65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4629/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши в справу №916/4629/25
За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 50, код ЄДРПОУ 40578658)
до відповідача: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)
за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919); Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
про стягнення 92 477,63грн.
Представники:
Від позивача: Чекмарьова Л.Ю. ордер;
Від відповідача: Явченко Д.В. самопредставництво;
Від третіх осіб: 1. Явченко Д.В. самопредставництво;
2. не з'явився;
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про стягнення 92 477,63грн.
Ухвалою від 24.11.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» було залишено без руху.
26.11.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №37734/25) від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4629/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Крім того, відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Виконавчий комітет Одеської міської ради.
19.12.2025 за вх.№ 40704/25 до суду від Одеської міської ради надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 24.12.2025р. заяву Одеської міської ради від 19.12.2025 за вх.№ 40704/25 про залучення третьої особи до участі у справі №916/4629/25 було задоволено, залучено до участі у справі №916/4629/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 02.02.2026р. було призначено розгляд справи №916/4629/25 у судовому засіданні з викликом сторін.
06.01.2026р. за вх. №319/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю. Крім того, зазначений відзив містить клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
19.01.2026р. за вх. №1745/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній вказує що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позову заяву.
Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, Територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, згідно наявної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належить нежитлове приміщення першого поверху під №3- А за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50, загальною площею 96,7 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності Виконавчого комітету Одеської міської ради серія САС№634314 від 21.05.2009 року, та нежитлове приміщення першого поверху під №36 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50, загальною площею 51,1 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності Виконавчого комітету Одеської міської ради серія САС№622390 від 29.12.2008 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 451129179 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2025 року.
Рішенням Одеської міської ради № 2278-VII від 26.07.2017 про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків вирішено передати будинок №50 за адресою вул. Академіка Заболотного, 50 в м. Одеса в управління ОСББ «УЮТ-50» разом з технічною документацією на будинки.
Згідно акту про списання з балансу багатоквартирного будинку розташованого за адресою: вул. Академіка Заболотного, 50, що обліковується на балансі КП ЖКС «Північний» від 01 березня 2018 року, багатоквартирний будинок розташований за адресою: вул. Академіка Заболотного, 50 було списано з балансу КП ЖКС «Північний».
Управління житловим будинком за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, здійснює Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «УЮТ-50».
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Статуту ОСББ «УЮТ-50», метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів іншими співвласниками або працівниками об'єднання.
Відповідно до п. 3 Розділу 2 Статуту, завданням, цілями та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За посиланнями позивача, ОСББ «УЮТ-50» сприяє у наданні відповідачу послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку) та вивіз сміття (побутових відходів), як власнику квартири, а відповідачі, споживаючи ці послуги, зобов'язані щомісяця в повному обсязі та вчасно сплачувати за це кошти.
Так, як зазначає позивач відповідно до Витягу з Протоколу загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют-50» від 01.03.2018 року було затверджено щомісячний внесок на утримання багатоквартирного будинку під №50 за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, м. Одеса з 01.03.2018 року у розмірі 3,50 грн., та відповідно до Витягу з Протоколу №1 зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют-50» від 01.06.2018 року було затверджено щомісячний внесок на утримання багатоквартирного будинку під №50 за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, м. Одеса з 01.06.2018 року у розмірі 5 грн.
Крім того, за посиланнями позивача, між позивачем та ТОВ «ЕКО-РЕНЕССАНС» укладено договір №5222-18К/С на вивіз твердих відходів від 01.03.20218р. та відповідно до листа ТОВ «ЕКО-РЕНЕССАНС» з 01.08.2018 року, згідно з Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №316 від 26.07.2018 року, тариф на ТПВ складає 17,11 грн./міс на одну особу
Позивач вказує, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання зі сплати послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку) та вивіз сміття (побутових відходів) як власника нежитлового приміщення першого поверху №3-А, внаслідок чого за період з 01.03.2018р. по 01.11.2025р. у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 46 300,35 грн.
Також, як зазначає позивач, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання зі сплати послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку) та вивіз сміття (побутових відходів) як власника нежитлового приміщення першого поверху №36, внаслідок чого за період з 01.03.2018р. по 01.11.2025р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 25 529,55 грн.
Крім того в зв'язку з неналежним виконання зобов'язань щодо оплати послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку) позивачем нараховано відповідачу 3% річних в загальному розмірі 5349,81грн. та інфляційні витрати в загальному розмірі 15 297,92грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III (зі змінами)
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 4 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Рішенням Одеської міської ради № 2278-VII від 26.07.2017 про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об'єднань співвласників багатоквартирних будинків вирішено передати будинок №50 за адресою вул. Академіка Заболотного, 50 в м. Одеса в управління ОСББ «УЮТ-50» разом з технічною документацією на будинки.
Згідно акту про списання з балансу багатоквартирного будинку розташованого за адресою: вул. Академіка Заболотного, 50, що обліковується на балансі КП ЖКС «Північний» від 01 березня 2018 року, багатоквартирний будинок розташований за адресою: вул. Академіка Заболотного, 50 було списано з балансу КП ЖКС «Північний».
