вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.03.2026м. ДніпроСправа № 904/5467/23
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до боржника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про визнання грошових вимог
Суддя Первушин Ю.Ю.
за участю секретаря судового засідання Дячнеко А.С.
Представники учасників справи:
кредитор : ОСОБА_1 ;
від кредитора: адвокат Павлова Юлія Михайлівна;
від боржника: адвокат Безручко Максим Вікторович;
керуючий реструктуризацією: не з'явився.
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
31.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №904/5467/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_2 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну.
31.10.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2
30.11.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням заяви про уточнення, на суму 5 052 940,98 грн та 5368 грн судовий збір.
07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі 5 052 940,98 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 кредиторів, зокрема, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення, у розмірі 5052940,98 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
05.02.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 18.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 задоволено частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про визнання грошових вимог змінено, викладено її резолютивну частину в наступній редакції:
"Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі: 5042292,01 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів".
В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про визнання грошових вимог - залишено без змін.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність змінено, виклавши абзац 4 її резолютивної частини в наступній редакції:
" 4. ОСОБА_1 з урахуванням уточнення у розмірі 5042292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів".
В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі №904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3028,00 грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_1 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_1 ) у справі №904/5467/23 скасовано. Справу №904/5467/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2025 матеріали заяви з грошовими вимогами у справі №904/5467/23 передано на розгляд судді Первушина Ю.Ю.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2024 суддею Первушиним Ю.Ю. прийнято до свого провадження заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання грошових вимог. Призначено судове засідання на 07.10.2025.
Через систему Електронний суд керуюча реструктуризацією Сокол Т.Л. подала до суду письмові пояснення (вх. суду № 43823/25). За змістом пояснень арбітражна керуюча висловила сумніви відносно доведеності ОСОБА_1 джерел походження грошових коштів, навела свої розрахунки та дійшла висновків про можливість визнання грошових вимог частково - в розмірі 918325,19 грн.
У судовому засіданні 07.10.2025 заслухано пояснення представників кредитора та боржника.
Представник боржника заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неявкою керуючої реструктуризацією боргів.
Порадившись на місці, з урахуванням думки учасників справи, суд вирішив задовольнити усне клопотання представника боржника про відкладення розгляду справи та викликати у наступне судове засідання арбітражну керуючу Сокол Тетяну Леонідівну.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 призначено судове засідання на 17.11.2025 о 11:00 год. Явку арбітражної керуючої Сокол Тетяни Леонідівни визнано обов'язковою.
11.11.2025 через підсистему "Електронний суд" представник кредитора адвокат Павлова Ю.М. надіслала пояснення на заяву про визнання грошових вимог (вх. суду №49434/25). За змістом пояснень адвокат звертала увагу суду на той факт, що боржник ОСОБА_2 під час подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність самостійно вказав ОСОБА_1 як кредитора, визнавши наявність боргу. Також адвокат зазначила, що кредитор не є суб'єктом декларування відповідно до ст. 46 Податкового кодексу України та Закону України «Про запобігання корупції»; кредитор надав належні документи, що підтверджують його фінансову спроможність, а саме:
1. довідки про наявність банківських депозитів у АТ «Кредит Дніпро», АТ «Ощадбанк», АТ «ПриватБанк», АТ «Південкомбанк», АТ «Платинум Банк»;
2. документи, що підтверджують офіційне працевлаштування, стаж роботи та відрахування до Пенсійного фонду;
3. інформацію про офіційні доходи та рух коштів на рахунках.
На думку адвоката Павлової Ю.М. наявність наведених даних підтверджує, що ОСОБА_1 мав реальні джерела для надання позики та здійснював фінансову діяльність у законний спосіб. Факт передачі коштів підтверджено розписками, підписаними боржником та свідком- кредитором по справі, які не були оскаржені. Боржник визнав наявність боргу у власній заяві про відкриття провадження. Кредитор довів свою фінансову спроможність документами, що підтверджують офіційні доходи та банківські вклади. Таким чином, грошові вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають визнанню у повному обсязі.
У судовому засіданні заслухано пояснення представника боржника та арбітражної керуючої Сокол Тетяни Леонідівни щодо заяви кредитора про визнання грошових вимог.
