майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
26 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1620/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Толстокарова І.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Данько Я.В. - довіреність від 05.01.2026;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Бетон-Цемент"
до Приватного підприємства Будівельна компанія "Гарант-С"
про стягнення 1 023 111,01грн
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Бетон-Цемент" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Будівельна компанія "Гарант-С" 1 023 111,01грн, з яких: 870 201,00грн основний борг, 138 946,07грн пеня, 13 963,94грн інфляційні втрати.
В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст. 11, 526, 625, 626, 692 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 15.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 20.01.2026 о 12:00.
20.01.2026 за вх.№718 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача - адвоката Рудика В.Р. від 19.01.2026 про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість останнього в іншому судовому процесі. Також представник звертає увагу, на неправильність здійснення нарахувань поза межами основного боргу.
Ухвалою від 20.01.2026 суд продовжив строк розгляду справи по суті; відклав розгляд справи на 10.02.2026 о 12:30; зобов'язав позивача надати первинні документи та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми.
30.01.2026 за вх.№1238 до суду через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2026 надійшло клопотання про долучення доказів: банківських виписок, платіжних інструкцій, оборотно-сальдових відомостей, рахунків на оплату, видаткових накладних та актів наданих послуг, актів звірки, розрахунку пені та інфляційних втрат. Відповідно до наданого розрахунку основний борг складає 870 201,00грн, пеня - 110 138,09грн, інфляційні - 11 577,93грн (а.с.197-207).
10.02.2026 за вх.№1749 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача - адвоката Рудика В.Р. від 10.02.2026, згідно якої відповідач, враховуючи наявний акт взаємозвірки розрахунків, не заперечує розмір основного боргу. При цьому, після перевірки правильності нарахування інфляційних та пені має намір в судовому засіданні подати на розгляд проект мирової угоди для врегулювання спору. Також в заяві повідомлено про відсутність у адвоката можливості прибути в судове засідання через перебування на добовому чергуванні.
В судове засідання 10.02.2026 представник відповідача не прибув.
Представник позивача надав усні пояснення щодо поданого розрахунку із клопотанням про долучення доказів (за вх.№1238 від 30.01.2026).
З метою дотримання принципів рівності сторін і змагальності процесу, суд ухвалою від 10.02.2026 продовжив строк розгляду справи по суті; відклав розгляд справи по суті на 26.02.2026 о 11:30; зобов'язав позивача виконати вимоги п.3 резолютивної частини ухвали суду від 20.01.2026.
12.02.2026 за вх.№1902/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи реєстру первинних документів.
26.02.2026 за вх.№01-44/809/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача - адвоката Рудика В.Р. від 25.02.2026 про затвердження мирової угоди у справі №906/1620/25. У разі не врегулювання спору шляхом затвердження мирової угоди, представник просить зменшити розмір пені на 99% у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача. Мирова угода є проектом, відповідно не містить підписів повноважних представників сторін, не оформлена окремим документом, а її текст викладений в самій заяві як додаток.
В судовому засіданні 26.02.2026 представник позивача заперечив проти поданої відповідачем мирової угоди. Надав пояснення по суті спору. Вважає, що підстави для зменшення пені відсутні. Просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 10.02.2026 в його електронний кабінет системи "Електронний суд", про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.210 на звороті).
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо заяви відповідача від 25.02.2026 про затвердження мирової угоди (вх.№01-44/809/26 від 26.02.2026) суд зазначає наступне.
За змістом ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі, шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.06.2025 у справі №917/141/24).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі №185/8179/22 щодо застосування ст. 207 ЦПК України, яка за змістом є аналогічною статті 192 ГПК України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.
В даному випадку, відповідач подав суду лише викладений в односторонньому порядку проект мирової угоди, проти укладення якої позивач заперечує. Відсутність згоди позивача на укладення мирової угоди суперечить приписам ст. 192 ГПК України.
