26.02.2026 м. Дніпро Справа № 908/101/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Мартинюк С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рибалки Г.Д.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Кучерява В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 у справі №908/101/26 (суддя Боєва О.С.)
за позовом: Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни
до відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго»
про зобов'язання продовжити дію договору
1. Короткий зміст вимог позивача (заявника) і ухвали суду першої інстанції.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни (документ сформований в системі 12.01.2026, вх. № 146/08-07/26 від 13.01.2026) до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з позовними вимогами про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04 травня 2028 року.
16.01.2026 до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову (вх. №1133/08-08/26 від 16.01.2026).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 у справі №908/101/26 заяву Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018).
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 28.01.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулось АТ «Запоріжжяобленерго» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 у справі № 908/101/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі зазначено, що ухвала Господарського суду Запорізької області про забезпечення позову є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Скаржник зауважує, що застосований захід забезпечення позову - заборона АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти розподіл електричної енергії - є фактично тотожним заявленим позовним вимогам про зобов'язання продовжити дію договору розподілу електричної енергії, що прямо заборонено частиною 11 статті 137 ГПК України.
Апелянт наголошує, що строк дії договору розподілу електричної енергії щодо відповідного об'єкта закінчився та не був продовжений у встановленому законом порядку, тому споживання електроенергії відбувається без належних договірних підстав, що суперечить Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилам роздрібного ринку електричної енергії. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» припиняти електропостачання, на думку скаржника, обмежує його права як оператора системи розподілу, перешкоджає здійсненню ліцензійної діяльності та нівелює вимоги законодавства щодо обов'язковості договірних відносин на ринку електричної енергії.
Крім того, апелянт вказує, що позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу невиконання майбутнього рішення суду, обґрунтування заяви зводиться переважно до можливих фінансових втрат у разі припинення електропостачання. Такі доводи, на переконання скаржника, не є достатніми для застосування заходів забезпечення позову.
У зв'язку з наведеним апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення та вважає ухвалу суду першої інстанції законною й обґрунтованою. Позивач зазначає, що заходи забезпечення позову застосовані відповідно до статті 137 ГПК України, є співмірними із заявленими вимогами, безпосередньо пов'язані з предметом спору та спрямовані на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті.
На думку позивача, невжиття заходів забезпечення призвело б до унеможливлення ефективного захисту прав, оскільки електрична енергія є товаром, що споживається в момент отримання, а її припинення фактично позбавить позивача можливості здійснювати господарську діяльність.
Позивач наголошує, що в немайнових спорах має оцінюватися не ризик невиконання рішення, а ризик ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав.
Також у відзиві підкреслюється, що заявлені заходи не є тотожними позовним вимогам, оскільки мають тимчасовий характер і діятимуть лише до набрання рішенням законної сили.
Також через систему «Електронний суд» від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшли пояснення на відзив.
У поясненнях на відзив АТ «Запоріжжяобленерго» заперечує проти доводів позивача та наполягає на скасуванні ухвали про забезпечення позову. Відповідач зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач (зокрема у справі № 904/6410/20), є нерелевантними для застосування в цій справі, оскільки вирішувався спір за чинним договором, тоді як у даному випадку строк дії договору розподілу електричної енергії щодо об'єкта за адресою м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, закінчився та не був продовжений у встановленому порядку.
Апелянт наголошує, що споживання електричної енергії без укладеного договору суперечить вимогам Правил роздрібного ринку електричної енергії, а застосований судом захід забезпечення фактично дозволяє позивачу здійснювати бездоговірне споживання, що порушує законодавство та обмежує відповідача у здійсненні ліцензійної діяльності як оператора системи розподілу. Також зазначається, що суд першої інстанції не встановив належних і достатніх обставин, які б свідчили про реальну загрозу ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту прав позивача.
Крім того, відповідач вказує, що основним аргументом заяви про забезпечення позову зазначені можливі фінансові втрати позивача, що саме по собі не є підставою для застосування заходів забезпечення.
На думку апелянта, заборона припиняти електропостачання є фактично тотожною задоволенню позовних вимог і суперечить частині 11 статті 137 ГПК України. Відтак відповідач вважає, що ухвала винесена без належного дослідження обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить апеляційний суд скасувати її та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни (документ сформований в системі 12.01.2026, вх. № 146/08-07/26 від 13.01.2026) до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з позовними вимогами про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 року в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04 травня 2028 року.
16.01.2026 до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову (вх. №1133/08-08/26 від 16.01.2026).
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, наступним.
02.01.2023 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП Чертоляс І.А. укладена Додаткова угода № 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 у зв'язку з включенням до цього договору нового об'єкту, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3.
У червні 2025 року ФОП ЧЕРТОЛЯС І.А. було подано до АТ «Запоріжжяобленерго» заяву про продовження строку дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 в частині постачання електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3.
08.07.2025 листом № 73-52/3341 АТ «Запоріжжяобленерго» було надано відповідь, в якій зазначено про те, що після усунення порушень ПОЕМ з боку АТ «Запоріжжяобленерго» будуть здійснені заходи щодо врегулювання договірних відносин із ФОП Чертоляс І.А. по вказаному об'єкту.
Листом від 15.07.2025 № 86618-55/1587 АТ «Запоріжжяобленерго» попереджено про припинення постачання електричної енергії.
Відмову у продовженні дії договору заявник вважає незаконною, тому ФОП Чертоляс І.А. подано позовну заяву про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04 травня 2028 року.
Заявником зазначено, що існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018), яку ФОП Чертоляс І.А. передає в оренду ФОП Долга В.В. для здійснення господарської діяльності. Вважає, що припинення повністю або частково постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди спричинить суттєві фінансові втрати позивачу у зв'язку з втратою орендаря та відшкодування збитків через неможливість здійснення господарської діяльності.
Заявник вважає, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує права та інтереси ані відповідача, ані третіх осіб та покликаний виключно на ефективний захист прав та інтересів позивача; невжиття заходів забезпечення позову призведе до значних фінансових втрат позивача.
Також акцентує увагу, що захід забезпечення позову відповідає предмету позову та, в той же час, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Вказано, що пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову не має та гарантує оплату послуг з постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, на весь час дії заходу забезпечення позову.
На підставі викладеного, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018) до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Предметом судового розгляду є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, до прийняття рішення по суті у цій справі.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно із частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Подібні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (див. постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21(908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21).
За таких обставин обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має надати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Предметом позову у справі 908/101/26 є вимога ФОП Чертоляс І.А. про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору (строк дії якого закінчився) споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04.05.2028.
Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись із предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Як було зазначено вище, обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, ФОП Чертоляс І.А. зазначала про наявність у АТ «Запоріжжяобленерго» наміру припинити постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, що підтверджується листом-попередженням від 15.07.2025 № 86618-55/1587. На думку заявника, таке припинення електропостачання унеможливить здійснення господарської діяльності у зазначеній тимчасовій споруді, яка передана в оренду ФОП Долга В.В., призведе до втрати орендаря та спричинить значні фінансові втрати, у тому числі у вигляді можливого відшкодування збитків, що істотно ускладнить ефективний захист її прав у разі задоволення позову.
Надаючи оцінку вищенаведеним обставинам, доводам та позиціям сторін, досліджених судом апеляційної інстанції з урахуванням додаткових пояснень, колегія суддів виходить з наступного.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Слід враховувати, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.07.2022 у справі №910/4445/21).
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку.
Обмеження та відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному Законом "Про ринок електричної енергії" та правилами роздрібного ринку.
Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) постановою від14 березня 2018 року № 312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
ПРРЕЕ врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
За змістом пункту 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
У п. 3.1.9 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до положень п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється:
1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі:
відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);
недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача;
заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи;
несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення (яке набрало законної сили) щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи або невиконання споживачем укладеного договору про реструктуризацію заборгованості з вартості необлікованої електричної енергії);
невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;
закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи;
закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником "останньої надії" (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником);
порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності у межах свого об'єкта поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1455 (далі - Правила охорони електричних мереж);
2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:
заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником;
недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача;
не сплати коригуючого платіжного документу у тридцятиденний строк, у разі споживання електричної енергії на непобутові потреби побутовим споживачем електричної енергії або споживачем, що купує електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, на непобутові потреби (на потреби, для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено) за об'єктом, за яким виявлено порушення.
3) постачальником «останньої надії» за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:
невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії та/або договору про реструктуризацію заборгованості (крім захищеного споживача та споживача, об'єкти якого визначені як об'єкти критичної інфраструктури);
наявності у споживача (крім захищеного споживача та споживача, об'єкти якого визначені як об'єкти критичної інфраструктури) заборгованості за попередні періоди за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості та за наявності попередження про припинення постачання електричної енергії, наданого споживачу до початку поточного періоду постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Таким чином, з урахуванням наведених положень пункту 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, направлення АТ «Запоріжжяобленерго» листа-попередження від 15.07.2025 № 86618-55/1587 є реалізацією передбаченого законом права оператора системи розподілу на ініціювання процедури припинення електропостачання у випадках, визначених ПРРЕЕ, зокрема у разі закінчення строку дії договору.
Направлення такого попередження свідчить про дотримання оператором розподілу встановленого нормативного порядку під час здійснення його ліцензійної діяльності.
Колегія суддів наголошує, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.
У той же час, сам по собі факт здійснення відповідачем його повноважень чи вчинення дій, які потенційно можуть вплинути на права та інтереси позивача, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Наявність реальної загрози порушення прав, а також ризиків, пов'язаних із виконанням майбутнього судового рішення, має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас судом першої інстанції не враховано спеціфіку нормативного регулювання роздрібного ринку електричної енергії, що порушує баланс інтересів учасників цього ринку.
Такий підхід не узгоджується з принципом співмірності заходів забезпечення позову та не відповідає завданням інституту забезпечення позову, визначеним статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.02.2026 представником відповідача підтверджено, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову як в суді першої, так й апеляційної інстанції, не мало місце фактичне припинення або обмеження розподілу електричної енергії.
Колегією суддів враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів намірів та фактичного припинення чи обмеження АТ «Запоріжжяобленерго» постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, протягом більш ніж пів року, починаючи з часу надсилання листа попередження (15.07.2025) до дати подання позивачем заяви про забезпечення позову (16.01.2026) та постановлення оскаржуваної ухвали суду (19.01.2026).
Лист-попередження від 15.07.2025 №86618-55/1587, складений у порядку дотримання передбаченої ПРРЕЕ процедури, сам по собі не є достатнім та належним доказом того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, який не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Позивачем не наведено переконливих доводів і не надано доказів на підтвердження зазначеного.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що зазначені позивачем підстави забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають стандарту обґрунтованості, необхідному для застосування заходів забезпечення позову.
Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття таких заходів не може вважатися належно вмотивованим, оскільки ґрунтується не на встановлених фактах, а на гіпотетичних ризиках, що не доводять неможливості справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, який не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За відсутності перевірених обставин твердження про неминучість настання негативних наслідків для позивача має характер припущень і не підтверджує реальність і безпосередність ризиків, які зазначені у заяві про забезпечення позову, з якими погодився суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Проте оскаржуване судове рішення у цій справі не містить достатньо обґрунтованих мотивів, з яких суд дійшов висновку щодо необхідності вжиття заявленого заходу забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд обмежився висновками, що ймовірне припинення постачання електроенергії може призвести до невідвотротних наслідків щодо діяльності позивача, при цьому суд не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам та умовам застосування заходів забезпечення позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам статей 136 та 137 ГПК України.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновків про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постановлення нового рішення - про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 у справі №908/101/26 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 у справі №908/101/26 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926; 69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 06.03.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
Ю.В. Фещенко