вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1086/25
Господарський суд Закарпатської області у складі Пригузи П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури, 90400, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, 16,
в інтересах держави в особі
позивача - Довжанської селищної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350332, 90154, Закарпатська область, Хустський район, с. Довге, вул. Велика, 7,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18,
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів,
Зміст позовних вимог
Керівник Хустської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Довжанської селищної ради Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" з позовними вимогами визнання недійсними ряду додаткових угод до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21.12.2022, укладених між позивачем та відповідачем, та стягнення на користь позивача у справі сплачених коштів в сумі 48 505.96 грн.
Обґрунтування позовних вимог.
1) Хустською окружною прокуратурою опрацьовано закупівлю та встановлено, що Довжанською сільською радою Закарпатської області оголошено публічну закупівлю за процедурою відкритих торгів за предметом "Електрична енергія", за результатами якої 21.12.2021 з ТОВ "Закарпаттяенергозбут" укладено договір №150004/2022 обсягом 200 000 кВт/год на загальну суму 608 000.00 грн.
Відповідно до п. 5.1. вказаного договору ціна за 1 кВт. год електричної енергії становить 3.04 грн. Згідно з п. 5.3. договору, умови такого договору не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі.
2) В подальшому, між Довжанською селищною радою Закарпатської області та ТОВ "Закарпаттяенергозбут" було укладено 6 додаткових угод до договору, в тому числі 5 - внаслідок яких збільшено ціну за одиницю товару на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
- Додатковою угодою №1 від 28.12.2021 - сторонами внесено зміни до додатку №1 до договору;
- Додатковою угодою №2 від 20.01.2022 ціну 1 кВт год електричної енергії збільшено до 3.302261 грн з ПДВ;
- Додатковою угодою №3 від 18.04.2022 ціну 1 кВт год електричної енергії збільшено до 3.53589 грн з ПДВ - +7.07 %;
- Додатковою угодою №4 від 15.08.2022 ціну 1 кВт год електричної енергії збільшено до 3.847656 грн з ПДВ - +16.52%;
- Додатковою угодою №5 від 20.09.2022 ціну 1 кВт год електричної енергії збільшено до 4.190602 з ПДВ - +26.9%;
- Додатковою угодою №6 від 22.09.2022 ціну 1 кВт год електричної енергії збільшено до 4.567807 з ПДВ - +38.32 %.
Прокурором встановлено, що на момент укладення додаткової угоди №2 дійсно мало місце коливання ціни такого товару на ринку, а тому така укладена з дотриманням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі".
Додаткові угоди №3-6 вже укладено з порушенням вимог Закону України 922-8, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону та умови таких додаткових умов суперечать умовам п. 5.3.2 договору.
В результаті укладення таких угод ціна 1кВт год електричної енергії зросла з 3.302261
грн до 4.567807 грн, що становить понад 38.32 % та з урахуванням загальної вартості закупівлі призвело до суттєвого зменшення обсягів закупівлі, а також до надмірної сплати бюджетних коштів.
Отже, укладені додаткові угоди №3-6 підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
3) Cукупно зайва сплата коштів за вказаним договором становить 48 505.96 грн., стягнення яких, як надмірно сплачених коштів на користь Довжанської селищної ради і є предметом розгляду у даній справі.
4) 06.02.2026 після поновлення провадження у справі на адресу суду надійшли додаткові пояснення по суті спору від прокурора (вх. №02.3.1-02/1060/26 від 06.02.2026 року), в яких він вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 висновувала, що підхід, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 ЗУ "Про публічні закупівлі". Наведена справа Великої Палати Верховного Суду є подібною правовідносинам, наведеним у цьому позові, за предметом спору, за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин.
Правова позиція відповідача у справі.
Суд зазначає, що на адресу суду 10.10.2025 на адресу суду надійшло від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №02.3.1-02/8847/25 від 10.10.2025 року). В такому клопотанні відповідач зазначав, що правовий висновок за результатами розгляду справи №920/19/24 щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" може вплинути на висновки суду у даній справі.