Таким чином, спір в добровільному порядку сторонами не вирішений та продовжує існувати.
За наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про затвердження мирової угоди.
В судовому засіданні 26.02.2026 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №0805/23 від 08.05.2023 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Відповідач правом подання письмового відзиву на позовну заяву відповідно до ст.165 ГПК України не скористався.
Відповідно до заяви від 10.02.2026, відповідач враховуючи наявний акт взаємозвірки розрахунків, не заперечує розмір основного боргу.
Згідно заяви від 25.02.2026 (вх.№01-44/809/26 від 26.02.2026) відповідач просить зменшити розмір пені на 99% у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
08.05.2023 між Приватним підприємством "Бетон-Цемент" (надалі - Постачальник, позивач) та Приватним підприємством Будівельна компанія "Гарант-С" (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір поставки №0805/23 (надалі - Договір) (а.с.8-10).
За умовами п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця - продукцію, а саме: бетон, бетонні суміші, інші будівельні матеріали (надалі за текстом договору - Товар), згідно письмової або усної попередньої заявки,
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що найменування, марка, одиниці виміру, загальна кількість продукції та термін поставки товару за цим Договором, визначається виходячи з Заявок Покупця.
Датою приймання-передачі товару Покупцем, або уповноваженим представником Покупця, вважається дата поставки товару на об'єкт будівництва Покупця з моменту підписання Сторонами товаросупровідних документів, в тому числі видаткової накладної та інших документів, що мають бути надані Покупцеві (п.3.4. Договору ).
Відповідно до п. 3.5. Договору перехід права власності переходить від Постачальника до Покупця в момент отримання товару Покупцем та після підписання Сторонами товаросупровідних документів, в тому числі видаткової накладної та інших документів, що мають бути надані Покупцеві.
Загальна вартість Товару за цим договором визначається сумою вказаною у всіх видаткових накладних (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору загальна ціна Договору визначається як вартість всіх Замовлень Покупця виконаних Постачальником, протягом дії цього Договору.
Покупець зобов'язується оплатити товар за договірною ціною шляхом перерахування коштів на р/р Постачальника, згідно рахунка на оплату (п. 5.1. Договору).
Оплата за даним Договором здійснюється у розмірі 100% передплати вартості товару, що зазначена в рахунку на оплату (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.3. Договору, зобов'язання Покупця з оплати Товару (партії Товару) вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Положеннями п. 6.1. Договору визначено зокрема обов'язок Покупця своєчасно і в повному обсязі оплатити загальну вартість товару.
Згідно з п. 7.1. Договору, при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором.
У п. 7.3. Договору сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов'язань Покупця по своєчасному здійсненню передбачених Договором платежів, є неустойка, що сплачується Покупцем за порушення строків оплати поставленого Товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
У п. 7.5. Договору сторони дійшли згоди встановити трирічний термін позовної давності в частині стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим Договором.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися не виконаними (п. 10.1. Договору).
Сторони домовилися, що у разі, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів не заявила про бажання припинити договірні відносини, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.10.2. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а.с.180-190).
В період з травня 2023 року по вересень 2025 року включно позивач поставив відповідачу Товари та надав послуги, а відповідач прийняв відповіді товари та послуги на загальну суму 4 221 508,00грн, що вбачається з видаткових накладних та актів наданих послуг (а.с.126-179).
Відповідач у свою чергу здійснив оплату на суму 3 351 307,00грн, про що свідчать банківські виписки та платіжні інструкції (а.с.111-125).
Залишок боргу відповідача перед позивачем по договору становить 870 201,00грн.
Згідно підписаного сторонами в електронній формі акту звіряння взаємних розрахунків за договором №0805/23 від 08.05.2023 за період з 01.09.2025-30.09.2025, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 870 201,00грн (а.с.11)
У зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого Товару позивач нарахував та пред'явив до стягнення 870 201,00грн основного боргу, 138 946,07грн пені та 13 963,94грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №0805/23 від 08.05.2023.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Положеннями п.4.2. Договору передбачено, що загальна вартість Товару за цим договором визначається сумою вказаною у всіх видаткових накладних .