Заслухавши учасників справи, ухвалою суду від 17.11.2025 відкладено розгляд заяви на 09.12.2025 о 15:00 год., та зобов'язано кредитора ОСОБА_1 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали доказів доданих до матеріалів справи, забезпечити участь у судовому засіданні повноважного представника кредитора.
Боржник у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні заслухано пояснення представника кредитора та боржника.
Представник кредитора заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви на нішу дату, у зв'язку з перебуванням боржника за межами міста та неможливістю надати оригінали документи для огляду у судовому засіданні.
Заслухавши учасників справи, ухвалою суду від 09.12.2025 відкладено розгляд заяви на 06.01.2026 о 10:30 год., повторно зобов'язано кредитора ОСОБА_1 надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів доданих до матеріалів заяви про визнання грошових вимог.
Кредитором на вимогу Суду надано для огляду оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи.
Під час огляду наданих документів, судом встановлено, що документи викладено російською мовою, у зв'язку з чим, оригінали документів повернуто кредитору без дослідження через відсутність перекладу наданих кредитором документів з іноземної мови.
Ураховуючи вищевказане, ухвалою суду від 06.01.2026 відкладено розгляд заяви на 02.02.2026 та запропоновано кредитору здійснити переклад документів державною мовою.
Судове засідання призначене на 02.02.2026 на 15:00 год., не відбулось через відсутність електроенергії згідно графіку ДТЕК, що підтверджується актом господарського суду №8/26.
Ураховуючи вищевказане, господарський суд ухвалою від 02.02.2026 вирішив відкласти розгляд справи на 03.03.2026 о 15:00 год. Зобов'язав кредитора ОСОБА_1 виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.01.2026. Явку арбітражної керуючої Сокол Тетяни Леонідівни суд визнав обов'язковою.
Через підсистему "Електронний суд" представник заявника - адвокат Павлова Ю.М. 03.02.2026 (вх. суду №4855/26) подала до суду письмові пояснення відносно підтвердження фінансової можливості надання грошових коштів боржнику та надала додаткові докази. Серед іншого, пояснення адвоката містять посилання до інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, відповідно до інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 було фактично виплачено: 09 жовтня 2014 року - 127 801,97 гривні; 30 березня 2017 року - 200 000 гривень у межах ліквідації ПАТ «Платинум Банк».
Фінансова спроможність ОСОБА_1 підтверджується довідками Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», згідно з якими у 2015- 2017 роках кредитор мав депозитні кошти у загальному розмірі 160 000 гривень, які формувалися шляхом внесення 100 000 гривень та додатково 60 000 гривень, а також окремий строковий депозит у сумі 40 000 гривень із регулярною виплатою процентів.
Окрім цього, ОСОБА_1 мав постійні доходи у вигляді заробітної плати, що підтверджується відповідними довідками, а також отримував системний дохід від оренди земельної ділянки площею 3,3096 гектара, яка перебуває у його власності та була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут». Загальна сума отриманих орендних платежів становить 174 462,37 гривні.
Також адвокат пояснювала, що ОСОБА_1 володів транспортними засобами, які у подальшому були відчужені, що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, а відтак продаж таких транспортних засобів створив додаткове джерело формування грошових коштів. Окрім наведеного, Самченко Василь Миколайович здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру. Зокрема, він був зареєстрований як ФОП у 2011 році, а також повторно здійснював підприємницьку діяльність у період з 2019 по 2020 роки з широким переліком видів господарської діяльності у сфері торгівлі, посередництва, дизайну та допоміжних комерційних послуг, перебуваючи на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Таким чином, станом на 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 мав у своєму розпорядженні документально підтверджені кошти та активи, сформовані за рахунок: виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб - 327 801,97 грн; депозитних коштів у АТ «Банк Кредит Дніпро» - 200 000 грн; доходів від оренди земельної ділянки - 174 462,37 грн; заробітної плати; коштів від відчуження транспортних засобів; доходів від підприємницької діяльності.
В свою чергу, керуюча реструктуризацією боргів ОСОБА_4 через систему Електронний суд подала суду 02.03.26 (вх. суду № 9654/26) відзив на пояснення ОСОБА_1 та новий розгляд грошових вимог. Керуюча реструктуризацією боргів ОСОБА_4 провела аналіз фактів викладених у поясненнях заявника та матеріалів справи. На думку ОСОБА_4 . Кредитор не довів наявність достатнього розміру грошових коштів для видачі позики по розписці від 03.09.2017 року.