До суду 23.01.2026 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі від прокурора у справі (вх. №02.3.1-02/550/26 від 23.01.2026 року), в якому він просив поновити провадження у судовій справі №907/1086/25 через усунення обставин, що раніше зумовили його зупинення. Так прокурор зазначає, що повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у вказаній справі №920/19/24 оприлюднений на вебсайті "Єдиний державний реєстр судових рішень" 15.12.2025. Зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду містить зокрема й висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-8, які мають ключове значення для вирішення по суті справи №907/1086/25. Додатком до клопотання прокурор долучає копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Після поновлення провадження у справі ухвалою суду від 27.01.2026 від відповідача не надійшло жодних заяв по суті справи, хоча дана ухвала суду була направлена до електронного кабінету відповідача і доставлена до нього 27.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про необхідність явки в підготовче судове засідання та подачі відзиву.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Надалі від відповідача у справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №023.1-02/8847/25 від 10.10.2025 року), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі №907/1086/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою суду від 14.10.2025 клопотання відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, про зупинення провадження у справі (вх. №023.1-02/8847/25 від 10.10.2025 року) - задоволено повністю, зупинено провадження у справі №907/1086/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови у справі №920/19/24.
До суду 23.01.2026 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі від прокурора у справі (вх. №02.3.1-02/550/26 від 23.01.2026 року), в якому він просив поновити провадження у судовій справі №907/1086/25 через усунення обставин, що раніше зумовили його зупинення. Так прокурор зазначає, що повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у вказаній справі №920/19/24 оприлюднений на вебсайті "Єдиний державний реєстр судових рішень" 15.12.2025. Зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду містить зокрема й висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-8, які мають ключове значення для вирішення по суті справи №907/1086/25. Додатком до клопотання прокурор долучає копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Ухвалою суду від 27.01.2026 клопотання про поновлення провадження у справі, яке надійшло від Керівника Хустської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі (вх. №02.3.1-02/550/26 від 23.01.2026 року) - задоволено. Поновлено провадження у справі №907/1086/25. Продовжено розгляд справи №907/1086/25. Запропоновано сторонам у справі надати суду свої заяви по суті справи з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що позивачем було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-11-16-002825-a на закупівлю електричної енергії. Очікувана вартість предмета закупівлі - 608 000.00 грн.
Відповідачем у справі сформовану форму "тендерної пропозиції" - ціна за 1 кВт/год - 3.04 грн з ПДВ. Вартість пропозиції з ПДВ - 608 000.00 грн з ПДВ.
За результатами проведених відкритих торгів було укладено договір №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем у справі, відповідно до п. 2.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія по 2-ому класу напруги в обсязі - 200 000 кВт/год, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів або надання послуг: з 01 січня 2022 року (з моменту завершення процедури зміни постачальника) по 31 грудня 2022 року включно.
У пункті 5.1. договору передбачено, що ціна за 1 кВт год електричної енергії за цим договором становить: 2 - й клас напруги - 2.533333 грн без ПДВ, ПДВ 0.506667 грн, разом з ПДВ 3.04 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії. Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через постачальника, що входить до вартості електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, крім того ПДВ - 101 333.33 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн (п. 5.2. договору).
Умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 5.3.1. - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичної потреби споживача; 5.3.2. - зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів (п. 5.3. договору).
Згідно з п. 5.5. договору, споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та оплати її вартості в повному обсязі.
Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20 - го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (п. 5.6. договору).
Відповідно до 5.8. договору, сторони домовилися, ціна за 1 кВт*год електричної енергії згідно пунктів 5.3.2, 5.3.5 - 5.3.7 та 5.3.9. цього договору може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникли підстави для таких змін, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни електричної енергії може лише з документальним обґрунтуванням зміни ціни.
Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання електроенергії з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов'язань - до повного їх виконання.
Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу долучається заява - приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2022 року.
Судом встановлено, що 28.12.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу у зв'язку з доповненням нового об'єкту.
20.01.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.302261 грн з ПДВ.
Підставою для збільшення ціни і укладення договору слугував лист №502-16/66 від 14.01.2022 року щодо зміни ціни електричної енергії відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та цінова довідка №Ц-02 від 17.01.2022 №15.06-07/03 Закарпатської торгово-промислової палати.
18.04.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.535859 грн з ПДВ.
Підставою для збільшення ціни і укладення договору слугував лист №504-16/274 від 14.04.2022 року щодо зміни ціни електричної енергії відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
15.08.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.847656 грн з ПДВ.
Підставою для збільшення ціни і укладення договору слугував лист №504-16/921 від 10.08.2022 року щодо зміни ціни електричної енергії відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та цінова довідка №15.06-07/144 від 10.08.2022 року Закарпатської торгово-промислової палати.
20.09.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 4.190602 грн з ПДВ.
Підставою для збільшення ціни і укладення договору слугував лист №504-16/1101 від 20.09.2022 року щодо зміни ціни електричної енергії відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та цінова довідка №15.06-07/158 від 16.09.2022 року Закарпатської торгово-промислової палати.
22.09.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №6 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 4.567807 грн з ПДВ.
В матеріалах справи містяться копії актів приймання - передавання товарної продукції за січень 2022 року; лютий 2022 року; за березень 2022 року; за квітень 2022 року; за травень 2022 року; за червень 2022 року; за липень 2022 року; за серпень 2022 року; за вересень 2022 року; за жовтень 2022 року; за листопад 2022 року; за грудень 2022 року (а. с. 94 - 117).
В матеріалах справи також містяться копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата позивачем на користь відповідача коштів за поставлену електричну енергію за цінами та обсягами відповідно до умов договору (додаткових угод до нього) (а. с. 118 - 163).
Прокурором долучено також до матеріалів справи копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, в якій зокрема Велика Палата висновувала, що у будь - якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі. Відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю .
Щодо представництва інтересів держави прокурором.
Судом встановлено, що Хустською окружною прокуратурою направлявся запит Довжанському сільському голові від 10.02.2025 в порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" в якому він просив у строк до 25.02.2025 надати до окружної прокуратури належним чином засвідчені копії таких документів, як: листів ТОВ "Закарпаттяенергозбут", якими ініціювалося укладення додаткових угод до договору №150004/2022 від 21.12.2021 з відповідними підтверджуючими документами; актів приймання - передачі електричної енергії відповідно до вищевказаного договору, рахунків на оплату; платіжних доручень щодо оплати електричної енергії по вказаному договору. Прокурор також просив надати інформацію чи вживались Довжанською сільською радою заходи щодо повернення надмірно сплачених коштів на виконання вказаного договору.
У відповідь Довжанська сільська рада направила прокурору лист №02-17/363 від 03.03.2025, в якому вказувала, що вона не зверталася до Постачальника щодо повернення надмірно сплачених коштів, так як оплата за поставлену електроенергію відбувалася на підставі погодженої ціни, тобто відсутні підстави для вжиття вказаних заходів. Додатково радою були направлені всі документи, які запитувались прокурором у справі.
Також, Хустська окружна прокуратура направляла Довжанському сільському голові повідомлення у порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" від 03.09.2025, в якому зазначала про пред'явлення позовної заяви до суду.
Закон України “Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.
Це питання не викликало заперечень з боку Відповідача та його представника.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що органом місцевого самоврядування не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Мотивувальна частина рішення.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України “Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.
Враховуючи, що Договори про постачання електричної енергії споживачу, які прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі» замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом 1 і 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено, що Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі:
1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;
2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;
3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;
4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно за результатами проведених відкритих торгів було укладено договір №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем у справі, відповідно до п. 2.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія по 2-ому класу напруги в обсязі - 200 000 кВт/год, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.
У пункті 5.1. договору передбачено, що ціна за 1 кВт год електричної енергії за цим договором становить: 2 - й клас напруги - 2.533333 грн без ПДВ, ПДВ 0.506667 грн, разом з ПДВ 3.04 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії. Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через постачальника, що входить до вартості електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, крім того ПДВ - 101 333.33 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн (п. 5.2. договору).
Умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 5.3.1. - зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичної потреби споживача; 5.3.2. - зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів (п. 5.3. договору).
Згідно з п. 5.5. договору, споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та оплати її вартості в повному обсязі.
Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20 - го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (п. 5.6. договору).
Відповідно до 5.8. договору, сторони домовилися, ціна за 1 кВт*год електричної енергії згідно пунктів 5.3.2, 5.3.5 - 5.3.7 та 5.3.9. цього договору може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникли підстави для таких змін, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни електричної енергії може лише з документальним обґрунтуванням зміни ціни.
Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу долучається заява - приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2022 року.
Судом встановлено, що 28.12.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу у зв'язку з доповненням нового об'єкту.
20.01.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.302261 грн з ПДВ.
18.04.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.535859 грн з ПДВ, що становить + 7.07%.
15.08.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 3.847656 грн з ПДВ, що становить +16.52%.
20.09.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 4.190602 грн з ПДВ, що становить +26.9%.
22.09.2022 між сторонами була підписана додаткова угода №6 до договору про постачання електричної енергії споживачу, якою сторони виклали п. 5.1. договору в новій редакції - "Загальна вартість цього договору становить 506 666.67 грн, разом з ПДВ - 608 000.00 грн. Ціна за 1 кВт електричної енергії за цим договором становить 4.567807 грн з ПДВ, що становить +38.32%.
Як встановлено судом, внаслідок укладення зазначених додаткових угод ціна зросла з початкової 3.04 грн з ПДВ за 1 кВт год електричної енергії до 4.567807 грн з ПДВ за 1 кВт год електричної, що перевищує поріг 10%, передбачений частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внаслідок чого позивач надмірно сплатив кошти за поставлену електроенергію за договором.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 передбачено, що положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 висновувала, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIне стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII,повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
В межах даної справи судом встановлено, що в матеріалах справи містяться копії актів приймання - передавання товарної продукції за січень 2022 року; лютий 2022 року; за березень 2022 року; за квітень 2022 року; за травень 2022 року; за червень 2022 року; за липень 2022 року; за серпень 2022 року; за вересень 2022 року; за жовтень 2022 року; за листопад 2022 року; за грудень 2022 року (а. с. 94 - 117), а також містяться копії платіжних доручень, якими підтверджується надмірна сплата позивачем на користь відповідача коштів за поставлену електричну енергію за цінами та обсягами відповідно до умов договору (додаткових угод до нього) (а. с. 118 - 163).
Прокурором з'ясовано а суд погоджується що на момент укладення додаткової угоди №2 дійсно мало місце коливання ціни такого товару на ринку, а тому така укладена з дотриманням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі".
Що стосується додаткових угод №3 - 6, то такі укладені між сторонами вже з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, підставою для визнання недійсними додаткових угод №3, 4, 5, 6 є їх укладення без належного документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору, а також перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Укладення даних додаткових угод призвело до суттєвого зменшення обсягів закупівлі, а також до надмірної сплати бюджетних коштів.
Прокурором, з розрахунками якого погоджується і суд, зазначено, що сукупно зайва сплата коштів за вказаним договором і долученими актами приймання-передавання товарної продукції становить 48 505.96 грн з врахуванням сум, які б підлягали до оплати з врахуванням ціни, вказаної в договорі, та сум, фактично здійснених оплат згідно змінених умов відповідно до додаткових угод.
Приписами ст. 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦКУ).
Частиною 1 статті 215 ЦКУ передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Висновки суду.
Відповідно, суд висновує, що додаткові угоди №3 - 6 до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21 грудня 2021 року підлягають визнанню недійсними на підставі положень статей 203 і 215 Цивільного кодексу України, як такі, які суперечать Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, грошові кошти в сумі 48 505.96 грн є такими, що були одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦКУ.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для повного задоволення позовних вимог позивача.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладаються судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за подання позовної заяви - 15 140.00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 18.04.2022 до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21.12.2022, укладену між Довжанською селищною радою Хустського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 15.08.2022 до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21.12.2022, укладену між Довжанською селищною радою Хустського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут".
4. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 20.09.2022 до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21.12.2022, укладену між Довжанською селищною радою Хустського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут".
5. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 22.09.2022 до договору №150004/2022 на постачання електричної енергії від 21.12.2022, укладену між Довжанською селищною радою Хустського району Закарпатської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут".
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, на користь Довжанської селищної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350332, 90154, Закарпатська область, Хустський район, с. Довге, вул. Велика, 7, надмірно сплачені кошти в сумі 48 505.96 грн (сорок вісім тисяч п'ятсот п'ять гривень 96 копійок).
7. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-А, код ЄДРПОУ 02909967) сплачений судовий збір у розмірі 15 140.00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано - 06.03.2026 року.
Суддя Пригуза П.Д.