У відповідності до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п.5.2. Договору сторони погодили, що оплата за даним Договором здійснюється у розмірі 100% передплати вартості товару, що зазначена в рахунку на оплату.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а.с.180-190).
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що в період з травня 2023 року по вересень 2025 року включно позивач поставив відповідачу Товари та надав послуги з їх доставки, а відповідач прийняв відповіді товари та послуги на загальну суму 4 221 508,00грн, що підтверджується видатковими накладними та актами наданих послуг (а.с.126-179).
Відповідач у свою чергу здійснив оплату на суму 3 351 307,00грн, про що свідчать банківські виписки та платіжні інструкції (а.с.111-125).
Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем по договору становить 870 201,00грн, що також підтверджено відповідачем у заяві від 10.02.2026 та підписаним сторонами в електронній формі актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.11, 211 на звороті).
За наведених обставин суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 870 201,00грн заборгованості за поставлений товар, та задовольняє її в повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення 13 963,94грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 13 963,94грн інфляційних втрат за період з 04.06.2025 по 08.12.2025. Однак, згідно доданого позивачем до заяви від 30.01.2026 розрахунку (а.с.197-207), розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 11 577,93грн, заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем суду не подана.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 надані позивачем розрахунки з зазначенням суми боргу та періоду нарахування, суд встановив правильність здійснення розрахунку інфляційних втрат (а.с.197-207), який доданий до заяви від 30.01.2026, тому вимога про стягнення 11 577,93грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню, у стягненні 2 386,01грн інфляційних втрат (13 963,94грн - 11 577,93грн) суд відмовляє як надміру заявлених.
Щодо позовної вимоги про стягнення 138 946,07грн пені.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст.599 ЦК України вказано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором поставки №0805/23 від 08.05.2023 передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору. Так, у п.7.3. Договору сторони погодили, що забезпеченням виконання зобов'язань Покупця по своєчасному здійсненню передбачених Договором платежів, є неустойка, що сплачується Покупцем за порушення строків оплати поставленого Товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 138 946,07грн пені за період з 04.06.2025 по 08.12.2025. Однак, згідно доданого позивачем до заяви від 30.01.2026 розрахунку (а.с.197-207), розмір пені за вказаний період становить 110 138,09грн, заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем суду не подана.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 надані позивачем розрахунки з зазначенням суми боргу та періоду нарахування, суд встановив правильність здійснення розрахунку пені (а.с.197-207), який доданий до заяви від 30.01.2026, тому вимога про стягнення 110 138,09грн пені є обґрунтованою, залишок пені в розмірі 28 807,98грн (138 946,07 -110 138,09грн) є надміру заявленим.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.
За доводами відповідача, підставою для зменшення пені на 99% є скрутне матеріальне становище останнього.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За змістом наведеної вище норми, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених до стягнення штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
Відповідачем не надано до матеріалів справи як доказів виняткових обставин так і доказів скрутного фінансового стану відповідача для зменшення розміру пені.
За таких умов, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 99%.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 870 201,00грн основного боргу, 110 138,09грн пені, 11 577,93 інфляційних. В частині позовних вимог щодо стягнення 28 807,98грн пені та 2 386,01 інфляційних суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, зокрема, задоволення позову частково, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія "Гарант-С" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, буд.75; ідентифікаційний код 32198280)
на користь Приватного підприємства "Бетон-Цемент" (10029, м.Житомир, проспект Незалежності, буд.55-Б; ідентифікаційний код 35169712):
- 870 201,00грн основного боргу;
- 110 138,09грн пені;
- 11 577,93грн інфляційних втрат;
- 14 878,76грн судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 28 807,98грн пені та 2 386,01грн інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.03.26
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"
2- відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"