Так, на думку керуючої реструктуризацією сукупний розмір прибутку у 2017 році дорівнює 817 490,52 грн., в той час як розмір розписки від 03.09.2017 року складає 1 543 628,70 гривень. Про те, сукупний розмір грошових коштів, переданих по розпискам від 04.12.2029, від 04.01.2020, 04.02.2020, від 04.04.2020, від 04.06.2020, від 04.07.2020, від 04.08.2020, від 04.09.2020 дорівнює 314 500,52, 32 гривень. Наявність у Кредитора даної суми грошових коштів доведена. Спірною є саме Розписка від 03.08.2017 року на суму 51 800,00 дол.США та 7 000 Євро. Аналіз вкладів до депозитів у банки та їх хронологічний порядок вказує на можливість чергового внесення депозитів тієї ж суми почергово, що, на думку ОСОБА_4 спростовую доводи Самченко В.М.
Доводи Самченко В.М. з приводу підприємницької діяльності та отримання орендних платежів за землю керуюча реструктуризацією відхиляє за браком належних доказів.
Підсумовуючи свої висновки керуюча реструктуризацією визнала грошові вимоги Кредитора частково у розмірі: 5368,00 грн. судовий збір та 440 220,56 грн. основного боргу.
В судовому засіданні 03.03.2026 прийняли участь заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Павлова Ю.М., представник боржника адвокат Безручко М.В. та керуюча реструктуризацією боргів арбітражна керуюча Сокол Т.Л.
Під час судового засідання адвокат Павлова Ю.М. надала для огляду суду оригінали розписок із перекладом українською мовою та інші первинні докази копії яких долучено до матеріалів справи.
Під час дослідження обставин справи керуюча реструктуризацією боргів Сокол Т.В. повідомила свою позицію з приводу заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог, доповіла суду про часткове визнання грошових вимог в сумі 5368,00 грн. судовий збір та 440220,56 грн. основного боргу. На прохання арбітражної керуючої в судовому засіданні було досліджено відзив керуючої реструктуризацією від 02.03.2026 (вх. суду №9654/26) та додатки - таблиці із розрахунком прибутку ОСОБА_1 та розрахунки.
Представник боржника в судовому засіданні підтримав позицію керуючої реструктуризацією. На запитання адвоката Павлової Ю.М. та суду представник боржника адвокат Безручко М.В. пояснив, що обставин викладених у заяві про визнання грошових вимог боржник не спростовує. На уточнюючі запитання з приводу того, чи отримував боржник від ОСОБА_1 грошові кошти, про які йдеться у заяві про визнання грошових вимог, адвокат Безручко М.В. пояснив, що не заперечує проти обставин викладених у заяві ОСОБА_1 . Більш детальної та прямої відповіді адвокат суду не надав.
З огляду на наведене адвокат Павлова Ю.М. заявила усне клопотання про виклик до суду боржника ОСОБА_2 для надання пояснень суду.
В свою чергу адвокат боржника заперечував проти виклику боржника та пояснив, що ОСОБА_2 на даний час перебуває поза межами України та не зможе прийняти участь в судовому засіданні особисто.
Порадившись на місці господарський суд, приймаючи до уваги пояснення представника боржника та з огляду на достатність матеріалів справи, вирішив у задоволенні клопотання представника заявника адвоката Павлової Ю.М. відмовити, завершити дослідження обставин справи та доказів та перейшов до стадії ухвалення судового рішення з розгляду заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_1 . Судом повідомлено учасників справи про час проголошення судового рішення - 06.03.2026 о 14:30 год.
Обставини справи встановлені судом.
Кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 обґрунтовує наступним.
Так 03.08.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено позику в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 центів на умовах повернення до 03.09.2017 та виплати винагороди в розмірі 24 відсотки річних з можливістю дострокового повернення позики або пролонгації на строк, попередньо обумовлений з кредитором. На підтвердження зазначеного сторонами складено відповідну розписку від 03.08.2017 року.
04.05.2018 сторони узгодили, що винагорода за користування позикою з 01.05.2018 становить 2,5 % в місяць від суми позики, про що сторонами зазначено письмово на тексті Розписки від 03.08.2017 року.
18.07.2019 відповідачем складено Розписку, за умовами якої він гарантував повернення позики в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 євро центів до 31.12.2019, розписка від 18.07.2019 була складена в присутності фізичної особи ОСОБА_3 .
В подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було додатково укладено:
1) розписку від 04.12.2019 на суму 1500 доларів США зі строком повернення 31.01.2020, складену в присутності свідка ОСОБА_5 ;
2) 04.01.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США, зі строком повернення до 31.01.2020 року;
3) 04.02.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.03.2020 року ;
4) 04.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.06.2020 року;
5) 04.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 31.08.2020 року .
6) 04.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 30.09.2020 року.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався до приписів статтями 202, 207, 525, 526, 610, 625, 626, 1046, 1047, 1050 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 625 ЦКУ ОСОБА_1 нарахував на не виконанні зобов'язання за розписками за період з 04.07.2020 по 30.10.2023 - 3% річних.
Розписка від 04.07.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 30.09.2020, прострочене зобов'язання з 01.10.2020 по 30.10.2023, кількість днів прострочення 1124 дні, 3% річних складає 139 доларів США.
Розписка від 04.08.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.
Розписка від 04.09.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.
Таким чином загальна сума боргу за усіма розписками без врахування відсотків за період 2017 року по 04.09.2020 та 3% річних складає 63800 доларів США та 7000 Євро.
З урахуванням відсотків за користування кредитними кошами та 3% річних загальна сума боргу складає : 125 793,83 Доларів США та 15 323,81 Євро.
Додатково ОСОБА_1 зазначив, що звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Так 05.09.2022 по справі №932/10090/20 Бабушкинским районним судом міста Дніпропетровська було винесено рішення, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 загальна сума заборгованості за договорами позики у розмірі 59300,00 доларів США та 7000,00 євро, відсотки за користування позикою у розмірі 45623 долари США 63 центи та 6165 євро 36 центів, 3% річних в розмірі 4738 доларів США 45 центів та 629 євро 61 цент.
Наведеним рішенням Бабушкинского районного суду м. Дніпропетровськ було встановлено факти укладання договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оформленого розпискою 03.09.2017 на суму в розмірі 51800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 центів на умовах повернення до 03 вересня 2017 року та виплати винагороди в розмірі 24 відсотки річних з можливістю дострокового повернення позики або пролонгації на строк, попередньо обумовлений з кредитором, з виплатою відсотків щомісячно. Також Бабушкинским районним судом міста Дніпропетровська було встановлено, що сторони додатково 04.05.2018 узгодили, що винагорода за користування позикою з 01.05.2018 року становить 2,5 % в місяць від суми позики, про що ними зазначено письмово на тексті вищевказаної Розписки від 03.08.2017.
18.07.2019 відповідачем складено Розписку, за умовами якої він гарантував повернення позики в розмірі 51 800 доларів США 00 центів та 7000 євро 00 євро центів у повному обсязі не пізніше як до 31.12.2019 року, про що ним зазначено письмово на тексті вищевказаної Розписки від 03.08.2017 року, та вбачається, що вказана Розписка від 18.07.2019 року була складена в присутності фізичної особи ОСОБА_3 .
Після цього між позивачем та відповідачем було додатково укладено розписки наступного змісту. 04.12.2019 ОСОБА_2 була складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.01.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.
04.01.2020 ОСОБА_2 була складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.01.2020 року. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.
04.02.2020 ОСОБА_2 була складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі своєчасно до 31.03.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.
04.04.2020 ОСОБА_2 була складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі своєчасно до 30.06.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.
04.06.2020 ОСОБА_2 була складена розписка про отримання в борг від ОСОБА_1 грошових коштів в еквіваленті 1500 доларів США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі своєчасно до 30.08.2020. Із тексту розписки вбачається, що вона написана в присутності свідка ОСОБА_5 , яка підтверджує факт передачі грошей.
З наведеного судом вбачається, що обставини викладені ОСОБА_1 в заяві про визнання грошових вимог до боржника у справі №904/5467/23 підтверджуються висновками Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20.
За подання позовної заяви до Бабушкинского районного суду міста Дніпропетровська по справі №932/10090/20 ОСОБА_1 сплатив 10 930 грн. 40 коп.
За результатами винесеного рішення та отриманого судового наказу ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця для примусового виконання рішення. Приватний виконавець виконав рішення Бабушинського районного суду міста Дніпропетровська частково та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 121 612,41 грн.
