25.02.2026 м.Дніпро справа №904/9634/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Демчини Т.Ю., Кошлі А.О.
з секретарем судового засідання Кахикало А.С.
за участю представників сторін:
від скаржника: Кирпань Б.В. (за довіреністю),
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 (суддя Загинайко Т.В.) про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро
до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 1 131 830 грн 62 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 відмовлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії державного виконавця.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами. Вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету задовольняються у четверту чергу, а вимоги АТ «Українська залізниця» - у п'яту чергу. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. Пропорційність задоволення вимог стягувачів можлива з урахуванням черговості та в межах певної черги. Суд зазначив, що кошти, які отримані від реалізації майна боржника, були перераховані стягувачу попередньої черги, а саме податковому органу, що відповідає вимогам статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження». Суд також зазначив, що скаржником не надано належних доказів того, що вимоги стягувачів попередніх черг повністю задоволено, а також не доведено неправомірність дій державного виконавця.
27.01.2026 Акціонерне товариство «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу у справі, скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії заступника начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маслової О.В. щодо розподілу та перерахунку коштів у зведеному ВП №69509735 задовольнити.
Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення протиправної ухвали. Зокрема, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що кошти, отримані від реалізації майна боржника у межах зведеного ВП №69509735, були правомірно розподілені на користь стягувача попередньої черги, а саме податкового органу, у відповідності до вимог статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету задовольняються у четверту чергу, а вимоги АТ «Українська залізниця» - у п'яту.
Апелянт стверджує, що всупереч положенням частини 2 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, заступник начальника відділу Маслова О.В. неправомірно здійснила розподіл грошових коштів у ЗВП № 69509735 у сумі 76 000 грн 00 коп. виключно на користь стягувача попередньої черги - податкового органу. Апелянт наголошує, що згідно з частиною 2 статті 46 зазначеного Закону, у разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Оскільки коштів від реалізації нерухомого майна боржника у сумі 76 000 грн 00 коп. було недостатньо для повного задоволення всіх вимог однієї черги у межах зведеного ВП №69509735, ці кошти повинні були бути розподілені не тільки на користь податкового органу, а також на користь Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Апелянт також посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України», «Суомінен проти Фінляндії», «Гірвісаарі проти Фінляндії», зазначаючи, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а суд зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Фізична особа-підприємець Ментій Тетяна Миколаївна не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, розгляд справи №904/9634/21 призначено у судовому засіданні 18.02.2026 о 15:30 год.
Розгляд справи, який призначений у судовому засіданні на 18.02.2026 не відбувся у зв'язку з оголошенням сигналу «повітряна тривога» у м.Дніпро.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, судове засідання призначено 25.02.2026 о 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні 25.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні скарги стягувача на дії заступника начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби щодо розподілу коштів у зведеному виконавчому провадженні №69509735.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2022 у справі №904/9634/21, яке набрало законної сили, стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» 706 050 грн 77 коп. неустойки, 14 899 грн 46 коп. заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та 10 814 грн 25 коп. судового збору. На виконання цього рішення 20.05.2022 видано відповідний наказ.
20.07.2022 Акціонерне товариство «Українська залізниця», як стягувач, звернулося до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Державним виконавцем Серженко Л.К. 26.07.2022 відкрито виконавче провадження №69492065, яке постановою від 27.07.2022 приєднано до зведеного виконавчого провадження №69509735.
Судом першої інстанції встановлено, що до складу зведеного виконавчого провадження №69509735 входить 27 виконавчих проваджень щодо боржника - фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, з яких 2 виконавчих провадження на суму 419 636 грн 87 коп. на користь податкових органів.
17.10.2025 відбулися електронні торги з продажу нерухомого майна боржника, земельної ділянки кадастровий номер 7424980500:06:001:0035, що знаходиться у Чернігівській області. Кошти від реалізації зазначеного майна у сумі 76 000 грн 00 коп. були перераховані державним виконавцем на користь стягувача попередньої черги - податкового органу.