Управління житловим будинком за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, здійснює Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «УЮТ-50».
Відповідно до п. 1 Розділу 2 Статуту ОСББ «УЮТ-50», метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів іншими співвласниками або працівниками об'єднання.
Відповідно до п. 3 Розділу 2 Статуту, завданням, цілями та предметом діяльності об'єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежитлового приміщення першого поверху під №3- А за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50, загальною площею 96,7 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності Виконавчого комітету Одеської міської ради серія САС№634314 від 21.05.2009 року, та нежитлового приміщення першого поверху під №36 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50, загальною площею 51,1 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності Виконавчого комітету Одеської міської ради серія САС№622390 від 29.12.2008 року. Таким чином, Одеська міська рада є співвласником багатоквартирного будинку, у якому створено та діє ОСББ «УЮТ-50».
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5, 8 ст. 10 Закону України “ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Наведені приписи чинного законодавства дозволяють суду дійти висновку про наявність у Одеської міської ради як співвласника багатоквартирного будинку обов'язку виконувати рішення загальних зборів співвласників ОСББ «УЮТ-50».
Предметом заявленого ОСББ «УЮТ-50» позову є вимоги про стягнення з Одеської міської ради внесків та витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі 71 829,90грн. нарахованих протягом періоду з 01.03.2018р. по 01.11.2025р., а також стягнення штрафних санкцій. Позов поданий з посиланням на невиконання відповідачем обов'язкових для нього рішень загальних зборів співвласників.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
Приписами ст. 16 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно вимог ст. 17 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статтею 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Системний аналіз вище викладених приписів чинного законодавства дозволяє господарському суду дійти висновку про встановлення Законом України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» комплексу взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Так, праву об'єднання на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно Витягу з Протоколу загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют-50» від 01.03.2018 року було затверджено щомісячний внесок на утримання багатоквартирного будинку під №50 за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, м. Одеса з 01.03.2018 року у розмірі 3,50 грн..
Крім того, відповідно до Витягу з Протоколу №1 зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют-50» від 01.06.2018 року було затверджено щомісячний внесок на утримання багатоквартирного будинку під №50 за адресою: вул. Ак. Заболотного, буд. 50, м. Одеса з 01.06.2018 року у розмірі 5 грн.
Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЕКО-РЕНЕССАНС» укладено договір №5222-18К/С на вивіз твердих відходів від 01.03.20218р. та відповідно до листа ТОВ «ЕКО-РЕНЕССАНС» з 01.08.2018 року, згідно з Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №316 від 26.07.2018 року, тариф на ТПВ складає 17,11 грн./міс на одну особу, а з 01.12.2022 року згідно з Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №258 від 27.10.2022р. тариф на послуги з вивезення твердих побутових відходів становить 35,49 грн./міс на одну особу.
Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу наведених вищенаведених положень законодавства суд доходить висновку, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території. Водночас, обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Отже, обов'язок з утримання зазначеного майна виникає в співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна.
Перевіривши здійснений ОСББ «Уют-50» розрахунок заборгованості за внесками на утримання багатоквартирного будинку та вивіз сміття за період з 01.03.2018р. до 01.11.2025р., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем в цій частину позову вимог шляхом присудження до стягнення з відповідача витрат на управління багатоквартирним будинком у розмірі 71 829,90 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
В силу приписів ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Як встановлено судом, у зв'язку з тим, що Одеська міська рада не має відкритих рахунків в управлінні Казначейства, позивач просить стягнути заборгованість з Одеської міської ради з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. (далі Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема, боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до п. 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі Положення), що затверджене рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 р. № 535-VІІ “Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції», Виконком ОМР є виконавчим органом ОМР, який створюється ОМР на період її повноважень відповідно до Закону 280/97-ВР, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком ОМР здійснює свої повноваження до формування його нового складу.
Згідно з п. 1.3. Положення Виконком ОМР є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Фінансування видатків Виконкому ОМР здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади (п. 1.4. Положення).
Таким чином, фінансові ресурси Одеської міської територіальної громади закріплено за виконавчими органами ОМР, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.
