вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа № 911/2308/23 (369/16865/23)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Чернігів,
до ОСОБА_2 , с. Софіївська Борщагівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_2 арбітражного
керуючого Приходька Дмитра Володимировича,
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О. А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_2 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.
10.10.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою від 08.10.2023 р. звернувся ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва Микити Андрійовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 27.07.2017 р. попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого нотаріусом Михальченко М.М. за № 4164, в якому в зв'язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору, - оскільки продавець не передав у власність покупця з укладанням договору купівлі-продажу обумовлену квартиру та не повернув покупцю сплачений аванс, та сам будинок, обумовлений попереднім договором не побудований, керуючись нормами статей 625, 15, 526, 629, 635, 570 ЦК України позивач просить суд: розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника; стягнути з ОСОБА_2 271 224 грн боргу за попереднім договором та заявою на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 3% річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 38 649,42 грн на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 130 729,97 грн, на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 12 524,82 грн, в тому числі 9 000 грн на правничу допомогу та 3 524,82 грн судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс чи планує понести на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.10.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі; призначено підготовче судове засідання 29.02.2024 р.
24.01.2024 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про відвід судді Волчка А.Я. від участі у розгляді цієї справи від 23.01.2024 р.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2024 р. заявлений представником позивача адвокатом Андрєєвим М.А. відвід головуючого судді Волчко А.Я. від участі у розгляді цивільної справи №369/16865/23 визнано необґрунтованим; заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Андрєєва М.А. про відвід головуючого судді Волчка А.Я. від участі у розгляді цивільної справи №369/16865/23 передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2024 р. у задоволенні заяви Андрєєва М.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А. Я. від участі у цивільній справі №369/16865/23 відмовлено.
22.02.2024 р. через канцелярію суду до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Козира С.В. надійшла заява про закриття провадження у справі.
26.02.2024 р. через канцелярію суду до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2024 р. клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрєєва М.А. про передачу справу за підсудністю задоволено; у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Козира С.В. про закриття провадження у справі відмовлено; цивільну справу № 369/16865/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_3 про неплатоспроможність.
10.09.2024 р. через канцелярію суду до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивача надійшла заява про виправлення описки у судовому рішенні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.05.2025 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2024 р. по цивільній справі № 369/16865/23, провадження №2/369/2488/24, та зазначено вірно "Господарський суд Київської області", замість не вірно вказаного "Господарський суд м. Києва", а також вказано у резолютивній частині ухвали суду вірно "у межах справи №911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ", замість не вірно вказаного "на розгляді якого перебуває справа № 910/10936/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_3 про неплатоспроможність".
27.01.2026 р. до господарського суду Київської області надійшла наведена справа №369/16865/23, яку, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2026 р., було передано для розгляду судді Лопатіну А.В., присвоївши справі № 911/2308/23 (369/16865/23).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2026 р. прийнято до свого провадження справу № 911/2308/23 (369/16865/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.02.2026 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича; вирішено інші процесуальні питання у справі.
Наведена ухвала суду була надіслана сторонам у справі у встановленому порядку.
Таким чином, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даної судової справи, а позивач, відповідач, третя особа керуючий реструктуризацією Приходько Д.В. у відповідності до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнаються такими, що були належним чином повідомленими про розгляд даної справи.
В судове засідання жоден з учасників справи не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про місце, дату та час даного призначеного розгляду справи.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пар. 41 рішення від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" (Заява №3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень та скористатися можливостями, наданими внутрішнім законодавством для пришвидшення розгляду (пар. 35 Рішення ЄСПЛ у справі Union Alimentaria Sanders SA v. Spain, заява № 11681/85 від 07.07.1989 р.).
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду цієї справи, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності позивача, відповідача, їх представників, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
10.10.2023 р. до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою від 08.10.2023 р. звернувся ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 27.07.2017 р. попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого нотаріусом Михальченко М.М. за № 4164, в якому просить суд: розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника; стягнути з ОСОБА_2 271 224 грн боргу за попереднім договором та заявою на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 3% річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 38 649,42 грн на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 130 729,97 грн, на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 12 524,82 грн, в тому числі 9 000 грн на правничу допомогу та 3 524,82 грн судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс чи планує понести на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам попереднього договору продавець не передав у власність покупця з укладанням договору купівлі-продажу обумовлену квартиру та не повернув покупцю сплачений аванс, та сам будинок, обумовлений попереднім договором не побудований, а також нормами 625, 15, 526, 629, 635, 570 ЦК України.
27.07.2017 р. між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 10.03.2017 р. за реєстровим № 1143 (продавець) та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (покупець) було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (надалі за текстом також "попередній договір").
Відповідно до пункту 1 вказаного договору, за цим договором у строк до 31.12.2018 р. продавець зобов'язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу (далі - основний договір), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , збудованому на земельній ділянці площею 0,1002 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0020, що знаходиться в АДРЕСА_2 , у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
Вказана земельна ділянка, на якій попереднім договором обумовлено розташування квартири в житловому будинку, яку продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу на узгоджених умовах, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М. 07.03.2017 р. за реєстровим № 1059, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.03.2017 р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1157350232224 (відповідно до пункту 2 попереднього договору).
Згідно з пунктом 3 вказаного попереднього договору, сторони домовилися про такі умови основного договору, в тому числі: продавець зобов'язується збудувати на вищевказаній земельній ділянці житловий будинок до 31.12.2018 р., в якому буде розташовуватись вищезазначена квартира, яка згідно плану забудови земельної ділянки знаходиться на 5 поверсі; договір купівлі-продажу квартири має бути нотаріально посвідчений не пізніше 31.12.2018 р.; ціна продажу 277 200,00 грн; підготовкою і збиранням документів на квартиру, що розташована за вищевказаною адресою, необхідних для укладення договору купівлі-продажу квартири займатиметься продавець.
Згідно з пунктом четвертим попереднього договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передає, а продавець приймає передоплату у вигляді авансу в розмірі 138 600,00 грн. Залишок суми у розмірі 138 600,00 грн, що еквівалентно 5 372 долари США покупець зобов'язується сплатити до 31.12.2018 р.
У пункті 5 попереднього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу у розмірі 138 600,00 грн.
Згідно з пунктами 7, 14 попереднього договору, проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений. Зі змістом ст. ст. 526 та 635 ЦК України сторони ознайомлені, проект цього договору відповідає волевиявленню сторін і ними схвалений, нез'ясованих питань у них немає.
Попередній договір від 27.07.2017 р. підписаний ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1143 від 10.03.2017 р. та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Михальченко М.М. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 4164, номер спеціального бланку нотаріального документа НМІ 007632 (Т. 1, а.с. 13-14).
На підтвердження позовних вимог та факту сплати коштів позивачем відповідачу, позивачем також суду надано копію заяви ОСОБА_2 від 06.10.2017 р. (Т. 1, а.с. 10), на якій нотаріально засвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкінкою Н.В. справжність підпису ОСОБА_2 , зроблений у присутності нотаріуса (зареєстровано в реєстрі за № 2541).
Відповідно до вказаної заяви від 06.10.2017 р., ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності посвідченої Михальченко М.М. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області № 1143 від 10.03.2017р. від імені ОСОБА_2 підтверджує ОСОБА_1 і всім заінтересованим у тому особам, органам, установам, що ним ( ОСОБА_4 ) від нього ( ОСОБА_1 ) отримано повний розрахунок відповідно до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.07.2017 р. № 4164 у розмірі 132 624,00 грн, що еквівалентно 4 912 доларів США.
Позивач вказує, що всупереч умовам попереднього договору відповідач (як продавець) не передав у власність покупця (позивача) з укладанням договору купівлі-продажу обумовлену попереднім договором квартиру як до 31.12.2018 р., так і станом на дату звернення до суду з цим позовом; багатоквартирний будинок, в якому має знаходитись вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію (фото долучено до заяви, Т. 1, а.с. 9); крім того, в супереч умовам попереднього договору продавець не повернув покупцю станом на дату подання позову одержану від покупця суму авансу. Розшукати продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки відповідач за місцем реєстрації не перебуває, на зв'язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не дають. В зв'язку з наведеним позивач просить суд задовольнити заявлені ними вимоги, зокрема, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 271 224 грн боргу за попереднім договором та заявою (138 600,00 грн + 132 624 грн), 3% річних від простроченої суми, які обчислюються з дня виникнення боргу до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позовної заяви за період з 01 січня 2019 р. по 30.09.2023 р. складають 38 649,42 грн; а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які за період з 2019 р. - серпень 2023 р. (на день подання позову) складають 130 729,97 грн.
Детально дослідивши матеріали справи, вимоги, доводи учасників справи судом встановлено наступне.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Нормою частини четвертої статті 7 Кодексу України про банкрутство встановлено, що у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 від 21.05.2025 р., - 14.03.2024 р. до господарського суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андрєєва М.А. надійшла Заява про грошові вимоги кредитора до боржника від 14.03.2024 р., в якій він просив суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника - фізичної особи ОСОБА_2 у розмірі 488 162,52 грн, що складаються з боргу за невиконаним попереднім договором та заявою - 271 224,00 грн, 3% річних - 41 684,02 грн, з інфляційних втрат - 164 198,50 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн, а також судового збору - 6056,00 грн; грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 просив включити до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 від 21.05.2025 р. (пункт 1.114. резолютивної частини) заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги кредитора до боржника в особі представника Андрєєва М.А. від 14.03.2024 р. задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) до фізичної особи ОСОБА_2 у загальному розмірі 459 518,09 грн, які складаються з: 454 673,29 грн, - вимоги другої черги (що складаються з: 138 600,00 грн основного боргу, 189 525,67 грн основного боргу (ст. 1212 ЦК України), 3% річних у сумі 41 639,44 грн, 83 908,18 грн інфляційних втрат); витрат на оплату судового збору в розмірі 4844,80 грн, які покладено на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; в іншій частині вимоги заяви відхилено.
Згідно зазначеної ухвали Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р., розглядаючи кредиторські вимоги ОСОБА_1 у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 судом було реалізовано принцип jura novit curia ("суд знає закони"), де суд надав правову кваліфікацію вимогам заявника (у відповідній частині - щодо коштів, сплачених згідно заяви від 06.10.2017 р.) згідно їх змісту. Заявлені вимоги в частині вимог з інфляційних втрат (за вимогами по вказаній заяві) відхилено як помилково сформульовані, натомість судом застосовано правильну кваліфікацію, та визначаючи суму основного боргу визнано курсову різницю відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони").
Крім того, предметом судового розгляду були вимоги ОСОБА_1 з 3% річних та інфляційних втрат за попереднім договором за період з 01.01.2019 р. по 14.02.2024 р. та суд за результатом їх розгляду вимоги з 3% річних, нараховані за період 01.01.2019 р. - 02.01.2019 р. у сумі 22,78 грн відхилені судом як безпідставні, оскільки обраховані без врахування положень норм 253, 254 (ч. 5) ЦК України, ст. 73 КЗпП України, а вимоги по 3% річних та по інфляційним втратам, нараховані на суму повернення покупцю авансового платежу в частині 138 600,00 грн за період з 03.01.2019 р. по 14.02.2024 р. - визнані судом.
Таким чином, судом встановлено, що стосовно вимог з основного боргу у сумі 271 224 грн боргу, 3% річних за період з 01.01.2019 р. по 14.02.2024 р. (в т.ч. по 30.09.2023 р.), по інфляційним втратам за період з 2019 р. по 14.02.2024 р. (у т.ч. по серпень 2023 р.) на підставі попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2017 р. - ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 № 911/2308/23 було подано заяву з грошовими вимогами до боржника, що охоплюють позовні вимоги по основному боргу, 3% річних та інфляційним втратам, нарахованим за період з 01.01.2019 р. по 14.02.2024 р., та вимоги цієї заяви вже були предметом судового розгляду у справі № 911/2308/23, за результатом розгляду якої ухвалено судове рішення, яким визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як до боржника, що підтверджено документально. Ухвала Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. у справі №911/2308/23 набрала законної сили. В зв'язку з наведеним на підставі частини четвертої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства позов ОСОБА_1 в частині вимог: з основного боргу за попереднім договором у сумі 271 224,00 грн, 3% річних, які нараховані за період з 01 січня 2019 р. по 14.02.2024 р., та по інфляційним втратам з січня 2019 р. по 14.02.2024 р., - підлягає залишенню судом без розгляду.