Вказані обставини підтверджуються листом Довгинцівського відділу державної виконавчої служби від 17.12.2025 №171073/5 та сторонами не заперечуються.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника встановлені у статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Порядок розподілу та черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів встановлений статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» визначено наступну черговість задоволення вимог стягувачів:
у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника;
у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Частиною 2 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Пунктом 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, передбачено, що у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що основним доводом апеляційної скарги є твердження про необхідність пропорційного розподілу коштів, які отримані від реалізації майна боржника, між стягувачами четвертої та п'ятої черг, оскільки стягнутої суми недостатньо для задоволення у повному обсязі всіх вимог.
Системний аналіз положень статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що законодавцем встановлено дворівневий механізм розподілу коштів у виконавчому провадженні:
Перший рівень (міжчерговий розподіл) - визначення черговості задоволення вимог стягувачів різних черг. На цьому рівні діє імперативне правило - вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються лише після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. Жодних винятків із цього правила, у тому числі можливості часткового задоволення вимог наступної черги до повного задоволення вимог попередньої, законом не передбачено.
Другий рівень (внутрішньочерговий розподіл) - розподіл коштів між стягувачами у межах однієї черги. Саме на цьому рівні застосовується принцип пропорційності: якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення у повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
Отже, пропорційний розподіл коштів можливий виключно у межах однієї черги та не може застосовуватися для розподілу коштів між стягувачами різних черг.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вимоги податкових органів, на користь яких державним виконавцем перераховано кошти у сумі 76 000 грн 00 коп., відносяться до четвертої черги задоволення вимог стягувачів (вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету). Натомість вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» відносяться до п'ятої черги (всі інші вимоги).
За таких обставин, твердження апелянта про необхідність пропорційного розподілу коштів між стягувачами четвертої та п'ятої черг ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не узгоджується з імперативними приписами частини 2 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів повного задоволення вимог стягувачів четвертої черги. Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом, всупереч вимогам процесуального закону, не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що вимоги стягувачів четвертої черги (податкових органів) задоволені повністю. За відсутності таких доказів, задоволення вимог п'ятої черги є передчасним та таким, що суперечить встановленій законом черговості.
Посилання апелянта на пункт 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень є безпідставними, оскільки зазначений пункт регулює порядок складення розрахунку розподілу коштів (формальну процедуру), але не змінює встановлену законом черговість задоволення вимог стягувачів (матеріально-правовий порядок), містить посилання на статтю 46 Закону «Про виконавче провадження», якою і встановлений порядок задоволення вимог стягувачів. Інструкція є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може суперечити Закону України «Про виконавче провадження» та змінювати визначені ним правила черговості.
Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надати обґрунтування своїх рішень, але це не означає необхідності детальної відповіді на кожен аргумент сторін.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, детально проаналізував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, надав оцінку доводам скаржника та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. В ухвалі суду першої інстанції чітко викладено мотиви, з яких суд виходив при її постановленні, та зазначено норми права, що регулюють спірні правовідносини.
Колегія суддів не встановила порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом першої інстанції, як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії заступника начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Маслової О.В. щодо розподілу коштів у зведеному виконавчому провадженні №69509735 вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець, перераховуючи кошти у сумі 76 000 грн 00 коп. стягувачу четвертої черги - податковому органу, діяв у межах наданих йому повноважень та з дотриманням встановленої законом черговості задоволення вимог стягувачів. Оскільки вимоги податкового органу (четверта черга) не були повністю задоволені, перерахування коштів стягувачам п'ятої черги, до яких належить апелянт, є неможливим до повного погашення заборгованості перед стягувачами попередньої черги.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, вірно встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», надав вичерпну відповідь на всі доводи скаржника, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали. Апелянтом не наведено жодних нових обставин, які не були б досліджені судом першої інстанції, та не надано доказів, які б свідчили про неправомірність дій державного виконавця.
Відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі №904/9634/21 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 06.03.2026.
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.Ю. Демчина
А.О. Кошля