Саме тому, ОМР не відкриває власного рахунку, натомість місцева рада при здійсненні діяльності користується рахунком свого виконавчого комітету.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Таким чином, з урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, з метою реального виконання рішення суду у даній справі, суд доходить висновку про наявність правових підстав про стягнення присудженої заборгованості з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Крім того, позивачем в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку) нараховано відповідачу 3% річних в загальному розмірі 5349,81грн. та інфляційні витрати в загальному розмірі 15 297,92грн.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Так, розглянувши здійснені позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлена їх помилковість, оскільки позивачем відповідні розрахунки були здійснені по двом періодам виходячи з загальних сум заборгованості за відповідні періоду, а саме: по приміщенню №36 з 01.03.2018 по 23.02.2022 на загальну суму 12 876,65грн, з 01.01.2024р. по 01.11.2025р. на суму 6 401,78грн., та по приміщенню №3-А з 01.03.2018 по 23.02.2022 на загальну суму 23 615,45грн, з 01.01.2024р. по 01.11.2025р. на суму 11 417,78грн. тоді як відповідні розрахунки мали бути здійсненні не на загальну суму заборгованості а по кожному періоду виходячи з суми заборгованість на той період. При цьому при здійсненні розрахунку необхідно враховувати строк з якого починається прострочення виконання зобов'язання.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Поряд наявні в матеріалах справи Витяги з протоколів загальних зборів містять лише посилання про затвердження щомісячного внеску на утримання багатоквартирного будинку, без визначення моменту (дати) сплати відповідних внесків.
Отже наведені вище обставини унеможливлюють здійснення судом власного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням чого позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальному розмірі 5349,81грн. та інфляційні витрати в загальному розмірі 15 297,92грн. задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Посилання відповідача на те, що до позовної заяви ОСББ "УЮТ-50" не додано доказів стосовно своєчасного повідомлення Одеської міської ради, як власника нежитлових приміщень №№ 3-А та 36, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50, про проведення установчих зборів, загальних зборів ОСББ «УЮТ-50», на яких вирішувалось питання встановлення переліку, розміру та порядку сплати внесків співвласників зазначеного будинку на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що такі рішення загальних зборів позивача є чинними та у судовому порядку не оскаржені. Обставини щодо повідомлення відповідача про їх проведення не входять до предмету спору у даній справі.
Також суд відхиляє посилання Одеської міської ради щодо перебування одного з приміщень у користуванні іншої особи, оскільки прийняті відповідно до Статуту рішення ОСББ "УЮТ-50" є обов'язковими саме для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для користувачів нерухомого майна. При цьому суд відзначає, що чинне законодавство не передбачає механізму реалізації захисту прав об'єднання співвласників шляхом примусового стягнення відповідних коштів з користувачів приміщень багатоквартирного будинку у судовому порядку, а положення ч. 4 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» лише покладають на орендарів квартир та/або приміщень зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, натомість, ця норма закону імперативно не встановлює, що таке зобов'язання наймач несе безпосередньо перед ОСББ, а не перед орендодавцем.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив позовної давності, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було встановлено карантин з 12.03.2020, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінили карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Надалі відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин, а також враховуючи вище встановлені господарським судом обставини щодо строку виконання зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що позовна давність не спливла за заявленими позовними вимогами у даній справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСББ “УЮТ-50» витрат на правову допомогу у розмірі 10 000грн, вимога про стягнення яких була заявлена позивачем у позовній заяві, суд виходить з наступного.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги за №299 від 30.07.2025, укладений між ОСББ “УЮТ-50» та адвокатським бюро “Лариси Чекмарьової», відповідно до п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Додатковою угодою №1 від 30.07.2025р. до договору №299, передбачено що вартість послуг за надану правничу допомогу зазначається бюро у рахунку на оплату гонорару за фактично виконану роботу (п.2).
26.12.2025р. між ОСББ “УЮТ-50» та адвокатським бюро “Лариси Чекмарьової» підписано Акт №1 приймання -передачі наданої правничої допомоги, за яким Бюро надало правничі послуги, передбачені Договором №299 від 30.07.2025р., а Клієнт прийняв відповідні послуги.
Пунктом 2 відповідного Акту наведено опис наданих послуг адвокатом (стягнення заборгованості за внески на утримання багатоквартирним будинком та інші обов'язкові платежі із Територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, як власника нежитлових приміщень першого поверху №36 (площа 51,1кв.м,), та №3-А (площа 96,7кв.м), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 50): надання консультацій і роз'яснень з правових питань - 1000грн, зібрання доказів - 1 000грн. підготовка та подання заяви про стягнення заборгованості за утримання багатоквартирним будинком та інші обов'язкові платежі - 4000грн., підготовка та подання відповіді на відзив/письмових пояснень/заперечень/клопотань - 2000грн., супроводження під час судового процесу - 2000грн. Всього: 10000грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Одеська міська рада не скористалася наданим законом правом на подання до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.07.2021 по справі № 920/26/21.
У рішенні ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Так, в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, приймаючи до уваги часткове задоволення позову обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7 797,27 грн, що є пропорційними задоволеним вимогам позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 50, код ЄДРПОУ 40578658) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 04056919); Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)- задовольнити частково.
2. Стягнути з Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) за рахунок коштів місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “УЮТ-50» (65025, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 50, код ЄДРПОУ 40578658) заборгованість зі сплати внесків та обов'язкових платежів на утримання багатоквартирного будинку в сумі 71 829 (сімдесят одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять)грн. 90коп, судовий збір в сумі 1 881 (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна)грн. 54коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 797 (сім тисяч сімсот дев'яносто сім)грн. 27коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 березня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна