ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2025Справа № 911/1744/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №911/1744/25
За позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем»)
про стягнення 2453826,47 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Гуртова К.В.;
від відповідача: не з'явився.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (далі - відповідач) про стягнення 2453826,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбані позивачем талони на пальне за договором про закупівлю товару за державні кошти №бн-35950 від 12.12.2024, неможливо використати на АЗС «Авіас», оскільки остання не працює та не здійснює відпуск пального, у зв'язку з чим, на переконання позивача, наявні правові підстави для стягнення з відповідача сплаченої вартості за паливо в сумі 1995225,00 грн, пені у розмірі 229450,88 грн, штрафу у розмірі 139665,75 грн, 3% річних у розмірі 18858,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 70625,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2025 позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» про стягнення 2453826,47 грн, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №911/1744/25 між суддями справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.
Відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1744/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі.
16.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про приєднання документів, до якого позивачем було долучено документи, що стосуються проведення закупівлі та укладення за її наслідками договору про закупівлю товару за державні кошти №бн-35950 від 12.12.2024.
У судовому засіданні 30.09.2025, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 18.12.2025.
У судовому засіданні 18.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, тоді як відповідач у судові засідання не з'являвся хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем») має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвали Господарського суду міста Києва у справі №911/1744/25 були надіслані відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, у відповідності до вимог статей 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.12.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.12.2024 року між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан») (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №бн-35950 (далі - договір), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов'язок постачальника здійснити поставку замовнику товару згідно код ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо, Бензин) (далі - товар) за талонами, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити цей товар.
Відповідно до пункту 1.2 договору обсяги закупівлі: 35950 літрів, а саме: Дизельне паливо - 2500 літрів; Бензин - 33450 літрів.
Пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Згідно пункту 2.1 договору постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого повинна відповідати діючим державним стандартам, а саме: бензин до норм ДСТУ 7687:2015, дизельне паливо нормам ДСТУ 7688:2015.
Ціна цього договору становить: 1995225,00 грн (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ - 332537,50 (триста тридцять дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 50 копійок) (пункт 3.1 договору).
Умовами пункту 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) робочих днів з дати фактичного отримання замовником товару у повному обсязі на підставі належним чином оформлених видаткової накладної та рахунку.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору строки поставки товару: з моменту підписання договору по 17 грудня 2024 року. Товар постачається у формі талонів, згідно з номіналом та у кількості відповідно до заявки замовника, шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партію товару.
За умовами пункту 5.4 договору передача талонів підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму до сплати.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що відвантаження товару на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за талонами постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару (пункт 5.6 договору).
Відповідно до пункту 5.7 договору постачання товару за талонами здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником.
Термін дії талонів - безстроковий або не менше одного року з моменту передачі талонів замовнику. У разі якщо термін дії поставлених постачальником талонів замовнику сплинув, постачальник зобов'язаний протягом двох днів з моменту отримання заяви від замовника здійснити обмін таких талонів, термін дії яких повинен бути не менше одного року з моменту передачі обміняних талонів замовнику (п. 5.8 договору).
Умовами пункту 5.9 договору встановлено, що відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автоматичних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні.
Згідно пункту 5.12 договору право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС.
Пунктом 5.13 договору передбачено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС.
За порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пункт 7.3 договору).
У пункті 7.5 договору сторонами погоджено, що за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє по 31 грудня 2024 року, а в частині оплати товару - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (пункт 10.1 договору).
У специфікації (додаток №1 до договору) сторонами погоджено, що постачанню відповідачем позивачу підлягає: 1) дизельне паливо (Євро 5) (опис: відповідність ДСТУ 7688:2015, цетанове число: 51 одиниць, вміст сірки: 10мг/кг, спосіб реалізації: талон), у кількості 2500 літрів за ціною 55,50 грн/од. з ПДВ, загальною вартістю 138750,00 грн з ПДВ; 2) бензин А-95 (Євро 5) (опис: відповідність ДСТУ 7687:2015, октанове число (за дослідним методом): 95 одиниць, вміст сірки: 10 мг/кг, спосіб реалізації: талон), у кількості 33450 літрів за ціною 55,50 грн/од. з ПДВ, загальною вартістю 1856475,00 грн з ПДВ. Всього кількість 35950 літрів, загальною вартістю 1995225,00 грн з ПДВ.
Додатком №2 до договору сторонами було погоджено адреси розташування структурних підрозділів АЗС.
19.12.2024 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору від 12.12.2024 №бн-35950 про закупівлю товару за державні кошти (далі - додаткова угода №1) пунктом 1 якої сторони керуючись пунктом 3 статті 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 та п. 11.1. розділу 11 «Інші умови» договору про закупівлю товару за державні кошти, дійшли згоди доповнити розділ 1 «Предмет договору» договору від 12.12.2024 №бн-35950 про закупівлю товару за державні кошти п. 1.5 наступного змісту: « 1.5. Закупівля здійснюється для забезпечення бензином та дизельним паливом автомобілів та генераторів структурних підрозділів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).».
17.12.2024 року між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» підписано видаткову накладну №2331, в якій зафіксовано передачу відповідачем позивачу довірчих документів (талонів) на дизельне паливо у кількості 2500 л на суму 138750,00 грн з ПДВ та бензин А-95 у кількості 33450 л на суму 1856475,00 грн.
На виконання умов пункту 4.1 договору позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1995225,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справами копіями платіжних інструкцій №2718 від 19.12.2024 на суму 166500,00 грн та №3238 від 19.12.2024 на суму 1828725,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.01.2025 по 03.04.2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснило декілька спроб реалізувати талони на АЗС, що вказані у додатку №2 до договору, втім позивачу було відмовлено у відпуску товарів по талонам без обґрунтованих причин, про що представниками Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено акти фіксації відсутності палива на АЗС / неможливості отримання палива за талонами на АЗС "АВІАС", по селищу Слобожанське: від 06.01.2025, від 10.01.2025, від 17.01.2025; по місту Дніпру: від 07.01.2025, від 10.01.2025; по селищу Солоне: від 06.01.2025, від 03.04.2025; по місту Кривий Ріг: від 22.01.2025, від 03.02.2025, від 10.02.2025, від 17.02.2025, від 19.02.2025; по смт. Петропавлівка: від 14.01.2025, від 22.01.2025; по місту Жовті Води: від 07.02.2025.
Листом №16732/15.2-17 від 15.04.2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем", в якому повідомило, що на АЗС не видають паливо по талонам та просило повернути кошти за не використані талони, а саме: 1856475 грн, що відповідає вартості 33450 літрів бензину А-95 за договором та 138750,00 грн, що відповідає 2500 літрам дизельного палива за договором.
Втім, відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За умовами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" зобов'язалось передати у власність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) дизельне паливо у кількості 2500 л за ціною 55,50 грн/л з ПДВ загальною вартістю 138750,00 грн з ПДВ та бензин А-95 у кількості 33450 л за ціною 55,50 грн/л з ПДВ загальною вартістю 1856475,00 грн.
Положеннями частин 1, 2 статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що відвантаження товару на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні за талонами постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару (пункт 5.6 договору).
Відповідно до пункту 5.7 договору постачання товару за талонами здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником.
Термін дії талонів - безстроковий або не менше одного року з моменту передачі талонів замовнику. У разі якщо термін дії поставлених постачальником талонів замовнику сплинув, постачальник зобов'язаний протягом двох днів з моменту отримання заяви від замовника здійснити обмін таких талонів, термін дії яких повинен бути не менше одного року з моменту передачі обміняних талонів замовнику (п. 5.8 договору).
Умовами пункту 5.9 договору встановлено, що відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автоматичних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні.
Згідно пункту 5.12 договору право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС.
Пунктом 5.13 договору передбачено, що зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС.
Згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
З аналізу умов пунктів 5.5-5.7, 5.9, 5.12, 5.13 договору вбачається, що сторонами цього правочину було погоджено, що право власності на пальне вважається переданим замовнику у момент його фактичного відпуску на АЗС, а зобов'язання відповідача з поставки товару виконаним - з моменту фактичної передачі (відпуску) пального на підставі переданих позивачу талонів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи талонів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" не було реалізовано належні Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) талони на дизельне паливо та бензин А-95 на загальну суму 1995225,00 грн.
В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, міститься визначення талону, у відповідності до якого це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, управління, як власник карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по картках у кількості, маркуванні визначеному у талонах на пальне.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Представники позивача неодноразово здійснювали виїзд на АЗС за адресами, вказаними у додатку №2 до договору як місце відпуску пального по талонам, проте операторами АЗС було відмовлено у передачі пального для заправки на підставі паливних талонів у зв'язку з відсутністю на заправці пального, про що складено акти фіксації відсутності палива на АЗС / неможливості отримання палива за талонами на АЗС "АВІАС", по селищу Слобожанське: від 06.01.2025, від 10.01.2025, від 17.01.2025; по місту Дніпру: від 07.01.2025, від 10.01.2025; по селищу Солоне: від 06.01.2025, від 03.04.2025; по місту Кривий Ріг: від 22.01.2025, від 03.02.2025, від 10.02.2025, від 17.02.2025, від 19.02.2025; по смт. Петропавлівка: від 14.01.2025, від 22.01.2025; по місту Жовті Води: від 07.02.2025.
Доказів поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) дизельного палива у кількості 2500 л на суму 138750,00 грн та бензину А-95 у кількості 33450 л на суму 1856475,00 грн в тому числі після звернення позивача до суду з даним позовом матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" було порушено свої зобов'язання за договором та не було виконано обов'язку із передання Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) бензину А-95 у кількості 33450 л на суму 1856475,00 грн та дизельного палива у кількості 2500 л на суму 138750,00 грн.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Судом встановлено, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" із листом №16732/15.2-17 від 15.04.2025, в якому просило повернути сплачені в якості попередньої оплати за пальне кошти у загальному розмірі 1995225,00 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи списку згрупованих відправлень №2405 від 15.04.2025, вказаний лист позивача №16732/15.2-17 від 15.04.2025 було направлено на адресу відповідача 15.04.2025, а поштовому відправленню присвоєно ШКІ №0601135772139.
У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем листа позивача №16732/15.2-17 від 15.04.2025, як і відсутні докази повернення поштового відправлення №0601135772139, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне під час обрахунку строків застосовувати Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 (в редакції чинній на момент направлення листа №16732/15.2-17 від 15.04.2025).
Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, відтак лист №16732/15.2-17 від 15.04.2025, який був направлений 15.04.2025, відповідач мав отримати не пізніше 19.04.2025.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з 27.04.2025 (19.04.2025 - день коли відповідач мав отримати лист + 7-денний строк), у зв'язку із реалізацією позивачем права на повернення передоплати за договором, зобов'язання відповідача з поставки товару припинились та у останнього виникло зобов'язання перед позивачем з повернення суми передоплати вартості товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання з повернення Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) суми попередньої оплати в розмірі 1995225,00 грн не спростовано, відтак суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що з 27.04.2025 прострочив виконання свого зобов'язання з повернення сплаченої за договором суми попередньої оплати, тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1995225,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у відповідній редакції) встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у відповідній редакції) також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.3 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення повернення сплаченої за договором суми попередньої оплати, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункт 7.3 договору позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню в розмірі 229450,88 грн за період з 06.01.2025 по 30.04.2025 (включно) та 139665,75 грн штрафу у розмірі 7% за прострочення оплати поставленого товару понад 30 днів.
Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 06.01.2025 по 30.04.2025 інфляційні втрати у розмірі 70625,86 грн та 3% річних у розмірі 18858,98 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.
Так, позивач нараховує відповідачу пеню за період з 06.01.2025 по 30.04.2025 (включно), в той час як суд прийшов до висновку, що обов'язок відповідача з постачання Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) товару припинився 26.04.2025 (7-ий день від 19.04.2025 коли відповідач мав отримати лист) та у останнього виник обов'язок з повернення позивачу коштів.
Відтак, враховуючи встановлені судом строки, в які позивач повинен був здійснити постачання товару, та дату, в яку у відповідача припинився обов'язок з постачання товару і виник обов'язок із повернення коштів, заявлений позивачем період нарахування пені є необґрунтованим, а тому, здійснивши власний розрахунок пені, за період з 06.01.2025 по 26.04.2025 на суму 1995225,00 грн, судом встановлено, що належною, обґрунтованою, та такою, що підлягає стягненню пеня у розмірі 221469,97 грн, а в решті вимог в цій частині слід відмовити.
У той же час, встановлений судом строк із трансформації обов'язку відповідача з поставки товару на повернення попередньої оплати, не вплинув на розрахунок штрафу за умовами пункту 7.3 договору, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленого розмірі в сумі 139665,00 грн.
Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, то суд наголошує, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати за період з 06.01.2025 по 30.04.2025, в той час, як судом встановлено, що обов'язок у відповідача з повернення позивачу коштів (грошове зобов'язання) виник, лише 27.04.2025 (19.04.2025 - день коли відповідач мав отримати лист + 7-денний строк), відтак здійснивши розрахунок 3% річних на суму 1995225,00 грн за період з 27.04.2025 по 30.04.2025, судом встановлено, що належною до стягнення сумою 3% річних є 655,96 грн, в решті вимог в цій частині слід відмовити.
При цьому, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 70625,86 грн не підлягають задоволенню, оскільки інфляційна складова боргу за неповний місяць (менше або дорівнює половині) не нараховується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути попередню оплату, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, заважаючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Консультпан» про стягнення 2453826,47 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (03146, м.Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код 45067285) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49619, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А; ідентифікаційний код 43315529) основний борг у розмірі 1995225 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 221469 (двісті двадцять одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять) грн 97 коп., штраф у розмірі 139665 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 35355 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн 25 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2026.
СуддяТ.В. Васильченко