В свою чергу судом встановлено, що в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення (згідно розрахунків з першого січня 2019 р.) до дня прийняття рішення у справі. Судом у справі про неплатоспроможність № 11/2308/23 визнано вимоги ОСОБА_1 з 3% річних за період з 03.01.2019 р. по 14.02.2024 р. та визнано вимоги з інфляційних втрат за основним боргом (на суму 138 600,00 грн), а в частині вимог (за заявою від 06.10.2017 р.), - вимоги з інфляційних втрат відхилено як помилково сформульовані, натомість судом відповідно до принципу jura novit curia застосувавши правильну кваліфікацію у складі основного боргу визнано курсову різницю. Таким чином, не були предметом розгляду суду у справі №911/2308/23 вимоги цього позову по 3% річних та з інфляційних втрат за період з 15.02.2024 р. по день ухвалення рішення.
Розглядаючи дані вимоги судом встановлено наступне.
Пунктом другим резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117910527) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин 2-3, 5 статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника. Мораторій не поширюється на: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) виплату та стягнення аліментів; 3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення; 4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з правової природи грошових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 по основному боргу за попереднім договором у сумі 132 624,00 грн у справі № 911/2308/23, особливостей визначення таких вимог до боржника відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (абзац четвертий частини другої статті 45), розглянувши кредиторські вимоги ОСОБА_1 по інфляційним втратам, нарахованим за прострочення повернення частини основного боргу у сумі 132 624,00 грн, - ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 р. вимоги було відхилено як помилково сформульовані, натомість відповідно до принципу jura novit curia застосувавши правильну кваліфікацію (ст. 1212 ЦК України), визначаючи суму основного боргу судом визнано курсову різницю, та інфляційні втрати не підлягають подальшому нарахуванню за цією частиною основного боргу, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги з інфляційних втрат за основним боргом за заявою від 06.10.2017 р. за період з 15.02.2024 р. по день прийняття рішення.
Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 по інфляційним втратам та по 3% річних, нарахованих щодо основного боргу у сумі 138 600,00 грн за період з 15.02.2024 р. по день ухвалення рішення, та позовні вимоги з 3% річних, нарахованих щодо основного боргу за заявою від 06.10.2017 р. у сумі 132 624,00 грн за період з 15.02.2024 р. по день ухвалення рішення, судом встановлено, що оскільки у справі про неплатоспроможність ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 14.02.2024 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника, тощо, - підстави для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на суму основного боргу за попереднім договором за період з 15.02.2024 р. по день прийняття рішення, відсутні, в зв'язку з чим, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати у розмірі 12 524,82 грн, в тому числі 9 000 грн на правничу допомогу та 3 524,82 грн судових зборів, що і є розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс чи планує понести.
У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою-другою статті 126 ГПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга).
Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, згідно статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (п. 28) Верховний Суд виснував, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 128, 134, 140, 141, 143-145), Верховний Суд зауважив: неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України (п. 128); визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. 134). … подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (п. 140). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (145).
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що позивач заявив про намір стягнути витрати на правничу допомогу.
На підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу позивач надав копії ордеру, виданого адвокатом Андрєєвим М.А. Філіпову Д.В. на підставі договору про надання правової допомоги №031023 від 03.10.2023 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4107 від 04.10.2022 р.
Водночас, на підтвердження зазначених вимог позивач не надав суду доказів фактичного надання правничої допомоги відповідно до встановлених законодавчих вимог, зокрема, не надав договору про надання правничої допомоги, відомостей щодо її вартості та обсягу, що унеможливлює суду встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката згідно з умовами договору про надання правничої допомоги; крім того, позивач не надав суду доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які мали бути надані відповідно до встановлених вимог станом на дату розгляду справи.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами першою-третьою статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
У параграфі 58 Рішення Європейського суду з права людини у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10.02.2010 р., суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2017 р.: боргу (основного) у сумі 271 224,00 грн, 3% річних за боргом, які нараховані за період з 01 січня 2019 р. по 14.02.2024 р., та по інфляційним втратам за боргом, які нараховані з січня 2019 р. по 14.02.2024 р., - залишити без розгляду.
2. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
3. Копію рішення надіслати учасникам справи.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 06.03.2026 р.
Суддя А.В. Лопатін