06 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/2571/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
розглянувши клопотання представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Асауленко Вячеслава Володимировича (вх.№2216 від 24.02.2026) про стягнення судових витрат у справі №922/2571/25
за позовом Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків,
до 1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром", м. Харків,
2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,
про стягнення 1 023 400,00 грн,
В липні 2025 року Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення грошових коштів з кінцевого бенефіціара Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" в особі ОСОБА_1 , який є засновником - керівником вищевказаного інвестиційного Фонду, заборгованості заподіяної внаслідок недобросовісних, протиправних дій та бездіяльності щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року, що зумовило обмеження його прав власності, як власника цінного папера, та завдано моральних та душевних страждань у розмірі 1 023 400,00 грн, що є еквівалентом 25840,00 доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України, а також суму судового збору у розмірі 12 280,80 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25 в позові відмовлено повністю.
Фізична особа ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25 та ухвалити нове судове рішення про стягнення грошових коштів з кінцевого бенефіціара Приватного акціонерного товариства "Міжнародний фонд промислових інвестицій "Нефтьгазпром" в особі ОСОБА_1 , який є засновником та керівником вищевказаного інвестиційного Фонду на користь ОСОБА_2 , який має заборгованість заподіяну внаслідок недобросовісних та протиправних дій і бездіяльністю відповідача щодо ненарахованих та отриманих доходів у вигляді дивідендів у період з 1996 року, що зумовило обмеження його прав власності, як власника цінного папера та завдано моральних та душевних страждань у розмірі 1 023 400, 00 ( один мільйон двадцять три тисячі чотириста грн 00 коп.) грн, що є еквівалентом 25 840,00 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок) доларів США станом на 21.04.2024 за офіційним курсом Національного банку України.
09.01.2026 до суду від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№357), в якому останній, зокрема, повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи господарським судом апеляційної інстанції, складає 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., що є витратами, пов'язаними з наданням професійної правничої допомоги.
Також у судовому засіданні 11.02.2026 представник другого відповідача просив стягнути з позивача витрати за надану професійну правничу допомогу. Зазначив, що докази на підтвердження витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2025 у справі №922/2571/25 залишено без змін.
23.02.2026 до суду через підсистему “Електронний суд» від представника другого відповідача надійшло клопотання (вх.№2216 від 24.02.2026) про стягнення судових витрат у справі №922/2571/25, в якій останній просить стягнути з позивача ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відповідача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , п/р НОМЕР_3 у АТ “УКРСИББАНК», НОМЕР_4 ) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., як відшкодування судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 при розгляді справи №922/2571/25 господарським судом апеляційної інстанції.
03.03.2026 та 04.03.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання заявника щодо стягнення судових витрат (вх.№2510, 2514, 2587), в яких останній просить відмовити у клопотанні ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги, посилаючись на те, що сам факт нераціонального використання процесуального часу та можливостей на підготовку процесуальних документів з боку відповідача та його представника, протягом більш ніж шести місяців з моменту їх направлення та ознайомлення, не може бути поважною причиною на задоволення клопотання відповідача щодо стягнення судових витрат.
03.03.2026 та 04.03.2026 до суду від позивача надійшли клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№2511, 2584), в яких останній просить задовольнити клопотання про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 , при розгляді справи №922/2571/25 господарським судом апеляційної інстанції на загальну суму витрат у розмірі 1000,00 грн, посилаючись на те, що для професійного адвоката розподіл часу на вказані у клопотанні послуги та доводи, які були викладені ще в суді першої інстанції, нічим не відрізняються від процесуальних доводів у суді апеляційної інстанції, а є лише зміною назви процесуального документа.
Колегія суддів, розглянувши клопотання клопотання представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Асауленко Вячеслава Володимировича (вх.№2216 від 24.02.2026) про стягнення судових витрат у справі №922/2571/25, зазначає наступне.
У статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У частині 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У пункті 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу другим відповідачем надано: ордер на надання правничої допомоги серія АН №1874350 від 26.12.2025, договір про надання правничої допомоги №27 від 24.12.2025, акт здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги від 20.02.2026 по договору №27 від 24.12.2025, детальний опис виконаних послуг (наданих послуг) від 20.02.2026, квитанція від 20.02.2026 на суму 10000,00 грн.
Так, як свідчать матеріали справи, 24.12.2025 між фізичною особою ОСОБА_1 , клієнт, та адвокатом Асауленком Вячеславом Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати клієнту правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язався оплатити адвокату надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Відповідно до п.4.1 договору на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги клієнту, сторони складають відповідний акт здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги, який є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною.
Згідно з п.4.2 договору за надання правничої допомоги за даним договором клієнт сплачує адвокату винагороду - гонорар.
У п.4.3 договору передбачено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги за даним договором залежить від її обсягу та тривалості, із розрахунку: 500,00 грн за одну годину роботи адвоката та 2000,00 грн за один день представництва адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні (судодень), й вказується в акті здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги.
За умовами п.4.4 договору повна оплата гонорару здійснюється клієнтом у день складання та підписання сторонами акта здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги.
Фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору, в суму гонорару не входять і оплачуються клієнтом окремо, на підставі відповідних рахунків-фактур, складених адвокатом (п.4.6 договору).
За змістом п.6.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами усіх взятих на себе зобов'язань по ньому.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2026, підписаного між сторонами, сторони склали цей акт про те, що:
1. Адвокат надав, а клієнт отримав правничу допомогу, передбачену умовами договору №27 про надання правничої допомоги від 24.12.2025.
2. Клієнт підтверджує, що вказана в п.1 цього акту правнича допомога, надана адвокатом якісно та своєчасно, відповідно до завдань клієнта.
3. Розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, вказаної у п.1 цього акта, складає 10000,00 грн.
4. Сторони підтверджують, що гонорар у розмірі, зазначеному у п.3 цього акту, повністю сплачений клієнтом на користь адвоката готівкою 20.02.2026 згідно з умовами договору.
5. Цей акт є додатком до договору і його невід'ємною частиною, складений у двох примірниках, що мають силу оригіналу, по одному для кожної сторони.
Зі змісту детального опису виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом виконано наступні роботи:
- ознайомлення з апеляційною скаргою позивача та її правовий аналіз, консультація клієнта, формування правової позиції по справі - 6 год вартістю 3000,00 грн;
- складення по подача до господарського суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу - 5 год. вартістю 2500,00 грн;
- ознайомлення з клопотанням позивача про доповнення або зміну апеляційної скарги та його правовий аналіз - 1 год вартістю 500,00 грн;
- представництво інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи у господарському суді апеляційної інстанції - 2 судодні вартістю 4000,00 грн.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку договором про надання правової допомоги встановлено, що на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги клієнту, сторони складають відповідний акт здавання-приймання послуг з надання правничої допомоги.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2026, підписаного між сторонами, визначено, що адвокат надав другому відповідачу правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги №27 від 22.12.2025 на загальну суму 10000 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
03.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№2511), в якому останній просить задовольнити клопотання про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 , при розгляді справи №922/2571/25 господарським судом апеляційної інстанції на загальну суму витрат у розмірі 1000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником другого відповідача було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, тому дані витрати (2500,00 грн) підтверджені матеріалами справи та є обґрунтованими.
Щодо витрат представника другого відповідача на ознайомлення з апеляційною скаргою позивача, її правовий аналіз, консультація клієнта, формування правової позиції по справі у розмірі 3000,00 грн, колегія суддів зазначає, що дані роботи охоплюються складанням відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів також враховує, що правова позиція другого відповідача не змінювалася під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, адвокат Асауленко В.В., який надавав правову допомогу другому відповідачу в суді апеляційної інстанції, був обізнаний з усіма обставинами та деталями даної справи, що свідчить про відсутність дійсної необхідності у представника другого відповідача у додатковому визначенні правової позиції у даній справі, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання щодо витрат адвоката у цій частині (3000,00 грн).
Стосовно включення витрат на ознайомлення з клопотанням позивача про доповнення або зміну апеляційної скарги та його правовий аналіз вартістю 500,00 грн, колегія суддів зазначає, що у задоволенні даного клопотання позивача судом було відмовлено. Представником другого відповідача не подавались заперечення щодо даного клопотання, в зв'язку з чим колегія суддів вважає дані витрати адвоката необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.
Щодо представництва інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи у господарському суді апеляційної інстанції - 2 судодні вартістю 4000,00 грн, колегія суддів зазначає, що представник другого відповідача був присутнім у судових засіданнях 11 та 19 лютого 2026 року. Витрати адвоката за представництво інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи 11.02.2026 (2000,00 грн) підтверджені, обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо представництва інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи 19.02.2026, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні 11.02.2026 було оголошено перерву до 19.02.2026 для ухвалення та проголошення судового рішення, тому включення представником другого відповідача повної вартості за один день представництва адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні 19.02.2026, не відповідає критерію розумності та співмірності їх розміру.
Враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, критерії розумності та співмірності їх розміру, дані витрати (щодо представництва адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні) слід зменшити та задовольнити у загальному розмірі 2500,00 грн.
Отже, дослідивши надані представником другого відповідача докази, оцінивши витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником другого відповідача послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника другого відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, з покладенням на позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання клопотання представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Асауленко Вячеслава Володимировича (вх.№2216 від 24.02.2026) про стягнення судових витрат у справі №922/2571/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , п/р НОМЕР_3 у АТ “УКРСИББАНК», НОМЕР_4 ) 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
3. В іншій частині клопотання (вх.№2216 від 24.02.2026) відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 06.03.2026
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза