК".
Посилається на те, що відповідно до пункту 3.1. Договору, підставою для інкасації ПТКС є надіслана від ТОВ "ФК "ГЕРЦ" заявка на інкасацію терміналів (ПТКС), та отримане від ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" підтвердження про отримання заявки (п. 2.1.8. Договору). Проте станом на 20.11.2020 року не подано жодної заявки та відповідно не заплановано жодної інкасації ПТКС, також ТОВ «ФК «ГЕРЦ» не отримало від ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" жодної інформації стосовно запланованих інкасацій.
Беручи до уваги вищенаведене, та те що працівники ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" без погодження із ТОВ «ФК «ГЕРЦ» самостійно інкасували більше 180 ПТКС (станом на 17:34 20.11.2020), ТОВ «ФК «ГЕРЦ» ініціює розірвання Договору в односторонньому порядку.
Додатково інформує, про необхідність перерахування всіх несанкціоновано інкасованих грошових коштів та повернення ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" всіх переданих від ТОВ «ФК «ГЕРЦ» ключів до ПТКС та касет.
Відповідно до залишених відміток ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" отримано вищеозначену заяву 23 листопада 2020 року.
26 вересня 2024 року ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" звернувся до ТОВ «ФК «ГЕРЦ» із листом № 14.01-22-276, в якому посилаючись на укладений Договір, судові рішення у справі за позовом ТОВ «ФК «ГЕРЦ» до ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" про стягнення грошових коштів, у зв'язку із неналежним виконання останнім взятих на себе за укладеним Договором зобов'язань (у задоволені позову відмовлено), повторно надсилає рахунок та акт наданих послуг від 30.11.2020 на суму 65343,93 грн.
Просить підписати акт та сплатити вартість наданих послуг.
Відповідно до представленого ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" акту від 30.11.2020 № 19895 про наданні послуги, вартість наданих ТОВ «ФК «ГЕРЦ» послуг становить 65434,93 грн без ПДВ, аналогічна вартість наданих послуг відображена у рахунку від 30.11.2020 № 21964 (перелік товарів - послуги з інкасації коштів за листопад 2020 зг. з договором № 2610/Т).
Відповідно до представленого ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" розрахунку заборгованості за ТОВ «ФК «ГЕРЦ» обліковується 90889,20 грн заборгованості, з яких 65343,93 грн основного боргу, 5886,32 грн 3% річних та 19658,95 грн інфляційних нарахувань, останні нараховано упродовж 14.10.2022 - 14.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ж до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина 1 статті 207 ЦК України).
Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно ж до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У той же час, приписи частини 1 статті 904 ЦК України визначають, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (частина 7 статті 907 ЦК України).
На час спірної інкасації порядок здійснення інкасації коштів і перевезення валютних цінностей банків в Україні був передбачений Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 31.03.2017 № 29 (надалі - Інструкція № 29).
Відповідно до положень пункту 4 Розділу І Інструкції № 29 інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних та інших цінностей клієнтів до каси банку або до каси інкасаторської компанії, що здійснює оброблення та зберігання готівки, або збирання коштів із підрозділів банку. Інкасація передбачає поступове накопичення коштів на маршруті інкасації. Послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать збирання валютних цінностей із відділень банку, банкоматів, пунктів обміну валют, у клієнтів банку, у тому числі з програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), і доставка їх до кас банків або до кас інкасаторських компаній, які здійснюють оброблення та зберігання готівки, або клієнтів банків…
Відповідно до положень Розділу Х Інструкції № 29 підрозділ інкасації банку (юридичної особи) здійснює інкасацію коштів із дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення про інкасацію та на підставі договорів (далі - договір на інкасаційне обслуговування), укладених відповідно до вимог законодавства України.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" як Виконавцем та ТОВ «ФК «ГЕРЦ» як Замовником укладено 26.10.2020 Договір № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС.
У представленому листі ТОВ «ФК «ГЕРЦ» від 20.11.2020 № 20/11-20/06 зазначено про ініціювання розірвання Договору в односторонньому порядку із посиланням на допущені ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" порушення його умов.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відтак, враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що заява ТОВ «ФК «ГЕРЦ» про односторонню відмову від Договору має розглядатись в контексті дотримання приписів останнього (наявності права на відмову).
Підпунктом 2.3.2 Договору передбачено, що Замовник має право в разі невиконання або неналежного виконання Виконавцем умов даного Договору, в односторонньому порядку, достроково припинити дію даного Договору, попередивши Виконавця не пізніше, ніж за 5 банківських днів до дати припинення дії Договору.
Відповідно ж до пункту 7.3 Договору сторони мають право достроково припинити дію Договору, попередивши про такі наміри іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів.
При цьому, як зазначалось, відповідно до залишених відміток ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" отримано заяву від 20.11.2020 № 20/11-20/06 23 листопада 2020 року. Інших доказів надсилання означеної заяви засобами поштового/електронного зв'язку та/або вручення під розписку матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку про те, що реалізація права ТОВ «ФК «ГЕРЦ» на відмову від Договору відбулась саме 23 листопада 2020 року.
Судом встановлено, що пункт 1.1 укладеного Договору передбачає, що Виконавець, в тому числі його регіональні відділення та відділення, власними силами і засобами надають послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку № 1 до договору, доставку інкасованих валютних цінностей до кас(-и) виконавця, обробку та перерахунок інкасованих валютних цінностей, а також переказує інкасовані валютні цінності на рахунок Замовника, а Замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах і термінах.
За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.
Послугам обов'язково властиві щонайменше дві ознаки: 1) надання послуги невіддільне від діяльності особи-послугонадавача; 2) корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а полягає в самому процесі надання послуги.
Послугу, можна визначити як різновид об'єктів цивільних правовідносин, що виражається у вигляді певної правомірної операції, тобто у вигляді ряду дій виконавця або у діяльності, що являється об'єктом зобов'язання, яка має нематеріальний ефект, нестійкий речовий результат або уречевлений результат, пов'язаний з іншими договірними відносинами, і яка характеризується властивостями здійсненності, невіддільності від джерела, моментальною споживністю, неформалізованістю якості.
З огляду на специфіку послуги як об'єкта господарської операції, слід з'ясовувати технічну можливість її надання з урахуванням наявного персоналу, кваліфікації, часу та місця її здійснення, обладнання, сировини та матеріалів, необхідних для виконання такої операції, та найголовніше - використання результатів наданих послуг отримувачем у власній господарській діяльності, що створює для останнього позитивний економічний результат, а також інші суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що використання результатів наданих послуг за Договором отримувачем (замовником - ТОВ «ФК «ГЕРЦ») у власній господарській діяльності передбачає те, що Виконавцем внаслідок проведення інкасації підлягає перерахуванню сума інкасованих (вилучених коштів) з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС) отримувачу (замовнику).
При цьому пред'являючи позовну заяву ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" додатково зазначає, що в процесі розгляду справи № 910/13769/21 встановлено факт надання ТОВ "ФК "ГЕРЦ" послуг з інкасації ПТКС у листопаді 2020 року.
Відповідно до інформації, опублікованої в Єдиному державному реєстрі судових рішень, стосовно судової справи № 910/13769/21: позивач - ТОВ "ФК "ГЕРЦ" (Товариство, Компанія), відповідач - ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (Банк); предмет позову - стягнення 134718,70 грн; позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем/ ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" своїх зобов'язань за договором від 26.10.2020 № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС року, оскільки у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 року Банком, всупереч умов пункту 3.1 договору було здійснено інкасацію без заявки Товариства/ ТОВ "ФК "ГЕРЦ" всіх, визначених в додатку № 2 до договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, що знаходилися в терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно з обліковими даними моніторингу ПТКС Компанії залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які Товариство просило стягнути на його користь.
В процесі розгляду справи № 910/13769/21 судами першої, апеляційної та касаційної інстанції зазначено наступні обставини справи:
«…суд враховує наступні факти спірних правовідносин, які не заперечуються учасниками спору та є визнаними судом:
- визначені в Договорі ПТКС у кількості 427 одиниць є власністю КП "ГІОЦ" та на момент укладення Договору перебували у користуванні Компанії на підставі відповідних правочинів;
- на протязі 20-23.11.2020 Банком на прохання КП "ГІОЦ" (лист від 19.11.2020 №303-3297) було проведено інкасацію всіх визначених в додатку №2 до Договору ПТКС з послідуючою передачею ключів та комплектів касет від ПТКС КП "ГІОЦ" згідно акту приймання-передачі від 23.11.2020;
- за наслідками проведеної протягом 20-23.11.2020 інкасації всіх визначених в додатку №2 до Договору ПТКС Банком було перераховано на користь Компанії інкасовані кошти на суму 3 243 418,80 грн.
Отже, фактичне вирішення спору зводиться до встановлення обставин того чи було Банком в повній мірі перераховано на користь Компанії інкасовані протягом 20-23.11.2020 кошти (викладено у рішенні Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2022 року)»;
«…Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі визначені в договорі ПТКС у кількості 427 одиниць є власністю КП "ГІОЦ" та на момент укладення договору перебували у користуванні Компанії на підставі відповідних правочинів; на протязі 20-23.11.2020 року відповідачем на прохання КП "ГІОЦ" (лист від 19.11.2020 року №303-3297) було проведено інкасацію всіх визначених в додатку №2 до договору ПТКС з послідуючою передачею ключів та комплектів касет від ПТКС КП "ГІОЦ" згідно акту приймання-передачі від 23.11.2020 року; за наслідками проведеної протягом 20-23.11.2020 року інкасації всіх визначених в додатку №2 до договору ПТКС відповідачем було перераховано на користь позивача інкасовані кошти на суму 3243418,80 грн (викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року)»;
«…Крім того, суди не звернули увагу, що предметом доказування у справі є не лише належне / неналежне виконання Договору відповідачем при розвантаженні терміналів, вилученні та інкасації готівки, але і наявність в терміналах та належність позивачу цих коштів саме в заявленому ним розмірі, з перевіркою відповідних обставин належними доказами, а отже допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (викладено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року)»;
«Що стосується питання належності коштів, які знаходились в ПТКС, то до матеріалів справи були долучені докази того, що внесені до ПТКС грошові кошти інкасуються, зараховуються на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» та протягом 3-х робочих днів перераховуються на користь КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр». Зокрема, це: копія Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №706 від 27.04.2018 (а.с.6-7, т.2); копія рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №420/2234/20 роздруковане з ЄДРСР (а.с. 8-13, т. 2) (викладено у рішенні Господарського суду міста Києва від 15 березня 2023 року)»;
«…колегією суддів також враховано, що в матеріалах справи наявні акти перерахунку суми готівки в касетах термінала, які оформлені відповідачем та є документами, які передбачені договором, та, відповідно, доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах терміналів позивача після інкасації за період 20.11.2020-23.11.2020, та згідно платіжних доручень були перераховані на рахунок позивача (викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 26 червня 2023 року)».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 у справі № 910/13769/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача/ ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" на користь позивача/ ТОВ "ФК "ГЕРЦ" 134718,70 грн заборгованості та 2270,00 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 касаційну скаргу ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 по справі № 910/13769/21 скасовано та направлено справу № 910/13769/21 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, у справі № 910/13769/21, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відповідно до частин 4 та 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини 7 статті 75 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Враховуючи викладене, те, що суд дійшов до висновку, що використання результатів наданих послуг за Договором отримувачем (замовником - ТОВ «ФК «ГЕРЦ») у власній господарській діяльності передбачає те, що Виконавцем внаслідок проведення інкасації підлягає перерахуванню сума інкасованих (вилучених коштів) з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), суд також доходить до висновку, що в межах справи № 910/13769/21 встановлено факт того, що внаслідок інкасації ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" всіх (427 ПТКС) останнім переховано кошти замовнику - ТОВ "ФК "ГЕРЦ".
Відтак, суд доходить до висновку, що у відповідності до предмету Договору у справі № 910/13769/21 встановлено преюдиційний факт того, що мета Договору досягнута, а саме після інкасації ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" ПТКС наявні кошти перераховано замовнику - ТОВ "ФК "ГЕРЦ".
Так, суд погоджується із ТОВ "ФК "ГЕРЦ" в частині того, що в матеріалах справи відсутня заявка від ТОВ "ФК "ГЕРЦ" на інкасацію всіх ПТКС, однак як зазначалось у справі № 910/13769/21 встановлено преюдиційний факт того, що мета Договору досягнута - після інкасації ПТКС кошти перерховано замовнику (ТОВ "ФК "ГЕРЦ").
Відтак, суд доходить до висновку, що ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" надано погоджені умовами Договору послуги, а ТОВ "ФК "ГЕРЦ" внаслідок зарахування на рахунок коштів прийнято відповідну послугу.
Суд залишає без правової оцінки позицію ТОВ "ФК "ГЕРЦ" стосовно відсутності перерахування всіх наявних у ПТКС коштів, оскільки, по-перше, наведене не входить до предмету спору, по-друге, цьому надано оцінку в процесі розгляду справи № 910/13769/21.
Відповідно до пункту 4.3 Договору Замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого Виконавцем рахунка-фактури, по факту надання послуг Виконавцем, не пізніше чим в останній робочий день звітного місяця (за умови своєчасного виставлення рахунку-фактури Виконавцем та підписання Сторонами акта про надані послуги) шляхом перерахування суми коштів, зазначених у рахунку-фактурі, на рахунки Виконавця. Замовник має право затримати оплату у разі наявності претензій до наданих Виконавцем послуг.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).
Відтак, оскільки правовідносини між сторонами у справі стосовно спірного періоду фактично стосуються 21-23.11.2020, а заяву про розірвання Відповідачем Договору в односторонньому порядку отримано Позивачем 23 листопада 2020 року, суд доходить до висновку про наявність у Позивача права вимагати оплати вартості наданих за Договором послуг.
З огляду на викладене, правову конструкцію частини 1 статті 903 ЦК України, встановлений в межах розгляду справи № 910/13769/21 факт перерахування вилучених після інкасації ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" 427 ПТКС коштів на рахунок ТОВ "ФК "ГЕРЦ", суд доходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 42700,00 грн основного боргу.
Як зазначалось, додатком № 2 сторонами погоджено перелік терміналів Замовника, які інкасуються підрозділами Виконавця, а саме: 427 терміналів; сума винагороди Виконавцю за 1 (одну) операцію без ПДВ становить 100,00 грн; дні та час інкасації - по заявці. 427 * 100 = 42700,00 грн.
Судом встановлено, що 26.09.2024 ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" звернувся до ТОВ «ФК «ГЕРЦ» із листом № 14.01-22-276, в якому посилаючись на укладений Договір, судові рішення у справі за позовом ТОВ «ФК «ГЕРЦ» до ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" про стягнення грошових коштів, у зв'язку із неналежним виконання останнім взятих на себе за укладеним Договором зобов'язань (у задоволені позову відмовлено), повторно надсилає рахунок та акт наданих послуг від 30.11.2020 на суму 65343,93 грн.
При цьому, пред'являючи відзив ТОВ "ФК "ГЕРЦ" наголошено, що представлена до матеріали справи претензія (лист від 26.09.2024 № № 14.01-22-276) є повторною, у липні 2021 року Відповідачем надано заперечення на представлену вимогу Позивача про оплату заборгованості розміром 65343,93 грн (визнає факт отримання акту від 30.11.2020 № 19895 на суму 65434,93 грн).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 75 ГПК України).
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що ТОВ "ФК "ГЕРЦ" ще в липні 2021 року було обізнано про факт виставленого рахунку на оплату, однак не вчинило дій стосовно його оплати.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
Оскільки судом встановлено наявність у ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" права вимагати оплати вартості наданих послуг у розмірі 42700,00 грн, та які не було своєчасно оплачено ТОВ "ФК "ГЕРЦ", суд доходить до висновку про наявність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань виключно на суму 42700,00 грн.
Здійснивши перерахунок за допомогою інформаційно-правової системи “Прецедент»® 2.0 судом встановлено наявність у ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" права вимагати стягнення з ТОВ "ФК "ГЕРЦ" 12846,44 грн інфляційних втрат та 3486,51 грн 3% річних, нарахованих на 42700,00 грн упродовж 14.10.2022-14.10.2025, у зв'язку із відсутністю своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг.
Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ТОВ "ФК "ГЕРЦ" на користь ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" підлягає 42700,00 грн основного боргу, 12846,44 грн інфляційних втрат та 3486,51 грн 3% річних.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Підсумовуючи, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (постанова від 02.07.2025 у справі 903/602/24).
Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості не спливла (відповідно і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань), то перебіг цього строку є зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
Поряд із наведеним, Законом України “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, котрий набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
В господарського суду відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено 04.09.2025 (на підставі Закону України № 4434-IX), а з 05.09.2025 перебіг позовної давності продовжується з урахування приписів частин 2 та 3 статті 263 ЦК України.
За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення основного боргу, нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних, за період з 14.10.2022-14.10.2025 є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки приписами Закону України “Про судовий збір» встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" про стягнення 90889,20 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2 А, Код ЄДРПОУ 39763909) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, Код ЄДРПОУ 13857564) 42700/сорок дві тисячі сімсот/грн 00коп. основного боргу, 12846/дванадцять тисяч вісімсот сорок шість/грн 44коп. інфляційних втрат, 3486/три тисячі чотириста вісімдесят шість/грн 51коп. 3% річних та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 06 березня 2026 р.
Суддя С.Ф. Гут