Станом на 28.11.2023 на день формування та заявлення кредиторських вимог курс долара США становив 36, 2173 грн. Євро становить 39,6579 грн. Загальна сума боргу складає 5 174553,39 грн.
Враховуючи суму, яка вже була стягнута на користь кредитора в рамках виконавчого провадження загальна сума боргу складає 5 052 940,98 грн.
Розрахунок проводився за курсом станом на 28.11.2023, де курс долара США до гривні становить 36, 2173 грн., курс Євро до гривні становить 39,6579 грн.
В межах даної справи під час касаційного перегляду попередніх судових рішень щодо розгляду заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 постановою КГС ВС від 03.07.2025 у справі №904/5467/23 було зазначено про необхідність дослідження доказів фінансової спроможності кредитора надати позику боржнику.
Серед іншого Верховний Суд за змістом постанови від 03.07.2025 у справі №904/5467/23 вказав про наступне.
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22, на неврахування якої посилається скаржник, зробив такі висновки:
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, господарський суд дослідив матеріалі справи, пояснення та заперечення учасників провадження та дійшов наступних висновків.
Під час судового засідання судом було досліджено надані для огляду оригінали розписок які підтверджують укладання між кредиторам та боржником договорів позики.
Суд звертає увагу на наступні обставини.
ОСОБА_2 , діючи через свого представника, не заперечував фактів складання власноруч боргових розписок в період з 2017 по 2020 роки, отримання грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірах та на умовах визначених розписками та не надав суду відомостей з приводу погашення боргу.
Договори позики було укладено неодноразово, на протязі тривалого часу, що вказує на стійкий характер відносин між сторонами. Дані обставини боржник також не заперечував.
Договори позики було укладено задовго до звернення ОСОБА_2 до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Так перша розписка, що підтверджує укладання договору позики, була складена 03.08.2017. Остання розписка була складено 04.09.2020 із строком повернення грошових коштів - до 31.12.2020. Заява ОСОБА_2 від 16.10.2023 вих. №16/10 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність була подана до Господарського суду Дніпропетровської області 17.10.2023. За змістом заяви ОСОБА_2 від 16.10.2023 вих. № 16/10 боржником було зазначено про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 в сумі 4550316,99 грн. та зазначено про наявність рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 та виконавчого провадження № 71581319, № 71581083 на виконання наведеного вище рішення суду.
За змістом пункту 57 постанови ВС від 03.07.2025 у справі №904/5467/23 Верховний суд зауважив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц).
Правові висновки викладені у постанові ВП ВС від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц стосуються випадку коли судове рішення було протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Так правові висновки викладені Верховним Судом у постанові ВП ВС від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц направлені на оцінку ситуації в якій особа яка не була стороною спору.
Так за змістом пунктів 69, 70, 72 постанови від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц Верховний Суд вказав:
"69. Обов'язковість виконання рішення третейського суду передбачена тільки для сторін третейського розгляду справи. Оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» залучено до розгляду справи як третю особу, рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не створило для ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» жодних правових наслідків і не підлягало виконанню, оскільки ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» не може бути зобов'язаною особою за таким рішенням третейського суду. Отже, ОКП ЛOP «БТІ та ЕО» неправомірно здійснило реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомості за ОСОБА_2 .
70. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц (провадження №14-726цс19) та в пункті 10.28 постанови від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19).
72. Львівська міська рада не була стороною третейського розгляду при ухваленні рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення. Крім того, на час розгляду справи третейським судом відповідно до статі 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судам не були підвідомчі справи, однією зі сторін яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство. Оскільки рішення третейського суду у справі, в якій особа не була відповідачем, не створює для цієї особи правових наслідків, то рішення третейського суду від 25 березня 2009 року не спричинило припинення права власності позивача."
За змістом пункту 10.28. постанови від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 Верховний Суд звернув увагу на наступне: "При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц".
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц дійшла наступних висновків:
"Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Отже, підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 13 березня 2017 року № 6-1783цс16 та від 06 вересня 2017 року №6-1099цс17, не вбачається".
Таким чином, зауваження Верховного Суду викладені у пункті 57 постанови КГС ВС від 03.07.2025 - №904/5467/23 є обов'язковими для застосування господарським судом під час нового розгляду з урахуванням обставин справи.
З матеріалі даної справи суд вбачає, що рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 безпосередньо стосується боржника - відповідача у справі №932/10090/20.
З огляду на наведене, господарський суд приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на обставини встановлені рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі №932/10090/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , але оцінку обставин викладених у судовому рішенні суд надає у сукупності із іншими доказами наданими учасниками провадження до матеріалів справи з урахування принципу підвищеного стандарту доказування у справі про неплатоспроможність боржника.
Оцінюючи фінансову спроможність кредитора надати позику боржнику суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 надав суду довідки про заробітну платню в період з 1986 по 1992; довідку від 23.07.2025 про доходи від оренди землі з січня 2013 по червень 2025 на суму 174462,37 грн. від ТОВ Агрофірма "Добробут"; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельну ділянку 5322085000:00:001:1216 Опис об'єкта: Площа (га): 3.3096, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 27.03.2018, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Адреса: Полтавська обл., Козельщинський р., с/рада. Хорішківська; відомості про реєстрацію фізичної особи підприємця Самченко В.М. у періоди до 23.05.2011 та з 21.06.2019 по 28.12.2020; довідку ПФУ форми ок-7 пр відрахування до Пенчійного фонду, відповідь Фонду гарантування вкладників фізичних осіб 01.08.2025; виписки по особистим рахункам ОСОБА_1 що підтверджують рух коштів; відповідь Фонду гарантування вкладників фізичних осіб від 31.01.2024 про наявність вкладу до ПАТ "Платінум банк" на суму 200000,00 грн. яка була виплачена під час ліквідації банку 30.03.2017 та про наявність вкладу у ПАТ "КБ "Південкомбанк" по виплату 127829,46 грн. у 2014 році; відповідь АТ "Банк Кредит Дніпро" від 29.07.2025 яка підтверджує наявність депозитних вкладів із виплатою відсотків: 08.12.2015 на загальну суму 160000,00 грн. на строк до 08.12.2016, 19.08.2016 на суму 40000,00 грн. строком до 20.02.2017; відомості від РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровський та Запорізькій областях про реєстрацію за ОСОБА_1 транспортних засобів у період з 19.09.2003 по 18.06.2020 автомобіля КАМАЗ 5511 та автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT з 27.04.2011 по 12.09.2023.
Відповідно до статті 46 ПКУ та Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 не суб'єктом декларування доходів та майнового стану.
Наведені докази містять відомості про фінансову активність ОСОБА_1 , та підтверджують наявність власних коштів.
Проте, керуюча реструктуризацією заперечувала можливість ОСОБА_1 надати у позику повну суму за розпискою від 03.09.2017 на суму, що еквівалентна 51 800 дол. США і 7 000 євро, оскільки, за розрахунком наведеним ОСОБА_6 сума коштів, яка підтверджена даними є меншою від суми позики.
Крім того, керуюча реструктуризацією Сокол Т.Л. відхиляє докази реєстрації Самченко В.М. як фізичної особи підприємця, звертає увагу суду на відсутність інформації про суму продажу автомобілів, ставить під сумнів доходи від оренди землі з огляду на відсутність відповідного договору та стверджує, що депозитні вклади Самченко В.М. треба розцінювати як послідовне використання одних і тих коштів за хронологією внесення до депозитів. З приводу послідовного внесення одних коштів на різні депозити послідовно керуюча реструктуризацією підтверджує своє припущення розрахунком та хронологічними таблицями.
При оцінці заперечень керуючої реструктуризацією увагу суду привертає підхід направлений на встановлення конкретної суми активів ОСОБА_1 .
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22, на неврахування якої посилається скаржник, зробив такі висновки:
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
На думку господарського суд наведені висновки Верховного Суду не містять вказівок про необхідність встановлення фінансової спроможності кредитора визначеною сумою коштів якою володів позикодавець (кредитор).
Суд повинен дослідити реальність грошових зобов'язань виходячи із сукупності доказів наданих до матеріалів справи.
Згідно з вимогами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював та отримував заробітну плату, в своєму розпорядженні мав достатні активи у вигляді накопичень грошових коштів, отримував відсотки від банківських депозитів, володіє земельною ділянкою та отримує постійний дохід від оренди, володів транспортними засобами та відчужив їх до моменту надання позики боржнику.
Крім того, факт надання позики підтверджено письмовими доказами - відповідними розписками, які боржник не оспорював.
Фінансові відношення між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 мали тривалий характер задовго до відкриття справи про неплатоспроможність останнього, що додатково вказує на реальність правовідносин.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 01.03.2023 у справі №902/221/22) «задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора».
Стаття 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), ніж не були (див. постанови Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №914/2385/20, від 08.11.2022 у справі №910/3202/20).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про наявність стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанову Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/3603/21).
За принципом сукупної оцінки доказів суд приймає до уваги обставини встановлені рішенням Бабушкинского районного суду міста Дніпропетровська по справі №932/10090/20, які свідчать на користь реальності позик між сторонами.
З огляду на наведене суд відхиляє сумніви керуючого реструктуризацією з приводу фінансової спроможності ОСОБА_1 .
Висновки суду з приводу правових підстав виникнення грошового зобов'язання та його розміру.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частини 1 статті 3 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, зокрема є, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) леви-у-дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із положеннями статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно, грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Господарським судом перевірено обґрунтованість нарахування в період з 03.08.2017 по 04.05.2018 на суму 51 800 доларів США та 7 000 Євро 24% річних
Формула розрахунку відсотків за позикою В = С*ВС/100*КД/ДГ, де
В - сума нарахованих відсотків;
С - сума кредиту;
ВС - відсоткова ставка за кредитом (% річних);
КД - кількість днів кредитування;
ДР - кількість днів у році.
Розрахунок за доларовими зобов'язаннями: 51 800 доларів США *24%/100%*274/365 = 9 332,5 доларів США
Розрахунок за зобов'язаннями у євро: 7 000 Євро*24%/100%*274/365 = 1 261,15 Євро
Крім того, за період з 04.05.2018 року по 18.07.2019 року сторони обумовили нарахування по зобов'язанням в доларах США та Євро 2,5% за користування коштами. Загальний період користування кредитними коштами склав 440 днів.
Розрахунок за доларовими зобов'язаннями: 51 800 доларів США *2,5%*440/12 = 47483,33 доларів США.
Розрахунок за зобов'язаннями у євро: 7 000 Євро*2,5%*440/12 = 6 416,66 Євро.
Також було нарахована по сумі 51 800 доларів США та 7 000 Євро 3% річних з 04.08.2017 року по 31.08.2020 року 4 785 доларів США та 646 Євро.
В свою чергу, при подання заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_1 врахував розписки: 04.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 30.09.2020.
04.08.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020.
04.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020.
Поряд з цим, судом також встановлено, що відповідно до вимог статті 625 ЦКУ ОСОБА_1 нараховував на не виконанні зобов'язання за розписками за період з 04.07.2020 по 30.10.2023 - 3% річних.
Як свідчать матеріали справи, розрахунки кредитора проводилися наступним чином:
- Розписка від 04.07.2020 на суму 1 500 Доларів США, строк виконання 30.09.2020, прострочене зобов'язання з 01.10.2020 по 30.10.2023, кількість днів прострочення 1124 дні, 3% річних складає 139 доларів США;
- Розписка від 04.08.2020 на суму 1 500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США;
Розписка від 04.09.2020 на суму 1 500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на день розгляду грошових вимог Кредитора продовжує діяти.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, нарахування 3% річних (стаття 625 ЦК України) за розписками від 04.07.2020, 04.08.2020, від 04.09.2020 можливо виключно до 23.02.2022.
За перерахунком суду, в цій частині вимог обґрунтованими є нарахування 3% річних:
- за розпискою від 04.07.2020 на суму 1 500 Доларів США у період з 01.10.2020 по 23.02.2022, тобто 62,97 дол. США;
- за розпискою від 04.08.2020 на суму 1 500 Доларів США у період з 01.01.2021 по 23.02.2022 року, тобто 18,00 дол. США;
- за розпискою від 04.09.2020 на суму 1 500 Доларів США у період з 01.01.2021 по 23.02.2022 року, тобто 18,00 дол. США.
Таким чином, за розрахунком суду загальна сума кредиторських вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яку належало визнати судом першої інстанції, складає: 5 042 292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору).
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання.
Відповідно до частини 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Згідно частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив визнати грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням уточнення частково у розмірі 5 042 292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення) та 5 368,00 грн. (витрати з сплати судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись статтями 45, 46, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Визнати частково грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі: 5 042 292,01 грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
В іншій частині грошові вимоги ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвала набирає законної сили 06.03.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2026.
Суддя Ю.Ю. Первушин